04 жовтня 2022 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 761/17370/20
Номер провадження 22-ц/824/5674/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Орел П.Ю.
вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Осаулова А.А., у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району», третя особа Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у реалізації права сумісної спільної власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та запису про право власності на нерухоме майно,
У червні 2020 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 , третя особа Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація, з урахуванням подальших уточнень, про зобов'язання ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні горищем, шляхом покладення зобов'язань на нього за власний рахунок провести демонтаж улаштованого мансардного поверху внаслідок реконструкції квартири АДРЕСА_1 , до стану, який існував до початку реконструкції та улаштування мансардного поверху; визнання протиправним та скасування рішення про внесення змін до запису від 28 липня 2017 року № 36364460, прийняте держаним реєстратором Комунального підприємства «Благоустрій» Єрмаковим О.Ю., на підставі якого проведено реєстрацію змін до розділу Державного реєстру прав № 18304680000 щодо квартири АДРЕСА_1 та змінено загальну площу квартири з 73,2 кв.м. до 146,2 кв.м.; визнання протиправним та скасування рішення про внесення змін до запису від 09 лютого 2018 року № 39598820, прийняте державним реєстратором Пономаренко Оксаною Вікторівною про внесення змін до Державного реєстру прав № 26691021, на підставі якого внесено зміни до розділу Державного реєстру прав № 18304680000 щодо квартири АДРЕСА_1 , та змінено загальну площу квартири з 146,2 кв.м. на 530,6 кв.м.; визнання протиправною та скасування рішення про внесення змін до запису від 26 березня 2018 року № 40315741, прийняте державним реєстратором Пономаренко Оксаною Вікторівною про внесення змір до Державного реєстру прав № 274213005, на підставі якого проведено реєстрацію змін до розділу Державного реєстру прав № 18304680000 щодо квартири АДРЕСА_1 , та змінено загальну площу квартири на 620,7 кв.м.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 , є власником квартири АДРЕСА_1 . Після укладення договору купівлі-продажу зазначеної квартири відповідач змінив її загальну площу з 73,2 кв.м. на 620 кв.м.
Також, відповідач з власної ініціативи, без погодження будь-якої технічної документації, без згоди сусідів, здійснює ремонтно-будівельні роботи в квартирі АДРЕСА_2 та в межах горищного простору над своєю квартирою та над квартирами інших співвласників будинку.
З даного приводу позивач та сусіди зверталися до КП ЖЕК «Михайлівська» щодо надання інформації про план проведення робіт на горищі та на даху будинку АДРЕСА_3 . Однак, директор КП ЖЕК Михайлівська» ОСОБА_14 надав відповідь, що про будівельні роботи ніякої інформації не має та всі роботи проводяться без погодження з КП ЖЕК «Михайлівська».
З грудня 2018 року бригада робітників, які виконують вказівки ОСОБА_4 , почали активно робити ремонт на горищі, демонтувати усі утеплювальні матеріали, у результаті чого, на останньому поверсі в квартирах знизилася температура повітря.
Згідно відповіді Департаменту з питань державного архітектурного будівельного контролю міста Києва від 04 квітня 2019 року, наказом Департаменту від 13 травня 2017 року № 167, декларація про початок виконання будівельних робіт від 11 квітня 2017 року № КВ 082171012482 на об'єкт: проект реконструкції квартири АДРЕСА_2 , була скасована.
Таким чином, ОСОБА_4 самовільно захватав горище на будинку, знищив майно, не погоджуючи це з відповідними державними установами.
Будівельні роботи суттєво вплинули на технічний стан будинку, у квартирах почали з'являтись тріщини на стелі та стінах, порушена покрівля будинку.
На думку позивачів, зазначеними діями ОСОБА_4 порушив право спільної сумісної власності на горище, як на допоміжне приміщення будинку. Внаслідок такого будівництва змінено цільове призначення частини приміщення горища, яке перебуває у спільній власності всіх мешканців будинку, та приєднано як житлове приміщення до житлової квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_4 , без згоди всіх співвласників цього приміщення, в тому числі і позивачів.
Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 травня 2021 року (т. І а.с. 149) залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Комунальне підприємство «Благоустрій Шевченківського району».
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року (т. ІІ а.с. 68-79) позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району», третя особа Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у реалізації права сумісної спільної власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та запису про право власності на нерухоме майно, залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 24 грудня 2021 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 направив апеляційну скаргу у якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просив рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги, задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири. Так, площа вищевказаної квартири на час її придбання відповідачем-1 становила 73,2 кв.м., проте в подальшому її площа неодноразово змінювалась за рахунок горища та на даний час становить 620,7 кв.м. При цьому, свою згоду на приватизацію частини горища мешканці будинку та виконком місцевої ради відповідачу-1 не надавали. З вказаного приводу позивачі зверталися до Прокуратури міста Києва, ГУ НП в місті Києві та Шевченківського ГУ НП в місті Києві з письмовими заявами про злочин.
Скаржники зазначають, що внаслідок незаконних дій відповідача-1, який робить будівельні роботи на горищі, у будинку утворились тріщини.
Згідно відповіді директора КП ЖЕК «Михайлівська ОСОБА_14, всі роботи відповідачем-1 проводяться без погодження з комунальним підприємством.
Згідно відповіді Департаменту з питань державного архітектурного будівельного контролю міста Києва від 04 квітня 2019 року, наказом Департаменту від 13 травня 2017 року № 167, декларація про початок виконання будівельних робіт від 11 квітня 2017 року № КВ 082171012482 на об'єкт: проект реконструкції квартири АДРЕСА_2 , була скасована.
Таким чином, ОСОБА_4 самовільно захватав горище на будинку, знищив майно, не погоджуючи це з відповідними державними установами.
Відповідно до висновку про стан будівельних конструкцій будинку АДРЕСА_3 і можливість його подальшої безпечної експлуатації, стан будинку є непридатним для нормальної експлуатації. Більшість конструкцій будинку перебувають у стані непридатному для нормальної експлуатації, а частина елементів у аварійному стані.
Таким чином, на думку скаржників, відповідач-1 не мав права, зокрема, здійснювати будівельні роботи на горищу будинку, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
03 червня 2022 року від відповідача на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з відповідними підтвердженнями про направлення його усім учасникам справи.
З вказаного відзиву вбачається, що відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду, без змін.
Відповідач зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу від 15 квітня 2014 року він володіє квартирою АДРЕСА_1 , загальна площа якої, на підставі рішення про внесення змін до запису від 28 липня 2017 року № 36364460, прийняте державним реєстратором Єрмаковим О.Ю., була збільшена до 146,2 кв.м. В подальшому, на підставі рішення про внесення змін до запису від 09 лютого 2018 року № 39598820, прийняте державним реєстратором Пономаренко О.В., площа квартири була збільшена до 530,6 кв.м., а на підставі рішення про внесення змін до запису від 26 березня 2018 року № 40315741, прийняте державним реєстратором Пономаренко О.В., площа квартири була збільшена до 620,7 кв.м.
06 травня 2019 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» звернулося до Міністерства юстицію України зі скаргою на вищевказані рішення державного реєстратора, у задоволенні якої, останній було відмовлено, що підтверджується наказом від 27 травня 2019 року № 1990/7. Пізніше, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції від 27 травня 2019 року № 1990/7, у задоволенні якого, судом було відмовлено. Таким чином, право власності відповідача на квартиру було визнано державою шляхом проведення її державної реєстрації та рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року по справі № 640/12162/19, що вступило в законну силу. Посилання позивачів на відсутність погодженої технічної документація не може бути прийняте до уваги, так як позивачі не зазначили якими саме нормативно-правовими актами визначено, що відповідач повинен розробляти технічну документацію та її погоджувати. Посилання позивачів на відповідь КП ЖЕК «Михайлівський» у зв'язку із їх зверненням не може бути прийняте до уваги, так як обов'язку погоджувати будь-які будівельні роботи з КП ЖЕК «Михайлівський» не встановлено жодним нормативно-правовим актом, а отже факт порушення не може бути ґрунтовно доведено. Подаючи позов про скасування рішення про державну реєстрацію, позивач не заявив позовні вимоги про визнання, зміну чи припинення речових прав.
У судовому засіданні представник відповідача-1 - адвокат Сахненко Є.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду, без змін.
Скаржники до суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника скаржників - адвоката Решнюка А.В. надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.
Відповідач-2 до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки-повідомлення на його поштову адресу.
Третя особа до суду апеляційної інстанції не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується звітом про доставлення судової повістки-повідомлення на її електронну адресу.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності осіб, що не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, виславши заперечення представника відповідача-1, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зареєстрував за собою зміни площі своєї квартири в установленому законом порядку. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що квартира відповідача-1 збільшилась за рахунок спільного майна власників багатоквартирного будинку (горища) без їх згоди. Також, судом зазначено про те, що позивачу ОСОБА_2 не належить квартира у спірному будинку, а тому, її право не порушено.
Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 15 квітня 2014 року між ТОВ «РЕК ГАММА» (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 73,2 кв.м. (т. І а.с. 118-121).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_6 (т. І а.с. 89-90).
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 18 лютого 2002 року, квартира АДРЕСА_5 належить на праві приватної власності ОСОБА_7 та членам її сім'ї: ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в рівних частках кожному (т. І а.с. 143-144).
Згідно висновку про стан будівельних конструкцій будинку, розташованого по АДРЕСА_6 ) і можливість його подальшої безпечної експлуатації, затвердженого директором Науково-технічного центру «Стройнаука» ОСОБА_15 21 грудня 2005 року, технічний стан будинку є непридатним для нормальної експлуатації (категорія ІІІ). Фізичний знос конструкції становить понад 65%. Більшість конструкцій будинку перебувають у стані непридатної для нормальної експлуатації, а частина елементів (ділянка дерев'яних перекриттів, балкони, окремі перемички) у аварійному. Технічний стан конструкцій будинку обумовлений рядом причин, серед яких є і надбудова п'ятого поверху, що призвела до значного збільшення навантаження на фундаменти, тривалість терміну та складність умов конструкції. Подальша експлуатація будинку можлива лише за умови реалізації визначеного комплексу заходів, спрямованого на заміну або відновлення експлуатаційної придатності конструкцій, стан яких визнано незадовільним або аварійним (т. І а.с. 14-25).
Із листа ТОВ «Будівельна компанія «Фасад Констракшн» Виробничо-обслуговуючого підрозділу «Михайлівська» від 27 березня 2019 року вбачається, що власником квартири АДРЕСА_1 проводиться ремонтно-будівельні роботи в квартирі та межах горищного простору над квартирою. Дозвільних документів на проведення ремонтно-будівельних робіт до ВОП «Михайлівська» для огляду не надходило (т. І а.с. 26).
Згідно Акту від 08 травня 2019 року складеного комісією у складі інженера ОСОБА_11 , майстра технічної дільниці ОСОБА_12 , документознавця ОСОБА_13 , у присутності мешканців будинку, комісією було проведено обстеження покрівлі, сходової клітини під'їзду № 2 та квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 та встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_3 дореволюційної забудови, цегляний, п'ятиповерховий, двохпід'їздний. Капітальний ремонт будинку проводився в 1983 році. Покрівля шиферна. На горищному приміщення виявлено мішки, в яких складовано міжперекриттєва засипка. Зі слів мешканців, роботи по збиранню утеплювача (скловата, насипка) виконувались власником квартири АДРЕСА_2 в межах горищного простору площею до 470 кв.м. На сходовій клітині під'їзду №2 виявлено тріщини на стінах розкриттям 1-3 мм. Квартира АДРЕСА_7 розташована на четвертому поверсі, в приміщеннях коридору, кімнатах на стелі та стінах виявлено тріщини розкриттям 1-2 мм. Квартира АДРЕСА_9 розташована на п'ятому поверсі, в приміщеннях коридору та кімнати на стелі та стінах виявлено тріщини розкриттям 1-2 мм. (т. І а.с. 27).
Із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 липня 2017 року, 09 лютого 2018 року та 26 березня 2018 року вбачається, що державними реєстраторами проведено реєстраційні дії, якими зареєстровано зміну розміру площі квартири АДРЕСА_2 (т. І а.с.123, 124, 125).
Згідно листа Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 09 квітня 2019 року №109-ОП/КО-4606, виходом у будинок АДРЕСА_3 з'ясовано, що власником кв. АДРЕСА_2 здійснюються ремонтно-будівельні роботи в квартирі АДРЕСА_2 та в межах горищного простору над квартирою (т. І а.с. 44).
Згідно копій реєстраційних справ № 18304680000 (т. ІІ а.с. 05-11; 12-58) державними реєстраторами прав на нерухоме майно неодноразово приймалися рішення про внесення змін до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 18304680000 (квартира АДРЕСА_1 ) в частині зміни технічних характеристик об'єкта (збільшилась загальна площа).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року у справі № 640/12162/19, яке постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року залишене без змін, у задоволенні позову Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва»доМіністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 27.05.2019 року №1990/7, відмовлено (т. І а.с. 93-106).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
До апеляційної скарги скаржником долучені додаткові докази, що не були подані до суду першої інстанції,разом з тим, вказані докази було подано з порушенням приписів процесуального законодавства, без підтвердження неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від позивача, а тому, керуючись ч. 3 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів не враховує його під час перегляду оскаржуваного рішення.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частин 1 статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами 1-2 статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно статті 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.
Відповідно до частини 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно частин 1-2 статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Відповідно до статті 10 ЖК Української РСР (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.
Згідно зі статтею 152 ЖК УРСР (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Порядок здійснення переобладнання та перепланування жилого приміщення визначено у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила).
Пунктом 1.4 Правил, визначено умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень. Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства (пункт 1.4.1 Правил).
Для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи: копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення; копія поверхових планів, завірених в установленому порядку; проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку; згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності (п. 1.4.5 Правил).
Згідно пункту 1.3 Рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004, питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
Верховний Суд у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 501/6154/14-ц дійшов висновку про те, що застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що існує реальна небезпека порушення його права власності чи правомірного володіння зі сторони відповідача. Аналіз наведених норм права свідчить, що для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав, позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 квітня 2014 року відповідач-2 придбав квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 73,2 кв.м.
Пізніше, площа вищевказаної квартири була збільшена: до 146,2 кв.м., на підставі рішення про внесення змін до запису від 28 липня 2017 року № 36364460, прийняте державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Єрмаковим О.Ю.; до 530,6 кв.м, на підставі рішення про внесення змін до запису від 09 лютого 2018 року № 39598820, прийняте державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Пономаренко О.В.; до 620,7 кв.м., на підставі рішення про внесення змін до запису від 26 березня 2018 року № 40315741, прийняте державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Пономаренко О.В.
Не погоджуючись з вищевказаними рішення державних реєстраторів, 06 травня 2019 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргою, у задоволенні якої, було відмовлено, що підтверджується наказом Міністерства юстиції України від 27 травня 2019 року № 1990/7.
Пізніше, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування вищевказаного наказу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/12162/19, яке постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року залишене без змін, у задоволенні зазначеного позову, відмовлено.
У вищевказаній постанові, суд дійшов висновку про те, що подані ОСОБА_4 документи до Заяви 1, деталізуючи - декларація про готовність до експлуатацію об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) від 20.07.2017 № КВ 141172010339 та лист Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.07.2017 № 073/09/01.1/2407 про здійснення реєстрації Департаментом декларації № КВ 141172010339, саме є тими документами, на підставі та після перевірки яких, відповідним державним реєстратором може бути прийнято рішення про внесення відповідних змін до Єдиного реєстру прав. Також, колегія суддів, за наслідком розгляду апеляційної скарги, вважала, що комісія Міністерства юстиції України дійшла обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги, з підстав недоведеності вчинення державним реєстратором адміністративного правопорушення у сфері державної реєстрації, а тому, наказ від 27.05.2019 № 1990/7 «Про відмову у задоволенні скарги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» від 06.05.2019 року №547/вих.» не підлягає скасуванню.
Частиною 4 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, вищевказаним судовим рішенням підтверджено правомірність внесення змін до реєстру прав власності щодо квартири АДРЕСА_1 , а саме, зміни загальної площі квартири.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що співвласники багатоквартирного будинку не надавали відповідачу-1 згоди на збільшення його площі квартири за рахунок горища.
Також, судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що реєстрація збільшення площі квартири відповідача-1 відбулася на підставі декларації КВ 141172010339 та листа Департаменту від 24.07.2017 року №073/09/01.1/2407, при цьому, доказів визнання недійсною чи скасованою декларації КВ 141172010339 матеріали справи не містять.
Слід зазначити, що згідно частини 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, в порушення вимог вищевказаної статті, заявляючи позовні вимоги щодо скасування рішення про державну реєстрацію, позивач не заявив позовні вимоги про визнання, зміну чи припинення речових прав.
Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 не є власником квартири АДРЕСА_4 , а тому права її не є порушеними, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову вказаному позивачу.
Отже, суд першої інстанції встановивши, що відповідач зареєстрував за собою зміни площі своєї квартири в установленому законом порядку, а також відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження того, що квартира відповідача-1 збільшилась за рахунок спільного майна власників багатоквартирного будинку (горища) без їх згоди, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Посилання скаржника на те, що внаслідок незаконних дій відповідача-1, який робить будівельні роботи на горищі, у будинку утворились тріщини, не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Посилання скаржника на те, що всі роботи відповідачем-1 проводяться без погодження з комунальним підприємством, є безпідставним, оскільки чинним законодавством України не встановлено обов'язок щодо погодження будівельних робіт з комунальним підприємством.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що декларація про початок виконання будівельних робіт від 11 квітня 2017 року № КВ 082171012482 на об'єкт: проект реконструкції квартири АДРЕСА_2 , була скасована, оскільки вказана декларація в матеріалах справи відсутня. Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього. В свою чергу, доказів на підтвердження того, що декларація про готовність до експлуатацію об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) від 20.07.2017 року №КВ 141172010339, на підставі якої, зокрема, державним реєстратором було прийнято рішення про внесення відповідних змін до Єдиного реєстру прав, скасована, матеріали справи не містять.
Посилання скаржників на висновок про стан будівельних конструкцій будинку, розташованого по АДРЕСА_10 ( АДРЕСА_3 ) і можливість його подальшої безпечної експлуатації за 2005 рік, є безпідставним, оскільки власником квартири АДРЕСА_2 у вказаному будинку відповідач-1 став значно пізніше, ніж складений висновок, а відтак, не можна стверджувати, що однією із причин технічного стану будинку на даний час є дії ОСОБА_4 по надбудові п'ятого поверху.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 05 жовтня 2022 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: Т.О. Невідома
В.А. Нежура