Провадження № 11-кп/803/3077/22 Справа № 191/1519/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
10 жовтня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2022 року про відмову в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополя, Дніпропетровської області,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
За ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання адміністрації Синельниківської виправної колонії № 94 про застосування відносно засудженого ОСОБА_5 ст. 81 КК України.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що засуджений на шлях виправлення не став і не довів своє виправлення, а наявність двох заохочень та посередньої характеристики не можуть бути єдиними підставами для звільнення засудженого умовно-достроково.
В апеляції:
- засуджений ОСОБА_5 просить застосувати до нього положення ст. 81 КК України.
В обґрунтовування зазначає, що він відбув 3/4 строку покарання, рахується днювальним відділення, має заохочення від адміністрації.
Засуджений ОСОБА_5 про дату, час і місце слухання справи повідомлена належним чином, апеляційним судом було вжито заходів для проведення судового засідання за участі засудженого, однак останній на зв'язок із апеляційним судом не з'явився. За наведених обставин, за відсутності клопотання засудженого про участь в судовому засіданні, колегія вважає за можливе провести розгляді справи за відсутності засудженого, що узгоджується з вимогами ч. 4 ст. 401 КПК України.
Заслухавши прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Згідно вимог ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно з роз'ясненнями п.п. 2, 17 постанови № 2 від 26 квітня 2002 року Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці
За приписами ч. 6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Отже, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх прокладених на засудженого обов'язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів, обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно врахував дані щодо особи засудженого ОСОБА_5 , його поведінку і відношення до праці та заходів, які проводяться адміністрацією з метою виховного впливу на засуджених за весь час відбуття покарання, та дійшов до законного і обґрунтованого висновку, що засуджений на шлях виправлення не став і не довів своє виправлення.
Так, згідно матеріалів справи, ОСОБА_5 на даний час відбуває покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2020 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 70 КК України, у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання 09 грудня 2020 року, кінець строку 18 серпня 2023 року.
В установах виконання покарань знаходиться з 20 липня 2018 року. З 23 грудня 2020 року відбуває покарання у Синельниківській ВК № 94. Перебуваючи в СІЗО м. Дніпра, характеризувався негативно, мав два стягнення, заохочень не мав. На теперішній час не працевлаштований у зв'язку зі станом здоров'я. За час відбування покарання характеризується добре, має два заохочення.
Відповідно довідки про стягнення та заохочення, засуджений ОСОБА_5 у вересні 2019 року мав два стягнення за вилучення мобільного телефону та членоушкодження. При цьому, у квітні 2021 року та лютому 2022 року, мав два заохочення за сумлінне ставлення до праці.
Колегія суддів звертає увагу, що висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку саме за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Таким чином, наявність у засудженого двох заохочень безпосередньо перед виникненням у нього права на умовно-дострокового звільнення, не може свідчити про його бездоганну поведінку за час усього періоду відбування покарання.
Дотримання ж засудженим порядку і умов відбування покарання в установі є обов'язком засуджених, і не може окремо дана обставина слугувати підставою для висновку про доведеність засудженим свого виправлення.
За наведених обставин, виходячи з матеріалів, які були предметом дослідження суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що засуджений не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.
Таким чином, підстави для задоволення апеляційної скарги засудженого відсутні, оскільки рішення суду ухвалено згідно з нормами кримінального процесуального закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, з наведенням в ухвалі достатньо обґрунтованих мотивів.
Керуючись, ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2022 року про відмову в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 , - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4