Єдиний унікальний номер судової справи 201/2056/20
Номер провадження 1-кп/201/172/2022
14 жовтня 2022 року м. Дніпро
вул. Паторжинського, 18 а
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі кримінальне провадження, внесене 03 січня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650000024 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, із повною середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
03.01.2020 року приблизно о 22 години 00 хвилин ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи в парку ім. Тараса Шевченко, який розташований за адресою: площа Шевченко 1 у м. Дніпрі, побачили на лавці ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
У цей час у ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та особи, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження раптово виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих, за попередньою змовою групою осіб.
При цьому, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, реалізуючи свій злочинний умисел, визначили майно, належне ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а саме мобільні телефони «Xiаomi Redmi Note 5» та «Nokia 5», об'єктами свого злочинного посягання.
Далі, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, знаходячись у вказаному місці та у вказаний час, реалізуючи свій злочинний намір, діючи спільно для досягнення визначеної злочинної мети, діяли наступним чином, зокрема, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 підійшли до потерпілих і встали біля них, а особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, залишилась стояти на відстані приблизно 3х метрів, спостерігаючи за тим, щоб протиправні дії ОСОБА_4 та ОСОБА_6 залишились непомітними для оточуючих.
Після чого, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих, діючи за попередньою змовою групою осіб, умисно, відкрито, з корисливих мотивів, ОСОБА_4 почав хаотично наносити удари кулаками по голові та тулубу потерпілого ОСОБА_9 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді синця на обличчі та на першому пальці лівої верхньої кінцівки, садна на обличчі, внутрішньо-шкіряного крововиливу на нижній губі, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки, водночас, у свою чергу, ОСОБА_6 почав хаотично наносити удари кулаками по голові та тулубу ОСОБА_8 , спричинивши тілесні ушкодження у вигляді 4-х саден в лобній області по центру праворуч та ліворуч, 1-го саден в проекції тіла нижньої щелепи ліворуч, 1-го синця на зовнішньо-задній поверхні лівого плеча в верхній третині, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Подавивши у результаті нанесення тілесних ушкоджень можливий опір потерпілих, доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_4 дістав з правої кишені одягнутих на потерпілому ОСОБА_9 штанів мобільний телефон «Nokia 5» imei: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , вартістю 3761, 00 гривень, ОСОБА_6 , в свою чергу, дістав з правої кишені одягнутих на потерпілому ОСОБА_8 , мобільний телефон «Xiаomi Redmi Note 5» imei: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , вартістю 2640, 00 гривень.
Після чого, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, з викраденим майном з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись цим майном на власний розсуд, чим спричинили потерпілим ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 2640, 00 гривень та ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 3761, 00 гривень.
Умисні дії ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих, за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Під час судового розгляду прокурором ОСОБА_3 в порядку ст. 338 КПК України змінено обвинувачення, а тому відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проведено лише в межах висунутого ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачення за фактом відкритого заволодіння майном потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , вчиненого за попередньою змовою групою, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих.
Так, в судовому засіданні ОСОБА_6 спочатку вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнавав, заперечуючи наявність попередньої змови на вчинення грабежу відносно потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та спричинення останнім тілесних ушкоджень саме з метою заволодіння їх майном, однак, в подальшому після дослідження доказів винним себе визнав повністю та надав наступні покази.
Потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 раніше не знав. 03 січня 2020 року приблизно о 22.00 годині він разом із своїм знайомим ОСОБА_4 та малознайомим хлопцем на ім'я ОСОБА_10 , перебували у парку ім. Т. Шевченка, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , де на лавці побачили потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які розпивали спиртні напої. Після чого, вони раптово вирішили заволодіти майном потерпілих, при цьому, діяли ситуативно, а саме Ян залишився стояти неподалік, а він із ОСОБА_4 підійшли до потерпілих та спитали чого вони вживають алкогольні напої у парку. У відповідь хтось з потерпілих запитав у них чи є вони працівниками поліції. Після чого, він став наносити потерпілому ОСОБА_8 удари кулаками по голові та тулубу, від яких останній впав на землю та закривав обличчя руками. Далі, він перевіривши кармани потерпілого дістав з карману брюк мобільний телефон «Xiаomi Redmi Note 5». Водночас, ОСОБА_4 наносив удари потерпілому ОСОБА_9 , який теж від ударів впав на землю, та обшукував кармани останнього, в результаті чого, витягнув мобільний телефон «Nokia 5». Вказав, що Ян стояв на деякій відстані та спостерігав за навколишньою обстановкою. Далі, з викраденим майном - мобільними телефонами потерпілих він з ОСОБА_4 та ОСОБА_11 покинули місце злочину та побігли в сторону вул. Січеславська Набережна у м. Дніпро, де по дорозі Яну віддали викрадений у потерпілого мобільний телефон «Xiаomi Redmi Note 5» і вони розійшлися. В подальшому, в той же день вони з ОСОБА_4 були затримані працівниками поліції біля готелю «Дніпропетровськ», де під час огляду був вилучений мобільний телефон «Nokia 5», належний потерпілому ОСОБА_9 , який він, побачивши поліцейських, відразу ж викинув на землю. При цьому, не заперечував наявність попередньої змови із ОСОБА_4 та ОСОБА_11 на заволодіння майном потерпілих та спричинення останнім саме з цією метою тілесних ушкоджень, не оспорював, що в результаті його дій потерпілому ОСОБА_8 були спричинені легкі тілесні ушкодження, а також погодився із вартістю викрадених ними у потерпілих мобільних телефонів.
У скоєному щиро розкаявся, стверджував, що відповідні висновки для себе зробив та просив надати шанс на виправлення і призначити покарання, не пов'язане із реальним позбавленням волі.
В судовому засіданні ОСОБА_4 спочатку вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнавав частково, заперечуючи наявність попередньої змови із ОСОБА_6 на вчинення грабежу та спричинення тілесних ушкоджень потерпілим саме з метою заволодіння майном, однак, в подальшому після дослідження доказів винним себе визнав повністю та надав наступні покази.
Потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 раніше не знав. 03 січня 2020 року приблизно о 22.00 годині він разом із своїм знайомим ОСОБА_6 та малознайомим хлопцем на ім'я ОСОБА_10 , перебували у парку ім. Т. Шевченка, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , де на лавці побачили потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які розпивали спиртні напої. Після чого, вони раптово вирішили відкрито заволодіти майном потерпілих, при цьому, діяли за ситуацією, а саме він із ОСОБА_6 підійшли до потерпілих та спитали чого вони вживають алкогольні напої у парку. У відповідь хтось з потерпілих запитав у них чи є вони працівниками поліції. Після чого, він став наносити потерпілому ОСОБА_9 удари кулаками по голові та тулубу, від яких останній впав на землю та закривав обличчя руками. Далі, він перевіривши кармани потерпілого дістав з карману брюк мобільний телефон «Nokia 5». Водночас, ОСОБА_6 наносив удари потерпілому ОСОБА_8 , який теж від ударів впав на землю, та обшукував кармани останнього, в результаті чого, витягнув мобільний телефон «Xiаomi Redmi Note 5». В цей час Ян стояв на деякій відстані та спостерігав за навколишньою обстановкою. Далі, з викраденим майном - мобільними телефонами потерпілих він з ОСОБА_6 та ОСОБА_11 покинули місце злочину та побігли в сторону вул. Січеславська Набережна у м. Дніпро, де по дорозі Яну віддали викрадений у потерпілого мобільний телефон «Xiаomi Redmi Note 5» і далі вони розійшлися. Через деякий час в той же день вони з ОСОБА_6 були затримані працівниками поліції біля готелю «Дніпропетровськ», де під час огляду був вилучений мобільний телефон «Nokia 5», належний потерпілому ОСОБА_9 , який ОСОБА_6 скинув на землю відразу ж, як побачив поліцейських. При цьому, не заперечував наявність попередньої змови із ОСОБА_6 та ОСОБА_11 на заволодіння майном потерпілих та спричинення останнім саме з цією метою тілесних ушкоджень, не оспорював, що в результаті його дій потерпілому ОСОБА_9 були спричинені легкі тілесні ушкодження, а також погодився із вартістю викрадених ними мобільних телефонів.
У скоєному щиро розкаявся та просив надати шанс для виправлення, посилаючись на те, що у нього залишилась самотньою матір.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 показав, що обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до подій, що відбулися, не знав. На початку січня 2020 року ввечері він разом зі своїм товаришем ОСОБА_9 перебували у парку ім. Т. Шевченка, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , де вживали алкогольні напої. Приблизно о 22.00 годині до них підійшли троє чоловіків, двоє з яких обвинувачені - ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , та хтось з них запитав чому вони розпивають алкогольні напої у недозволеному місці, на що вони у відповідь спитали чи є останні працівниками поліції. Одразу після цього, ОСОБА_6 бризнув балончиком в очі і повалив його на землю, та почав наносити удари руками та ногами по обличчю та тулубу. При цьому, він лежачі на землі, бачив, як ОСОБА_4 в цей час наносив удари ОСОБА_9 , який теж знаходився на землі. Після нанесення ударів, ОСОБА_6 обшукав його кармани та дістав у нього з кишені брюк мобільний телефон «Xiаomi Redmi Note 5», після чого злочинці втекли в сторону вул. Січеславська Набережна. Далі він з ОСОБА_9 , у якого також викрали мобільний телефон, зупинили перехожих та попросили викликати поліцію. Коли приїхали працівники поліції, вони описали зовнішність нападників і разом з ними почали шукати осіб, які їх побили та пограбували. Пізніше працівники поліції повідомили про те, що іншим патрулем затримано двох осіб, за описом схожих на нападників. Коли вони під'їхали до готелю «Дніпропетровськ», то поруч з працівниками поліції побачили ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , яких впізнали як осіб, які незадовго до цього спричинили їм тілесні ушкодження та викрали мобільні телефони. Поруч з тим місцем, де затримали обвинувачених, у клумбі знайшли телефон потерпілого ОСОБА_9 . Також зазначив, що його телефон йому так і не було повернуто. В результаті протиправних дій йому були спричинені легкі тілесні ушкодження, які зафіксовані експертом. Зазначив, що впевнено впізнав, як тоді у день пограбування, так і в судовому засіданні, обвинуваченого ОСОБА_6 , який відкрито із застосуванням насильства заволодів його мобільним телефоном, так і обвинуваченого ОСОБА_4 , який також застосувавши насильство до його товариша ОСОБА_9 , заволодів мобільним телефоном останнього. При цьому, зазначив, що дії обвинувачених були спільними та узгодженими, адже останні разом підійшли до них та застосувавши незначний привід, одночасно напали на них із ОСОБА_9 та спричинивши тілесні ушкодження і подавивши таким чином волю к супротиву, відкрито заволоділи їх мобільними телефонами. Із оціночною вартістю мобільного телефону у розмірі 3671, 00 гривень погоджується. Цивільний позов він не заявляв, претензій матеріального та морального до обвинувачених не має, просив призначити покарання на розсуд суду.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 показав, що обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_4 до злочинної події, не знав. На початку січня 2020 року ввечері він разом зі своїм товаришем ОСОБА_8 перебували у парку ім. Т. Шевченка, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , де вживали алкогольні напої.
Приблизно о 22.00 годині до них підійшли троє чоловіків, двоє з яких обвинувачені - ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , та хтось з них запитав чому вони розпивають алкогольні напої у недозволеному місці, на що вони у відповідь спитали чи є останні працівниками поліції. Одразу після цього, нападники застосували балончик із сльозоточивим газом та повалили його та ОСОБА_8 на землю, де ОСОБА_4 став наносити йому хаотично удари в область голови та тулубу, а ОСОБА_6 в цей час наносив удари лежачому на землі ОСОБА_8 . Після нанесення ударів, ОСОБА_4 обшукав його кармани та дістав у нього з кишені брюк мобільний телефон «Nokia 5», після чого злочинці втекли в сторону вул. Січеславська Набережна. Далі він з ОСОБА_8 , у якого також викрали мобільний телефон, зупинили перехожих та попросили викликати поліцію. Коли приїхали працівники поліції, вони описали зовнішність нападників і разом з ними почали шукати осіб, які їх побили та пограбували. Пізніше працівники поліції повідомили про те, що іншим патрулем затримано двох осіб, за описом схожих на нападників. Коли вони під'їхали до готелю «Дніпропетровськ», то поруч з працівниками поліції побачили нападників, які представилися, як ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , які незадовго до цього спричинили їм тілесні ушкодження та викрали мобільні телефони. Поруч з тим місцем, де затримали обвинувачених, у клумбі знайшли його мобільний телефон «Nokia 5», який в подальшому йому повернув слідчий. В результаті протиправних дій йому були спричинені легкі тілесні ушкодження, які зафіксовані експертом. Зазначив, що впевнено впізнав, як тоді у день пограбування, так в судовому засіданні, обвинуваченого ОСОБА_4 , який відкрито із застосуванням насильства заволодів його мобільним телефоном, так і обвинуваченого ОСОБА_6 , який також застосувавши насильство до його товариша ОСОБА_8 , заволодів мобільним телефоном останнього. При цьому, зазначив, що дії обвинувачених були спільними та узгодженими, адже останні разом підійшли до них та застосувавши незначний привід, одночасно напали на них із ОСОБА_8 та спричинивши тілесні ушкодження і подавивши таким чином волю к супротиву, відкрито заволоділи їх мобільними телефонами. Із оціночною вартістю мобільного телефону у розмірі 2640, 00 гривень погоджується. Цивільний позов він не заявляв, претензій матеріального та морального до обвинувачених не має, просив призначити покарання на розсуд суду.
Виходячи із показів потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , останні повідомили про застосування нападниками балончику із сльозоточивим газом, однак, з огляду на вимоги ст. 337 КПК України, судовий розгляд проведено лише в межах висунутого ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачення, в якому прокурором факт застосування сльозоточивого газу обвинуваченим не інкримінується.
Допитаний у якості свідка під час судового розгляду ОСОБА_12 суду показав, що він працює командиром полку поліції особливого призначення ГУНП України в Дніпропетровській області. В січні 2020 року він ніс службу по охороні громадського порядку в Соборному районі м. Дніпра. Приблизно о 22.00 годині надійшло повідомлення про розбійний напад в паркі ім. Т.Г. Шевченка. Спустившись на службовому автомобілі поліції на вул. Січеславську Набережну у м. Дніпро, він побачив двох чоловіків, схожих на тих, на яких було оголошено орієнтування. Коли вказані чоловіки побачили автомобіль поліції, вони почали викидати речі з кишень, у тому числі, газові балони, маски. Вказані особи були затримані ними біля входу до готелю «Дніпропетровськ», цими особами виявились ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , яких він впізнав в судовому засіданні. Після чого він викликав слідчо-оперативну групу. При поверхневій перевірці затриманих були виявлені газові балончики, ножі, мобільні телефони, балаклави, вказані речі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 добровільно дістали із своїх кишень. Також зазначив, що бачив як хтось з обвинувачених викинув мобільний телефон темного кольору. Через деякий час до готелю «Дніпропетровськ» приїхали потерпілі разом із працівниками поліції. Додав, що слідчим на землю неподалік був виявлений та вилучений мобільний телефон «Nokia», який в подальшому був запакований до спец. пакету. Після чого ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відвезли до Соборного ВП ГУНП в Дніпропетровській області.
Окрім показань обвинувачених, потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_12 , вина ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення підтверджується дослідженими під час судового розгляду наступними доказами.
Із витягу з кримінального провадження № 12020040650000024, встановлено, що за заявою ОСОБА_8 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 січня 2020 року, із правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 186 КК України.
Із протоколу огляду від 03.01.2020 року встановлено, що слідчим Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_13 в присутності понятих, за участю спеціаліста проведено огляд ділянки місцевості, яка розташована вздовж готелю «Дніпропетровськ» по вул. Січеславська Набережна, 33, де знаходилися ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . На місці огляду ОСОБА_4 добровільно видав працівникам поліції ніж розкладний, тканеві рукавиці, воротник з куртки, балаклаву чорну тканеву, мультимедійні навушники, часи наручні, гаманець з банківськими та дисконтними картками, мобільний телефон марки «Мейзу М3 НОТ» ІМЕІ: НОМЕР_5 ) та мобільний телефон «Xiаomi А2» ІМЕІ: НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , які були вилучені до Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.
ОСОБА_6 добровільно видав працівникам поліції рукавиці чорні тканеві зі слідами речовини бурого кольору, квитанцію з ломбарду, газовий балончик, гаманець з банківськими та дисконтними картками, грошові кошти в сумі 73 гривні, капу для захисту зубів, мобільний телефон «Xiаomi SE9» ІМЕІ: НОМЕР_8 , які в подальшому було вилучено.
За огорожею літньої площадки, навпроти «SMARTZON» виявлено мобільний телефон «Nokia» у вимкненому стані, корпус сріблястий, на екрані якого виявлено 6 папілярних узорів пальців рук, які відкопійовані на 2 липкі стрічки.
Відповідно до висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 11.01.2020 року за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № 83-20 встановлено, що станом на 03.01.2020 року ринкова вартість мобільного телефону «Xiаomi Redmi Note 5 64 gb» становить 3761 гривень. Станом на 03.01.2020 року ринкова вартість мобільного телефону «Nokia 5 8 gb» становить 2640 гривень.
Згідно висновку експерта «Дніпропетровського обласного бюро судово-медичних експертиз ДОР» № 197е від 16.01.2020 року за результатами проведення судово-медичної експертизи встановлено, що у потерпілого ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця на обличчі та на першому пальці лівої верхньої кінцівки, садна на обличчі, внутрішньо-шкіряного крововиливу на нижній губі.
Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень можливо вказати, що вони спричинені від дії тупого (тупих) твердого (твердих) предмету (предметів) чи удару об такий (такі), індивідуальні особливості травмуючого предмету (предметів) на характері тілесних ушкоджень не відобразилися.
За своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень можливо вказати, що вони утворилися в строк менш ніж однієї доби, до моменту огляду обстеженого, тобто і строк на який вказує обстежений та який вказано слідчим в постанові - 03.01.2020 року.
Згідно висновку експерта «Дніпропетровського обласного бюро судово-медичних експертиз ДОР» № 228е від 20.01.2020 року за результатами проведення судово-медичної експертизи встановлено, що у потерпілого ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді 4-х саден в лобній області по центру праворуч та ліворуч, 1-го синця на зовнішньо-задній поверхні лівого плеча в верхній третині.
Враховуючи характер та локалізацію, динаміку розвитку та ступінь загоєння виявлених тілесних ушкоджень (садна переривчастого характеру, невірно-овальної форми, з відносно чіткими межами, з буро-коричневою коринкою, яка знаходиться на рівні з оточуючою шкірою; синець блідо синюшно-фіолетового кольору, з відносно чіткими межами, з буро-коричневою коринкою, яка знаходиться на рівні з оточуючою шкірою; синець блідо синюшно-фіолетового кольору, з відносно чіткими межами, невірно-овальної форми) можливо вказати, що вони спричинені в строк біля однієї доби до моменту огляду обстеженого, тобто і строк на який вказує обстежений та який вказано слідчим в постанові - 03.01.2020 року.
Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень можливо вказати, що вони спричинені від дії тупого (тупих) твердого (твердих) предмету (предметів) чи удару об такий (такі), індивідуальні особливості травмуючого предмету (предметів) на характері тілесних ушкоджень не відобразилися.
За своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Таким чином, проаналізувавши безпосередньо отримані у судовому засіданні показання потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , показання свідка ОСОБА_12 , а також досліджені під час судового розгляду письмові докази, суд приходить до висновку, що підстав для їх неврахування, а також визнання неналежними чи недопустимими сторонами не наведено, а судом встановлено, що вони є переконливими, послідовними, такими, що узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для встановлення судом усіх обставин кримінального правопорушення, які підлягають встановленню відповідно до вимог, передбачених ст. 91 КПК України, та жодним чином не спростовуються будь-якими іншими обставинами.
Водночас, в ході судового розгляду досліджено наданий стороною обвинувачення протокол огляду від 04.01.2020 року, з якого вбачається, що слідчим Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_13 в присутності понятих, за участю спеціаліста ОСОБА_14 проведено огляд ділянки місцевості, яка розташована в парку ім. Т.Г. Шевченка за адресою: пл. Шевченка, 1, де на лавці виявлені численні плями речовини бурого кольору, а також шапка чорна тканева з написом «OZZI», шапка тканева чорно-зелено-білого кольорів з написом «Reebok».
Проте, в подальшому під час досудового розслідування жодних результатів щодо належності вилучених під час огляду речей потерпілим або ж обвинуваченим слідчим не встановлено, що свідчить про те, що відомості зафіксовані у даному протоколі, з огляду на положення ст. 85 КПК України, не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а отже, означений протокол огляду не є у даному кримінальному провадженні неналежним доказом.
Разом із цим, оцінюючи доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про визнання недопустимими всіх доказів отриманих під час досудового розслідування, суд приходить до наступних висновків.
Так, сторона захисту посилається на те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні з 03.01.2020 року по 27.01.2020 року здійснювалося неуповноваженими особами з тих підстав, що в матеріалах кримінального провадження були відсутні відповідні постанови про доручення групі слідчих здійснювати досудове розслідування та про визначення групи прокурорів, в результаті чого слідчі дії проведені без дотримання встановленого кримінальним процесуальним законом порядку, а зафіксовані в ході цих процесуальних дій відомості є такими, що отримані з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, а тому не можуть братися судом до уваги як докази.
З цих же підстав письмове повідомлення про підозру від 04.01.2020 року у кримінальному провадженні № 12020040650000027 складено та пред'явлено неуповноваженими на те особами - слідчими Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_15 та прокурором ОСОБА_16 , а отже, на переконання захисника ОСОБА_5 , ОСОБА_4 у встановленому Законом порядку не пред'явлено та не вручено повідомлення про підозру у даному кримінальному.
Свої твердження захисник ОСОБА_5 мотивував тим, що під час досудового розслідування в порядку виконання вимог ст. 290 КПК України слідчий не надавав для ознайомлення постанови про призначення групи слідчих та прокурорів у даному кримінальному провадженні, передбачених ст. ст. 36, 40 КПК України, що, на переконання сторони захисту, свідчить про те, що такі постанови не приймалися.
Водночас, захисник ОСОБА_5 підтвердив, що під час судового розгляду даного кримінального провадження - 24.05.2022 року прокурором були відкриті та надані стороні захисту постанови Соборного ВП та Дніпровської місцевої прокуратури № 2 від 04.01.2020 року про призначення та зміну групи слідчих, прокурорів у даному кримінальному провадженні, однак вказані постанови не були відкриті стороні захисту під час проведення досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України і були відсутні в матеріалах досудового розслідування, а тому, з огляду на вимоги ч. 12 ст. 290 КПК України, суд не має права допустити ці документи, як докази.
Отже, аналізуючи доводи сторони захисту, суд виходить з наступного.
Так, дослідженням наданих стороною обвинувачення доказів встановлено, що відомості про вчинене кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_8 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.01.2020 року о 10 годині 35 хвилин, із попередньою правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 186 КК України, номер кримінального провадження 12020040650000027.
Як встановлено з протоколу огляду від 03.01.2020 року (з 23.35 по 00.20 год.) огляд ділянки місцевості біля готелю «Дніпропетровськ» проведений слідчим Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_13 до внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тобто черговим слідчим, що входив до слідчо-оперативної групи, яка була викликана на місце події поліціантами.
А отже, з огляду на вимоги ст. 214 КПК України, слідчий ОСОБА_13 мав повноваження на проведення цієї слідчої (розшукової) дії.
Виходячи з досліджених процесуальних документів, наданих прокурором під час судового розгляду та відкритих стороні захисту, зокрема, постанов від 04.01.2020 року про доручення групі слідчих здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020040650000027 від 03.01.2020 року та про зміну групи слідчих, яка здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020040650000027 від 03.01.2020 року, постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12020040650000027 від 03.01.2020 року, встановлено, що здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні доручено групі слідчих, до складу яких входили слідчі СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області - ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , процесуальне керівництво здійснювали прокурори Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 - ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 .
Надалі 24 січня 2020 року постановою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_16 визначено підслідність кримінального провадження № 12020040650000027, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.01.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України за СВ Дніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.
Постановою про доручення групі слідчих здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні від 27.01.2020 року здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020040650000027, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.01.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України доручено групі слідчих у складі слідчого СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровської області ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 .
Постановою першого заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_26 про визначення групи прокурорів від 05.02.2020 року, визначено групу прокурорів у кримінальному провадженні № 12020040650000027, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.01.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України у складі прокурорів Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_3 .
Постановою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_3 від 13.02.2020 року матеріали кримінального провадження № 12020040650000027 від 03.0102020 року були об'єднані в одне кримінальне провадження із матеріалами кримінального провадження № 12020040650000024 від 03.01.2020 року, із присвоєнням єдиного номеру 12020040650000024.
Отже, проаналізувавши надані стороною обвинувачення процесуальні документи на підтвердження наявності повноважень слідчих та прокурорів, та дослідивши письмові докази, судом встановлено, що у даному кримінальному провадженні, як процесуальні рішення та дії, так і слідчі (розшукові) дії, приймалися та проводилися уповноваженими слідчими, а процесуальне керівництво здійснювалося уповноваженими на те прокурорами.
Водночас, доводи захисника ОСОБА_5 про те, що всі докази, отримані під час досудового розслідування, є недопустимими лише з тих підстав, що в матеріалах кримінального провадження під час відкриття слідчим матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України відповідні постанови про доручення групі слідчих здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020040650000027 від 03.01.2020 року та про призначення групи прокурорів у цьому ж кримінальному провадженні, були відсутні, а надання їх стороною обвинувачення під час судового розгляду та прийняття судом до уваги, з огляду на вимоги ч. 12 ст. 290 КПК України, є неприпустимим, видаються хибними і такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, виходячи з наступного.
Так, визначення керівником органу досудового розслідування групи слідчих, які мають здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні, як і визначення керівником органу прокуратури прокурора або ж групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, є кримінально-процесуальним рішенням, яке утворює, змінює чи припиняє права та обов'язки і приймається у формі постанови.
Такі постанови не є самостійним доказом у кримінальному провадженні у розумінні ст. 84 КПК України.
Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Процесуальні ж документи, які стали підставою для здійснення досудового розслідування уповноваженими особами, не є документами у розумінні частини другої статті 99 КПК України, оскільки не містять зафіксованих та зібраних відповідними суб'єктами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч. ч. 1, 2, 6 вказаної статті). Під час судового розгляду учасники судового провадження мають право заявляти клопотання у відповідності до вимог ст. 350 КПК України.
Таким чином, виходячи з системного аналізу норм КПК України, суд вважає, що у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне питання щодо перевірки доказів з огляду на їх належність та допустимість, суд має перевірити ці обставини, в тому числі, шляхом витребування та приєднання до справи відповідних процесуальних документів з подальшим наданням їм оцінки.
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання.
За правилами ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, постанови від 04.01.2020 року про доручення групі слідчих здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020040650000027 від 03.01.2020 року та про зміну групи слідчих, постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12020040650000027 від 03.01.2020 року були відкрито стороні захисту та надані під час судового розгляду.
Водночас, під час відкриття стороною обвинувачення стороні захисту матеріалів досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, будь-яких зауважень щодо невідкриття вказаних постанов сторона захисту не висловлювала та клопотань про ознайомлення з ними не заявляла.
До того ж, захисник не зазначає, який вплив має невідкриття вищевказаних постанов у порядку ст. 290 КПК України на допустимість доказів, з огляду на те, що ці процесуальні документи були надані стороною обвинувачення на стадії судового розгляду та сторона захисту мала можливість реалізувати принцип змагальності та висловити свою позицію щодо доведеності порушень, якщо вони мали місце.
А отже, на переконання суду, невідкриття цих постанов стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та автоматично не зумовлює визнання доказів недопустимими, як таких, що зібрані особою, яка не мала на те законних повноважень.
Відтак, з огляду на вищевикладене, підстав для визнання отриманих під час досудового розслідування доказів недопустимими з наведених стороною захисту доводів відсутні.
До того ж, такі висновки суду повністю узгоджуються із висновками, викладеними у постановах колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14.02.2022 року у справі № 477\426\17 (провадження № 51-4963 кмо 20), колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 24.01.2022 року у справі № 426\22634\18 (провадження № 51-4102 км 21).
Окрім того, наведені стороною захисту доводи про проведення судово-товарознавчої експертизи лише на підставі відомостей, які були зазначені у постанові слідчого, без надання експертові безпосередньо об'єктів дослідження - мобільних телефонів, які були вилучені під час досудового розслідування, суд не приймає до уваги з тих підстав, що це не є тим суттєвим порушенням кримінального процесуального закону, що тягне за собою недопустимість цього доказу, більш того, учасники судового провадження, у томі числі, і обвинувачений ОСОБА_4 , повністю погодився із встановленою експертом вартістю викрадених мобільних телефонів і не оспорював висновки експерта.
Також суд вважає необґрунтованими твердження захисника ОСОБА_5 про недопустимість такого доказу, як висновок експерта № 197е від 16.01.2020 року за результатами проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_9 лише з тих підстав, що висновок експертизи наданий у копії, яка начебто належним чином не завірена, а експертиза проведена на підставі постанови слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_15 від 04.01.2019 року, в той час коли відомості до ЄРДР було внесено лише 03.01.2020 року.
Оскільки, по-перше, копія означеного висновку експерта належним чином завірена, має відтиск печатки «Дніпропетровського обласного Бюро судово-медичних експертиз» і зазначення прізвища та ініціалів посадової особи, по-друге, під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_9 підтвердив факт обстеження його судово-медичним експертом в межах саме цього кримінального провадження, а тому суд вважає технічною помилкою те, що у висновку експерта зазначено невірно рік винесення постанови слідчого, що стала підставою для її проведення.
Тим більше, учасники судового провадження, у тому числі, захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 , не оспорювали висновки судово-медичного експерта та ступень тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим ОСОБА_9 в результаті грабежу.
Доводи захисника ОСОБА_5 стосовно не відображення ідентифікації вилучених речей у протоколі огляду від 03.01.2020 року, які в подальшому визнані речовими доказами, відсутність підписів ОСОБА_30 та ОСОБА_4 у цьому протоколі, судом не приймаються до уваги, адже не є тими суттєвими порушеннями кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою недопустимість цього доказу.
Тим більше, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не оспорювали факт проведення слідчим огляду 03.01.2020 року, не заперечували їх присутності при цьому та вилучення у них зазначених у протоколі речей, а також виявлення та вилучення викраденого ними в результаті грабежу мобільного телефону «Nokia 5», належного потерпілому ОСОБА_9 , який ОСОБА_6 викинув на землю в той час, коли побачив поліцейських.
З урахуванням наведеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення дійшов до впевненого висновку що діяння, яке вчинено ОСОБА_4 та ОСОБА_6 дійсно мало місце, в їх діях наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і обвинувачені вині у його вчиненні, оскільки вони своїми умисними діями вчинили відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих, за попередньою змовою групою осіб, а тому вони підлягають покаранню за вчинення такого кримінального правопорушення.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до положень ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинувачених та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Насамперед, суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Дослідивши дані про особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_4 не одружений, офіційно не працевлаштований, на обліку в психоневрологічному та неврологічному диспансерах не перебуває, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується із позитивної сторони.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття.
Отже, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд насамперед виходить із ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його наслідків, зважає на суспільну безпеку вчиненого діяння, яке пов'язано із застосуванням фізичного насильства до потерпілих, враховує особу обвинуваченого та обставину, що пом'якшує його покарання, наведену вищу, та приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, та вважає, що останньому має бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі в межах строку, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
Під час досудового розслідування в межах даного кримінального провадження застосовані заходи забезпечення кримінального провадження.
Так, в порядку ст. 208 КПК України відносно ОСОБА_4 складено протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 04 січня 2020 року, із зазначенням дати та часу його фактичного затримання - 04 січня 2020 року о 23 годині 35 хвилин.
Під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 січня 2020 року застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово був продовжений.
Отже, призначаючи ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, суд зобов'язаний відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховувати строк попереднього ув'язнення у строк призначеного за вироком суду покарання.
Таким чином, строк відбування покарання ОСОБА_4 слід рахувати з моменту його фактичного затримання відповідно до протоколу про затримання від 04 січня 2020 року, тобто з 04 січня 2020 року.
До набрання вироком законної сили застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарання № 4» необхідно залишити без змін.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд відповідно до положень ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Насамперед, суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Дослідивши дані про особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_6 не одружений, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, на обліку в психоневрологічному та неврологічному диспансерах не перебуває.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , суд визнає його щире каяття.
Отже, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд насамперед виходить із ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його наслідків, зважає на суспільну безпеку вчиненого діяння, яке пов'язано із застосуванням фізичного насильства до потерпілих, враховує особу обвинуваченого та обставину, що пом'якшує його покарання, наведену вищу, та приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, та вважає, що останньому має бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі в межах строку, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
При цьому, суд не може погодитися із запропонованим у судових дебатах стороною обвинувачення покаранням, яке суд мав би призначити обвинуваченому ОСОБА_6 , тобто звільнити останнього від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України із іспитовим строком, оскільки, на переконання суду, призначення ОСОБА_6 покарання не пов'язаного із реальним його відбуттям, не буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
Більш того, прокурором ОСОБА_3 у судових дебатах не наведено жодного обґрунтування призначення обвинуваченому ОСОБА_6 саме такого покарання із застосуванням ст. 75 КК України, в той час, коли обвинуваченому ОСОБА_4 прокурор просив призначити реальну міру покарання.
І це при тому, що обвинуваченим ОСОБА_6 і ОСОБА_4 інкримінується вчинення за попередньою змовою грабежу відносно потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , їх роль у вчиненні цього злочину є однаково активною, адже кожен з обвинувачених спричинив потерпілим тілесні ушкодження та відібрав мобільний телефон, обидва обвинувачені визнали себе винними та щиро покаялися, раніше не судимі, офіційно не працевлаштовані, не мають неповнолітніх дітей, при цьому, ОСОБА_4 на відмінність від ОСОБА_6 має позитивну характеристику за місцем проживання.
Саме така позиція сторони обвинувачення щодо одного з обвинувачених, за умови наявності однакових обставин та відсутності будь-якого обґрунтування призначення різних за тяжкістю покарань, має ознаки дискримінації та вірогідної зацікавленості прокурора у покращенні положення обвинуваченого ОСОБА_6 .
У даному випадку, є слушними доводи захисника ОСОБА_5 , який теж звертав увагу суду у судових дебатах на несправедливу позицію прокурора ОСОБА_3 , який просив суд призначити саме обвинуваченому ОСОБА_6 таку м'яку міру покарання, не пов'язану із реальним її відбуттям, зауваживши на відсутність з боку сторони обвинувачення будь-якого обґрунтування призначення обвинуваченим різного за тяжкістю покарання, за умови фактично однакових обставин, як стосовно ролі та участі кожного з них у вчиненні злочину, так і стосовно особистостей обвинувачених.
Під час досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження застосовані заходи забезпечення кримінального провадження.
Так, в порядку ст. 208 КПК України відносно ОСОБА_6 складено протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 04 січня 2020 року, із зазначенням дати та часу його фактичного затримання - 04 січня 2020 року о 23 годині 35 хвилин.
Під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_6 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 січня 2020 року застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був продовжений строком до 30 квітня 2020 року за клопотанням прокурора.
Однак, в подальшому 22 квітня 2020 року прокурор ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, у задоволенні якого судом відмовлено з підстав його необґрунтованості, невмотивованості та непослідовності позиції сторони обвинувачення.
Отже, у зв'язку із відсутністю відповідного клопотання прокурора про продовження строків запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, суд був позбавлений процесуальної можливості продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , тому строки дії запобіжного заходу, визначені у судовому рішенні від 02 березня 2020 року сплинули, і останній був звільнений з-під варти 30 квітня 2020 року.
Таким чином, призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, суд зобов'язаний відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховувати строк попереднього ув'язнення у строк призначеного за вироком суду покарання.
Таким чином, строк відбування покарання ОСОБА_6 слід рахувати з моменту його фактичного затримання відповідно до протоколу про затримання від 04 січня 2020 року, тобто з 04 січня 2020 року і до дня його звільнення з ДК «ДУВП № 4» - 30 квітня 2020 року.
Відповідно до вимог ст. 118, 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Тому з огляду на це, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 витрат по проведенню судової товарознавчої експертизи у розмірі 314, 00 (триста чотирнадцять) гривень, що підтверджується відповідною довідкою про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні, солідарно по 157,00 (сто п'ятдесят сім) гривень з кожного, на користь держави.
Долю речових доказів в порядку п. 9 ст. 100 КПК України слід вирішити наступним чином:
- мобільний телефон «Nokia 5» imei: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який був переданий потерпілому ОСОБА_9 - залишити останньому, як власнику цього майна;
- мобільний телефон «Xiаomi Redmi Note 5» imei: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , який відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 01.02.2020 року переданий до камери зберігання речових доказів Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Троїцька Площа, 2А - повернути потерпілому ОСОБА_8 , як власнику цього майна;
- шапку тканинну чорного кольору, пластиковий контейнер прозорий із вмістом капи жовтого кольору, банківську картку «MONOBANK» № НОМЕР_9 , банківську картку ПАТ «ПРИВАТ БАНК» № НОМЕР_10 , пластикову дисконт-карту «Варус» № НОМЕР_11 , договір про надання фінансового кредиту під заставу № 46.7278/2 від 03.01.2020 під заставу аудіотехніки «Redmi Airpods» на суму 250 гривень, оформлений на ім'я ОСОБА_31 у ПТ «Ломбард «ОНІКС» Анохіна, Яценко», товарний чек з магазину «Варус» № 897588, товарний чек з магазину «Варус» № 1604076, товарний чек з магазину «Варус» № 1596927, перепустку «Временный пропуск № 287 ООО «Строительная компания», действителен до 23.01.2020, должность: сборщик МК ФИО: Леонтьев Владислав Витальевич», гаманець, виготовлений з матеріалу схожого на шкіру марки «Geteniun» чорного кольору, всередині якого наявні 3 фотознімки, на тильній стороні яких мається напис « ОСОБА_6 », студентський квиток НОМЕР_12 на ім'я ОСОБА_6 , пластикову дисконт-карту «TRUE SHOP», перчатки тканинні чорного кольору марки «Golovejoy», сумку чоловічу чорного кольору з ремінцем марки «Brics», всередині якої знаходиться юсб-дріт сірого кольору без маркування, 1 фіскальний чек ТОВ «АТБ маркет» № 1191079, 1 фіскальний чек з магазину «Варус» № 469829, квитанцію ПАТ «ПРИВАТ БАНК» у кількості 2 штук, спец пакет № ЕХР0361519, балончик з написом «ШИП-16, ефективний засіб для самозахисту сльозоточивої та дратівливої дії. Діє миттєво», мобільний телефон марки «Iphone 6S+», які відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 01.02.2020 року передані до камери зберігання речових доказів Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Троїцька Площа, 2А - повернути власникам цього майна.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 118, 124, 368, 370- 374, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, із відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 слід рахувати з моменту його фактичного затримання відповідно до протоколу про затримання від 04 січня 2020, тобто з 04 січня 2020 року, при цьому, в строк призначеного останньому покарання зарахувати строк його попереднього ув'язнення - з 04 січня 2020 року.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарання № 4» - залишити без змін.
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, із відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 слід рахувати з моменту його затримання в порядку виконання вироку після набрання ним чинності, при цьому, в строк призначеного останньому покарання зарахувати строк його попереднього ув'язнення - з 04 січня 2020 року по 30 квітня 2020 року включно.
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 витрати по проведенню судової товарознавчої експертизи у розмірі 314, 00 (триста чотирнадцять) гривень солідарно, по 157, 00 (сто п'ятдесят сім) гривні з кожного, на користь держави.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- мобільний телефон «Nokia 5» imei: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який був переданий потерпілому ОСОБА_9 - залишити останньому, як власнику цього майна;
- мобільний телефон «Xiаomi Redmi Note 5» imei: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , який відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 01.02.2020 року переданий до камери зберігання речових доказів Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Троїцька Площа, 2А - повернути потерпілому ОСОБА_8 , як власнику цього майна;
- шапку тканинну чорного кольору, пластиковий контейнер прозорий із вмістом капи жовтого кольору, банківську картку «MONOBANK» № НОМЕР_9 , банківську картку ПАТ «ПРИВАТ БАНК» № НОМЕР_10 , пластикову дисконт-карту «Варус» № НОМЕР_11 , договір про надання фінансового кредиту під заставу № 46.7278/2 від 03.01.2020 під заставу аудіотехніки «Redmi Airpods» на суму 250 гривень, оформлений на ім'я ОСОБА_31 у ПТ «Ломбард «ОНІКС» Анохіна, Яценко», товарний чек з магазину «Варус» № 897588, товарний чек з магазину «Варус» № 1604076, товарний чек з магазину «Варус» № 1596927, перепустку «Временный пропуск № 287 ООО «Строительная компания», действителен до 23.01.2020, должность: сборщик МК ФИО: Леонтьев Владислав Витальевич», гаманець, виготовлений з матеріалу схожого на шкіру марки «Geteniun» чорного кольору, всередині якого наявні 3 фотознімки, на тильній стороні яких мається напис « ОСОБА_6 », студентський квиток НОМЕР_12 на ім'я ОСОБА_6 , пластикову дисконт-карту «TRUE SHOP», перчатки тканинні чорного кольору марки «Golovejoy», сумку чоловічу чорного кольору з ремінцем марки «Brics», всередині якої знаходиться юсб-дріт сірого кольору без маркування, 1 фіскальний чек ТОВ «АТБ маркет» № 1191079, 1 фіскальний чек з магазину «Варус» № 469829, квитанцію ПАТ «ПРИВАТ БАНК» у кількості 2 штук, спец пакет № ЕХР0361519, балончик з написом «ШИП-16, ефективний засіб для самозахисту сльозоточивої та дратівливої дії. Діє миттєво», мобільний телефон марки «Iphone 6S+», які відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 01.02.2020 року передані до камери зберігання речових доказів Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Троїцька Площа, 2А - повернути власникам цього майна.
Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцятиденного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.
Вирок може бути оскаржений в порядку ст. 395 КПК України.
Апеляційну скаргу на вирок може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1