Номер провадження 22-ц/821/1371/22Головуючий по 1 інстанції
Справа № 705/3155/22 Категорія: на ухвалу Гудзенко В. Л.
Доповідач в апеляційній інстанції
Нерушак Л. В.
13 жовтня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Нерушак Л.В. (суддя-доповідач)
Суддів Вініченка Б.Б., Бородійчука В.Г.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
особа, яка подає апеляційну скаргу - ОСОБА_1
розглянувши в м. Черкаси в порядку письмового провадженняапеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 вересня 2022 року, постановлену під головуванням судді Гудзенко В.Л. у приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області 05.09.2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, -
17.08.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків.
Ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.08.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення копії ухвали.
В ухвалі про залишення позову ОСОБА_1 без руху вказані виявлені судом недоліки та роз'яснено про необхідність подати до суду позовну заяву в новій редакції, з урахуванням вказаних в ухвалі суду недоліків, з відповідними додатками, а також копію позовної заяви з додатками відповідно до кількості учасників справи.
За вх. № 15625 від 25.08.2022 року від позивача ОСОБА_1 надійшов «Відгук на ухвалу без руху», в якому він, не погоджуючись з ухвалою про залишення його позову без руху, вказує, що його позовна заява по формі, змісту і суті справи відповідає загальним вимогам ст. 175 ЦПК України, що не перешкоджає відкриттю провадження у справі вважає скаржник ОСОБА_1 .
Позивачем не були усунуті недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі судді від 18.08.2022 року. Відповідних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог не надано, позовної заяви в новій редакції позивачем ОСОБА_1 подано не було.
З урахуванням вище викладеного, ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 вересня 2022 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків - повернута позивачу.
Роз'яснено позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив ухвалу суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що позовна заява повернута на підставі ст. 185 ЦПК України, оскільки позивач ОСОБА_1 не надав витребувані судом докази та інші недоліки, вказані судом не усунув, але при такій мотивації позов залишається без розгляду згідно п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, вважає скаржник.
Скаржник ОСОБА_1 вважає, що суддя діяв упереджено і порушив правила самовідводу, передбачені ст. 39 ЦПК України, беручи до уваги виконання вимог ЦПК України безпідставно відмовив у доступі до правосуддя.
В апеляційній скарзі звертається увагу на те, що оскаржувана ухвала постановлена іменем України, хоча стосується процедурних питань згідно ст. 258 ЦПК України, а також вважає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права.
Враховуючи вище викладене, скаржник ОСОБА_1 просить вилучити вислів іменем України та скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 вересня 2022 року, а також залишити його позов без розгляду. Судовий збір стягнути з відповідача в дохід державного бюджету.
Відзив на адресу Черкаського апеляційного суду на апеляційну скаргу позивача від учасників розгляду справи не надходив.
Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України встановлено, що окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
В даній справі оскаржується ухвала суду про повернення позовної заяви позивачеві, яка зазначена в пункті 6 частини першої статті 353 ЦПК України.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін.
Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Ухвала суду першої інстанції вимогам закону не відповідає, оскільки судом допущено порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що ухвала про залишення позову без руху від 18.08.2022 позивачем не виконана.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновками суду першої інстанції, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону, судом допущено порушення вимог процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи 17.08.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків.
В ухвалі Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 серпня 2022 року суд першої інстанції вказав, що позовна заява не містить викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги позову, зокрема, повного викладу обставин із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини щодо порушення його прав та інтересів зі сторони відповідача. Тобто, позивачем не надано підтвердження неправомірності дій нотаріуса Карайкоза Г.І. при посвідченні договору дарування від 29.08.2017 року, чи спричинення йому такими діями матеріальних збитків, які він оцінює у розмірі 53090,00 грн.
У відзиві на ухвалу суду від 18.08.2022 року ОСОБА_1 зазначив, що позовна заява по формі, змісту і суті справи відповідає загальним вимогам ст. 175 ЦПК України і не перешкоджає відкриттю провадження, а визначені судом недоліки вирішуються на стадії підготовчого провадження.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 вересня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 - повернуто позивачу.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до передчасного та помилкового висновку про повернення позовної заяви позивачу, тому не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки вказані висновки суду не узгоджуються із вимогами цивільного процесуального закону, порушують право позивача розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Апеляційний суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
У постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» роз'яснено, що у позивача суд повинен з'ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). Якщо представлені докази недостатньо підтверджують вимоги позивача чи заперечення відповідача або не містять в собі всіх необхідних даних і у сторін є обґрунтовані складнощі у наданні додаткових доказів, суд за їх клопотанням зобов'язаний сприяти їм в одержанні або витребуванні таких доказів.
Таким чином, питання, що стосується викладу обставин справи, з'ясування предмету позову (що конкретно вимагає позивач) та підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги), змісту вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав), подання доказів, залучення до розгляду справи сторін та третіх осіб суд міг вирішити в судовому засіданні на стадії підготовчого провадження.
Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції передчасно повернув позовну заяву позивачу ОСОБА_1 , не виконавши вимог процесуального закону.
В ухвалі Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 серпня 2022 року суд першої інстанції вказав, що позивач ОСОБА_1 у своїй позовній заяві також заявив клопотання про забезпечення позову та звернув увагу на те, що така заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.
Згідно ч. 10 ст. 151 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Тому, суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, помилково надав оцінку заяві про забезпечення позову разом з вирішенням питання про відкриття провадження у справі, прирівнявши недоліки заяви про забезпечення позову до недоліків позовної заяви, та зазначив про це в ухвалі про залишення позовної заяви, а не в окремій ухвалі суду про повернення заяви про забезпечення позову, як того вимагає ч. 10 ст. 151 ЦПК України.
Колегія суддів апеляційного суду акцентує увагу на тому, що системне тлумачення ч. 1 ст. 153, ч. 13 ст. 158, ч. 1 ст. 187 ЦПК України дає можливість дійти висновку, що законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі; для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п'ять днів відповідно; першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті; у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов'язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову; у разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.
Крім того, в ухвалі Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 серпня 2022 року суд першої інстанції вказав, що на ряду з позовними вимогами, міститься клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення комплексної експертизи договірної документації за 2017 рік в порівнянні з Договором за 1994 рік, та звернув увагу на те, що нормами цивільного процесуального законодавства передбачено, що у прохальній частині позову викладаються позовні вимоги та виключно надається право заявити клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, якщо такий розгляд допускається, викладення інших клопотань та заяв у прохальній частині не передбачено.
Відповідно до ч. 3 ст. 182 ЦПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.
Статтею 183 ЦПК України встановлені загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.
Згідно ч. 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Колегія суддів апеляційного суду акцентує увагу, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.
Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду, як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тому, суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху у зв'язку із заявленим клопотанням про призначення експертизи вдався до надмірного формалізму, маючи можливість згідно ч. 4 ст. 183 ЦПК України залишити таке клопотання без розгляду або встановити порядок розгляду клопотання на підставі ч. 3 ст. 182 ЦПК та в порушення норм процесуального права, обмежив права позивача у доступі до правосуддя.
У відповідності до роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» вказано, що суддя вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з підстав, передбачених законом. Не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших не передбачених законом підстав.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Враховуючи вище викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки суду першої інстанції є передчасними та помилковими, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду про усунення недоліків у встановлений судом строк, а тому прийнята судом ухвала про повернення позовної заяви не відповідає вимогам закону, оскільки відсутні підстави для висновку про не виконання позивачем ухвали суду про усунення недоліків, приймаючи до уваги саме вказівки суду щодо невідповідності позовної заяви вимогам закону, оскільки судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування ухвали суду, та порушується право позивача на доступ до правосуддя.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції формально віднісся до застосування норм процесуального закону, прийшов до помилкового та передчасного висновку про повернення позову позивачу, допустивши порушення вимог процесуального права, тому вимоги апеляційної скарги щодо скасування ухвали суду першої інстанції підлягають задоволенню апеляційним судом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, та враховуючи фундаментальний принцип безперешкодного доступу до правосуддя, визначений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до п. 1 ст. 6, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постановлена судом першої інстанції ухвала від 05 вересня 2022 року про повернення позивачу ОСОБА_1 позовної заяви не може залишатись в силі та підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, тобто порушення норм процесуального права, на які суд першої інстанції не звернув належної уваги.
Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню колегією суддів апеляційного суду, оскільки спростовують висновки суду щодо повернення позовної заяви позивачу, а тому вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 про скасування ухвали суду у зв'язку із порушенням вимог процесуального права підлягають задоволенню апеляційним судом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, а ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 вересня 2022 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків скасувати у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, матеріали позовної заяви направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Оскільки, судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи для продовження розгляду до цього ж суду, то розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 вересня 2022 року - скасувати.
Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків направити для продовження розгляду до Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.
Повний текст постанови складений 13.10. 2022 року.
Головуючий Л.В. Нерушак
Судді Б.Б. Вініченко
В.Г. Бородійчук