Номер провадження 22-ц/821/1322/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/1623/22 Категорія: 310010000 Годік Л. С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Нерушак Л. В.
13 жовтня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
Головуючого Нерушак Л.В.
Суддів Вініченка Б.Б., Карпенко О.В.
За участі секретаря Чуйко А.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
особа, яка подає апеляційну скаргу - відповідач ОСОБА_2
розглянувши в м. Черкаси у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 липня 2022 року, постановлене під головуванням судді Годік Л.С. у залі Уманського міськрайонного суду Черкаської області 28.07.2022 року о 15 год. 55 хв., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
02.05.2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що 05.09.2007 року між ним, ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 був укладений шлюб, зареєстрований у Виконавчому комітеті Родниківської сільської ради, Уманського району, Черкаської області, актовий запис № 9.
У шлюбі сторони мають доньку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Позивач ОСОБА_1 у позові посилається, що подружнє життя з відповідачем ОСОБА_2 не склалося. Причиною розпаду сім'ї стало те, що у них з відповідачем виявились різні характери і погляди на життя, які призвели до того, що надалі разом проживати сторони не можуть і збереження їхньої сім'ї є недоцільним, а тому ОСОБА_1 був вимушений звернутися в суд з даним позовом про розірвання шлюбу.
У зв?язку з вище викладеним, позивач ОСОБА_1 просить розірвати шлюб між ним, ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , який зареєстрований 05.09.2007 року у Виконавчому комітеті Родниківської сільської ради, Уманського району, Черкаської області, про що складено відповідний актовий запис № 9.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 липня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволено.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 05 вересня 2007 року у Виконавчому комітеті Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області, актовий запис № 9 - розірвано.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 оскаржила рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник ОСОБА_2 вказує, що в рамках розгляду вказаної справи, відповідачем ОСОБА_2 було подано зустрічну позовну заяву, згідно якої ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на неповнолітню дитину.
Суд першої інстанції, не вислухавши з даного приводу думку ОСОБА_1 , що є грубим порушенням норм чинного законодавства, виніс 25.07.2022 року ухвалу, якою повернув зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на дитину.
Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що на даний час спільна донька сторін проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 та перебуває на її повному матеріальному утриманні та вихованні. Відповідач не надає допомоги на утримання дитини, не займається її вихованням.
Угоди про добровільну сплату аліментів між позивачем та відповідачем не було досягнуто, однак після фактичного припинення шлюбних стосунків та окремого проживання ОСОБА_1 перестав надавати матеріальну допомогу в будь-якому вигляді на утримання дитини, в зв'язку з чим на даний час ОСОБА_2 вимушена матеріально утримувати дитину самостійно, яка постійно проживала та продовжує і на даний час проживати разом з матір'ю.
Отже, скаржник ОСОБА_2 вважає, що суд першої інстанції грубо порушив права дитини, так як у відповідності до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить винести нове рішення, яким шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 05 вересня 2007 року у Виконавчому комітеті Родниківської сільської ради, Уманського району, Черкаської області, актовий запис № 9 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Умань на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 25% частини з усіх видів його доходу (заробітку) кожного місяці, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з?явились, про дату, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином. На адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справив режимі відео конференції, яке задоволено колегією суддів апеляційного суду та ухвалено розгляд апеляційної скарги проводити в режимі відео конференції.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача, відповідача, представника відповідача які з?явилися в судове засідання в режимі відео конференції, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об?єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Вирішуючи спір про розірвання шлюбу та задовольняючи вимоги позивача про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, встановивши, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення для розгляду позову про розірвання шлюбу, оскільки незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання його права вимагати розірвання шлюбу.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 05.09.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб у Виконавчому комітеті Родниківської сільської ради, Уманського району, Черкаської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблений актовий запис № 9, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а. с.4).
В шлюбі у сторін народилась дочка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками якої є сторони, що підтверджується даними свідоцтва про народження дитини.
Звертаючись з позовом про розірвання шлюбу, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що спільне життя з відповідачем ОСОБА_2 не склалось, сімейні відносини з відповідачем ОСОБА_2 погіршились. Причиною розпаду сім?ї є різність характерів та психологічна несумісність сторін. Відповідач ОСОБА_2 не здатна підтримувати нормальну атмосферу в сім'ї, піклуватися про побудову сімейних відносин.
Частина 1 статті 3 СК України проголошує, що сім?я є первинним та основним осередком суспільства.
Згідно статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За положеннями частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
Відповідно до частини першої статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред?явлений одним із подружжя.
За положеннями статті 112 СК України при вирішенні питання про розірвання шлюбу суд з?ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", проголошена Конституцією України охорона сім?ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з?ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Відповідно до норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім?ю, а слово "союз", підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред?явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред?явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Згідно із статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Отже, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача чи відповідача.
Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України та СК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції, і є частиною національного законодавства України.
Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов?язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Відповідно до ст. ст. 105, 110, 112 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду згідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред?явлений одним із подружжя згідно до ч.1 ст.110 СК України.
Із пояснень сторін, наданих в судовому засіданні вбачається, що ведення між сторонами спільного господарства та сумісне проживання припинено, тобто, сторони проживають окремо, сімейні стосунки не підтримують, збереження сім'ї є неможливим.
Позивач ОСОБА_1 наполягає на розірванні шлюбу та вважає, що надання строку для примирення не виправить стан шлюбних відносин, оскільки збереження сім?ї неможливо.
Як вбачається з доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 не заперечує проти розірвання шлюбу, однак посилається, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо розірвання щлюбу, хоча фактично доводи апеляційної скарги зводяться до не погодження з ухвалою суду першої інстанції про відмову у прийнятті зустрічного позову про визначення місця проживання дитини з матір?ю та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, оскільки скаржник ОСОБА_2 вважає, що суд неправомірно повернув її зустрічну позовну заяву про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, 21.07.2022 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на дитину.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 липня 2022 року повернуто ОСОБА_2 зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Уманської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на дитину.
Приймаючи рішення про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом про розірвання шлюбу, оскільки вони хоч і є взаємопов'язаними, однак їх спільний розгляд не є доцільним.
При цьому, судом першої інстанції було акцентовано увагу на тому, що в поданій зустрічній позовній заяві ставиться вимога про визначення місця проживання дитини, якій на час подання позову виповнилося чотирнадцять років, тому відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою, а отже, така вимога позивача за зустрічним позовом не підлягає розгляду в судовому порядку.
Так, згідно вимог частин 1,2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
За приписами ч. 2 ст. 193 ЦПК України умовами прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом є: 1) взаємопов?язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; 2) доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об?єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Так, колегія суддів апеляційного суду акцентує увагу на тому, що задоволення чи часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів аж ніяк не виключає повністю чи частково вирішення первісного позову про розірвання шлюбу. Оскільки аліменти на утримання дитини можуть бути стягнуті судом із одного із батьків дитини на користь того з батьків, з яким дитина проживає, незалежно від того розірваний шлюб між сторонами, чи батьки дитини перебувають у шлюбі, але проживають окремо.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується із судом першої інстанції, який прийшов до вірного висновку, що об'єднання даних позовів в одне провадження та спільний розгляд вище вказаних позовів є недоцільним, оскільки, задоволення зустрічного позову не може повністю або частково виключити задоволення первісного позову про розірвання шлюбу
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне звернути увагу, що як вбачається із норми ст. 193 ЦПК України, прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним не є обов?язком суду, що розглядає справу, а навпаки, відноситься до його дискреційних повноважень. При цьому, сам суд першої інстанції визначає взаємопов?язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції.
Правова природа зустрічного позову полягає в тому, що він робить неможливим розгляд первісного позову без зустрічного, оскільки направлений на зарахування вимог, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю чи частково задоволення первісного позову, або коли вони виникають з одних правовідносин.
Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає, що за наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що достатніх підстав для спільного розгляду цих позовів немає, оскільки задоволення зустрічного позову про стягнення аліментів не може повністю або частково виключити задоволення первісного позову.
Доводи скаржника в апеляційній скарзі, що судом грубо порушено права дитини та процесуальні норми права, оскільки суд повернув зустрічну позовну заяву, не з'ясувавши думку позивача з даного питання, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки лише суд відповідно до норм процесуального закону вирішує питання прийняття зустрічного позову чи вирішує інші питання до початку розгляду справи по суті заявлених вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати, що відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 353 ЦПК України передбачено, що ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові) підлягає оскарженню окремо від рішення суду, тому відповідно скаржник мав можливість оскаржити дану ухвалу в апеляційному порядку навіть не зважаючи, що районний суд помилково вказав, що дана ухвала оскарженню не підлягає. Саме апеляційний суд вирішує відривати апеляційне провадження чи відмовляти у його відкритті у разі виявлення судового рішення чи ухвали суду, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи ухвала Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 липня 2022 року скаржником ОСОБА_2 окремо оскаржена до апеляційного суду не була, а тому, в цілому вказані доводи скаржника стосовно незаконності повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Уманської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на дитину не підлягають до задоволення, оскільки відсутні підстави визнати, що судом порушено права дитини чи стягувача аліментів, яка звернулась з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини, оскільки ОСОБА_2 не позбавлена можливості подати позов про стягнення аліментів чи стягнути аліменти згідно судового наказу відповідно до вимог закону в разі безспірності вказаних вимог, так як ОСОБА_2 просить стягувати аліменти на одну дитину в межах розміру, визначеного законом .
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків районного суду не спростовують та на їх правильність не впливають, тому не приймаються до уваги колегією апеляційного суду.
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про задоволення вимог про розірвання шлюбу ОСОБА_6 , тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду згідно доводів та вимог апеляційної скарги про розірвання шлюбу.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким встановлені обставини справи, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, скаржник не надала жодного доказу щодо відсутності підстав для розірвання шлюбу. Вона сама також просить в апеляційній скарзі розірвати шлюб між сторонами.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, відповідач ОСОБА_2 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, що підтверджується копією посвідчення інваліда , то судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.
Повний текст постанови складений 13 жовтня 2022 року.
Головуючий Л.В. Нерушак
Судді Б.Б. Вініченко
О.В. Карпенко