Справа № 938/799/21
Провадження № 22-ц/4808/1146/22
Головуючий у 1 інстанції Джус Р. В.
Суддя-доповідач Бойчук
13 жовтня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів Пнівчук О.В., Томин О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромза апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»на рішення Верховинського районного суду від 16 серпня 2022 року під головуванням судді Джуса Р.В. у селищі Верховина,
У грудні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором б/н від 14.01.2013, укладеним між сторонами у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому було збільшено до 20 000 грн, утворилася заборгованість, яка станом на 10.11.2021 становила 19 600,01 грн, з якої: 15 845,49 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3 754,52 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
ОСОБА_1 своїм підписом у заяві підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua, складає договір між ним та банком про надання банківських послуг, однакне виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором.
Позивач просив стягнути з відповідача вищевказану заборгованість.
Рішенням Верховинського районного суду від 16 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
У апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Зазначає, що відповідач підписом у заві підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
При цьому, відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою та отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки і користування картковим рахунком свідчить про укладення сторонами кредитного договору. Також відповідач звертався до банку з метою перевипуску карти та отримав такі з продовженим строком дії, якими продовжив користуватися.
Вказані обставини підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості, довідками банку про зміну умов кредитування та банківською випискою по рахункам відповідача, що має статус первинного документа.
Суду було надано конкретну редакцію Умовам та правилам надання банківських послуг, до якої приєднався відповідач, разом з наказом про її затвердження, а також до позовної заяви долучено клопотання про огляд таких на офіційному сайті банку та фіксування змісту таких на день приєднання відповідача до умов.
Отже укладення договору відповідачем у відповідності до ст. 634 ЦК України шляхом приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, є доведеним.
Користуючись протягом тривалого часу кредитними коштами та здійснюючи часткове погашення заборгованості, відповідач фактично погоджувався з Умовами та правилами, які діяли на момент укладення договору, так і після внесення змін до таких шляхом прийняття нових редакцій таких, а також Тарифів.
Відповідач не надав суду будь-яких належних чи допустимих доказів, що надані позивачем Умови та правила, а також Тарифи викладені не в тій редакції, яка діяла на час підписання ним анкети-заяви, та що він не знав про умови кредитування. Розмір наявної заборгованості ним не спростовано.
Суд безпідставно відмовив у стягненні фактично отриманих кредитних коштів та нарахованих відсотків. Відмовляючи в стягненні заборгованості, суд вважав, що заборгованість за договором у відповідача відсутня, оскільки сума внесених на погашення коштів перевищує суму фактично використаних коштів. Однак такий висновок суду не відповідає умовам договору та вимогам ст. 534 та 1048 ЦК України. Відповідач не звільнявся від обов'язку сплачувати проценти за користування кредитом за ст. 1048 ЦК України та ним не оспорювався факт погодження умов кредитування, у тому числі щодо порядку погашення заборгованості.
Суми, які просив стягнути позивач, належним чином обґрунтовані та підтверджені. Зокрема, із розрахунку заборгованості та виписки за картрахунками відповідача чітко вбачаються всі операції по зняттю (використанню) кредитних коштів, а також всі операції з часткового погашення заборгованості.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, не звертався задля розірвання договору, а навпаки погодився з його умовами, адже користувався кредитною карткою, про що свідчать особисто вчинені ним операції по кредитній картці (в т.ч. щодо часткового погашення заборгованості). Ним не доведено факт належного виконання умов кредитного договору, зокрема, щодо сплати процентів (зокрема, не доведено ні погашення процентів за ставкою у договорі, ні за ставкою, встановленою ст. 1048 ЦК України) та повернення в повному обсязі суми отриманих кредитних коштів. Отже, суд передчасно, з одних лише формальних міркувань та припущень, відмовив у задоволенні позову.
Крім цього, висновок суду про погашення заборгованості, що зроблений без урахування норм матеріального права, з урахуванням преюдиційного значення встановлених судом обставин позбавляє позивача права на ефективний судовий захист, адже наявність висновку про погашення заборгованості за кредитом, що зроблений судом передчасно та без повного встановлення обставин справи, позбавляє банк можливості стягнути з позичальника відсотки за ст. 1048 ЦК України та ст. 625 ЦК України, право на які гарантовані законом, та які в цій справі судом не лише не стягувалися, а й не визначалися.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 зазначає, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
У позивача були відсутні правові підстави автоматично нараховувати та стягувати із відповідача (в тому числі й з його кредитного ліміту) відсотки за користування кредитом, пеню та інші фінансові санкції, оскільки останні не були обумовлені кредитним договором, про що б свідчив підпис відповідача.
Таким чином, позивач не мав права зараховувати кошти, які йшли в погашення основної суми боргу, як погашення відсотків, пені, штрафів впродовж всього строку дії та виконання договору (із 14.01.2013 по сьогодні).
В ході виконання даного кредитного договору відповідач регулярно погашав свою заборгованість по договору, однак частина цих коштів йшла в зарахування відсотків, пені, штрафів (не заперечується позивачем). Хоча погашення цих платежів не було обумовлено самим договором.
Зі змісту кредитного договору між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 від 14.01.2013 випливає, що позичальник має право вимагати від боржника повернення тільки фактично отриманої суми кредитних коштів.
Твердження представника позивача про те, що такі докази як: наказ про затвердження редакції Умов та Правил надання банківських послуг, виписка по рахунку та довідка щодо виданих кредитних карток самі по собі підтверджують, що додані до позовної заяви Умови, Правила та Тарифи є тими умовами на які погодився відповідач, є необґрунтованим, оскільки вони не містять в собі даних, що саме ці документи в цій редакції були доведені до відома відповідача при укладенні кредитного договору.
Більше того, наданий стороною позивача паспорт споживчого кредиту був підписаний відповідачем ОСОБА_1 аж 03.08.2020, тобто після того як сам договір було укладено, проценти вже нараховані, а відповідач фактично не отримував жодних коштів у кредит.
Судом першої інстанції було ретельно проаналізовано надані виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 і на основі їхнього аналізу зроблено висновок, що банк в період строку дії карток та встановлення на них кредитного ліміту формував так зване «тіло кредиту» накопичувальним способом, включаючи до суми фактично використаних позичальником коштів нараховані щомісячні проценти та страхові платежі. При цьому, в кожному наступному періоді проценти знову нараховувалися на утворене в такий спосіб тіло кредиту, до якого увійшли попередні відсоткові нарахування та страхові платежі. Тобто, в такий спосіб банк нараховує проценти не лише на фактично використані позичальником кредитні кошти, а й на проценти за користування ними та на страхові платежі, які списувалися банком з кредитного ліміту та включалися до суми використаних коштів.
Відтак, за своєю суттю прострочене тіло кредиту, на яке вказує позивач у своїй позовній заяві, є фактично завуальованими відсотками за користування кредитними коштами та різними видами комісій, що однак аж ніяк не може вважатися наданими позичальнику в користування кошти.
Стороною відповідача було надано виписку по його рахунку та свій контррозрахунок суми боргу за кредитним договором за період з 03.04.2015 - 15.11.2021 (період з дня початку користування кредитною лінією по день пред'явлення вимог позивачем). В такому контррозрахунку відображені всі операції, які містяться у виписці із банківського кредитного рахунку ОСОБА_1 , тобто витратні та дохідні (операції поповнення) операції по рахунку. В такий розрахунок не було включено лише ті операції, які проведені банком з метою списання відсотків за користування кредитними коштами, суми пені, штрафи, комісія, інші витрати, які стягувалися банком та не були обумовлені кредитним договором (узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17). Відтак, аналізуючи всі операції по кредитному рахунку відповідача (за винятком неправомірно списаних відсотків, пені та штрафів) вбачається, що у відповідача відсутня заборгованість з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Більше того, наявна переплата за тілом кредиту в розмірі 18 074,60 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Встановлено, що 14.01.2013 ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 18).
У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, зобов'язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг і регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку.
У анкеті-заяві ОСОБА_1 процентна ставка не зазначена.Також у цій підписаній сторонами заяві відсутні умови договору про зміну таких банком в односторонньому порядку.
До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», в якому зазначено умови кредитування, зокрема: базову відсоткову ставку в місяць: у розмірі 3,0 % - для кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», 2,5 % для кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (за тратами здійсненими з 01.09.2014 - 2,9 %, з 01.04.2015 - 3,6 %), 1,7% для кредитних карт «Універсальна Contract», 2,5 % для кредитних карт «Універсальна Голд» (за тратами здійсненими з 01.09.2014 - 2,7 %, з 01.04.2015 - 3,5 %); розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, , але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості (для карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract»та «Універсальна Голд» з 01.04.2014 - 5 %, але не менше 100 грн); термін внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним (а.с. 13).
Згідно довідки АТ «Приват Банк» відповідачу в межах підписаного договору про надання банківських послуг №б/н від 14.01.2013 було видано кредитні карти: 04.08.2016 кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до 09/18, 03.04.2015 - № НОМЕР_2 з терміном дії до 03/19, які в подальшому перевипускалася. В останнє відповідачу 03.08.2020 було видано кредитну картку № НОМЕР_3 із строком дії до 01/24 (а.с. 23).
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 при видачі кредитної картки № НОМЕР_4 було встановлено кредитний ліміт 5 000 грн, який у подальшому неодноразово змінювався та з 06.08.2020 кредитний ліміт встановлено 0,00 грн (а.с. 22).
ОСОБА_1 03.08.2020 було підписано паспорт споживчого кредиту із наступними умовами кредитування: ліміт кредиту - до 50 000 грн / до 75 000 грн; строк дії договору - 12 місяців з пролонгацією; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; пільговий період - до 55 днів (пільгова ставка діє за умови погашення до 25-го числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості); мета отримання споживчі потреби; спосіб надання кредиту - безготівковим шляхом (на картковий рахунок); процентна ставка у межах пільгового періоду - 0,00001% річних; процентна ставка за межами пільгового періоду, відсотків річних - 42% / 40,08% ; базис розрахунку процентної ставки : виходячи з 360 днів у році; тип процентної ставки - фіксована (може бути змінена за згодою кредитодавця та споживача шляхом укладання додаткової угоди до договору про споживчий кредит); орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 20000,00грн / 20240,00грн ; реальна річна процентна ставка, відсотків річних за умови отримання готівкових коштів з використанням кредитної картки та користування поза межами пільгового періоду і погашення кредита мінімальними платежами -51,09% / 51,76%; порядок повернення кредиту - щомісяця 1-го числа календарного місяця 5% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100 грн; процентна ставка, яка застосовується при невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту - 84,00% / 81,60% (а.с. 19-20).
Також у паспорті споживчого кредиту містяться наступні застереження:
- умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача, з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо;
- споживач підтверджує, отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних споживачем умом кредитування;
- споживач підтверджує отримання усіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для споживача, в тому числі у разі невиконання споживачем зобов'язань за таким договором.
Згідно довідки вищевказана інформація станом на 03.08.2020, зберігає чинність та є актуальною до 18.08.2020.
Вказаний паспорт споживчого кредиту було підписано цифровим власноручним підписом, шляхом створення власноручного підпису фізичної особи на екрані електронного сенсорного пристрою.
Відповідно до п. 1.2.5, 2.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 10.11.2021 становить 19 600,00 грн, , з якої: 15 845,49 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3 754,52 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 8-13).
Відповідно до п. 1.3.2.3. Умов та правил банк має право змінювати тарифи та інші умови обслуговування рахунків. При цьому, банк зобов'язаний не менше ніж за сім днів до введення проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком.
Пунктами 1.2.4., 2.1.5.4. Умов та правил передбачено, що у разі незгоди клієнта із змінами умов та правил і/або Тарифів він зобов'язаний надати банку письмову заяву про розірвання договору та погасити заборгованість.
Відповідно до п. 2.1.3.3. клієнт доручає банку списувати з картрахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених клієнтом або його довіреними особами операцій відповідно до правил Міжнародних платіжних систем, а також вартість послуг, визначену Тарифами банку при настанні термінів платежу.
Згідно п. 2.1.12.9. Умов та правил держатель доручає банку списувати з будь-якого рахунку держателя, відкритого в банку, зокрема картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань, в тому числі мінімального обов'язкового платежу, якщо мінімальний обов'язковий платіж вказаний у заяві клієнта і в Пам'ятці клієнта / Довідці про умови кредитування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 526 ЦПК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками нарахованими відповідно до п. 2.1.12.6. Умов та правил за ставками 42 % річних та п. 2.1.1.12.2. Умов та правил, 2.1.1.12.2.1. в редакції станом на 01.03.2019 на підставі ст. 625 ЦК України, за ставками 42,0 % та 40,8 % річних.
Відповідно до розрахунку заборгованості позивача, відображеного у стовбцях «Витрати клієнтом кредитних коштів», «Відсотки погашені за рахунок кредита» та «Тіло кредиту поточне» за період з 01.09.2015 по 01.02.2021 убачається, що нараховані банком відсотки погашалися в тому числі за рахунок кредитних коштів (шляхом списання самим банком коштів кредитного ліміту), що призводило до збільшення поточного тіла кредиту. Зокрема всього за період з 01.09.2015 по 01.02.2021 було погашено за рахунок кредиту нараховані банком відсотки в розмірі 32 079,83 грн і на цю ж суму збільшилося поточне тіло кредиту. Таке списання також відображене у виписках по карткових рахунках відповідача (а.с. 14-17).
Обґрунтовуючи вимогу про стягнення тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) та заборгованості за простроченими відсотками, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14.01.2013, позивач посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua як невід'ємні частини договору.
Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, нарахування банком процентів за користування кредитів в розмірі, встановленому Тарифами банку, відповідальність сторін, право банку здійснювати зміну тарифів та інших умов обслуговування рахунків, зокрема змінювати в односторонньому порядку розмір наданого кредитного ліміту на платіжну картку, а також право банку списувати кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування, щодо права банку на внесення банком щомісяця в односторонньому порядку змін до Умов та правил, списувати кошти кредитного ліміту з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань.
Крім того, роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки вона повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Не можуть бути застосовані до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (14.01.2013) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, про право банку на зміну в односторонньому порядку Умов та правил, списувати кошти кредитного лімітуз метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань, надані банком Тарифи і Умови та правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи встановлення обов'язку позичальника сплатити проценти від суми неповернутого в строк кредиту у разі неповернення кредиту в строк, визначений Умовами та правилами, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Враховуючи те, що Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14.01.2013 шляхом підписання анкети-заяви.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відсотки за користування кредитом 42,0 % та 40,8 % річних.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У цій справі між сторонами виникли відносини щодо споживчого кредитування, тобто договірні правовідносини між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ПАТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, зокрема щодо встановлення можливості в односторонньому порядку збільшення процентів за користування кредитом та річних процентів, про які вважав узгодженими банк.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), які правильно враховані судом першої інстанції при розгляді цієї справи відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За змістом частин 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
У зв'язку з цим не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про узгодження сторонами таких умов кредитування, відповідно до яких банком нараховано відсотки за користування кредитом саме у розмірі, що заявлений до стягнення.
При цьому, надана банком виписка по рахунку не містить інформації про умови договору, укладеного між сторонами.
Крім того, в наданому позивачем витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», в якому зазначено базову відсоткову ставку в місяць яка відрізняється від тієї, за якою банком нараховувалися відсотки за користування кредитом, та анкета-заява не містить відомостей про те, яку саме картку отримав відповідач.
Зазначене, позбавляє суд можливості дійти обґрунтованого висновку про наявність обов'язку відповідача щодо сплати відсотків у визначеному позивачем розмірі та про стягнення заборгованості за такими.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині недоведеності позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, оскільки позивач не надав доказів щодо підстав їх нарахування та стягнення.
Підписання відповідачем паспорта споживчого кредиту, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки з дати підписання такого відповідачу встановлено кредитний ліміт в розмірі 0,00 грн та ним не здійснено будь-яких витрат кредитних коштів, що підтверджується розрахунком заборгованості та наданою випискою по його рахунку.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Згідно ч. 6 цієї статті закону споживач зобов'язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Згідно ч 12 вказаної статті закону у разі ненадання визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації кредитодавець або кредитний посередник несе відповідальність у порядку та розмірі, визначених законом.
Споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення. Кредитодавець зобов'язаний привести договір у відповідність з умовами, зазначеними у наданій інформації, протягом 14 днів з дати отримання такого повідомлення.
Таким чином, наданий банком паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про можливі умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки, зокрема, передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем паспорта споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не спростовує висновку суду першої інстанції про те, що нараховані відсотки за користування кредитними коштами не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у зв'язку з безпідставністю даних вимог.
Доводи про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки судом відмовлено у задоволенні такої вимоги з підстав її недоведеності та необґрунтованості, а не з підстав не укладення кредитного договору.
Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, суд першої інстанції вірно виходив з того, що ОСОБА_1 повернуті фактично отримані кредитні кошти та в повному обсязі погашено зобов'язання за тілом кредиту перед позивачем.
Як встановлено судом, збільшення поточного тіла кредиту мало місце у зв'язку з погашенням в односторонньому порядку банком починаючи з 01.09.2015 нарахованих відсотків в розмірі 32 079,83 грн за рахунок встановленого кредитного ліміту. ОСОБА_1 в період всього часу користування картковим рахунком було фактично використано кошти (шляхом зняття готівки, розрахунків в магазинах тощо) на суму 41 185,27 грн, та внесено коштів на погашення заборгованості на загальну суму 59 048,41 грн.
При цьому, банк в період строку дії карток та встановлення на них кредитного ліміту формував «тіло кредиту» накопичувальним способом, включаючи до суми фактично використаних позичальником коштів нараховані щомісячні проценти та страхові платежі. В кожному наступному місяці проценти знову нараховувалися на утворене в такий спосіб тіло кредиту, до якого увійшли попередні відсоткові нарахування та страхові платежі. Тобто в такий спосіб банк нараховував проценти не лише на фактично використані позичальником кредитні кошти, а й на проценти за користування ними та на страхові платежі, які погашалися банком за рахунок кредитного ліміту та включалися до суми витрат клієнтом кредитних коштів.
Тому прострочене тіло кредиту, яке просив стягнути позивач, є фактично відсотками за користування кредитними коштами та видами комісій, що не може вважатися наданими позичальнику в користування коштами.
Отже відповідачем повернуто фактично отримані кредитні кошти та в повному обсязі погашено зобов'язання за тілом кредиту перед позивачем, а позивач не надав доказів щодо підстав та обґрунтованості нарахування і стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту. На підтвердження стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту банк надав Умови та правила в редакції, що не передбачала право банку в односторонньому порядку списувати кошти заборгованості за нарахованими процентами за рахунок встановленого банком кредитного ліміту шляхом збільшення тіла кредиту, зокрема відповідно до п. 2.1.12.9. Умов та правил.
Безпідставними є доводи апелянта про те, що судом не досліджено і не перевірено належним чином подані стороною докази, не оцінено у сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами і що відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, що зазначено у розрахунку заборгованості за договором.Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції перевірив розрахунок заборгованості і дав їм належну правову оцінку в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, зокрема випискою за картковими рахунками (по кредитному договору).
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не доведено належного виконання умов кредитного договору, зокрема, щодо сплати процентів і повернення в повному обсязі суми отриманих кредитних коштів, а суд передчасно, з одних лише формальних міркувань та припущень, відмовив у задоволенні позову, не заслуговують на увагу, виходячи з такого.
Велика Палата Верховного Суду у п. 81 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд дійшов переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості. Підстав для його зміни з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.
Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Верховинського районного суду від 16 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 жовтня 2022 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.В. Пнівчук
О.О. Томин