Справа № 344/4538/22
Провадження № 22-з/4808/64/22
Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б.М.
Суддя-доповідач Бойчук
13 жовтня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів Пнівчук О.В., Томин О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» про зобов'язання вжити заходи щодо забезпечення безперервного постачання послуг з централізованого водопостачання за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 03 серпня 2022 року під головуванням судді Атаманюка Б.М. у м. Івано-Франківськ,
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 03 серпня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Івано-Франківськводоекотехпром» судові витрати на правову допомогу у сумі 2 481 грн.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 03 серпня 2022 року залишено без змін.
Представник КП «Івано-Франківськводоекотехпром» 03 жовтня 2022 року подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції. Вказана заява надійшла до Івано-Франківського апеляційного суду 04 жовтня 2022 року. Копію заяви про ухвалення додаткового рішення 03 жовтня 2022 року направлено ОСОБА_1 поштовим відправленням.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 жовтня 2022 року заяву призначено до розгляду без виклику учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви представника КП «Івано-Франківськводоекотехпром» та в прийнятті додаткового рішення з таких підстав.
Згідно ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2019 року в справі № 464/944/17 (провадження № 61-4050св19) зроблено висновок по застосуванню ст. 270 ЦПК України і зазначено, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у ч. 1 ст. 270 ЦПК України підстав.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 14 роз'яснено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.
Згідно ст. 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до п.п. «в» п. 4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
При прийнятті постанови від 28 вересня 2022 року апеляційним судом розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, не здійснювався, оскільки ОСОБА_1 та представник КП «Івано-Франківськводоекотехпром» не надали відповідних доказів понесення таких витрат (рахунки, детальний обсяг виконаних робіт (наданих послуг), їх необхідність, співмірність з урахуванням складності справи, обсягу виконаних робіт та ціни позову).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VI).
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції представник КП «Івано-Франківськводоекотехпром» в судовому засіданні до закінчення судових дебатів у справі не зробив відповідну заяву про понесення підприємством витрат на професійну правничу допомогу і не навів даних про докази, які буде подано протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, що підтверджують розмір витрат, які КП «Івано-Франківськводоекотехпром» сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи апеляційним судом. Всупереч вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України відповідач звернувся із такою заявою після прийняття апеляційним судом постанови у цій справі. При цьому, заявник не вказав поважних причин неможливості подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів.
Крім того, представник КП «Івано-Франківськводоекотехпром» адвокат Кузь А.П. подав підписаний сторонами 28.09.2022 додатковий правочин № 4 до договору про надання правової допомоги № 1885/п від 19.01.2022 та акт № 4 від 28.09.2022 як докази, якими підтверджується розмір витрат, які відповідач сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Однак ці правочин та акт на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції адвокатом до закінчення судових дебатів не надані та судом не досліджувалися.
На підставі наведеного, підстав для прийняття додаткового рішення немає, тому в задоволенні заяви необхідно відмовити.
Керуючись статтями 7 ч.13, 141, 260, 261, 270, 381, 382, 389-391 ЦПК України, суд
Відмовити Комунальному підприємству «Івано-Франківськводоекотехпром» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» про зобов'язання вжити заходи щодо забезпечення безперервного постачання послуг з централізованого водопостачання за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 03 серпня 2022 року.
Ухвала суду набирає законної сили з дняїї підписання, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 13 жовтня 2022 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.В. Пнівчук
О.О. Томин