10 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 404/2636/19
провадження № 51-2674 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_7.,
суддів ОСОБА_8., ОСОБА_9.,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019120020001265, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кіровограда, жителя АДРЕСА_1 ), на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 січня 2022 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з 17 лютого 2019 року.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою.
Вирішено питання стосовно долі речових доказів у кримінальному провадженні.
Цим же вироком визнано винуватим і засуджено ОСОБА_2 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. Судові рішення стосовно ОСОБА_2 в суді касаційної інстанції не оскаржено.
За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими увчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, за таких обставин.
15 лютого 2019 року близько 11:00 ОСОБА_3 із ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання потерпілого ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 , вимагали в нього повернути грошові кошти, які останній нібито був винний їх спільному знайомому ОСОБА_5 , а отримавши відмову, заподіяли потерпілому тілесні ушкодження. Після цього пішли з його подвір'я, обіцяючи повернутися.
17 лютого 2019 року близько 12:00, ОСОБА_3 разом із ОСОБА_6 повернулися до будинку потерпілого, та, коли отримали від ОСОБА_4 відмову повернути борг, за попередньою змовою між собою, діючи умисно, почали завдавати потерпілому численних ударів кулаками, ногами та дерев'яною палицею в ділянку голови, у результаті чого згідно з висновком судово-медичного експерта від 15 березня 2019 року № 225 спричинили тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: крововиливу під павутинну оболонку лівої півкулі великого мозку як по верхній випуклій, так і по нижній прилягаючій до основи черепа поверхні, які належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних у момент заподіяння, а також тілесні ушкодження у вигляді садна центральної частини лоба, крововиливів верхнього і нижнього повік обох очей, гематоми лівої вушної раковини, крововиливу підборіддя справа, садна на крижах, які належать до категорії легких тілесних ушкоджень. Потерпілий ОСОБА_4 був госпіталізований до реанімаційного відділення Кіровоградської обласної лікарні, де помер від отриманих тілесних ушкоджень.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 26 липня 2022 року вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 січня 2022 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишив без змін, а апеляційні скарги адвоката ОСОБА_10. в інтересах ОСОБА_1 , адвоката ОСОБА_11. в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, засуджений ОСОБА_1 ставить вимогу про скасування ухвали Кропивницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року щодо нього та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на неповноту судового розгляду і невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що апеляційний розгляд кримінального провадження щодо нього проведено формально, суд належним чином не перевірив доводів, викладених у його апеляційній скарзі, та не надав вичерпної відповіді на них, повторно не дослідив доказів за клопотанням, чим порушив вимоги ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Мотиви Суду
Перевіривши доводи в касаційній скарзі засудженого та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як визначено у ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За статтею 438 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а під час його перегляду виходить з обставин, установлених у вироку.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений, крім іншого, наводить доводи, які стосуються неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, проте вказані доводи з огляду на положення статей 433 та 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається в касаційній скарзі засуджений, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Твердження засудженого про те, що апеляційний суд, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, є неспроможнимии з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Тобто сама наявність клопотання про повторне дослідження того чи іншого доказу не зобов'язує суд апеляційної інстанції досліджувати всю сукупність доказів, оцінених у суді першої інстанції. У разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засад безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, він не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.
Як убачається з наданої копії вироку суду першої інстанції, цей суд установив фактичні обставини справи, висновок про винуватість засудженого ОСОБА_1 обґрунтував об'єктивно з'ясованими обставинами, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими цим судом відповідно до ст. 94 КПК. Незгода з висновком про достатність доказів для ухвалення обвинувального вироку, якого суд дійшов, дослідивши докази, не є підставою для повторного дослідження тих самих доказів апеляційним судом.
Щодо доводів засудженого про формальний розгляд кримінального провадження стосовно нього та невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК суд дійшов такого висновку.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об'єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Усупереч твердженням засудженого в касаційній скарзі, із долученої копії ухвали апеляційного суду вбачається, що суд під час перегляду вироку суду першої інстанції щодо нього дотримався вказаних вимог закону, дав належну оцінку доводам, викладеним у його апеляційній скарзі, та із зазначенням мотивів прийнятого рішення залишив вирок суду першої інстанції щодо нього без змін.
Погоджуючись із висновками місцевого суду, суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано визначив його винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені в сукупності з доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав.
При цьому апеляційний суд не встановив, що під час розгляду кримінального провадження суд першої інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які могли перешкодити йому ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується.
Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Водночас, касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 не містить конкретного обґрунтування істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які перешкодили чи могли перешкодити суду апеляційної інстанції ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення під час розгляду кримінального провадження щодо нього з огляду на положення статей 412, 413 КПК, а отже немає необхідності у скасуванні судового рішення на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК.
Інші твердження в касаційній скарзі засудженого не спростовують правильності висновків, викладених в ухвалі суду апеляційної інстанцій, і не ставлять під сумнів законність цього рішення.
Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 немає.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року щодо нього.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9