Справа № 626/1644/22
Провадження № 2-о/626/54/2022
Іменем України
13.10.2022 року м. Красноград
Красноградський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Дудченка В.О.,
за участю секретаря Зінченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Краснограді, в порядку окремого позовного провадження, у відсутність сторін, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 із заінтересованою особою Красноградським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Харківської області Міністерства оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, постійного догляду за особою, яка через наявність порушення функцій організму не може самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребує постійного догляду вдома на непрофесійній основі від фізичної особи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Учасники судового процесу в судове засідання не з'явились, від них надійшли письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Заявник ОСОБА_1 подав до суду письмову заяву в якій заяву про встановлення факту, що має юридичне значення підтримав та просить справу розглядати за його відсутності.
Від заінтересованої особи Красноградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Харківської області Міністерства оборони України 29.09.2022 року надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 в яких просять відмовити у задоволенні заяви, так як Красноградський РТЦК та СП не вбачає доказів того, що у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні інші особи, які можуть здійснювати постійний догляд за нею та заявник відповідно ВЛК, яку він проходив у мирний час 16.02.2021 року був визнаний «Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час», а отже станом на сьогоднішній день ступінь придатності до військової служби вказаного військовозобов'язаного не визначена, при цьому право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають військовозобов'язані придатні до військової служби.
Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, приходить до наступних висновків.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Зокрема, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини 2 статті 293 ЦПК).
Частиною першою статті 315 ЦПК України перелічені види фактів, що мають юридичне значення, справи про встановлення яких розглядаються судом.
Пунктом 2 частини 1 цієї статті передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, перебування фізичної особи на утриманні.
Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з'ясована мета його встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
В порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Як вбачається з заяви ОСОБА_1 просить встановити факт постійного догляду за особою, яка через наявність порушення функцій організму не може самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребує постійного догляду вдома на непрофесійній основі від фізичної особи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до положень частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Судовим розглядом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та приписаний до Красноградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Харківської області.
Заявник вказує, що встановлення вказаного факту йому необхідно з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Заінтересована особа заперечує проти встановлення факту, що має юридичне значення, постійного догляду ОСОБА_1 за особою, яка через наявність порушення функцій організму не може самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребує постійного догляду вдома на непрофесійній основі від фізичної особи, оскільки Красноградським РТЦК та СП не вбачає доказів того, що у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні інші особи, які можуть здійснювати постійний догляд за нею та заявник відповідно ВЛК, яку він проходив у мирний час 16.02.2021 року був визнаний «Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час», а отже станом на сьогоднішній день ступінь придатності до військової служби вказаного військовозобов'язаного не визначена, при цьому право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають військовозобов'язані придатні до військової служби.
Крім того Договір постійного догляду за особою, яка його потребує, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 31.08.2022 року не є належним доказом про те, що відсутні інші особи, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , оскільки з договору вбачається, що нотаріус не несе відповідальності у разі, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії: подала не правдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов'язаного із вчиненням нотаріальної дії; подала недійсні та/або підроблені документи; не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав чи інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, за вчинення якої звернулась особа (пункт 8 Договору), а отже суд критично ставиться до пункту 4 вказаного договору, де ОСОБА_2 гарантує, що інші особи, які можуть здійснювати за нею догляд, відсутні.
Враховуючи заперечення надані заінтересованою особою, суд вважає, що між ОСОБА_1 та Красноградським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Харківської області виник спір з приводу правомірності призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, а саме щодо наявності чи відсутності підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
В теорії права спір про право визначається як особливий вид правовідносин, який виникає внаслідок відсутності згоди між сторонами регулятивних або охоронних правовідносин щодо взаємних прав та обов'язків. Зміст таких правовідносин становлять взаємні права та обов'язки сторін спору про право щодо його урегулювання з метою визначення взаємних прав та обов'язків у спірних регулятивних або охоронних правовідносинах у судовому порядку, або з використанням позасудових процедур.
Вказане узгоджується із висновками Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в ухвалі від 02 березня 2016 року у справі №6-35863ск15.
Таким чином, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з'ясуванню у порядку окремого провадження, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне залишити заяву без розгляду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст.ст. 257, 294, 315,318, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 із заінтересованою особою Красноградським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Харківської області Міністерства оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення в Харківський апеляційний суд.
Суддя