Справа № 481/185/22
Провадж.№ 2-др/481/1/22
іменем України
10.10.2022 року м. Новий Буг
Новобузький районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Уманська О.В., з участю секретаря судового засідання Кузьміної Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Новий Буг Миколаївської області заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про ухвалення додаткового рішення в частині повернення судового збору у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
02.09.2022 року АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області із заявою про ухвалення додаткового рішення в частині повернення судового збору.
Заява мотивована тим, що рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 30.05.2022 року по справі №481/185/22 позовні вимоги банку до ОСОБА_1 задоволено повністю. У мотивувальній частині рішення зазначено, що відповідач позовні вимоги визнав, а тому, посилаючись на ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" просить суд повернути позивачу 50 % від суми судового збору, який було сплачено при пред'явлені позову у розмірі 1240,50 грн.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
П.3 ч.1 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені ЗУ "Про судовий збір".
Порядок повернення судового збору врегульовано статтею 7 ЗУ "Про судовий збір".
Зокрема, згідно ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" (на яку посилається заявник), у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна за своїм змістом норма міститься у ч. 1 ст. 142 ЦПК України.
Слід зазначити, що за своєю природою інститут повернення судового збору має виключно компенсаційне призначення, і спрямований на компенсацію особі, зокрема позивачу, частково або повністю сплачений ним судовий збір. Така компенсація можлива лише в межах суми фактично сплаченого судового збору, що випливає зокрема з частини 2 статті 7 ЗУ "Про судовий збір". Водночас, ні ЗУ "Про судовий збір", ні жодним іншим актом цивільного законодавства, не передбачена можливість компенсації позивачу за результатом розгляду справи судового збору у розмірі більшому ніж ним фактично було сплачено, в тому числі й шляхом окремого (самостійного) застосування різних норм ЦПК України (якими врегульовано порядок розподілу судових витрат) та норм ЗУ "Про судовий збір". Протилежне суперечило б принципу розумності та справедливості цивільного процесу, як складових принципу верховенства права.
З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. При пред'явленні даного позову банком було сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн.
За результатом розгляду даної позовної заяви, рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 30.05.2022 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» 13973 тринадцять тисяч дев'ятсот сімдесят три) гривні 76 копійок заборгованості за кредитним договором та 2481,00 грн. судового збору. При цьому з мотивувальної частини рішення слідує, що відповідач позов у даній справі визнав.
Рішення суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат позивачем не оскаржено та воно набрало законної сили.
Отже вказані обставини за своїми ознаками підпадають під диспозицію ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", з огляду на визнання позову відповідачем.
Разом з тим, вказаним судовим рішенням вже стягнуто з відповідача на користь позивача сплачений ним при пред'явленні позову судовий збір у розмірі 2481 грн., тобто в повному обсязі, в порядку розподілу судових витрат, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України. Частина 1статті 142 ЦПК України, яка регулює порядок розподілу витрат у разі визнання позову, судом не застосовувалась.
Відтак, оскільки за результатом розгляду справи судом вже вирішено питання про судові витрати та позивачу компенсовано витрати зі сплати ним судового збору в повному обсязі (у порядку ч. 1 ст. 141 ЦПК України), то для додаткової компенсації йому 50 % відсотків сплаченого судового збору на підставі ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" відсутні підстави, позаяк це фактично призведе до компенсації йому судових витрат у обсязі більшому ніж ним було сплачено, що суперечить змісту інституту повернення судового збору.
За таких обставин, у задоволенні заяви АТ КБ "ПриватБанк" про ухвалення додаткового рішення в частині повернення судового збору слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", ст. ст. 141,260, 261 ЦПК України,-
В задоволенні заяви АТ КБ "ПриватБанк" про ухвалення додаткового рішення в частині повернення судового збору у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя