печерський районний суд міста києва
Справа № 757/27505/22-к
06 жовтня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_6,
при секретарі судових засідань ОСОБА_7,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_9,
підозрюваного - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України майора поліції ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12022000000000732, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
06.10.2022 Старший слідчий в ОВС ГСУ НП України майор поліції ОСОБА_10, звернувся до слідчого судді, за погодженням із прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11, із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12022000000000732, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивуючи клопотання, сторона обвинувачення вказує, що згідно з положеннями статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Частинами 1 та 2 статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» регламентовано, що діяльність органів державної виконавчої служби здійснюється з дотриманням принципів, зокрема: верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності. Державний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.
Згідно з статтями 7 та 8 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», державні виконавці та інші працівники органів державної виконавчої служби, які є державними службовцями, призначаються на посади у порядку, встановленому Законом України «Про державну службу» з урахуванням особливостей, визначених законодавством.
Частиною 3 статті 21 Закону України «Про державну службу» визначено, що особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду державної служби повторно, - з дня призначення на посаду.
Так, ОСОБА_1 , призначений наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2020 року №3846/к на посаду заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області, тобто будучи службовою особою, здійснював функції представника влади, виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції відповідно до покладених на нього обов'язків, до яких зокрема, входило:
- організація, контроль за здійсненням примусового виконання рішення у випадках, передбачених законом, відповідним відділом примусового виконання рішень та відділами державної виконавчої служби міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі Відділи);
- забезпечення планування роботи Управління, відділу примусового виконання рішень, Відділів та належне і своєчасне виконання запланованих заходів, а також погодження планів роботи відділів;
- організація інформаційного забезпечення виконавчого провадження, зокрема електронного документообігу, забезпечення ведення автоматизованої системи виконавчого провадження та забезпечує здійснення контролю за внесенням державними виконавцями відомостей про вчиненні виконавчі дії;
- внесення на розгляд начальнику відповідного міжрегіонального управління юстиції пропозиції щодо заохочення або ініціювання дисциплінарного провадження стосовно керівників, державних виконавців та інших працівників територіальних органів державної виконавчої служби;
- забезпечення ведення обліково-статистичної звітності відділом примусового виконання рішень та Відділами, контроль за її веденням, узагальнення та аналіз стану виконавчих рішень;
- забезпечення розгляду заяв щодо виплати грошової винагороди державним виконавцям;
- здійснення інших повноважень на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та доручень Міністерства юстиції України і міжрегіонального управління юстиції;
- взаємодіяти зі структурними підрозділами Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з питань, що належать до компетенції Управління;
- одержувати у встановленому законодавством порядку від посадових осіб та іншого персоналу апарату управління юстиції, структурних підрозділів управління юстиції, матеріали та пояснення (у тому числі письмові), необхідні для здійснення покладених завдань;- вносити пропозиції з питань удосконалення роботи, завдань та функцій Управління.
Крім того, ст.ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що державним службовцям заборонено використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.
Незважаючи на вимоги вищевказаних нормативно-правових актів, ОСОБА_1 , будучи службовою особою, діючи умисно, переслідуючи корисливу мету особистого збагачення, ігноруючи принципову державну позицію щодо боротьби з корупцією, вчинив кримінальне правопорушення у сфері службової діяльності, за наступних обставинах.
Так, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах (таких як: час, місце, спосіб тощо), однак не пізніше 01.08.2022 ОСОБА_1 розробив план вчинення кримінального правопорушення, направленого на використання свого службового становища всупереч інтересам служби з метою систематичного одержання шляхом вимагання неправомірної вигоди від начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - ОСОБА_2 за не звільнення її із займаної посади та не створення умов щодо погіршення її нормальної звичної службової діяльності (здійснення позапланових перевірок, надмірного контролю, стягнень тощо).
При цьому, відповідно до вказаного плану, з метою конспірації та унеможливлення бути задокументованим працівниками правоохоронних органів, ОСОБА_1 вирішив вказану неправомірну вигоду отримувати через свого знайомого ОСОБА_3 , якому довів зазначений план злочинних дій та вступив із ним у попередню злочину змову.
Так, з метою досягнення свого злочинного умислу, направленого на вимагання та отримання від ОСОБА_2 неправомірної вигоди, 01.08.2022 приблизно о 09.30 год., ОСОБА_1 зателефонував на службовий телефон до начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - ОСОБА_2 та під час телефонної розмови повідомив останній про необхідність її прибуття до його службового кабінету з метою обговорення показників службової діяльності та інших робочих питань.
Цього ж дня (01.08.2022), приблизно о 11.00 год. ОСОБА_2 , діючи за вказівкою ОСОБА_1 , прибула до його робочого кабінету за адресою: АДРЕСА_2, де останній, діючи умисно, переслідуючи корисливу мету особистого збагачення шляхом систематичного отримання від ОСОБА_2 неправомірної вигоди, повідомив їй про негативні робочі показники діяльності Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та низький рівень професійної підготовки ОСОБА_2 як керівника вказаного відділу. Далі, ОСОБА_1 продовжуючи свої злочинні дії, направленні на систематичне вимагання та отримання від ОСОБА_2 неправомірної вигоди, під час вказаної розмови висловив вимогу останній про необхідність сплати йому грошей (неправомірної вигоди) в сумі не менше 1 000 доларів США щомісячно, як частини неправомірної вигоди, отриманої від вирішення питань під час прийняття рішень у виконавчих провадженнях, а також половини суми щомісячної винагороди, яку отримує державний виконавець за проведену роботу. При цьому, ОСОБА_1 пригрозив ОСОБА_2 , що в разі несплати йому зазначених коштів, він посприяє у вирішенні питання щодо звільнення її із посади начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а також не створить умови щодо погіршення її нормальної звичної службової діяльності (здійснення позапланових перевірок, надмірного контролю, стягнень тощо).
Одночасно з цим, під час вищевказаної розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , останній діючи з метою конспірації та унеможливлення бути задокументованим працівниками правоохоронних органів, повідомив, що зазначену неправомірну вигоду вона повинна передавати через його знайомого ОСОБА_3 , при цьому продиктував номер мобільного телефону останнього - НОМЕР_1 .
Продовжуючи свої злочинні дії, направленні на систематичне вимагання та отримання від ОСОБА_2 неправомірної вигоди, ОСОБА_1 23.08.2022 о 12.04 год. зустрівся із нею біля дитячого майданчику, який розташований поблизу магазину «Обжора» за адресою: АДРЕСА_3. Під час вказаної зустрічі, поміж іншого ОСОБА_1 обговорив із ОСОБА_2 про те, що він витребував на перевірку 8 виконавчих проваджень з підпорядкованого їй відділу, висловив свою недовіру щодо небажання надавати йому частину грошей, отриманих на його думку як предмет неправомірної вигоди державними виконавцями підпорядкованого їй відділу, в черговий раз висунув вимогу щодо передачі йому кожного місяця вказаних грошей, а також в черговий раз пригрозив звільненням з посади вразі невиконання його неправомірних вимог щодо передачі вказаних коштів. При цьому, наприкінці вказаної розмови, ОСОБА_1 запитав у ОСОБА_2 яка сума грошей буде за підсумками серпня місяця, на що остання усвідомлюючи, що ОСОБА_1 має повноваження на сприяння у звільненні її з посади начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та може створити умови щодо погіршення її нормальної звичної службової діяльності (здійснення позапланових перевірок, надмірного контролю, стягнень тощо), переживаючи за порушення своїх конституційних прав (зокрема право на працю), озвучила суму 1 500 - 2 000 доларів США. Крім цього, під час вказаної зустрічі ОСОБА_1 обговорив із ОСОБА_2 про нарахування державному виконавцю вказаного вище відділу - ОСОБА_4 премії в розмірі біля 60 000 гривень (без нарахування податків), з якої частину коштів повинні передатися йому, а також він повідомив щоб ОСОБА_2 зателефонувала до нього в п'ятницю (26.08.2022) і він їй скине дані щодо вказаної виплати.
26.08.2022 о 10.08 год., ОСОБА_2 діючи за вказівкою ОСОБА_1 , зателефонувала до останнього та під час розмови він визначив час зустрічі, а саме після обіду вона повинна була під'їхати до нього.
Далі, 26.08.2022 о 13.58 год., ОСОБА_2 діючи за вказівкою ОСОБА_1 , зателефонувала до останнього та під час розмови він визначив дату зустрічі, а саме переніс вказану зустріч на понеділок (29.08.2022).
29.08.2022 о 15.03 год. ОСОБА_2 , за попередньою домовленістю, зустрілася із ОСОБА_1 в приміщенні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) АДРЕСА_2, де останній продовжуючи свої злочинні дії, направленні на систематичне вимагання та отримання неправомірної вигоди, обговорив із ОСОБА_2 розмір неправомірної вигоди, яка повинна передатися йому із частини нарахованої премії державному виконавцю - ОСОБА_4. Зокрема, ОСОБА_1 , діючи з метою конспірації та унеможливлення бути викритим працівниками правоохоронних органів, використовуючи свій мобільний телефон на екрані ввів цифри - «56» (що означало сума премії, яку повинна отримати ОСОБА_4 , а саме 56 000 гривень) та пред'явив вказану суму на екрані свого мобільного телефону ОСОБА_2 . Після чого, ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 , що 31.08.2022 у ОСОБА_4 День народження і з урахуванням цього чи можливо визначити меншу частину грошей із вказаної премії (менше 50 %), яку необхідно передати йому, на що останній відповів - можливо і щоб ОСОБА_2 визначила на свій розсуд вказану частину, а також повідомив останній, що з нею зв'яжеться посередник ОСОБА_3 для передачі коштів. Крім того, ОСОБА_1 розуміючи, що ОСОБА_2 погодилась на його незаконну вимогу у систематичній передачі неправомірної вигоди, повідомив останній щоб вона не турбувалася за перевірки, а також повернув їй попередньо витребувані 8 виконавчих проваджень.
Так, 31.08.2022 о 12.13 год. на мобільний телефон ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_3 та під час розмови, останній визначив місце зустрічі, а саме біля АЗС «Амік» за адресою: АДРЕСА_4 о 14.00 год.
Цього ж дня (31.08.2022) о 14.02 год. ОСОБА_3 керуючи автомобілем «MERCEDES-BENZ E300 D», н.з. НОМЕР_2 прибув до АЗС «Амік» за адресою: АДРЕСА_4, де неподалік його очікувала ОСОБА_2 , яка будучи залучена працівниками правоохоронних органів до викриття злочинної діяльності, в рамках проведення контролю за вчиненням злочину у виді спеціального слідчого експерименту, в цей же час передала ОСОБА_3 гроші в сумі 2 120 доларів США для подальшої передачі їх ОСОБА_1 у якості неправомірної вигоди за не звільнення її з посади начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та не створення умов щодо погіршення її нормальної звичної службової діяльності (здійснення позапланових перевірок, надмірного контролю, стягнень тощо).
В подальшому, 06.09.2022 о 14.40 год. ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, направленні на систематичне вимагання та отримання від ОСОБА_2 неправомірної вигоди, знаходячись в приміщенні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за адресою: АДРЕСА_2, обговорив із ОСОБА_2 умови передачі йому неправомірної вигоди - грошей із частини винагороди, нарахованої державному виконавцю ОСОБА_4 , зокрема ОСОБА_1 уточнив яка сума вказаних коштів буде йому виділена, на що ОСОБА_2 відповіла біля 20 000 гривень, після чого ОСОБА_1 вказав ОСОБА_2 щоб дану суму вона зібрала до четверга (08.09.2022) та зателефонувала йому.
07.09.2022 о 16.42 год. під час телефонної розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , остання повідомила, що вищевказана сума грошей (частина винагороди, нарахованої державному виконавцю ОСОБА_4 , яка має передатися ОСОБА_1 ) зібрана і вона може 08.09.2022 заїхати та передати їх, на що ОСОБА_1 , діючи з метою конспірації та унеможливлення бути викритим працівниками правоохоронних органів, вказав їй щоб вона передала дані кошти через начальника Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_5 , при цьому зазначив щоб гроші вона поклала у папір.
08.09.2022 о 17.02 год. ОСОБА_2 , діючи відповідно до вимог та настанов ОСОБА_1 , будучи залучена працівниками правоохоронних органів до викриття злочинної діяльності, в рамках проведення контролю за вчиненням злочину у виді спеціального слідчого експерименту, знаходячись біля супермаркету «Ізумруд» за адресою: АДРЕСА_5 зустрілася із ОСОБА_5 та передала останньому гроші в сумі 22 000 гривень для подальшої передачі їх ОСОБА_1 у якості неправомірної вигоди за не звільнення її з посади начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та не створення умов щодо погіршення її нормальної звичної службової діяльності (здійснення позапланових перевірок, надмірного контролю, стягнень тощо).
В подальшому, 14.09.2022 о 14.56 год. ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, направленні на систематичне вимагання та отримання від ОСОБА_2 неправомірної вигоди, знаходячись в приміщенні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за адресою: АДРЕСА_2, обговорив із останньою умови передач йому неправомірної вигоди, зокрема вона уточнила у ОСОБА_1 чи можливо зменшити суму грошей із частини винагород, які будуть нараховуватись державним виконавцям підпорядкованого їй відділу (тобто передавати йому менше ніж 50 % від вказаної винагороди), на що останній повідомив, що якщо вказана сума буде зменшена, їй необхідно буде компенсувати недоотриману ним частину неправомірної вигоди з якихось інших джерел.
Далі, 22.09.2022 о 09.43 год., ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, направленні на систематичне вимагання та отримання від ОСОБА_2 неправомірної вигоди, під час телефонної розмови із останньою уточнив у неї чи є якісь напрацювання за вересень місяць з приводу передачі йому неправомірної вигоди у вигляді частини грошей, отриманих на його думку як предмет неправомірної вигоди державними виконавцями підпорядкованого їй відділу за вирішення питання при прийнятті рішень у виконавчих провадженнях, на що ОСОБА_2 , будучи залучена працівниками правоохоронних органів до викриття злочинної діяльності, в рамках проведення контролю за вчиненням злочину у виді спеціального слідчого експерименту, відповіла що є напрацювання.
Так, 04.10.2022 приблизно о 14.00 год. ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, направленні на систематичне вимагання та отримання від ОСОБА_2 неправомірної вигоди, знаходячись в приміщенні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за адресою: АДРЕСА_2, обговорив із останньою умови передачі йому чергової неправомірної вигоди, зокрема між ними була обговорена сума неправомірної вигоди - 1 700 доларів США, яку ОСОБА_2 повинна передати за вересень місяць ОСОБА_1 , як на його думку предмет неправомірної вигоди одержаної державними виконавцями підпорядкованого їй відділу, а також умови передачі вказаної неправомірної вигоди, а саме через ОСОБА_3 .
Цього ж дня (04.10.2022) о 15.25 год. ОСОБА_3 , діючи з відома та за вказівкою ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Nissan Maxima», на якому встановлений н.з. НОМЕР_3 , прибув до АЗС «Амік» за адресою: АДРЕСА_4, де його очікувала ОСОБА_2 , яка будучи залучена працівниками правоохоронних органів до викриття злочинної діяльності, в рамках проведення контролю за вчиненням злочину у виді спеціального слідчого експерименту, в цей же час передала ОСОБА_3 гроші в сумі 1 700 доларів США для подальшої передачі їх ОСОБА_1 у якості неправомірної вигоди за не звільнення її з посади начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та не створення умов щодо погіршення її нормальної звичної службової діяльності (здійснення позапланових перевірок, надмірного контролю, стягнень тощо).
Після чого, цього ж дня (29.09.2022) ОСОБА_1 о 15.32 год., в порядку ст. 208 КПК, був затриманий працівниками правоохоронного органу за вимагання та отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_2 в сумі 1 700 доларів США за не звільнення її з посади начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та не створення умов щодо погіршення її нормальної звичної службової діяльності (здійснення позапланових перевірок, надмірного контролю, стягнень тощо).
Правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність ОСОБА_1 вчинив одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене повторно, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України.
05.10.2022 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Часів Яр Донецької області, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України. .
Cторона обвинувачення вказує, що підставою застосування підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п 1-5 ст. 177 КПК України.
Копія клопотання та матеріалів, на його обґрунтування, у відповідності до ч. 2 ст. 184 КПК України надавалися підозрюваному 05.10.2022, проте останній відмовився від отримання, що зафіксовано на цифрову відеокамеру.
Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання, вказуючи на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків у кримінальному провадженні. Одночасно сторона захисту просила відмовити у задоволенні клопотання або ж зменшити розмір застави.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управління Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12022000000000732 від 04.08.2022 за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
05.10.2022 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України:
З частини 2 статті 8 та частини 5 статті 9 КПК України слідує, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, жодна особа не може бути позбавлена свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом та судовим органом, створеним відповідно до закону.
Згідно з положеннями ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
Пріоритет положень Конституції над законами та підзаконними актами є очевидним та не підлягає доведенню. Окрім іншого, це підтверджено у рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» та інших справах.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя не приймає доводи сторони захисту та погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів та підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме:
- заява ОСОБА_2 від 05.08.2022, відповідно до якої остання вказує про вимагання ОСОБА_1 в неї неправомірної вигоди;
- показання ОСОБА_2 , де вона належним чином попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, відповідно до яких остання вказує про обставини вимагання ОСОБА_1 , за участі ОСОБА_3 , у неї неправомірної вигоди;
- протокол затримання ОСОБА_3 , під час якого проведено особистий обшук останнього та вилучено гроші в сумі 1 700 доларів США як предмет неправомірної вигоди для передачі ОСОБА_1 ;
- протокол обшуку робочого кабінету ОСОБА_1 , під час якого виявлено та вилучено гроші в сумі 22 000 гривень (предмет неправомірної вигоди передані ОСОБА_2 );
- протокол обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_1 під час якого виявлено та вилучено гроші в сумі 2 120 доларів США (предмет неправомірної вигоди передані ОСОБА_2 );
- показання ОСОБА_5 , де він належним чином попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, відповідно до яких останній вказує про обставини вимагання ОСОБА_1 , за участі ОСОБА_3 , у ОСОБА_2 неправомірної вигоди;
- іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах, враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а стороною захисту вказаних доводів в судовому засіданні спростовано не було
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованим кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.
Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до ОСОБА_1 одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Наряду з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Відтак, вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину (ч. 3 ст. 368 КК України), за який Законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, дає обґрунтовані підстави вважати, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що повністю підтверджує ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор зазначив, що на даний час проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій та не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, а тому ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що повністю підтверджує ризик передбачений п. 2 ч.1 ст. 177 КПК України.
Прокурором в судовому засіданні доведено, що у ході досудового розслідування не допитано усіх свідків, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, та не встановлено усіх осіб причетних до вчинення вказаного злочину, а тому підозрюваний ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на зазначених осіб, що повністю підтверджує ризик передбачений п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України. Крім того, вказаний ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні, підтверджується тим, що основні свідки являються підлеглими ОСОБА_1 , у зв'язку з чим він має реальну можливість вчинювати на них вплив та тиск.
Крім того, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_1 може вчинити нові кримінальні правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин та/або продовжити свою злочинну діяльність та з метою ухилення від слідства може залишити територію України, що повністю підтверджує ризик передбачений п. 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, варто зазначити, що ризик перешкоджати встановленню істини у кримінальному правопорушенні доводиться з огляду на початкову стадію досудового розслідування (рішення ЄСПЛ у справі Яжинський проти Польщі (Jarzynski v. Poland, § 43)).
Варто зазначити, що за вказаних обставин під час судового розгляду встановлено, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали.
Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.
Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.
При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року
Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, суспільну небезпечність злочинів, вік та стан його здоров'я, соціальні зв'язки, слідчий суддя вважає, що застава у межах 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, здатна гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, з урахуванням вказаних обставин, що виправдує мету застосування запобіжного заходу.
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 02 грудня 2022 року включно, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000732.
Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі триста п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 910 000 гривень (дев'ятсот десять тисяч), поклавши у разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- не відлучатися із міста Одеса без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками та підозрюваними у кримінальному провадженні № 12022000000000732;
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059
Банк отримувача ДКСУ, м.Київ
Код банку отримувача (МФО) 820172
Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089
призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).
Термін обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 02.12.2022 року включно.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави підозрюваним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_6