Справа № 369/9253/21
Провадження № 2/369/1593/22
Іменем України
04.10.2022 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., при секретарі судового засідання Вець О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві в залі судових засідань Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
У червні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 117 346,81 грн. (сто сімнадцять тисяч триста сорок шість 81 копійку) з яких: 28 991 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 00 коп. - основного зобов'язання; 17 617,77 (сімнадцять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 77 коп. - сума за прострочення виконання зобов'язання в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України за період 01 березня 2021 року по 30 червня 2021 року; 70 738,04 (сімдесят тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 04 коп. - сума пені за прострочення виконання зобов'язання в порядку ст. 549 ЦК України за період 01 березня 2021 року по 30 червня 2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 29 січня 2021 року між ним та відповідачембуло укладено Договір позики № 1, відповідно до п. п. 1, 2 якого позивач надав відповідачу в борг грошову суму в розмірі, еквівалентному 1 060 (одна тисяча шістдесят) доларів США 00 центів за курсом продажу долару США, встановленому ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» на дату укладення Договору (1 долар США = 27,82 гривень), що становить 29 489 (двадцять дев'ять тисяч чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 20 коп.
Відповідно до даного Договору відповідач зобов'язувався повернути позивачу позику у вищевказаному розмірі до 28 лютого 2021 року, проте на вказану дату й на час звернення з позовом до суду сума позики відповідачем не повернута, попри те, що позивачем на адресу відповідача було надіслано лист, в якому позивач просив відповідача у добровільному порядку повернути позивачу борг, але вказана вимога залишилася без виконання й відповіді. Не принесли жодного позитивного результату й намагання позивача зв'язатися з відповідачем телефоном, відтак вказує, що вимушений звертатися до суду з даним позовом, оскільки інші способи захисту його порушених прав у нього відсутні.
Ухвалою суду від 04 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі й призначено справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
До початку судового розгляду представник позивача - адвокат Ванджурак Р.В., подав через канцелярію суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання 04.10.2022 року не з'явився, ознайомлювався з матеріалами справи, отримав примірник позовної заяви з додатками, проте правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, про час і дату судового засідання був повідомлений належним чином.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в справі.
Суд, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про задоволення позовної заяви, виходячи з наступного.
Так, згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).
Правова позиція Верховного Суду України з приводу даних правовідносин викладена в Постанові від 02 липня 2014 року по справі № 6-79цс14. Відповідно до норм ст.ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно матеріалів справи судом встановлено, що 29 січня 2021 року між позивачем та відповідачембуло укладено Договір позики № 1, відповідно до п. п. 1, 2 якого позивач надав відповідачу в борг грошову суму в розмірі, еквівалентному 1 060 (одна тисяча шістдесят) доларів США 00 центів за курсом продажу долару США, встановленому ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» на дату укладення Договору (1 долар США = 27,82 гривень), що становить 29 489 (двадцять дев'ять тисяч чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 20 коп.
Вказані обставини підтверджуються й наявною в матеріалах справи розпискою від 29 січня 2021 року, якою відповідач підтверджує, що отримав у позивача зазначену суму відповідно до умов договору позики № 1 від 29 січня 2021 року.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували факт укладення сторонами договору позики й отримання відповідачем від позивача грошової суми, чи факту його виконання, або ж наявність підстав вважати такий договір припиненим, розірваним або недійсним повністю чи в будь-якій його частині, - суд визнає встановленими обставинами укладення договору позики між сторонами, факт отримання відповідачем у позивача грошових коштів, неповернення їх в передбачений договором строк та вважає, що позивач обрав вірний спосіб захисту його прав шляхом звернення до суду за примусовим стягненням боргу з відповідача.
До того ж наявність у позивача на руках оригіналів договору позики й розписки додатково свідчить про те, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем станом на день розгляду справи не виконав.
В той час, згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник вчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. А згідно ч. 2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
До того ж, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно із ч. ч. 1,2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Дослідивши договір позики № 1 від 29 січня 2021 року судом встановлено, що відповідно до п. 9 Договору передбачено пеню за прострочення виконання зобов'язань за цим договором у розмірі 2% від суми позики за кожен день прострочення.
За таких обставин, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошову суму в розмірі 117 346,81 грн. (сто сімнадцять тисяч триста сорок шість гривень 81 копійку), з яких:28 991,00 грн. (двадцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто одна гривня) - основного зобов'язання, 17 617,77 (сімнадцять тисяч шістсот сімнадцять гривень 77 копійок) - сума за прострочення виконання зобов'язання в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України за період 01 березня 2021 року по 30 червня 2021 року та 70 738,04 (сімдесят тисяч сімсот тридцять вісім гривень 04 копійки) - сума пені за прострочення виконання зобов'язання в порядку ст. 549 ЦК України за період 01 березня 2021 року по 30 червня 2021 року є обґрунтованими й такими, що відповідають умовам укладеного між сторонами договору, відповідають закону й вірно розраховані.
В той час зі сторони відповідача не надійшло жодних заперечень щодо неправильного розрахунку суми заборгованості чи спростування будь-яких фактичних обставин справи, хоча така можливість йому судом надавалась.
Отже, на підставі зазначених судом норм чинного законодавства, що регулюють даний вид правовідносин, беручи до уваги всі зібрані й досліджені судом докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є обгрунтованим, доведеним і таким, що підлягає до задоволення.
Одночасно, суд також стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір при подачі позову до суду.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 274, 277, 279, 354 ЦПК України на підставі ст. ст. 526, 610,611, 759, 762 ЦК України суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 117 346,81 грн (сто сімнадцять тисяч триста сорок шість 81 копійку) з яких: 28 991 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 00 коп. - основного зобов'язання; 17 617,77 (сімнадцять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 77 коп. - сума за прострочення виконання зобов'язання в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України за період 01 березня 2021 року по 30 червня 2021 року; 70 738,04 (сімдесят тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 04 коп. - сума пені за прострочення виконання зобов'язання в порядку ст. 549 ЦК України за період 01 березня 2021 року по 30 червня 2021 року;
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 173,47 грн. (одна тисяча сто сімдесят три гривні 47 копійок) судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП - НОМЕР_1 , проживаючий та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), зареєстрований за адресою: Полтавська область, с. Загрунівка, фактично проживає: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складений: 10.10.2022 року.
Суддя А.В. Янченко