П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 жовтня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/1594/22
Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Танасогло Т.М.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
У січні 2022р. ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ГУ НП в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Одеській області щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції відносно ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ГУ НП в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції за період з 31.10.2017р. по 24.12.2021р. включно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 4.12.2021р. від ГУ НП в Одеській області позивачу на його картковий рахунок надійшли кошти в розмірі 3 324,54грн. з коментарем до платежу «заробітна плата».
5.01.2022р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ НП в Одеській області щодо повідомлення про наявність заборгованості по виплатам на теперішній час у зв'язку з звільненням позивача, а також нарахування і виплати відшкодування у розмiрi середнього заробітку в повному обсязі за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з 31.10.2017р. до 24.12.2021р. (дати виплати індексації грошового забезпечення).
12.01.2022р. ГУ НП в Одеській області надано відповідь про відсутність правових підстав для задоволення вказаної заяви.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ НП в Одеській області щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції відносно ОСОБА_1 ..
Зобов'язано ГУ НП в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції за період з 31.10.2017р. по 24.12.2021р. у розмірі 3 324,54грн..
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ГУ НП в Одеській області просить рішення суду скасувати та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та прийняту нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення суду першої інстанції в частині визначення суми, що підлягає виплаті, а апеляційну скаргу ГУ НП в Одеській області залишити без задоволення, з наступних підстав.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача відповідач протиправно не провів з ним усіх необхідних розрахунків, а тому наявні підстави для виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
На підставі зазначеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у позивача наявне право на отримання середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні у розмірі 3 324,54грн..
Проте, з таким висновком суду першої не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі, у зв'язку з чим допустив невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що з 7.11.2015р. по 31.10.2017р. ОСОБА_1 проходив службу у поліції на посаді заступника начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання ГУ НП в Одеській області.
Наказом №1678 о/с від 24.10.2017р. позивача на підставі п.2 ч.1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» звільнено з 31.10.2017р. зі служби в поліції (а.с.14).
21.07.2021р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ НП в Одеській області із заявою щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 7.11.2015р. по 31.10.2017р., включно, однак листом №14/Н-792 від 5.08.2021р. його повідомлено, що індексації грошового забезпечення поліцейським виплачується з листопада 2017р..
Не погоджуючись із такими діями ГУ НП в Одеській області ОСОБА_1 у вересні 2021р. звернувся до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 2.12.2021р. по справі №420/17390/21 визнано протиправною бездіяльність ГУ НП в Одеській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016р. по жовтень 2017р., зобов'язано ГУ НП в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016р. по жовтень 2017р., включно.
24.12.2021р. від ГУ НП в Одеській області позивачу на картковий рахунок «Приват-банк» надійшли кошти в розмірі 3 324,54грн. з коментарем до платежу «заробітна плата»(а.с.19).
5.01.2022р. в інтересах ОСОБА_1 , подано адвокатський запит за №475 до ГУ НП в Одеській області щодо повідомлення про наявність заборгованості по виплатам на теперішній час у зв'язку з звільненням позивача, а також нарахування і виплати відшкодування у розмiрi середнього заробітку в повному обсязі за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з 31.10.2017р. до 24.12.2021р. (дати виплати індексації грошового забезпечення)(а.с.22).
12.01.2022р. ГУ НП в Одеській області надано відповідь, в якій вказано про відсутність підстав для задоволення адвокатського запиту(а.с.23).
Не погоджуючись із такими діями ГУ НП в Одеській області щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій ГУ НП в Одеській області у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст.1-2 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Приписами ст.116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
У відповідності до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Частина 2 ст.117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Виходячи із такого законодавчого регулювання Велика Палата Верховного Суду у справі №810/451/17 акцентувала увагу, що, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч.1 ст.117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Відтак, у вказаній справі Велика Палата дійшла висновку, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, що наказом ГУ НП в Одеській області за №1678 о/с від 24.10.2017р. ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, остаточний розрахунок при звільненні здійснено 24.12.2021р., що підтверджується випискою з АТ КБ «ПриватБанк» від 17.01.2022р.(а.с.20), згідно якої на картку/рахунок ОСОБА_1 надійшла сума, зокрема: 3 324,54грн.. Деталі операції: Зарплата ГУНП В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ. Коментар до платежу: Zarobitna plata.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (див. висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст.117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
За обставин цієї справи судова колегія вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст.117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке.
Згідно матеріалів справи період затримки остаточного розрахунку при звільненні становить з 31.10.2017р. по 24.12.2021р. та складає 1 039 днів.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що згідно довідки про доходи ОСОБА_1 від 19.01.2022р. місячне грошове забезпечення у вересні 2017р. склало 11 977грн., а у жовтні 2017р. 8 783,13грн. (а.с.21).
Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 про заробітну плату за два останні місяці служби(а.с.21), середньоденна заробітна плата позивача склала 482,79грн. (20 760,13грн. : 43роб.дні (кількість робочих днів з період з вересня по жовтень 2017 року).
Враховуючи вказані обставини та відповідно до Порядку №100, сума середнього заробітку за несвоєчасну виплату індексації за час затримки розрахунку з 31.10.2017р. по 24.12.2021р., становить 501 618,81грн. (1 039роб.днів х 482,79грн.).
Загальний розмір належних ОСОБА_1 виплат на момент звільнення складав 12 107,67грн.:
- 8 783,13грн. (72,54%) (заробітна плата);
- 3 324,54грн. (27,46%) (індексація).
Однак, судова колегія зазначає, що виходячи з принципу пропорційності, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в даному випадку складає 137 744,53грн. (27,46% від 501 618,81грн).
Разом з тим, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.11.2020р. у справі №480/3105/19, щодо інших критеріїв зменшення розміру відшкодування, судом також враховано: розмір простроченої заборгованості (3 324,54грн.); загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум в судовому порядку (справи №420/17390/21,).
В даному випадку, на переконання колегії суддів, про порушення своїх прав у межах спірних правовідносин позивач мав дізнатись у момент свого звільнення зі служби в поліції, а саме 31.10.2017р..
При цьому, до суду з адміністративними позовом у справі №420/17390/21 ОСОБА_1 звернувся лише у вересні 2021р., тобто більш ніж через 45 місяців після звільнення.
Між тим, приписами ч.1 ст.233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
В даному випадку, законодавцем встановлено загальний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору, пропуск якого, на переконання колегії суддів, може бути врахований у якості понижуючого коефіцієнту при нарахуванні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В свою чергу, за відповідні 45 місяців, які позивач зволікав перед зверненням до суду, вищевказаний тримісячний строк сплинув 15 разів.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає що сума обрахованої частини середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, перед виплатою позивачу, має бути поділена на 15, а як наслідок скласти 9 182,97грн. (137 744,53грн. / 15).
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним обставинам у справі, а відтак дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог у відповідній частині.
В доводах апеляційної скарги ГУ НП в Одеській області також посилається на те, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не направив на адресу відповідача ухвалу про відкриття адміністративного провадження та копію адміністративного позову.
Надаючи оцінку вказаним доводам апелянта, судова колегія зазначає, що в матеріалах справи наявні довідки про доставку електронного листа, згідно яких документ «Адміністративний позов» було доставлено до електронного кабінету ГУ НП в Одеській області 24.02.2022р. 17:05год., а документ «Ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження» доставлено до електронного кабінету ГУ НП в Одеській області 26.02.2022р. 11:21год..
З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість зазначених доводів, оскільки в матеріалах справи наявні докази про доставку відповідних документів до електронного кабінету ГУ НП в Одеській області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційна скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022р. - скасувати в частині визначення розміру виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції за період з 31.10.2017р. по 24.12.2021р. у розмірі 9 182,97грн..
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: Т.М. Танасогло
Л.П. Шеметенко