П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 жовтня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/27059/21
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Кравця О.О.,
- Зуєвої Л.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Полубок Наталії Анатоліївни в інтересах Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року, прийняте у складі суду судді Тарасишиної О.М. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень від 20.08.2021 року № 315-VIII та від 07.10.2021 року № 357-VIII,-
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, в якому позивач просила суд про визнання протиправними та скасування рішень Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області від 20.08.2021 року № 315-VIII «Про надання згоди на поділ земельної ділянки та розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності на території Великодальницької сільської ради» та від 07.10.2021 року № 357-VIII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу ділянки комунальної власності на території Великодальницької сільської ради».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/8265/21 зобов'язано відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу. Однак, рішеннями від 20.08.2021 року № 315-VIII та від 07.10.2021 року № 357-VIII відповідач має намір здійснити поділ земельної ділянки площею 10,0816 кадастровий номер 5123783400:01:002:0450, що на думку позивача унеможливить виконання рішення суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області від 20.08.2021 року № 315-VIII «Про надання згоди на поділ земельної ділянки та розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності на території Великодальницької сільської ради», від 07.10.2021 року № 357-VIII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу ділянки комунальної власності на території Великодальницької сільської ради».
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_2 звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, в якій вказує, що судом було допущено неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, а оскаржуване рішення суду прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом не зазначено, в чому саме виявляється порушення Великодальницькою сільською радою чинного земельного законодавства при прийнятті спірних рішень. На думку апелянта, позовні вимоги позивач мотивує фактично лише прагненням отримати земельну ділянку у власність для задоволення особистих потреб та не наводить відомостей про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 13.01.2021 року позивач подав до відповідача клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2 га., однак рішенням відповідача № 15-VII від 12.03.2021 року відмолено у задоволенні у наданні відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою.
В подальшому, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 року по справі № 420/8265/21 позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області №15-VIII від 12 березня 2021 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язано Великодальницьку сільську раду Біляївського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5123783400:01:002:0450 (загальна площа 10,816 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Петродолинської сільської ради (що входить до Великодальницької сільської громади) Біляївського (раніше Овідіополського) району Одеської області (за межами населених пунктів).
Однак, рішеннями від 20.08.2021 року № 315-VIII та від 07.10.2021 року № 357-VIII відповідач має намір здійснити поділ земельної ділянки площею 10,0816 кадастровий номер 5123783400:01:002:0450, що на думку позивача унеможливить виконання рішення суду, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що беручи до уваги необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним захистити права позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішень від 20.08.2021 року № 315-VIII, від 07.10.2021 року № 357-VIII.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням в ст.1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.
Відповідно до ст.25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.
Одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок (п. «й» ч.2 ст.25 Закону).
На час виникнення спірних правовідносин відповідно до ст.185 Земельного кодексу України землеустрій здійснюється суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб.
Відповідно до ст.22 вказаного Закону землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про землеустрій» в редакції на час виникнення спірних правовідносин замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
Розробниками документації із землеустрою є:
юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-правових актів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується:
у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою;
в електронній формі - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису (ч.4 ст.25 Закону).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про землеустрій» погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
За правилами ч.12 ст.186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок погоджується у разі якщо поділ, об'єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу;
Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок затверджується замовником.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає жодних порушень процедури прийняття спірних рішень відповідача від 20.08.2021 року № 315-VIII та від 07.10.2021 року № 357-VIII, на наявність порушень вказаної процедури, а також конкретних норм земельного законодавства не посилається і позивач. Фактично, єдиним доводом позивача, який був покладений в обґрунтування позову, є те, що внаслідок прийняття оскаржуваних рішень унеможливлюється належне виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/8265/21 та ефективний захист порушених прав ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб віт порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суд.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеною права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Однак, порушення вимог Закону діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Підсудність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція зокрема викладена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року № К/9901/1141/18.
Враховуючи викладене, право позивача на звернення до адміністративного суду з позовом виникає лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року по справі №363/3414/13-а, відповідно до яких під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача з боку відповідача, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що станом на момент прийняття оскаржуваних у межах даної справи рішень відповідача від 20.08.2021 року № 315-VIII та від 07.10.2021 року № 357-VIII, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 року по справі № 420/8265/21 не набрало законної сили, що свідчить про відсутність у позивача законних очікувань щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5123783400:01:002:0450.
Крім того, як слідує з приписів статті 79-1 ЗК України, метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. При цьому, не суттєво за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.
Під час розробки проекту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) її межі та з'ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність, зокрема спірність прав щодо ділянки. Ці обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність, а не на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект радою буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, рада може відмовити.
Таким чином, навіть отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Таку правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 22 лютого 2019 року у справі № 813/1631/14, від 15 вересня 2021 року у справі № 740/4635/16-а.
Крім того, щодо посилань позивача на те, що внаслідок прийняття оскаржуваних рішень унеможливлюється належне виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/8265/21 та ефективний захист порушених прав ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
Аналіз положень КАС України дає підстави виокремити такі основні процесуальні засоби, за допомогою яких адміністративний суд забезпечує належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили: 1) роз'яснення судового рішення (ст. 254); 2) судовий контроль за виконанням судового рішення (ст.ст. 382, 383); 3) заміна сторони виконавчого провадження (ст. 379); 4) поновлення пропущеного з поважних причин строку пред'явлення виконавчого листа до виконання (ст. 376); 5) відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, зміна чи встановлення способу і порядку виконання (ст. 378); 6) зупинення виконання судових рішень лише у виключних випадках (ст. 375); 7) застосування як преюдиційних обставин, встановлених у судовому рішенні, що набуло законної сили, під час судового розгляду іншої справи (частини четверта - сьома ст. 78) тощо.
При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, зокрема у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 819/1430/17, від 12 листопада 2018 року у справі №806/3099/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 295/13613/16-а, від 21 листопада 2019 року у справі № 802/1933/18-а, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється у порядку, передбаченому в КАС, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. , , , - ,
Враховуючи зазначене, колегія суддів, з урахуванням положень чинного процесуального законодавства та висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, які відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, дійшла висновку щодо відсутності обґрунтування негативного впливу оскаржуваних рішень від 20.08.2021 року № 315-VIII та від 07.10.2021 року № 357-VIII на конкретні, реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача та як наслідок відсутність предмету захисту в суді, оскільки останнім не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені у судовому порядку.
Таким чином, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на невірному тлумаченні норм права та не відповідають встановленим обставинам справи.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст, 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Полубок Наталії Анатоліївни в інтересах Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішень від 20.08.2021 року № 315-VIII та від 07.10.2021 року № 357-VIII- скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О.О. Кравець
Суддя: Л. Є. Зуєва