П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 жовтня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/8197/22
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Кравця О.О.,
- Зуєвої Л.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року, прийняте у складі суду судді Завальнюка І.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У червні 2022 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо встановлення при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення у періоді з 01.02.2016 року по 01.03.2018 року базового місяця - січень 2016 року;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з 01.02.2016 року по 01.03.2018 року із застосуванням базового місяця «січень 2008 року», з урахуванням виплаченої індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити різницю між сумою індексації належної до виплати в лютому 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулося в березні 2018 року (фіксовану суму індексації) за період з 01.03.2018 року по 16.08.2018 року, з урахуванням приписів абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 від 17.07.2003 року;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 16.08.2018 року по 13.05.2022 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання судового рішення від 14.09.2021 року по справі № 420/10625/21, яке набрало законної сили, ВЧ НОМЕР_1 проведено нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоді з 01.02.2016 року по 01.03.2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) «січень 2016 року». Проте ОСОБА_1 вважає, що під час виконання вищезазначеного рішення суду слід було застосовувати в якості базового місяця «січень 2008 року», як місяць підвищення останнього посадового окладу, оскільки за цей період посадові оклади військовослужбовців не були збільшені та були незмінні до березня 2018 року.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що оскільки під час звільнення з ним не проведено всіх розрахунків, тому, на підставі положень статей 116, 117 КЗпП України, він має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки виплат належних сум по день фактичного розрахунку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням «січня 2016 року» як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.02.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням «січня 2008 року» як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням раніше нарахованої та виплаченої суми індексації; Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення з 01.02.2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення; В решті позову - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ВЧ НОМЕР_1 звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його повністю та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона зазначає, що у Міністерства оборони України в межах наявного фінансового ресурсу не було можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у період з січня 2016 року по лютий 2018 року.
Також апелянт посилається на те, що індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпеченим, в розумінні ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини. Таким чином, командування ВЧ НОМЕР_1 діяло відповідно до вимог чинного законодавства і в його діях не було порушення норм матеріального права. Отже, бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 не є протиправною, як це зазначає ОСОБА_1 ..
При цьому, до 01.12.2015 року базовий місяць змінювався при зростанні грошових доходів населення, тому жодним чином в даних правовідносинах він не може бути встановлений з 01.01.2008 року. До того ж березень 2018 року є базовим місяцем при розрахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовців у зв'язку з підвищенням посадових окладів.
Також скаржник вказує з посиленням на Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, що нарахування індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень ВЧ НОМЕР_1 .
До того ж, сторона не погоджується із рішенням суду в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення з 01.02.2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, оскільки ОСОБА_1 перебував на дійсній військовій службі і був військовослужбовцем, а не працівником військової частини, тому в спірних правовідносинах норми статей 116 і 117 КЗпП України застосуванню не підлягають, так як трудові відносини військовослужбовців Збройних Сил України регулюються спеціальним законодавством. В той же час, факт затримки розрахунку з ОСОБА_1 відсутній, а тому і позовні вимоги в цій частині були передчасними та такими, що не підлягали задоволенню.
Крім цього, ВЧ НОМЕР_1 вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду, оскільки Позивач пропустив строк звернення до суду, а клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду ним не заявлялося.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 на посаді начальника фінансово-економічної служби з 01.02.2016 року по 16.08.2018 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2021 року по справі № 420/10625/21 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 : визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2016 року по 28.02.2018 року включно; зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію його грошового забезпечення за період з 01.02.2016 року по 28.02.2018 року включно; в решті позовних вимог - відмовлено.
На виконання вищезазначеного рішення ВЧ НОМЕР_1 проведено розрахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з лютого 2016 року по лютий 2018 року, виходячи з базового місяця «січень 2016 року», на загальну суму 4 503, 33 грн..
Разом з цим, ОСОБА_1 не погодився з діями ВЧ НОМЕР_1 в частині встановлення в якості місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) «січень 2016 року» та вважає, що базовим місяцем для нарахування індексації за період з 01.02.2016 року по 28.02.2018 року має бути «січень 2008 року», тому звернувся до суду з даним позовом.
Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням «січня 2016 року» як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), а також наявності підстав для виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення з 01.02.2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.
Рішення суду в частині задоволених вимог мотивовано тим, що зміна посадових окладів військовослужбовців відбулась 01.01.2008 року на підставі постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 року, який в подальшому був змінений лише 01.03.2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року. Разом з тим, тарифна ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав ОСОБА_1 , у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року була незмінною, у зв'язку з чим при нарахуванні індексації грошового забезпечення за цей період в якості базового місяця повинен бути «січень 2008 року». Враховуючи несвоєчасну виплату ВЧ НОМЕР_1 індексації грошового забезпечення у належному розмірі ОСОБА_1 , останній має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення з 01.02.2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.
Відмовляючи в іншій частині позову, суд першої інстанції виходив з того, що включення ОСОБА_1 до розрахунку сум індексації у період з березня 2018 року по серпень 2018 року є необґрунтованим, оскільки величина індексу споживчих цін з березня 2018 року по жовтень 2018 року не перевищувала поріг індексації у 103 %. При цьому, положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 у спірний період, а саме: з 01.03.2018 року по 16.08.2018 року не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації», тому доводи ОСОБА_1 в цій частині ґрунтуються на положеннях Порядку № 1078 в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин. Отже, за таких умов, право останнього на отримання індексації грошового забезпечення в період з березня 2018 року по серпень 2018 року з боку ВЧ НОМЕР_1 не є порушеним.
В даному випадку, в межах цієї справи, ВЧ НОМЕР_1 подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції саме в частині задоволення позовних вимог.
У зв'язку з чим, на підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, справа та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції перевіряється судовою колегією в апеляційному порядку саме в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За змістом ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Пунктом 1 Порядку № 1078 визначено, що цей порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пунктом 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 4 Порядку № 1078 зазначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Пунктом 5 Порядку № 1078 регламентовано, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Пунктом 6 Порядку № 1078 обумовлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а сааме, зокрема, 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
На підставі аналізу вищенаведених положень законодавства, можливо дійти висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.11.2019 року по справі № 620/1892/19.
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не випливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07.08.2019 року по справі № 825/694/17.
Як встановлено колегією суддів, в даному випадку спірні правовідносини між сторонами виникли щодо визначення «січня 2008 року» базовим місяцем для нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
У цьому контексті судова колегія зауважує, що за змістом п. 5 Порядку № 1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.
Право ОСОБА_1 на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2016 року по 28.02.2018 року встановлено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2021 року по справі № 420/10625/21, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення для розгляду цієї справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищевказаного судового рішення ВЧ НОМЕР_1 виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з лютого 2016 року по лютий 2018 року, виходячи з базового місяця «січень 2016 року», на загальну суму 4 503, 33 грн..
ОСОБА_1 не погоджуючись з сумою нарахованої та виплаченої йому індексації грошового забезпечення за вказаний період у зменшеному розмірі, зокрема, щодо не врахування базового місяця «січень 2008 року», та з проведеним розрахунком сум індексації, звернувся до суду із цим позовом.
Таким чином, предметом судового розгляду у цій справі є визначення базового місяця для обчислення індексу споживчих цін, який впливає на правильність обрахунку сум індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
Так, з аналізу положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіброботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 року по справі №240/4911/18, від 07.08.2019 року по справі №825/694/17, від 20.11.2019 року по справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право Позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Пунктами 2, 5 Порядку № 1078 передбачено, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Пунктом 10-2 Порядку № 1078 встановлено, що для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави колегії суддів дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців, яка набирає чинності з 01 січня 2008 року згідно п. 13 вказаної Постанови.
З січня 2008 року посадовий оклад ОСОБА_1 не змінювався.
Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Таким чином, останнє підвищення окладу за посадою ОСОБА_1 відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови № 704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Держприкордонслужби, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2016 року по 28.02.2018 року є «січень 2008 року», в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 28.06.2022 року по справі № 420/4841/21.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно визнав «січень 2008 року», як базового місяця для нарахування індексації відповідно до Порядку № 1078, оскільки в період з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців були незмінними.
Тож з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позову в частині визначення «січня 2008 року» як базового місяця для проведення індексації.
Судова колегія критично оцінює твердження ВЧ НОМЕР_1 про безпідставність доводів ОСОБА_1 про застосування «січень 2008 року» як базового місяця з посиланням на лист Мінсоцполітики від 17.12.2017 №122/0/66-17, оскільки необхідність застосування цього місяця як базового випливає із змісту згаданих вище норм чинних нормативно-правових актів.
Щодо тверджень ВЧ НОМЕР_1 про те, що до спірних правовідносин не застосовуються норми статей 116 і 117 КЗпП України, колегія суддів зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 року по справі № 810/451/17 зазначила, що умовами застосування ч. 1 ст. 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 року по справі № 821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Судова колегія зазначає, що спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 31.05.2018 року по справі № 823/1023/16, від 30.01.2019 року по справі № 807/3664/14, від 26.06.2019 року по справі № 826/15235/16, від 30.04.2020 року по справі № 140/2006/19.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає безпідставними доводи ВЧ НОМЕР_1 про незастосування до спірних правовідносин норми статей 116 і 117 КЗпП України.
Щодо дискреційних повноважень, колегія суддів зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов Відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Наведені висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 року по справі № 802/412/17-а, від 11.04.2018 року по справі № 806/2208/17.
Щодо доводів ВЧ НОМЕР_1 про пропуск ОСОБА_1 визначеного 122 КАС України строку звернення до суду, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
За правилами статті 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством (ст. 34 Закону України «Про оплату праці»).
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що індексація заробітної плати - це механізм її підвищення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Тобто, індексація це не окремий вид доходу, а механізм її підвищення у випадках визначених законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.05.2022 року по справі № 380/8976/21.
Підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року № 5, передбачено, що суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників входять до складу фонду додаткової заробітної плати.
Колегія суддів наголошує, що згідно ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці про захист заробітної плати № 95 термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.
Положеннями ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас ч. 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч. 2 ст. 122 цього Кодексу.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
За приписами ч. 2 ст. 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати (додатковою заробітною платою) і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як це передбачено ч. 2 ст. 233 КЗпП України. До того ж на військовослужбовців поширюється дія КЗпП України, в тому числі вказаної статті, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належного військовослужбовцю суми грошового забезпечення.
Така правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом при вирішенні подібних правовідносин, зокрема, у постановах від 29.09.2021 року по справі № 160/8332/20, від 24.09.2020 року по справі № 806/2883/17.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає безпідставними доводи ВЧ НОМЕР_1 про пропуск ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду, оскільки останній звернувся із позовною заявою про зобов'язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби, яке є складовою грошового забезпечення військовослужбовців та є частиною оплати праці, то відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду не є пропущеним.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Кравець
Суддя: Л.Є. Зуєва