П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 жовтня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/6101/22
Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року по справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У квітні 2022 року Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) (далі ВЧ) звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 108146,37 грн..
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.04.2022 року позов залишено без руху та позивачу наданий 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали. Згідно вимог ухвали, позивач повинен був усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до Одеського окружного адміністративного суду заяви, відповідно до якої необхідно було зазначити інші підстави для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
16.05.2022 року від позивача на виконання ухвали до суду надано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року вказану позовну заяву повернуто позивачу без розгляду.
Не погоджуючись з даною ухвалою, ВЧ подала апеляційну скаргу, в якій зазначено, що ухвалу судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заяви і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Так, приймаючи вказану ухвалу, суд першої інстанції зазначав, що позивачем 16.05.2022 року на виконання ухвали суду про залишення позову без руху від 27.04.2022 року надано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду, де зокрема зазначено, що інших підстав для поновлення строку та доказів поважності причин пропуску немає.
Водночас, суд акцентував увагу на тому, що ті факти, про які позивач вказує у заяві про поновлення строку, не є непереборними обставинами, з підстав яких позивач не міг звернутись до суду в межах встановленого КАС України строку.
Також було зазначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Суд наголосив, що в даному випадку місячний строк на звернення до суду пропущено більше ніж на 4 роки, що не може бути виправдано навіть неналежним виконанням обов'язків певними службовими особами.
Отже, суд зазначав, що жодних належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом із зазначеними позовними вимогами, із змісту заяви на усунення недоліків позовної заяви не вбачається, позивачем не зазначено, а судом не встановлено.
Колегія суддів вважає висновки суду щодо пропуску строку звернення до суду з позовом правильними, водночас, зазначає про помилковість застосування судом першої інстанції місячного строку звернення до суду замість тримісячного, з огляду на таке.
Положеннями ст.122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Так, повертаючи позов ВЧ, суд зазначив, що спори щодо проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору, що зумовлює відшкодування витрат, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України.
Разом з тим, в контексті спірного питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, варто зазначити, що до спірних правовідносин належить застосовувати тримісячний строк звернення з позовом, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки у цьому спорі з позовом до суду звернувся саме суб'єкт владних повноважень.
Наведене узгоджується з висновками, зробленими Верховним Судом в постанові від 24 червня 2021 року, справа №420/4099/20.
При цьому, посилання судом першої інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду по справі № 804/285/16 є безпідставним, оскільки суд по вказаній справі не вирішував питання строків звернення до суду.
Так, у вказаній справі касаційний суд зазначив таке: «Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки спір виник у результаті невиконання відповідачем цивільно-правової угоди, внаслідок чого у нього виникло зобов'язання відшкодувати вартість навчання, вирішення цього спору належить до компетенції цивільного суду.
Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у своїх постановах, зокрема, від 14 березня 2018 року в справі № 461/5577/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №820/5761/15. Спори у цих справах також стосувалися стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи під час навчання у вищому навчальному закладі МВС, яка у подальшому перебувала на публічній/державній службі, і суд дійшов висновку, що спір не стосується проходження відповідачем публічної служби в органах внутрішніх справ, а пов'язаний з невиконанням ним умов цивільно-правової угоди і вимогою позивача відшкодувати понесені витрати на навчання у вищому навчальному закладі. За таких підстав зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК.
Проте, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від цього правового висновку з огляду на таке.».
Касаційний суд також наголосив, що: «З метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року в справі № 461/5577/15-ц, 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15, оскільки указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
Водночас слід зазначити, що у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС у редакції Закону №2147-VIII, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
На підтвердження викладеного висновку слід зауважити, що 5 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15, 3 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17, та вказала, що спори пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби - підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства».
Стосовно пропуску строків звернення до суду, колегія суддів зазначає, що звертаючись з даним позовом ВЧ вказано, що під час проходження військової служби відповідач завдав державі в особі ВЧ майнову шкоду в розмірі 108146,37 грн. по фінансово-економічній службі. Даний факт було встановлено службовими розслідуваннями, за результатами яких видано накази командира ВЧ від 07.05.2018 року № 1125 та від 31.08.2018 року № 2058.
Факт завданої майнової шкоди відповідачем під час проходження військової служби також підтверджується (на думку ВЧ) наступними доказами: копією книги грошових стягнень і нарахувань військової частини НОМЕР_1 Інв. №1485 від 26.04.2018 року, копією книги грошових стягнень і нарахувань військової частини НОМЕР_1 Інв. № 2558 від 18.03.2019 року, копією книги грошових стягнень і нарахувань військової частини НОМЕР_1 Інв. № 1073/п від 24.12.2020 року.
З аналізу наведеного вбачається, що виникнення підстав, які дають суб'єкту владних повноважень (ВЧ) право на пред'явлення позовних вимог про стягнення щодо відповідача, відбулось ще в 2018 році, в той час як з позовом ВЧ звернулось в квітні 2022 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.
При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив, що неналежне виконання обов'язків колишніми помічниками командира бригади з правової роботи, начальниками юридичних груп (служб), та відсутність первинних документів у військовій частині не є поважною причиною для поновлення строків позовної давності, про що зазначено в самому наказі командира військової частини від 29.05.2021 №1092, на який представник позивача посилається у клопотанні про поновлення строку на звернення до суду.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції по суті правильно вирішив питання щодо повернення позову в даній справі, однак помилково застосував місячний строк звернення до суду, замість тримісячного, що свідчить про наявність підстав для зміни ухвали суду першої інстанції.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року змінити в мотивувальній частині у вищевикладеному вигляді.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.