05 жовтня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/2846/22-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лелюка О.П., за участю: секретаря судового засідання Миронець Н.Я., позивача ОСОБА_1 , представників відповідача Юрова В.А. та Бутковського Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним і скасування наказу та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним і скасування наказу та стягнення моральної шкоди.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника 161 топогеодезичного центру (з основної діяльності) від 30 червня 2022 року №83;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 суму заподіяної моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн з урахуванням коефіцієнту інфляції обчисленого на день винесення судового рішення.
В обґрунтування незаконності оскаржуваного наказу зазначено про відсутність в діях позивача складу дисциплінарного правопорушення та про порушення відповідачем процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності. Також вказано про те, що притягненням до дисциплінарної відповідальності позивачу завдано моральну шкоду, що оцінюється у 50000,00 грн.
Ухвалою суду від 17 серпня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання; встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому вказано про безпідставність і необґрунтованість заявлених вимог та про законність оскаржуваного позивачем наказу.
Позивачем подано до суду заперечення, у яких наведено обставини спірних відносин та вказано про незаконність оскаржуваного рішення.
Ухвалою суду від 13 вересня 2022 року клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без руху у цій справі задоволено частково. Позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 19 вересня 2022 року заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновлено його.
Ухвалою суду від 27 вересня 2022 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, витребувано у відповідача оригінали документів, які стосуються оскаржуваного наказу.
Крім цього, ухвалою суду від 27 вересня 2022 року викликано в судове засідання по даній справі як свідків військовослужбовців, які проходять військову службу у військовій частині НОМЕР_1 : підполковника ОСОБА_2 та капітана ОСОБА_3 .
В судовому засіданні позивач, надавши пояснення щодо спірних відносин, заявлені позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові та запереченнях на відзив. Просила суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Представники відповідача, надавши пояснення щодо обставин цієї справи, відносно задоволення позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просили суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Допитаний судом як свідок ОСОБА_3 вказав, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та займає посаду в картографічному відділі, начальником якого є ОСОБА_1 . Пояснив, що у травні 2022 року його повідомлено про необхідність написання рапорту щодо відрядження військовослужбовців картографічного відділу відповідно до проекту наказу про формування зведених груп топогеодезичного загону. Вказав, що він оглянув проект наказу про формування зведених груп топогеодезичного загону, переписав зазначені у ньому прізвища військовослужбовців картографічного відділу, після чого ним було підготовлено в електронній формі рапорт про надання дозволу відрядити військовослужбовців картографічного відділу, який в подальшому передано на підпис начальнику картографічного відділу топогеодезичного центру ОСОБА_1 .
Допитаний судом як свідок ОСОБА_2 вказав, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді тимчасово виконуючого обов'язки заступника начальника 161 топогеодезичного центру-начальника планово-виробничої частини. Повідомив, що ним у травні 2022 року було підготовлено проект наказу про формування зведених груп топогеодезичного загону, в якому зазначалось, з-поміж інших, і про старшого лейтенанта ОСОБА_4 , включену до складу зведеної картографічної групи. Також вказано і про зазначення ним в проекті наказу про формування складу резерву.
Заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 20 травня 2022 року тимчасово виконуючий обов'язки заступника начальника 161 топогеодезичного центру-начальник планово-виробничої частини підполковник ОСОБА_5 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом, в якому просив призначити службове розслідування у зв'язку з не вибуттям у відрядження старшого редактора картографічного відділу старшого лейтенанта ОСОБА_6
27 травня 2022 року начальник Чернівецького зонального відділу військової служби правопорядку полковник ОСОБА_7 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із поданням, в якому зазначено про таке.
До Чернівецького зонального відділу військової служби правопорядку надійшло звернення старшого редактора картографічного відділу військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_6 щодо можливих неправомірних дій командування військової частини, зокрема щодо ігнорування скарг ОСОБА_6 на стан її здоров?я, а також можливого незаконного її утримання у розташуванні військової частини під час амбулаторного лікування.
За вказаним фактом Чернівецьким зональним відділом військової служби правопорядку проведено перевірку, в ході якої встановлено, що з метою виконання бойового розпорядження Командування Сил підтримки Збройних Сил України від 14 травня 2022 року №343/1099/дск, начальником картографічного відділу підполковником ОСОБА_1 на ім'я командування військової частини НОМЕР_1 (161 топогеодезичний центр) надано рапорт за вих. 509 від 16 травня 2022 року з проханням надати дозвіл відрядити старшого редактора картографічного відділу старшого лейтенанта ОСОБА_6 для виконання бойового розпорядження.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №56 від 17 травня 2022 року сформовано зведену картографічну групу у складі 5 військовослужбовців, у тому числі старшого лейтенанта ОСОБА_6 .
В подальшому, 17 травня 2022 року ОСОБА_6 надано начальнику картографічного відділу ОСОБА_1 рапорт з клопотанням не відряджати її для виконання завдань за призначення у зв'язку із станом здоров?я.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №129 від 19 травня 2022 року старший лейтенант ОСОБА_6 вважається такою, що вибула у відрядження у місто П?ятихатки Дніпропетровської області з 19 травня 2022 року до окремого розпорядження.
Однак, остання не з?явилась на шикування підрозділів, що убувають у відрядження у визначений час, наказом командира військової частини НОМЕР_1 №130 від 20 травня 2022 року старший лейтенант ОСОБА_6 вважається такою, що не вибула у відрядження у місто Пятихатки Дніпропетровської області та знаходиться у пункті постійної дислокації.
Зазначено, що вказані обставини свідчать про те, що в порушення вимог статей 6,8,31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник картографічного відділу військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_1 не забезпечила належний стан внутрішньої служби у підпорядкованому їй підрозділі, не врахувала морально-психологічний стан, який забезпечує постійну бойову готовність, збереження здоров?я своєї безпосередньої підлеглої при наданні рапорту №509 від 16 травня 2022 року на виконання бойового розпорядження Командування Сил підтримки Збройних Сил України від 14 травня 2022 року №343/1099/дск, що в подальшому призвело до неналежного виконання наказу №56 від 17 травня 2022 року «Про формування зведеного топогеодезичного підрозділу».
На цій підставі начальником Чернівецького зонального відділу Чернівецького військової служби правопорядку полковником ОСОБА_8 запропоновано усунути вказані у поданні порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів України та вжити дієвих заходів для недопущення їх в майбутньому, а також причин і умов, що їм сприяють; організувати проведення додаткових занять з особовим складом військової частини, щодо неухильного дотримання ними у повсякденній діяльності вимог законів України та посадових інструкцій; розглянути питання про притягнення посадових осіб військової частини НОМЕР_1 до дисциплінарної відповідальності.
З метою з?ясування обставин та причин не вибуття старшим редактором картографічного відділу старшим лейтенантом ОСОБА_6 у відрядження та недопущення подібних порушень у майбутньому, 20 травня 2022 року начальником 161 топогеодезичного центру (з основної діяльності) прийнято наказ №57 «Про призначення службового розслідування».
31 травня 2022 року та 20 червня 2022 року начальником 161 топогеодезичного центру (з основної діяльності) прийняті накази №64 та №76 щодо продовження службового розслідування по факту не вибуття у відрядження.
За результатами службового розслідування складено Акт службового розслідування від 30 червня 2022 року, в якому зазначено наступне.
Зокрема, службовим розслідуванням встановлено зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби, а саме: неналежне виконання своїх обов'язків, що передбачені статтею 16, 58, 59, 233 СВС ЗСУ.
Вина начальника картографічного відділу військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_9 - необережність у формі неналежного виконання службових обов'язків, закріплених Статутом внутрішньої служби ЗСУ через несумлінне ставлення до них. ОСОБА_10 мала реальну можливість виконати покладені на неї обов'язки належним чином, зобов'язана була виконати такі обов'язки та зобов'язана була діяти так, як того вимагають інтереси служби, однак не здійснила усі можливі дії, направлені на несення внутрішньої служби належним чином, підтримання військової дисципліни, морально-психологічного стану, збереження життя і зміцнення здоров?я безпосередньо підпорядкованого особового складу, що поставило під загрозу життя та здоров?я безпосередньо підлеглого військовослужбовця та виконання бойового розпорядження Командування Сил підтримки Збройних Сил України від 14 травня 2022 року №343/1099/80дск.
Причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилось проявився у формі наслідків - внаслідок неналежного виконання свої обов'язків як начальника картографічного відділу, закріплених СВС ЗСУ, підполковник ОСОБА_9 поставила під загрозу життя та здоров?я безпосередньо підлеглого військовослужбовця старшого лейтенанта ОСОБА_11 , а також таке неналежне виконання обов'язків призвело до неналежного виконання бойового розпорядження Командування Сил підтримки Збройних Сил України від 14 травня 2022 року №343/1099/80дск під час дії правового режиму воєнного стану в Україні.
Своїми діями начальник картографічного відділу підполковник ОСОБА_9 порушила вимоги наступних нормативно-правових актів:
-абзацу 5 статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, відповідно до якого на військовослужбовців покладено обов'язок постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
- абзацу 1, 2 статті 58 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, відповідно до яких командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості;
- абзацу 5 статті 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, відповідно до якого командир (начальник) зобовязаний знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань;
- абзацу 6 статті 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, відповідно до якого командир (начальник) зобов'язаний організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об'єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази;
- абзацу 7 статті 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, відповідно до якого командир (начальник) зобов'язаний постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем (підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки;
- абзацу 12 статті 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, відповідно до якого командир (начальник) зобов'язаний проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові);
- абзацу 13 статті 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, відповідно до якого командир (начальник) зобов'язаний виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками);
- стаття 233 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, відповідно до якої збереження і зміцнення здоров'я, фізичний розвиток військовослужбовців - важлива і невід'ємна частина їх підготовки до виконання військового обов'язку. Піклування командира (начальника) про здоров'я підлеглих є одним з основних його обов'язків у діяльності щодо забезпечення постійної бойової готовності військової частини (підрозділу).
Службовим розслідуванням встановлено, що причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є: неналежне виконання своїх службових обов'язків начальником картографічного відділу підполковником ОСОБА_9 в частині проведення виховної роботи з особовим складом, дотримання військовослужбовцями військової дисципліни, оцінки морально-психологічного стану особового складу, стану здоров?я військовослужбовців, а також відсутність належного контролю за внутрішньою службою у картографічному відділі.
Неналежне виконання обов'язків підполковником ОСОБА_9 , закріплених статтями 16, 58,59,233 СВС ЗСУ шкоди державі, суверенітету та обороноздатності України не завдало, однак поставило під загрозу життя та здоров?я старшого лейтенанта ОСОБА_11 , а також призвело до неналежного виконання бойового розпорядження Командування Сил підтримки Збройних Сил України від 14 травня 2022 року №343/1099/80дск під час дії правового режиму воєнного стану в Україні. Внаслідок дій командування військової частини НОМЕР_1 бойове розпорядження виконується належним чином, а життя та здоров?я старшого лейтенанта К.Чорногуз дозволяє останній продовжувати проходити військову службу.
За результатами службового розслідування запропоновано старшого реактора картографічного відділу старшого лейтенанта К.Чорногуз до дисциплінарної відповідальності вирішено не притягати у зв'язку з відсутністю складу дисциплінарного правопорушення.
Щодо начальника картографічного відділу підполковника ОСОБА_9 , то внаслідок неналежного виконання обов'язків, передбачених Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, у зв'язку із доведеністю вини та наявністю складу дисциплінарного правопорушення запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «Сувора догана».
Наказом начальника 161 топогеодезичного центру (з основної діяльності) від 30 червня 2022 року №83 “Про результати службового розслідування за фактом не вибуття у відрядження” (пункт 3 наказу) підполковника ОСОБА_9 , начальника картографічного відділу топогеодезичного центру, за не врахування стану здоров'я та подання рапорту на відрядження безпосереднього підлеглого військовослужбовця старшого редактора картографічного відділу старшого лейтенанта К.Чорногуз до зведеного топогеодезичного загону на виконання бойового розпорядження Командування Сил підтримки Збройних Сил України від 14 травня 2022 року №343/1099/80дск, що в подальшому поставило під загрозу життя та здоров?я безпосередньо підлеглого військовослужбовця, неналежного виконання бойового розпорядження та призвело до порушення вимог абзацу 5 статті 11, абзацу 1, 2 статті 58, абзацу 5-7, 12, 13, статті 59, статті 233 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, з урахуванням характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків, попередньої поведінки військовослужбовця, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана».
Не погоджуючись із указаним рішенням від 30 червня 2022 року №83, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Статтею 1 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Згідно статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до частини першої статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Статтею 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Згідно статті 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Частиною першою статті 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до частин першої, третьої, сьомої статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Згідно статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 №608, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 р. за № 1503/31371 (далі - Порядок №608).
Так, згідно приписів пункту 2 розділу І Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №608 передбачено, що службове розслідування може призначатися у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Пунктами 1, 3, 13 розділу ІІІ Порядку №608 передбачено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Згідно пунктів 1-4 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Згідно пункту 1 розділу VІ Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Статтею 88 Дисциплінарного статуту ЗСУ та пунктом 4 розділу VІ Порядку №608 передбачено, що військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
З обставин справи вбачається, що оскаржуваним рішенням притягнуто позивача як військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності з накладенням дисциплінарного стягнення «сувора догана» за не врахування стану здоров'я та подання рапорту на відрядження безпосереднього підлеглого військовослужбовця - старшого редактора картографічного відділу старшого лейтенанта К.Чорногуз - до зведеного топогеодезичного загону на виконання бойового розпорядження.
Між тим, у ході судового розгляду справи позивачем зазначалось про те, що рапорт від 16 травня 2022 року про надання дозволу відрядити військовослужбовців картографічного відділу, в якому вказано і про старшого редактора картографічного відділу старшого лейтенанта ОСОБА_11 , був поданий нею командиру військової частини НОМЕР_1 після проекту наказу начальника 161 топогеодезичного центру (з основної діяльності) ОСОБА_12 від 16 травня 2022 року №53 «Про формування зведених груп топогеодезичного загону», в якому уже значилось про старшого лейтенанта ОСОБА_11 як про особу у складі сформованої зведеної гартографічної групи. При цьому ОСОБА_1 указано, що проект названого наказу було підготовлено військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_2 , а про необхідність подання нею рапорту із зазначенням у ньому, зокрема, і про старшого лейтенанта ОСОБА_11 , її було повідомлено військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_3 . Також позивачем наголошувалось і на тому, що нею було погоджено рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_11 щодо не відрядження її для виконання завдань за станом здоров'я.
У зв'язку з цим варто зауважити, що згідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Так, на підставі показань свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судом встановлено, що включення ОСОБА_1 до рапорту від 16 травня 2022 року про надання дозволу відрядити військовослужбовців картографічного відділу старшого редактора картографічного відділу старшого лейтенанта ОСОБА_11 відбулось, фактично, у зв'язку із зазначенням вказаної особи у проекті наказу про формування зведених груп топогеодезичного загону, підготовленого тимчасово виконуючим обов'язки заступника начальника 161 топогеодезичного центру-начальником планово-виробничої частини ОСОБА_2 , про що позивачу було повідомлено військовослужбовцем ОСОБА_3 , який після ознайомлення із проектом вказаного наказу підготовив рапорт для підпису ОСОБА_1 , в подальшому переданий нею командиру військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_13 .
Крім цього, судом на підставі наявних у справі письмових доказів встановлено, що після винесення начальником 161 топогеодезичного загону (з основної діяльності) наказу від 17 травня 2022 року №56 «Про формування зведеного топогеодезичного загону», до якого включено і старшого лейтенанта ОСОБА_11 , останньою було подано ОСОБА_1 рапорт від 17 травня 2022 року про не відрядження її для виконання завдань за призначенням у зв'язку зі станом здоров'я, а саме - проблем із серцем.
Вказаний рапорт було погоджено позивачем, про що свідчить зазначення у ньому: «клопочу по суті рапорту старшого лейтенанта ОСОБА_11 ».
Однак командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_13 рапорт старшого лейтенанта К. Чорногуз від 17 травня 2022 року не погоджено через відсутність підтверджуючих документів, що вбачається з відповідної резолюції на названому рапорті та визнавалось представниками відповідача у судовому засіданні.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що включення позивачем старшого лейтенанта ОСОБА_11 до рапорту від 16 травня 2022 року у склад осіб, які повинні були відрядитися для виконання бойового завдання, відбулось фактично не з ініціативи позивача, а згідно проекту наказу про формування зведених груп топогеодезичного загону, підготовленого тимчасово виконуючим обов'язки заступника начальника 161 топогеодезичного центру-начальником планово-виробничої частини ОСОБА_2 . Водночас в подальшому позивачем було задоволено прохання старшого лейтенанта ОСОБА_11 , висловлене у рапорті від 17 травня 2022 року, щодо не відрядження її для виконання завдань за призначенням у зв'язку зі станом здоров'я. Тобто, позивачем фактично було погоджене прохання старшого лейтенанта ОСОБА_11 з огляду на її стан здоров'я.
Наведене свідчить про безпідставність та необґрунтованість висновків відповідача про не врахування позивачем стану здоров'я та подання рапорту на відрядження безпосереднього підлеглого військовослужбовця - старшого редактора картографічного відділу старшого лейтенанта К.Чорногуз - до зведеного топогеодезичного загону на виконання бойового розпорядження.
Отже, відповідачем безпідставно притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за результатом проведеного службового розслідування за фактом не вибуття у відрядження.
Крім цього, на переконання суду, необґрунтованими та суперечливими є твердження відповідача відносно позивача в акті службового розслідування та в оскаржуваному наказі про те, що указані вище дії в подальшому поставили під загрозу життя та здоров?я безпосередньо підлеглого військовослужбовця (тобто старшого лейтенанта ОСОБА_11 ), а також призвели до неналежного виконання бойового розпорядження, адже з наявних у справі матеріалів вбачається, що старший лейтенант ОСОБА_11 на виконання наказів від 17 травня 2022 року №56 (щодо формування зведеного топогеодезичного загону) та від 19 травня 2022 року №129 (щодо вибуття відрядження) так і не вибула у відрядження позаяк о 04 год. 30 хв. 20 травня 2022 року була відсутньою на ранковому шикуванні зведеного топогеодезичного загону на території військової частини НОМЕР_1 , а в подальшому після виявлення її за місцем проживання була направлена командиром військової частини НОМЕР_1 в Чернівецький військовий госпіталь для медичної консультації.
При цьому суд звертає увагу і на те, що в акті службового розслідування від 30 червня 2022 року відсутні обставини та висновки відносно того, в чому саме виразилось неналежне виконання бойового розпорядження та, відповідно, як таке неналежне виконання, враховуючи обставини не погодження командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_13 рапорту старшого лейтенанта К. Чорногуз від 17 травня 2022 року та одночасно не вибуття останньої у відрядження, пов'язано з діями ОСОБА_1 , яка, у свою чергу, врахувала стан здоров'я старшого лейтенанта ОСОБА_11 , клопотавши перед начальником військової частини НОМЕР_1 по суті її рапорту від 17 травня 2022 року.
Будь-яких належних та достовірних доказів наявності вини саме позивача, якій передує причинно-наслідковий зв'язок вчинених дій чи допущеної бездіяльності саме позивачем, в розрізі її функціональних обов'язків щодо фактів, зазначених у висновку службового розслідування, матеріали справи не містять та відповідачем у ході її судового розгляду не надано.
З огляду на викладене, суд не погоджується із висновками відповідача, зробленими за результатом проведеного службового розслідування за фактом не вибуття у відрядження, щодо порушення саме ОСОБА_1 норм Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та щодо наявності підстав для притягнення саме ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Також у ході судового розгляду цієї справи відповідачем як суб'єктом владних повноважень, на думку якого позивачем допущено неналежне виконання своїх службових обов'язків, не доведено доцільності застосування до ОСОБА_1 саме такого виду дисциплінарного стягнення як «сувора догана», в той час як указаному виду згідно приписів статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ передують такі види стягнень як «зауваження» та «догана». При цьому, як свідчить зміст акту службового розслідування від 30 червня 2022 року, на час вирішення питання про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді «суворої догани» остання не мала діючих дисциплінарних стягнень, раніше до дисциплінарної відповідальності не притягалась.
Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи оскаржуване позивачем рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно та нерозсудливо.
Зазначене дає підстави суду для висновку про незаконність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а тому оскаржуваний наказ в частині, що стосується ОСОБА_1 (пункт 3 наказу від 30 червня 2022 року №83), є протиправним та підлягає скасуванню.
В ході судового розгляду справи відповідачем не доведено суду законності оскаржуваного рішення. Його доводи, викладені у відзиві, не свідчать про безпідставність позовних вимог в часині оскарження застосування дисциплінарного стягнення.
Отже, позовні вимоги в указаній частині підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то суд зазначає таке.
Відповідно до частин другої та третьої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
За загальними підставами деліктної відповідальності, а також згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” правовою підставою відповідальності за завдану шкоду є правопорушення, складовими елементами якого є: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
При цьому відсутність хоча б однієї складової виключає можливість відшкодування шкоди.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю вони заподіяні), в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Пунктом 9 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.
За змістом частини першої статті 73 і частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Однак у ході судового розгляду справи позивач не надала суду переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між оскаржуваним рішенням та завданням її моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань, хвилювань тощо).
Надані позивачем матеріали з її медичної книжки та указані діагнози не свідчать про те, що наявні у ОСОБА_1 захворювання пов'язані безпосередньо із притягненням її до дисциплінарної відповідальності та виникли у зв'язку із застосуванням оскаржуваного стягнення.
Необґрунтовано позивачем і заявлений розмір моральної шкоди - 50000 грн.
Враховуючи наведені положення та беручи до уваги те, що позивачем не доведено, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням, наявність вини заподіювача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.
Сам лише факт наявності порушених прав, за захистом яких позивач звернулась до суду з цим позовом, не може слугувати виключною та безумовною підставою для стягнення моральної шкоди.
З огляду на викладене, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 91, 94, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу начальника 161 топогеодезичного центру (з основної діяльності) від 30 червня 2022 року №83 “Про результати службового розслідування за фактом не вибуття у відрядження” щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на неї дисциплінарного стягнення “сувора догана”.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 жовтня 2022 року (08 та 09 жовтня 2022 року - вихідні дні).
Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), відповідач - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя О.П. Лелюк