12 жовтня 2022 р. Справа № 480/4141/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області) , в якій просив:
1) визнати протиправними дії відповідача про відмову у призначенні йому пенсії та щодо не зарахування періоду служби в армії на посаді санітарного інструктора та періоду навчання в Богодухівському медичному училищі до спеціального стажу роботи у сфері охорони здоров'я;
2) зобов'язати відповідача зарахувати період служби в армії на посаді санітарного інструктора та фельдшера, та періоду навчання в Богодухівському медичному училищі до спеціального стажу роботи у сфері охорони здоров'я відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.
Свої вимоги мотивував тим, що враховуючи, що на момент призову на строкову військову службу працював на посаді фельдшера швидкої допомоги Охтирської центральної районної лікарні, тобто на посаді, яка відповідно до чинної на той момент постанови Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397 надавала право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я, відповідач протиправно не врахував до його спеціального стажу строкову військову службу в армії на посаді санітарного інструктора та фельдшера. Крім того, всупереч п."д" ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідач не зарахував до спеціального стажу період навчання у Богодухівському медичному училищі.
Ухвалою суду від 18.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача.
Так, відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Підстави для зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоду військової служби, відсутні, з огляду на те, що відповідно до записів військового квитка у період з 08.05.1980 по 04.05.1982 ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу "сан. інструктором". Інформація про те, що заявник проходив військову службу в одному із закладів охорони здоров'я, визначених в Переліку закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 № 168, у військовому квитку відсутня. До того ж, відсутня інформація, що посада "сан. інструктор" належить до посад лікарів або середнього медичного персоналу.
Також вказав, що період навчання не входить до вислуги років, оскільки не передбачено Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.
Крім того, щодо стягнення судового збору зазначив, що згідно ст.73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду України на цілі, не передбачені цим Законом. Враховуючи заборону використовувати кошти на цілі, не передбачені пенсійним законодавством, та відсутність рахунків в органах Казначейства вказав, що правильним буде відшкодування понесених судових витрат позивача за рахунок Державного бюджету України.
Ухвалою суду від 18.07.2022 в Охтирського районного центру комплектування та соціальної підтримки було витребувано копії наказу командира військової частини пп НОМЕР_1 про звільнення у запас ОСОБА_1 , наказу командира про прийняття на посаду фельдшера (сан.інструктора-фельдшера) ОСОБА_1 та інших доказів (у разі наявності) щодо перебування ОСОБА_1 на посаді фельдшера та санітарного інструктора, на виконання якої Охтирським районним центром комплектування та соціальної підтримки суд листом було повідомлено про те, що витребувані докази можуть бути у розпорядженні Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.
Відтак, у зв'язку з вказаним, ухвалою суду від 08.08.2022 у Галузевого державного архіву Міністерства оборони України було витребувано копії наказу командира військової частини пп НОМЕР_1 про звільнення у запас ОСОБА_1 , наказу командира про прийняття на посаду фельдшера (сан.інструктора-фельдшера) ОСОБА_1 та інших доказів (у разі наявності) щодо перебування ОСОБА_1 на посаді фельдшера та санітарного інструктора.
Разом з тим, на виконання вказаної ухвали суду від 08.08.2022, Галузевий державний архів Міністерства оборони України листом повідомив, що документи від військової частини пп НОМЕР_1 на зберігання до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України не надходили (а.с.65).
Згідно ч.6 ст.77, ч.9 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Враховуючи, що судом було вжито заходів для збирання доказів, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній доказами.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач 21.02.2020 звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою за призначенням пенсії за віком (а.с.75-76).
Згідно рішення ГУ ПФУ в Сумській області позивачу з 22.03.2020 було призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (а.с.78 зворот).
Матеріалами справи (а.с.84) підтверджено, що при призначенні пенсії до страхового стажу позивача було враховано:
- період його навчання з 01.09.1977 по 07.11.1979 в Богодухівському медичному училищі;
- період його роботи з 08.11.1979 по 24.04.1980 на посаді фельдшера як працівника охорони здоров'я згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909;
- період його служби в армії з 08.05.1980 по 04.05.1982.
Однак, позивач, не погодившись з тим, що вказаний період навчання та період служби в армії на посаді фельдшера не враховано саме як спеціальний стаж роботи у сфері охорони здоров'я відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, що позбавляє його права на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області з відповідною заявою про їх зарахування до такого стажу, у відповідь на яку листом від 09.03.2022 № 2375/К-1800-22 відповідач повідомив ОСОБА_1 , про те, що відповідно до військового квитка заявника у період з 08.05.1980 по 04.05.1982 позивач проходив військову службу «сан. інструктором», інформація про те, що позивач проходив військову службу в одному з закладів охорони здоров'я у військовому квитку відсутня. До того ж відсутня інформація про те, що посада «сан. інструктор» належить до посад лікарів або середнього медичного персоналу. В листі зазначено, що за наданими позивачем документами, підстави для зарахування до спеціального пенсійного стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоду військової служби відсутні (а.с.42, 79).
Не погодившись з наданою відповіддю, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Обсяг страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.
За змістом частини першої ст. 1 Закону №1058 термін “страховий стаж” визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. (ч.ч.2,3 ст. 24 Закону №1058-IV в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз.1 ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011 доповнено розділ XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.1993 пунктом 7-1, яким передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ), і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.
Відповідно пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Перелік №909).
Згідно з пунктом 4 Порядку №1191, страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
При цьому, згідно з Переліком №909 до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрах.
Пунктом 2 примітки до Переліку №909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Відповідно до примітки 3 Постанови №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Так, постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року №1397 “Про пенсії за вислугу років працівникам просвіти, охорони здоров'я та сільського господарства”, яка діяла на час проходження позивачем військової служби у рядах Радянської Армії, передбачено, що до складу переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років віднесено лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії, амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги і переливання крові, медсанчастини, оздоровчі пункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші). До переліку посад, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років, відносились лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікаря, акушерки, масажисти, лаборанти і медичні сестри - всі незалежно від найменування посади, дезінфекційні інструктори.
У відповідності до пункту 1 Положення про порядок зарахування стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров'я, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року №1397 учителям, лікарям і іншим працівникам освіти та охорони здоров'я до стажу роботи за спеціальністю, зараховується служба у складі Збройних Сил СРСР, час навчання на курсах підвищення кваліфікації по спеціальності.
Згідно пунктами 3 та 4 зазначеного Положення до стажу роботи лікарів та інших працівників охорони здоров'я, зараховується робота на інструкторських посадах незалежно від найменування у установах, підприємств та організацій охорони здоров'я, а також служба медичних працівників за фахом у складі Збройних Сил СРСР.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Тобто, відповідно до змісту наведеної норми, обов'язковою умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, різновидом якої є пенсія за вислугу років, є, зокрема, робота особи за професією або на посаді, що дає право на призначення такої пенсії, на момент призову на строкову військову службу.
Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 у справі №450/3061/16-а.
У відповідності до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 3 ст. 36 КЗпП України передбачено, що однією з підстав припинення трудового договору є призов або вступ працівника на військову службу.
Відповідно до переліку закладів охорони здоров'я Збройних сил України, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 18.12.2013 №871 чинного на час проходження строкової служби, до лікарняних закладів віднесено: військово-медичний центр (усіх найменувань, у тому числі клінічний); військовий госпіталь, філія госпіталю (усіх найменувань); окремий медичний батальйон, медико-санітарний батальйон; військовий лазарет (усіх найменувань); окрема медична рота (медична рота); медичний взвод. До амбулаторно-поліклінічних закладів: поліклініка, поліклінічне відділення (усіх найменувань); центральна стоматологічна поліклініка; стоматологічна поліклініка; пересувний стоматологічний кабінет; пересувний рентгенівський кабінет; медична служба (військової частини, корабля, підводного човна, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею); медичний пункт (військової частини, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею, державного підприємства, організації та установи Міністерства оборони України).
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За правилами п.п.1,20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок від 12.08.1993 №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20).
Записами трудової книжки позивача №5-7 підтверджено, що ОСОБА_1 у спірні періоди, зокрема:
01.03.1980 - закінчив повний курс навчання з присвоєнням кваліфікації фельдшера;
08.11.1979 - прийнятий тимчасово на посаду фельдшера швидкої допомоги Охтирської центральної районної лікарні;
24.04.1980 - звільнений з займаної посади у зв'язку з призовом до лав Радянської армії.
Вказане також підтверджується дипломом про освіту серії НОМЕР_2 (а.с.25) та військовим квитком серії НОМЕР_3 (а.с.20-22). При цьому, згідно військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах Союзу РСР з 08.05.1980 по 04.05.1982 на посаді “сан.інструктор”.
При цьому, період з 08.11.1979 по 24.04.1980 відповідач зарахував до спеціального стажу (а.с.84), що не заперечується представником ГУ ПФУ в Сумській області в оскаржуваному рішенні та у відзиві. Відповідно до частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Таким чином, посада санінструктора може бути віднесена до середнього медичного персоналу, і час роботи на цій посаді при проходженні військової служби позивачу зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років, що узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2019 року у справі №456/3099/16-а.
Відтак, враховуючи, що позивач на момент призову на строкову військову службу працював на посаді фельдшера швидкої допомоги Охтирської центральної районної лікарні, тобто на посаді, яка відповідно до чинної на той момент постанови Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 року № 1397 “Про пенсію за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я та сільського господарства” давала право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я, та позивач звільнений з даної посади саме у зв'язку з призовом на військову службу, то відповідачем протиправно не враховано до спеціального стажу у сфері охорони здоров'я відповідно до Постанови №909 період його військової служби з 08.05.1980 по 04.05.1982 на посаді санітарного інструктора.
Щодо зарахування до спеціального стажу у сфері охорони здоров'я періоду навчання позивача у Богодухівському медичному училищі, суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом “д” статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Як вказувалось вище, згідно записів №№4-6 трудової книжки позивача (а.с.14-19, 88-93) позивач з 01.09.1977 по 01.03.1980 навчався в Богодухівському медичному училищі, по закінченню якого отримав диплом за спеціальністю фельдшера (а.с.25). При цьому, ще 08.11.1979 позивач був прийнятий тимчасово на посаду фельдшера швидкої допомоги Охтирської центральної районної лікарні.
Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що період навчання позивача у середньому спеціальному навчальному закладі входить до спеціального стажу у сфері охорони здоров'я.
Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №442/4963/17 та у постанові від 18.06.2020 у справі №676/3013/17.
Відтак, враховуючи вказане, відповідачем протиправно не було враховано до спеціального стажу у сфері охорони здоров'я відповідно до Постанови №909 період його навчання в Богодухівському медичному училищі, зокрема, з 01.09.1977 по 07.11.1979.
При цьому, суд відмічає, що відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, враховуючи, що ще під час призначення пенсії у відповідача були в наявності всі документи, які давали змогу встановити характер стажу позивача за час його навчання в Богодухівському медичному училищі з 01.09.1977 по 07.11.1979 та періоду проходження військової служби з 08.05.1980 по 04.05.1982 на посаді санітарного інструктора, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо не зарахування періоду навчання в Богодухівському медичному училищі з 01.09.1977 по 07.11.1979 та періоду проходження військової служби з 08.05.1980 по 04.05.1982 на посаді санітарного інструктора до спеціального стажу у сфері охорони здоров'я відповідно до Постанови №909 не відповідають критеріям правомірності, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим суд, з урахуванням ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати такі дії протиправними та зобов'язати відповідача зарахувати період навчання в Богодухівському медичному училищі з 01.09.1977 по 07.11.1979 та період проходження військової служби з 08.05.1980 по 04.05.1982 на посаді санітарного інструктора до спеціального стажу позивача у сфері охорони здоров'я відповідно до Постанови №909 з дня призначення пенсії - 22.03.2020.
Разом з тим, щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача про відмову у призначенні пенсії, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду.
Судом встановлено, що згідно рішення ГУ ПФУ в Сумській області позивач з 22.03.2020 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області як отримувач пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (а.с.78 зворот).
Відтак, вимоги у цій частині не підлягають задоволенню з огляду на відсутність протиправних дій в частині призначення пенсії, що не є предметом розгляду цієї справи.
Крім того, не підлягають також задоволенню вимоги позивача про зобов'язання відповідача врахувати до спеціального стажу у сфері охорони здоров'я відповідно до Постанови №909 період військової служби в армії с а м е на посаді фельдшера, оскільки наявними у справі матеріалами підтверджено займання позивачем лише посади санітарного інструктора під час несення військової служби. При цьому, ні сторонами, ні на вимогу суду про надання додаткових матеріалів Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, не було надано документів щодо заняття позивачем під час проходження військової служби посади фельдшера.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 992,40грн. згідно квитанції (а.с.8).
При цьому, посилання відповідача у відзиві в обґрунтування своєї позиції щодо вимоги про стягнення судового збору, на ст.73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не приймається судом до уваги, оскільки вказана обставина не звільняє суд від вирішення в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розподіл судових витрат та стягнення саме з відповідача - суб'єкта владних повноважень за рахунок його бюджетних асигнувань витрати, у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна,1,м. Суми,Сумська область,40009, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду навчання в Богодухівському медичному училищі з 01.09.1977 по 07.11.1979 та періоду проходження військової служби з 08.05.1980 по 04.05.1982 на посаді санітарного інструктора до спеціального стажу у сфері охорони здоров'я відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 з 22.02.2020 період навчання в Богодухівському медичному училищі з 01.09.1977 по 07.11.1979 та період проходження військової служби з 08.05.1980 по 04.05.1982 на посаді санітарного інструктора до спеціального стажу позивача у сфері охорони здоров'я відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 12.10.2022.
Суддя І.Г. Шевченко