ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" жовтня 2022 р. справа № 300/3670/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості в розмірі 185 304,04 грн, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості з виплати пенсії в розмірі 185 304,04 грн, яка виникла внаслідок перерахунку пенсійного забезпечення з 01.12.2019, а також стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати пенсії в розмірі 185 304,04 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 у справі №300/5437/21 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 року на підставі довідки від 25.06.2021 за №1150. Загальна сума доплати різниці пенсії за період з 01.12.2019 по 31.01.2022 склала 185 304.04 грн. Але погашення даного боргу відповідачем так і не здійснено.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву, який отримано судом 10.10.2022 за №0900-0902-7/34562 від 06.10.2022, в якому представниця відповідача зазначила, що відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Головним управлінням ведеться облік рішень за якими зобов'язано провести перерахунок та виплату пенсій та інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою за датою їх надходження до боржника. Виділення коштів для виплати пенсій та інших виплат за рішеннями суду здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету та з урахуванням дати надходження рішення до органу Пенсійного фонду України. Видатки на виплату заборгованості з пенсійних виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, за рішеннями суду, щорічно визначаються Кабінетом Міністрів України при затвердженні бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік. Тому, доплату за період з 01.12.2019 по 31.01.2022 в сумі 185 304.04 грн, включено в реєстр, виплата за яким буде проведена лише при наявності фінансування з Державного бюджету, так як відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Водночас спірні правовідносини стосуються невиплати сум пенсії, які виникли на підставі виконаного відповідачем розрахунку на підставі рішення суду, що набрало законної сили. Тобто, не стосуються щомісячної безспірної суми коштів пенсії. Натомість стосуються процедури виконання рішення суду, в якому не було зазначено дати, до якої відповідач повинен виконати відповідні зобов'язання. Просила суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Суд, розглянувши адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області і отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 у справі №300/5437/21 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, що полягають у відмові здійснити з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі наданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області» оновленої довідки від 25.06.2021 №1150 про розмір грошового забезпечення позивача, визначеного станом на листопад 2019 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі наданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області» довідки від 25.06.2021 №1150 про розмір грошового забезпечення позивача станом на листопад 2019 року та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням проведених платежів (а. с. 11-13).
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 у справі №300/5437/21 набрало законної сили 20.12.2021.
10.01.2022 Івано-Франківським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист по справі №300/5437/21.
08.02.2022 позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про виплату заборгованості в розмірі 185 304,04 грн (а. с. 15).
Листом від 09.03.2022 за №818/С-0900-22 позивача повідомлено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Головним управлінням ведеться облік рішень за якими зобов'язано провести перерахунок та виплату пенсій та інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою за датою їх надходження до боржника. Виділення коштів для виплати пенсій та інших виплат за рішеннями суду здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету та з урахуванням дати надходження рішення до органу Пенсійного фонду України. Видатки на виплату заборгованості з пенсійних виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, за рішеннями суду, щорічно визначаються Кабінетом Міністрів України при затвердженні бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік (а. с. 16).
Вважаючи протиправною відмову відповідача виплатити позивачу заборгованість, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом його прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Положеннями частини 2 статті 14, частини 1 статті 370 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Відповідно до статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною 5 статті 372 КАС України визначено що, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначається Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404).
Згідно частини 1 статті 1 Закону №1404, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 11 Закону №1404, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу зазначених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, є неможливим, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється у порядку, передбаченому Законом №1404, в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (частина 1 статті 383 КАС України).
Отже, приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів накладення штрафу; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду; судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Суд звертає увагу, що зазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Верховний Суд у постанові від 19.08.2019 у справі № 295/13613/16-а дійшов наступного висновку: «... Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (стаття 267 до 15 грудня 2017 року, стаття 382 після 15 грудня 2017 року), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.»
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які вчинені або не вчинені на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Як вбачається зі змісту поданого позову, підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду стало те, що Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області на виконання рішення суду від 17.11.2021 у справі №300/5437/21 здійснено перерахунок пенсії з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 25.06.2021 №1150, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України в Івано-Франківській області». Розмір доплати на виконання рішення суду за період 01.12.2021 по 31.01.2022 року становить 185 304,04 грн. Однак, виплату донарахованих сум пенсії не здійснено.
Тобто, предметом спору у цій справі є саме невиконання/неналежне виконання органом державної влади судового рішення у справі №300/5437/21.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18 та від 22.12.2020 у справі № 440/1810/19.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За наведених підстав та вказаних правових норм, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 у справі «Великода проти України» (заява №43331/12) Суд розглянув скаргу за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19.01.2010 після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів. Суд дійшов висновку про відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості в розмірі 185 304,04 грн - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.
Рішення складене в повному обсязі 12 жовтня 2022 р.