10 жовтня 2022 року м. Харків Справа № 905/28/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Мартюхіна Н.О.
без виклику учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", місто Лиман (вх. №826 Д/2)
на рішення Господарського суду Донецької області від 19.07.2022 (суддя Бокова Ю.В., повний текст рішення підписано 19.07.2022) у справі №905/28/22
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман
до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", м. Вугледар, Донецька область
про стягнення штрафу в розмірі 134 520,00 грн,-
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" про стягнення штрафу в розмірі 134 520,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неправильне зазначення відповідачем ваги відправленого вантажу у вагонах №56916554, №60729423, №60462306 за накладною №49479538, що підтверджується комерційним актом №496100/133 від 24.07.2021 та стало підставою для нарахування позивачем штрафу в розмірі 134 520,00 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.07.2022 у справі №905/28/22 Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" про стягнення штрафу в розмірі 134 520,00 грн задоволено частково.
Стягнуто з державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф у розмірі 26 904,00 грн, судовий збір в сумі 2270,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у зв'язку з неправильним зазначенням маси вантажу у розмірі 134 520,00 грн. В той же час, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій в порядку ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції встановив наявність підстав для зменшення розміру штрафу до однократного розміру тарифної провізної плати.
Позивач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 19.07.2022 у справі №905/28/22. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги АТ “Укрзалізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у зв'язку з неправильним зазначенням маси вантажу у розмірі 134 520,00 грн. Однак, відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі якого, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу до однократного розміру тарифної провізної плати.
Апелянт зазначає, що позивачем в повному обсязі виконані зобов'язання перед вантажовідправником, вантаж доставлений до пункту призначення в установлений строк. У відповідності з вимогами ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України (далі - Статут) за неправильно зазначену у накладній масу вантажу відправнику нарахований штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Скаржник посилається на п. 6.2 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002р. № 04-5/601 (зі змінами та доповненнями) та ч. 4 п. 21 Оглядового листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” від 29.11.2007р. № 01-8/917, та зазначає, що у застосуванні пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежного від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
У постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17 зазначено, що відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача). Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Апелянт вважає, що доводи відповідача, висловлені у клопотанні про зменшення розміру штрафу, не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності скрутного становища, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення. Разом з тим, позивачем були подані належні та допустимі докази на підтвердження обставин справи які були доведені та визнані судом першої інстанції .
Позивач вважає, що судом першої інстанції не враховано надані позивачем докази та їм не надано належної правової оцінки. Отже, судом першої інстанції порушено право позивача як суб'єкта господарювання та безпідставно відмовлено у стягненні 107 616,00 грн, що, на думку апелянта, є підставою для часткового скасування рішення Господарського суду Донецької області від 19.07.2022 та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції оскаржується апелянтом лише в частині відмови в позові у зв'язку із зменшенням суми штрафу, заявленої позивачем до стягнення з відповідача.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Донецької області від 19.07.2022 у справі №905/28/22.
Ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання).
Встановлено учасникам справи строк до 25.08.2022 для подання відзивів на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження.
Запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов'язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі "Електронний суд".
Витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/28/22.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Колегія суддів зазначає, що місцезнаходженням відповідача є м. Вугледар, поштовий зв'язок з яким тимчасово відсутній через військову агресію Російської Федерації проти України.
З метою належного повідомлення відповідача про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Донецької області від 19.07.2022 у справі №905/28/22, копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 направлено на електронну адресу Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1". Направлена засобами електронного зв'язку ухвала суду відповідачем не отримана.
Відділом документального забезпечення та контролю Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 складено акт про те, що ухвала суду від 10.08.2022 у справі №905/28/22 не відправлена Східним апеляційним господарським судом в установленому порядку на адресу вул. Магістральна, 4, м. Вугледар, Донецька обл., 85670 ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаська №1" через тимчасову відсутність обміну з відділенням поштового зв'язку № 85670 в умовах воєнного стану.
Відповідно до акту Східного апеляційного господарського суду спроба повідомити відповідача про відкриття апеляційного провадження у даній справі шляхом телефонограми не відбулась, оскільки за повідомленням оператора телефонного зв"язку, зазначений номер має обмежену можливість прийому дзвінків.
Додатково повідомлення відповідача про відкриття апеляційного провадження у справі №905/28/22 було здійснено шляхом розміщення тексту ухвали Східного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 на офіційному сайті «Судової влади України».
Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 у справі №905/28/22 також оприлюднена 12.08.2022 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Таким чином, судом було здійснено всі можливі дії щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про відкриття апеляційного провадження у справі №905/28/22.
Відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши в порядку письмового провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
15.07.2021 за залізничною накладною на групу вагонів №49479538 зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію Роти Донецької залізниці було відправлено вагони № 56916554, № 60729423, № 54752407 та № 60462306 з вантажем- вугілля кам'яне, не поіменоване в алфавіті.
При оформленні залізничної накладної № 49479538 відповідачем вказано массу вантажу: у вагоні № 56916554 - 65 400 кг, у вагоні № 60729423 - 66 000 кг, у вагоні №54752407 - 66 300 кг, у вагоні № 60462306 - 65 000 кг.
Як свідчить розділ 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена на вагонних вагах (200т) вантажовідправником, заводський номер №0049.
Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтверджена відміткою представника відправника.
На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень, про що свідчить відмітка працівника станції відправлення. Відповідні відмітки про наявність зауважень відсутні.
Стаття 6 Статуту залізниць України (далі - Статут) визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
Пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у Додатку 1 до цих Правил.
Згідно з п.1.2. Правил, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.
Пунктом 1.3. Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
У відповідності до статті 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
У графі 55 Правильність внесених відомостей підтверджує представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.
Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Враховуючи наведені приписи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не зобов'язаний здійснювати перевірку маси та кількості вантажу завантаженого відправником, при цьому він не позбавлений права перевірити правильність відомостей про вантаж визначених у накладній.
Судом першої інстанції також встановлено, що на станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень та без перевірки маси та кількості вантажу, про що свідчить електронний цифровий підпис працівника станції відправлення у накладній.
24.07.2021 на станції призначення Рота Донецької залізниці проведено зважування вагонів № 56916554, № 60729423, № 54752407 та № 60462306, які прибули 24.07.2021.
В результаті перевірки встановлено, що маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній №49479538 у графі маса вантажу не відповідає масі вантажу, встановленій на станції Південнодонбаська, про що було складено акт загальної форми №232 від 24.07.2021 та складено комерційний акт №496100/133 від 24.07.2021.
Дослідженням комерційного акту судом першої інстанції встановлено, що на підставі акту загальної форми № 232 від 24.07.2021 ст. Роти проведено контрольне комісійне зважування вагонів 56916554, № 60729423, № 54752407 та № 60462306 на тензометричних вагах Миронівська ТЄЦ зав № 497 ВЄТ 150 ВСД, повірених 22.06.2021, що прибули за відправкою, вказаною на звороті цього акту. При комісійному обстеженні в присутності зам. нач. ТТЦ Миронівська ТЄЦ Двадцатова Ю.В., а/ком Дяченко М.В., вагони технічно справні. Вантаж вугілля кам'яне, поверхня вантажу нижче рівня бортів вагону, вантаж промаркований подовжньою смугою жовтого кольору 200мм по усій довжині вагону, слідів крадіжки не виявлено. Фактично при зважуванні виявилося: вагон № 60462306 по документу тара 23300 кг, тара 23300кг, нетто 65000 кг, по вагам тара 23300 кг, брутто 85880 кг нетто 62580 кг, що менше документу на 2420кг. Вагон №60729423 по документу тара 23400 кг, нетто 66000 кг, по вагам тара 23400 кг, брутто 88450 кг, нетто 65050 кг, що менше документа на 950 кг. Вагон № 56916554 по документу тара 22600 кг, нетто 65400 кг, по вагам тара 22600 кг, брутто 87150кг, нетто 64550 кг, що менше документу на 850 кг. Посада начальника вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня.
Місцевий господарський суд виходив з того, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 N 334.
При видачі однорідного вантажу, який перевозиться навалом або насипом і прибув від одного відправника на адресу одного одержувача, недостачі, що перевищують норму природної втрати маси вантажу і граничне розходження визначення маси нетто, а також надлишки, що перевищують граничне розходження визначення маси нетто, виявлені в окремих відправках під час перевірки протягом однієї календарної доби, оформляються одним комерційним актом (п. 6 Правил складання актів).
Пунктом 8 Правил складання актів, передбачено, що комерційний акт може бути складений як на станції призначення, так і на станції відправлення або попутній станції.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що проведення контрольного зважування та складання комерційного акту за результатами такого зважування на станції призначення Роти Донецької залізниці, відповідає вимогам чинного законодавства. Також суд виходив з того, що доказів які підтверджують підписання комерційного акту з боку залізниці неналежними особами, суду не представлено.
Відповідно до положень п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2 % маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1 % маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема при перевезення мінерального палива.
Залізнична накладна № 49479538 не містить відомостей про те, що вантаж завантажено у сирому або вологому стані, у зв'язку з чим норма природної втрати вугілля кам'яного, як мінерального палива складає 1 %.
Так, норма природної втрати вантажу у вагоні: №60462306 складає 650кг (65000кг (маса вантажу)*1 %); № 60729423 складає 660кг (66000кг (маса вантажу)*1 %); №56916554 складає 654кг (65400кг (маса вантажу)*1 %).
За даними комерційного акту № 496100/133 від 24.07.2021 маса вантажу у вагонах: №60462306 складає 62580 кг (нетто), №60729423 складає 65050 кг (нетто), №56916554 складає 64550 кг (нетто).
Як встановлено судом, недостача вантажу перевищує норми природної втрати та складає: у вагоні № 60462306 - 2420 кг (65000кг - 62580кг), у вагоні №60729423 - 950кг (66000 кг-65050кг), у вагоні №56916554 - 850 кг (65400 кг-64550кг).
Судом першої інстанції також надано оцінку доводам відповідача, який у відзиві посилався на те, що складений залізницею комерційний акт, в якому зафіксовано показники нестачі не надсилався на його адресу. Зокрема, суд визнав зазначені посилання відповідача безпідставними виходячи з того, що згідно п. 8 Правил складання актів, комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу.
Одержувачу станція повинна видати складений комерційний акт у триденний термін. Видача актів одержувачам провадиться під розписку на третьому примірнику акта, який зберігається на станції. Вимоги про видачу актів від імені одержувача може пред'являти особа, яка має довіреність одержувача, оформлену згідно із законодавством. Вимоги про видачу актів можуть пред'являтися протягом шести місяців від дня видачі вантажу (п. 14 Правил складання актів).
Отже, комерційний акт вручається одержувачу у триденний термін на його вимогу, яка може пред'являтись протягом шести місяців від дня видачі вантажу. Законодавчо визначеного обов'язку видати чи направити комерційний акт саме відправнику, ані зазначені правила, ані норми чинного законодавства не містять.
Згідно з п. 3.4 розділу III Інструкції "Про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті", затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 N 442 результати зважування на електронних ЗВВТ повинні видаватися у друкованому вигляді, для чого конструкція вагопроцесора має передбачати можливість підключення до нього друкувального пристрою.
Пунктом 3.5 вказаної Інструкції, у ЗВВТ для статичного зважування, прийнятих в експлуатацію до набрання чинності цією Інструкцією, допускається відсутність друкувального пристрою.
Інструкція "Про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті" затверджена наказом N 442 від 31.07.2012, при цьому з технічного паспорту вагонних ваг, на яких станцією призначення здійснено переважування вбачається, що зазначений засіб вимірювальної техніки прийнято в експлуатацію 22 жовтня 2007 року, тобто до набрання чинності Інструкцією, у зв'язку з чим використання означених ваг допускається без друкувального пристрою, тобто без фіксації результатів зважування на електронних ЗВВТ у друкованому вигляді.
До того ж, підставою для покладення матеріальної відповідальності у вигляді штрафу є саме комерційний акт, в якому зафіксовано неправильно зазначену масу вантажу, а не будь-які інші документи в підтвердження його зважування, проте доводи відповідача ніяким чином не спростовують підстави його складення так само як і факт недостачі самого вантажу.
Також судом не прийнято доводи відповідача про те, що зважування та завантаження вантажу у вагони здійснювалось на справних та повірених 200 тонних вагонних вагах, тоді як, переваження на станції Роти вчинено на 150 тонних вагах без урахування похибки та зважування тари (вагони) без вантажу, а різниця в масі виведена шляхом простих арифметичних дій, не приймаються до уваги, з огляду на наступне.
Місцевий господарський суд зазначив, що згідно п. п. 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом N 644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом - виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.
Відповідно до ст. 13 Статуту залізниць України для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги.
Пункт 22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. При цьому, зважування вагону з вантажем на станції відправлення на 200-тонних електронних вагах, а при видачі на станції призначення на 100-150 тонних вагонних вагах або навпаки не є порушенням способу визначення маси вантажу, адже іншим способом визначення маси вантажу є розрахунковий.
У п. 26 «Спосіб визначення маси» накладної № 49479538 зазначені вагонні ваги (200т) заводський № 0049. За змістом комерційного акту №496100/133 від 24.07.2021 переважування вантажу на станції Роти Донецької залізниці здійснювалось на 150 тонних вагонних вагах вказаної станції, що повністю узгоджується з приписами наведених вище норм.
Відповідно до технічного паспорту, який міститься в матеріалах справи, тензометричні ваги Миронівської ТЄЦ зав. N 497 ВЄТ 150 ВСД, на який було здійснено переважування, пройшли державну повірку 22.06.2021.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач здійснив перевірку маси вантажу тим самим способом що і відповідач - зважанням.
Стосовно доводів відповідача щодо необхідності здійснення зважування маси вагону без вантажу суд зазначив, що залізницею перевірка маси вантажу була здійснена тим же способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення вантажовідправником та виходячи з маси тари кожного з вагонів, яка була зазначена відправником в накладній, за правильність даних в якій відповідає відправник.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції визнав доведеним, що позивачем правомірно складено комерційний акт щодо невідповідності показників маси у накладній та показниками зважування вагону.
Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, згідно із статтею 118 цього Статуту. Отже, системний аналіз статей 118 та 122 Статуту свідчить про те, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки чи ні.
Враховуючи, що провізна плата за перевезення вантажу, за накладною №49479538 у вагоні №60462306 складає 8968,00 грн, у вагоні №60729423 складає 8968,00 грн, у вагоні №56916554 складає 8968,00 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача становить 134 520,00 грн (8968,00 х 5 + 8968,00 х 5 + 8968,00 х 5).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у зв'язку з неправильним зазначенням маси вантажу у розмірі 134 520,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, на підставі норм ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про зменшення розміру штрафу до однієї провізної плати а кожний вагон.
В обґрунтування вказаного клопотання, що викладено у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначав, що вартість вантажу, відправленого за накладними складає 148 194,83 грн, а розмір штрафу, заявлений позивачем до стягнення становить 134 520,00 грн. Отже, в результаті наданих послуг, відповідач отримав дохід у розмірі 13 674,83 грн, що фактично позбавляє відповідача отримання будь-якої економічної вигоди від господарської операції. Також звертав увагу на те, що допущене порушення не спричинило збитків для залізниці та інших учасників та не могло створювати небезпеку під час перевезення вантажу. Стягнення штрафу за лише сам факт невірного зазначення особою маси вантажу в накладній не може вважатись розумним та справедливим, оскільки стягнення штрафу в такому розмірі перетворюється на непомірний тягар для підприємства. Отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора не спрямоване на розумне стимулювання відповідача на виконання зобов'язань.
Суд першої інстанції, за наслідком розгляду вказаного клопотання, дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення, у зв'язку з чим, зменшив розмір штрафу до однієї провізної плати за кожен вагон, стягнувши на користь позивача штраф у розмірі 26 904,00 грн (8968,00 грн +8968,00 грн +8968,00 грн- одна провізна плата за кожний вагон).
Рішення суду першої інстанції оскаржується апелянтом лише в частині відмови в позові у зв'язку із зменшенням суми штрафу, заявленої до стягнення з відповідача.
Як зазначає апелянт, позивачем в повному обсязі виконані зобов'язання перед вантажовідправником, вантаж доставлений до пункту призначення в установлений строк. У відповідності з вимогами ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу відправнику нарахований штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17 зазначає, що зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено. До того ж, апелянт вважає, що доводи клопотання про зменшення розміру штрафу, не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності скрутного становища, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення. Разом з тим, позивачем були подані належні та допустимі докази на підтвердження обставин справи які були доведені та визнані судом першої інстанції .
З приводу наведених апелянтом доводів, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У свою чергу, частина третя статті 551 Цивільного кодексу України дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов'язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
При чому законодавцем не визначено переліку таких обставин. Це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації. Зокрема, істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.
Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Водночас зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Отже, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Колегія суддів звертає увагу, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі № 904/1936/19, від 12.05.2020 у справі №910/9767/19, від 29.04.2020 у справі № 917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.
Слід зазначити, що зменшення розміру санкцій за статтею 233 Господарського кодексу України є правом суду, яке реалізується з огляду на встановлені судом обставини, які можуть бути враховані при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Правовий аналіз ст. 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
У контексті зазначеного, зменшення заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 910/143/19.
Колегія суддів зазначає, що норми Статуту залізниць України не містять заборони щодо зменшення судом розміру неустойки (штрафу), який підлягає стягненню з відправника. Також Статутом не врегульоване питання зменшення розміру штрафу на відміну від Цивільного та Господарського кодексів України, які мають вищу юридичну силу у порівнянні із Статутом залізниць України.
Суд враховує, що позивач є також господарюючим суб'єктом, як і відповідач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Разом з тим, встановлені у справі обставини свідчать, що загальна вартість вугілля, відвантаженого відповідачем в залізничні вагони становить 148 194,83 грн. В той же час, розмір заявленого позивачем до стягнення штрафу за невірне зазначення відповідачем маси вантажу становить 134 520,00 грн, що фактично дорівнює вартості самого вантажу, який поставлявся відповідачем. Наведене, на думку колегії суддів, не може свідчити про співрозмірність нарахованої суми штрафу, а його розмір не відповідає засобу розумного стимулювання відповідача на виконання зобов'язань та перетворюється на непомірний тягар для ДП "Шахтоуправління "Піденнодонбаське № 1". Суд вважає, що вчинене відповідачем порушення, а саме, невірне зазначення відомостей у накладній, не призвело до настання будь-яких негативних наслідків та не завдало будь-якої шкоди ані позивачу, ані третім особам. До того ж, як правомірно враховано судом першої інстанції, невірне зазначення маси вантажу відбулося в сторону її незначного зменшення, що не підтверджує наявність збитків позивача від такої помилки відповідача.
Судом також враховується наданий відповідачем акт про початок цілозмінних простоїв по ДП "Шахтоуправління "Піденнодонбаське № 1" від 25.06.2021, яким підтверджується, що заборгованість відповідача за спожиту електроенергію станом на 24.06.2021 складає 121,150 млн. грн, що свідчить про незадовільний майновий стан відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за наявності встановлених обставин, стягнення штрафу з відповідача в сумі 134 520,00 грн є надмірним, не відповідає критерію обґрунтованості відповідальності відповідача та має ознаки невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до однієї провізної плати за кожен вагон в розмірі 26 904,00 грн .
Слід також зауважити, що в постанові від 18.10.2019 у справі № 910/1526/19, Верховний Суд погодився із зменшенням на підставі ст. 233 Господарського кодексу України штрафу, нарахованого відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України. Таким чином не приймаються доводи апеляційної скарги позивача щодо неможливості застосування до спірних відносин ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України та зменшення розміру штрафу.
Крім того, слід зазначити, що правова позиція щодо можливості зменшення штрафу викладена в постановах Верховного Суду у справах, зокрема, №905/725/17, №905/1180/17, № 905/1243/17, №905/64/18, №910/16925/18, №905/1742/18.
У зв'язку з чим, посилання скаржника на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, колегією суддів не приймається до уваги.
Отже, з огляду на фактичні встановлені обставини справи, які заслуговують на увагу, з урахуванням збалансованості інтересів сторін, суд першої інстанції правомірно вирішив, що в даному випадку є ознаки для зменшення розміру штрафних санкцій до 26 904,00 грн, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення Господарського суду Донецької області від 19.07.2022 у справі №905/28/22 прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Донецької області від 19.07.2022 у справі №905/28/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 10.10.2022
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя Н.О. Мартюхіна