вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" вересня 2022 р. Справа№ 911/2000/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Іоннікової І.А.
Шаптали Є.Ю.
при секретарі судового засідання: Горді В.В.
за участі представників сторін:
від позивача: Бурла В.Е.
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
від прокуратури: Бондаренко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофропласт»
на рішення Господарського суду Київської області
від 11.11.2021 (повне рішення підписане 22.11.2021)
у справі №911/2000/21 (суддя - Лилак Т.Д.)
за позовом Керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Міністерства Юстиції України
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофропласт»
2) Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№85)»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2 -Державна кримінально-виконавча служба України
про визнання недійсними договорів
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ:
1.1. короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду Київської області звернувся Керівник Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Міністерства Юстиції України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофропласт», Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№85)», в якому просив визнати недійсним договір про надання послуг №111-Г, укладений 04.01.2021 між Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№85)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гофропласт» та визнати недійсним договір про надання послуг зберігання №113-Г, укладений 01.03.2021 між Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№85)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гофропласт». Також прокурор просив суд солідарно стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 4540,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог, прокурор стверджує, що вищевказані договори про надання послуг від 04.01.2021 № 111-Г та зберігання від 01.03.2021 №113-Г за своєю суттю є прихованими договорами оренди, які у свою чергу, укладені з порушенням вимог законодавства про оренду державного майна, а отже підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Київської області від 11.11.2021 у справі № 911/2000/21 позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано недійсним договір про надання послуг №111-Г, укладений 04.01.2021 між Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№85)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гофропласт».
Визнано недійсним договір про надання послуг зберігання №113-Г, укладений 01.03.2021 між Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№85)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гофропласт».
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням мотивовано тим, що в ході розгляду справи відповідачами не було доведено, що ТОВ «Гофропласт» відноситься до категорій орендарів, які могли б набути право оренди державного майна поза аукціоном; судом не було встановлено факту проведення аукціонів в ЕТС про надання спірного майна в оренду, де переможцем було б визнано ТОВ «Гофропласт» та у відкритому доступі вищевказані оспорювані договори не опубліковані, а тому доведеними є вимоги прокурора про визнання недійсними договорів, які укладені з порушеннями чинного законодавства.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гофропласт» звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2021 у справі №911/2000/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2021 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Разіна Т.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2000/21 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофропласт» на рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2021 по справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/2000/21.
24.01.2022 матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофропласт» на рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2021 у справі №911/2000/21 - залишено без руху. Надано строк на усунення недоліків.
14.02.2022 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофропласт» надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.
Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1096/22 від 15.02.2022 у зв'язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/2000/21.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2022 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №911/2000/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофропласт» на рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2021 у справі №911/2000/21. Розгляд апеляційної скарги призначено на 03.03.2022.
03.03.2022 розгляд справи не відбувся у зв'язку з введенням Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 воєнного стану в Україні, а також загрозою життю та здоров'ю учасників судового процесу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2022 призначено розгляд справи №911/2000/21 на 25.05.2022.
25.05.2022 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючої судді Тарасенко К.В. у відпустці.
Ухвалою від 31.05.2022 розгляд справи призначено на 23.06.2022.
08.06.2022 від Бучанської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 відкладено розгляд справи №911/2000/21 на 14.07.2022.
Ухвалою від 14.07.2022 розгляд справи відкладено на 20.09.2022.
У судове засідання 20.09.2022 з'явились представник прокуратури та позивача, представники відповідачів та третьої особи у судове засідання не з'явились.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необ'єктивним, через порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, а також не з'ясування основних обставин, що мають значення для справи.
Апелянт стверджує, що спірні правовідносини не призвели до порушення інтересів держави з огляду на природу договорів та мету їх укладення.
Крім того, відповідач-2 укладаючи спірні правочини діяв з метою виконання статутних цілей, а триваюча процедура ліквідації не була перешкодою для укладення спірних договорів.
Відповідач-1 зазначає, що в результаті укладення спірних договорів не відбулось відчуження майна, а договори були виключно виробничими, а тому доводи прокурора щодо незаконності укладених договорів є безпідставними.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу, Бучанська окружна прокуратура зазначає, що позовна заява є обґрунтованою, а суд першої інстанції прийняв законне рішення про наявність підстав для задоволення позову.
Прокурор вказує, що норми якими регулюється оренда державного майна поширюються і на правовідносини щодо зберігання майна, за умови, що зберігання здійснюється в індивідуально визначеному об'єкті нерухомості, який є державною власністю, що прямо визначено законом, а тому доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.
Інші учасники процесу своїм правом на подання відзивів не скористались.
2.4. інші процесуальні дії у справі
Представники відповідача-1 та відповідача-2, а також третьої особи у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що наявних у справі матеріалів достатньо для перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами за відсутності представників відповідачів та третьої особи.
Представники позивача та прокуратури надали пояснення в яких проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Мотивувальна частина.
3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини
04.01.2021 між Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№85)» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гофропласт» (Замовник) укладено Договір про надання послуг № 111-Г.
Предметом Договору № 111-Г відповідно до п. 1.1, п. 1.2 є надання Виконавцем послуг із забезпечення виготовлення Замовником двошарового гофрокартону на виробничих площах Виконавця (на території державного підприємства по вул. Мирна, 3 в смт. Гостомель Київської області) із наданням комунальних послуг (за окремим договором). Замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх у порядку та в строки, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 8.1 договір набуває чинності шляхом його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками обох сторін і діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного розрахунку за надані послуги.
Також між тими самими сторонами 01.03.2021 укладено Договір про надання послуг зберігання №113-Г, предметом якого відповідно до п.1.1, п. 1.2 є послуги із тимчасового зберігання майна товариства, а саме обладнання для виготовлення гофрокартону, на території Зберігача - державного підприємства по вул. Мирна, 3 в смт. Гостомель Київської області.
Пунктом 7.1 Договору № 113-Г визначено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і закінчується 31.12.2021.
3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
В ході проведення досудового розслідування кримінального провадження №42021110000000047 від 16.02.2021 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України, установлено, що обладнання ТОВ «Гофропласт» для виготовлення двошарового гофрокартону розміщене у виробничих приміщеннях ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 85)» і, як свідчать копії корінців перепусток на вивезення з території державного підприємства товарно-матеріальних цінностей та видаткових накладних за 2021 рік, фактично товариство здійснює господарську діяльність саме за вищевказаною адресою, використовуючи приміщення Державної кримінально-виконавчої служби України з грубим порушенням норм чинного законодавства про оренду державного майна.
Прокурор, вбачаючи порушення вимог законодавства при укладанні між відповідачами у справі спірних договорів, звернувся до Господарського суду з вимогою визнати недійсними договір про надання послуг №111-Г від 04.01.2021 та договір зберігання від 01.03.2021 №113-Г.
Прокурор обґрунтовуючи позовні вимоги стверджує, що вказані договори є удаваними правочинами, укладеними з метою приховування фактично укладених договорів оренди державного майна Державної кримінально-виконавчої служби України, розташованого по вул. Мирна, 3 в смт. Гостомель Бучанського району Київської області, в цілях отримання виробничих потужностей для забезпечення виготовлення приватним суб'єктом господарювання продукції - двошарового гофрокартону та уникнення необхідності сплати орендних платежів за його реальне використання.
В ході розгляду справи судом першої інстанції з'ясовано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гофропласт» здійснювало господарську діяльність на території ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№85)» з розміщенням свого обладнання та фактичним використанням майна державного підприємства.
Виходячи з правовідносин між відповідачами, колегія суддів вбачає, що «послуги з забезпечення» фактично полягали в наданні у користування приміщення державного підприємства на платній основі, що за своєю суттю є орендою.
А отже суд першої інстанції правильно встановив, що договір про надання послуг №111-Г від 04.01.2021 та договір про надання послуг зберігання №113-Г від 01.03.2021 є удаваними, а фактично був вчинений договір оренди державного майна.
Згідно статуту ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№85)», затвердженому наказом Міністерства юстиції України №3003/5 від 03.09.2020, державне підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України.
Підприємство безпосередньо підпорядковане Міністерству юстиції України, яке здійснює управління ним безпосередньо або через територіальні органи Міністерства юстиції України - міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації та входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Підприємство утворено з метою залучення засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України, до суспільно-корисної праці, забезпечення їх професійно-технічного навчання та отримання прибутку від господарської діяльності.
Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (п. 4.1 Статуту). Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства (п. 4.2 Статуту).
Пунктами 4.6, 4.8 Статуту встановлено, що контроль за ефективністю використання, збереженням та обліком закріпленого за підприємством майна здійснює Уповноважений орган управління, яким є Міністерство юстиції України.
При цьому підприємство має право здавати в оренду в установленому законодавством порядку підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення), а також списувати його з балансу (п. 4.11. Статуту).
Разом з тим, 03.10.2019 ухвалено Закон України «Про оренду державного та комунального майна», який набрав чинності з 01.02.2020, а постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» (набрала чинності 17.06.2020) затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (далі - Порядок).
За приписами ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» усі об'єкти державної та комунальної власності передаються в оренду за результатами проведення аукціону в електронній торговій системі (далі - ЕТС), у тому числі аукціону, предметом якого є право на продовження договору оренди об'єкта згідно із ст. 18 цього Закону (за виключенням випадків, передбачених Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 157-ІХ).
Згідно відповіді Міністерства юстиції України, викладеної в листі від 21.04.2021 за №17138/78-26-21/27, будь-які висновки чи погодження щодо укладення спірних договорів ним як уповноваженим органом управління спірного державного майна не надавались.
Доказів проведення конкурсів на укладення договорів оренди державного майна, яке є об'єктом спірних договорів матеріали справи не містять.
Таким чином, фактично ТОВ «Гофропласт» здійснює господарську діяльність використовуючи майно державного підприємства без укладення належного правочину щодо цього майна.
В ході розгляду справи відповідачами не було доведено, що ТОВ «Гофропласт» відноситься до категорій орендарів, які могли б набути право оренди державного майна поза аукціоном; судом не було встановлено факту проведення аукціонів в ЕТС про надання спірного майна в оренду, де переможцем було б визнано ТОВ «Гофропласт» та у відкритому доступі вищевказані оспорювані договори не опубліковані.
Аналізуючи матеріали справи та враховуючи невідповідність оспорюваних договорів вимогам порядку передачі в оренду майна державного підприємства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги прокурора обґрунтованими.
З приводу посилання представника відповідача-2 на факт припинення виробничої діяльності ТОВ «Гофропласт» на території ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№85)», то з урахуванням правових позицій Верховного Суду викладених у постанові від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, постанові від 22.01.2020 у справі №394/301/19, постанові від 22.06.2020 у справі №177/1942/16, постанові від 09.06.2021 у справі №638/2304/17 - вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.
3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду
Порушенням права є такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор належними та допустимими доказами довів, що відповідачі укладаючи спірні договори не дотримались норм чинного законодавства та не отримали передбачене законом погодження на передачу такого майна в оренду від Міністерства юстиції України, чим порушили права позивача.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
За результатами розгляду справи колегією суддів встановлено, що прокурор довів обґрунтованість заявленого позову, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Зазначена норма кореспондується з положеннями частини 1статті 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За таким правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають з його змісту.
При цьому, реальний (прихований) правочин може бути дійсним або недійсним. Якщо правочин, який сторони насправді вчинили, відповідає вимогам закону, відносини сторін регулюються правилами, що його стосуються. Якщо ж правочин, який сторони насправді вчинили, суперечить законодавству, суд виносить рішення про визнання недійсним цього правочину із застосуванням наслідків, передбачених для недійсності правочинів такого типу.
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 936 Цивільного кодексу України визначає, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Положеннями ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Статтею 1 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» установлено, що на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України (ст. 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»).
Положеннями ст. 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» закріплено, що майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань. Управління майном здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, який закріплює його за органами і установами виконання покарань, слідчими ізоляторами, навчальними закладами, закладами охорони здоров'я, підприємствами установ виконання покарань, іншими підприємствами, установами і організаціями, створеними для забезпечення виконання завдань Державної кримінально- виконавчої служби України, збереження та раціональне використання цього майна.
Майно таких підприємств установ виконання покарань, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об'єктом застави. При цьому такі підприємства використовують майно в порядку, передбаченому законодавством.
Згідно положень ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» майно Державної кримінально-виконавчої служби України, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, віднесено до об'єктів оренди, без права викупу та передачі в суборенду орендарем.
Нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно із складу єдиного майнового комплексу, забороненого до оренди, може бути об'єктом оренди, якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.
За приписами ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» усі об'єкти державної та комунальної власності передаються в оренду за результатами проведення аукціону в електронній торговій системі (далі - ЕТС), у тому числі аукціону, предметом якого є право на продовження договору оренди об'єкта згідно із ст. 18 цього Закону (за виключенням випадків, передбачених Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 157-ІХ).
Передача в оренду такого майна без проведення аукціону здійснюється також виключно в ЕТС (ч. 8 ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Крім того, ст. 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що договір оренди формується на підставі примірного договору оренди майна державної власності, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Усі договори оренди, а також зміни і доповнення до них підлягають публікації в ЕТС згідно з Порядком передачі майна в оренду.
Норми ч. 3 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» установлюють, що положення цього Закону поширюються також на договори зберігання, крім договорів публічного зберігання, якщо місцем зберігання майна третьої особи є індивідуально визначене нерухоме майно державної або комунальної власності.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:
5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що спірні правовідносини не призвели до порушення інтересів держави з огляду на природу договорів та мету їх укладення, з огляду на те, що оренда державного майна здійснюється на підставі визначеної законом процедури, яка направлена, зокрема, на отримання реальної ринкової ціни за оренду такого майна, а недотримання сторонами такої процедури свідчить про порушення принципу законності та може призводити, зокрема, до завдання збитків.
Колегія суддів не заперечує доводів апелянта, що відповідач-2 укладаючи спірні правочини діяв з метою виконання статутних цілей, однак укладення договорів мало, як вже наголошувалось судом, бути здійснено у визначеному законом порядку, однак таких дій вчинено не було.
Крім того, не підтверджені доводи апелянта, що договори були виключно виробничими, оскільки матеріали справи не містять доказів наявності між сторонами інших відносин, крім оренди приміщення яке є державною власністю.
Щодо інших доводів апелянта, зокрема щодо ліквідаційних процедур, нездійснення діяльності відповідача-1 з певного моменту та інших, колегія суддів зазначає, що вони не спростовують висновків суду щодо незаконності договорів на момент їх укладення.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2021 у справі №911/2000/21 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофропласт» на рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2021 у справі №911/2000/21 задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
7.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофропласт» на рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2021 у справі №911/2000/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2021 у справі №911/2000/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 04.10.2022.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді І.А. Іоннікова
Є.Ю. Шаптала