83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
27.07.10 р. Справа № 17/212
Господарський суд Донецької області у складі судді Темкіжева І.Х. розглянувши матеріали справи
за позовом: Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк,
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат Азовсталь”, м.Маріуполь,
про стягнення 17'174,12 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Лебеда В.П., довіреність № Н-01/537 від 23.02.2010р.
від відповідача: Данилова С.О., довіреність № 09-18/1648 від 30.12.2009р. - юрисконс.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2010р. рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2009р. у справі № 17/212 (суддя Татенко В.М.) скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Ухвалою від 09.07.2010р. суддею Темкіжевим І.Х. справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання на 27.07.10р. на 10:50 год.
Державне підприємство “Донецька залізниця”, м.Донецьк, звернулась з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь, про стягнення 17'174грн.12коп. (з урахуванням ПДВ 20%), які складаються з вартості:
- плати за користування вагоном - 7'524,00 грн. (з ПДВ);
- збору за телеграфне повідомлення - 248,60 грн. (з ПДВ);
- маневрових робіт - 702,12 грн. (з ПДВ);
- збору за зберігання вантажу -8'672,40 грн. (з ПДВ)., та виникли, у зв'язку із затриманням відправлених відповідачем вагонів з вантажем, у зв'язку з комерційним браком під час перевезення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на норми Статуту залізниць України (далі - “Статут”), Правила перевезення вантажів, Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затверджений Наказом Міністерства транспорту України від 15 листопада 1999 року N 551, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 грудня 1999 р. за № 828/4121 (далі - “Тарифне керівництво № 1”).
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач проти позову заперечив, підкреслив, що вантаж був прийнятий залізницею без зауважень.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до договору залізничного перевезення вантажу, оформленого залізничною накладною СМГС (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення) № 51244410, відправником - ВАТ „МК „Азовсталь” зі станції „Сартана” Донецької залізниці на адресу одержувача - ТОВ “Інком-Транзит”, до станції „Курорт-Борове” Казахської залізниці був відправлений експортний вантаж - рейки Р-65 сцепом вагонів №№ 44738664-44504843.
07.04.2009р. вказаний сцеп був повернутий на прикордонну станцію Червона Могила Донецької залізниці з прикордонної станції Гуково Північно-Кавказької залізниці (Російська Федерація) через наявність комерційного браку, а саме, пошкодження навантаження, зміщення утовщуючої підкладки по ходу поїзда, обриви проволочних ув'язок, вихід рейок в нижньому ярусі, про що працівниками станції був складений акт загальної форми № 58040-1-3/1188 від 16.03.2009р.
Працівниками станції Червона Могила був складений акт загальної форми № 18 від 07.04.2009р., у якому, зокрема зазначено, що вагони повернені для усунення комерційного браку. 16.04.2009р. після усунення зазначеного комерційного браку, сцеп вагонів №№44738664-44504843 був відправлений за призначенням, про що працівниками станції Червона Могила був складений акт загальної форми № 18а від 16.04.2009р. та акт від 19.04.2009р., підписаний працівниками залізниці і відправника.
Позивач зазначає, що сцеп вагонів №№ 44738664-44504843 простояв на станції Червона Могила Донецької залізниці 229 вагоно-годин, у зв'язку з чим виникли витрати на суму 17147грн.12коп. Таким чином, позивач вимагає стягнути з відповідача суму, що складається з плати за користування вагоном - 7'524,00 грн. (з ПДВ); збору за телеграфне повідомлення - 248,60 грн. (з ПДВ); маневрових робот - 702,12 грн. (з ПДВ); збору за зберігання вантажу -8'672,40 грн. (з ПДВ).
Згідно зі ст. 42 Закону України “Про транспорт” якщо міжнародним договором, укладеним Україною, встановлені інші правила ніж ті, що містяться у законодавстві України про транспорт, то застосовуються правила відповідного міжнародного договору. Перелік нормативних актів, що складають законодавство України про транспорт, міститься у ч. 1 ст.2 цього Закону. До згаданого законодавства України віднесені, зокрема, Закон України “Про транспорт”, статути (кодекси) окремих видів транспорту та інші акти законодавства України.
За таких умов правовідношення, що виникли між сторонами щодо згаданого перевезення, мають регулюватися, у тому числі, нормами Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, далі - УМВС. Свідченням того, що спірні вагони перевозилися саме на умовах Угоди є залізничні накладні СМГС, складені за правилами УМВС.
Виходячи з умов п. 1 § 1 ст. 15 УМВС стягнення провізних платежів (до яких відповідно §1 ст. 13 УМВС відносяться додаткові збори та витрати, що виникли за період від прийняття вантажу залізницею до перевезення до моменту його видачі одержувачу), які виникли під час перевезень по залізницях відправлення здійснюються з відправника на станції відправлення або у відповідності з діючими на залізницях відправлення внутрішніми правилами.
За п. 1.11 “Правил розрахунків за перевезення вантажів”, затверджених наказом Міністерства Транспорту України № 644 від 21.11.2000р., платежі, збори та штрафи, які виникли через затримку вагонів з експортними вантажами під час перевезення з вини відправника, оформлюються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію відправлення для стягнення цих платежів, зборів та штрафів з відправника. Пункт 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів передбачає, що усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість.
З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що станція відправлення вантажу „Сартана” є структурною одиницею Державного підприємства “Донецька залізниця” правом стягнення будь-яких сум, нарахованих за спірним перевезенням, а відтак і правом на звернення до господарського суду з відповідною вимогою наділено саме Державне підприємство Донецька залізниця. Однак, незважаючи на правомірність заявлення позову саме ДП “Донецька залізниця”, позов по суті не є обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно п. 3 Правил користування облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за «Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)» форми «ГУ-46», яка виходячи з умов абз. 2 п. 4 цих Правил повинна підписуватися начальником станції та вантажовласником.
Наполягаючи на стягненні спірних сум, позивач посилається, зокрема на норми Тарифного керівництва № 1, “Правил користування вагонами і контейнерами”, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. за № 113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за № 165/3458 (далі -“Правила користування”) та “Правил зберігання вантажів”, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 866/5087 (далі -“Правила зберігання”).
Виходячи з п. 8 Правил користування у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення СМГС не містить вказівок щодо оформлення затримок та перешкод перевезення вантажів, а також порядку оплати витрат, понесених залізницею через затримку перевезення. Натомість, ст. 36 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення СМГС встановлює, що при відсутності у цій Угоді, тарифах та Службовій інструкції до Угоди необхідних положень, застосовуються постанови, викладені у внутрішніх законах та правилах відповідної країни, залізниці якої є учасниками цієї Угоди. Таким чином, застосовуються приписи Статуту залізниць України та Правил перевезень вантажів.
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
Як вбачається з накладної СМГС № 51244410 ніяких зауважень або приміток з боку залізниці під час прийняття сцепу вагонів №№ 44738664-44504843 до перевезення у накладній не відображено, тобто вантаж був прийнятий до перевезення станцією відправлення без порушень, зауважень, тощо.
Виходячи з п. 8 Правил користування у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Актом загальної форми № 18 від 07.04.09р. на який посилається позивач, зазначено тільки те, що: «…вагоны возвращены, прибыли для устранения ком/брака…». А за змістом акту загальної форми № 18а від 16.04.09р., зазначено тільки те, що: «…После устранения коммерческого брака силами грузоотправителя вагоны направляются на станцию назначения…». Факт пошкодження навантаження (зміщення утовщуючої підкладки по ходу поїзда, обриви проволочних ув'язок, вихід рейок в нижньому ярусі ) був встановлений тільки при поверненні сцепу вагонів на прикордонну станцію Червона Могила Донецької залізниці з прикордонної станції Гуково Північно-Кавказької залізниці (Російська Федерація), що було зафіксовано в акті загальної форми № 58040-1-3/1188 від 16.03.2009р.
З наведеного суд робить висновок, що під час прийняття до перевезення спірного вантажу не було встановлено обставин пошкодження навантаження, що може бути підставою для матеріальної відповідальності.
Відповідно до п.п. 3,10 Правил користування вагонами і контейнерами, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.
При повторному розгляді справи в судовому засіданні позивачем не було доведено у розумінні належних та допустимих доказів той факт, що у правопорушенні, яке є предметом даного спору наявна вина вантажовідправника.
Згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, відповідно до яких облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у „Повідомленні про затримку вагонів” до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). При повторному розгляді справи позивач не зміг надати суду доказів того, що вантажовідправник був належним чином повідомлений про затримку вантажу.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Судові витрати покладаються на позивача у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 129, 131 Статуту залізниць України, ст.ст.23, 25, 26 Закону України „Про залізничний транспорт”, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позовних вимогах Державного підприємства „Донецька залізниця”, м.Донецьк, до Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат Азовсталь”, м.Маріуполь, про стягнення 17'174грн.12коп. (з урахуванням ПДВ 20%), які складаються з вартості:
- плати за користування вагоном - 7'524,00 грн. (з ПДВ);
- збору за телеграфне повідомлення - 248,60 грн. (з ПДВ);
- маневрових робот - 702,12 грн. (з ПДВ);
- збору за зберігання вантажу -8'672,40 грн. (з ПДВ), та виникли, у зв'язку із затриманням відправлених відповідачем вагонів з вантажем, у зв'язку з комерційним браком під час перевезення, відмовити.
У судовому засіданні 27.07.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня його підписання.
Повний текст рішення складено і підписано 02.08.2010р.
Суддя