Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101
Іменем України
05.08.2010Справа №2-7/10658.1-2008А
За позовом Державного унітарного підприємства міста Москви «Московське лікувально-санаторне об'єднання» (101000, м. Москва, Лубянський проспект, 15/2, 3 під'їзд)
До відповідача Виконавчого комітету Ялтинської міської ради (98600, м. Ялта, пл. Радянська, 1)
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1) Департамент майна м. Москви (127006,м. Москва, вул.. Каретний ряд, б.2/1); 2) ОСОБА_4 (98690, АДРЕСА_1)
За участю Прокуратури Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 21)
Про визнання недійсним рішення.
Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний
представники:
Від позивача - Богачьова Т.М. - представ., дов. №18 від 28.04.2010 р.
Від відповідача - не з'явився
Треті особи -1) не з'явився
2) ОСОБА_7 - НОМЕР_1 від 06.11.2001р.
За участю прокуратури АР Крим - Яковлєв О. О., посв. №09242.
Суть спору: Державне унітарне підприємство міста Москви «Московське лікувально-санаторне об'єднання» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради №983 від 15.07.2005 р. „Про розгляд протесту заступника Генерального прокурора України, Прокурора АР Крим № 07/5-219 від 17.06.2005 р. на рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 307 від 11.03.2004 р. „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію „Мелас” Державного Московського лікувально-санаторного об'єднання управління справами мерії Москви по вул. Гагаріна, 15, в смт. Санаторне”.
Постановою ГС АР Крим від 28.08.2006 р. позов був задоволений в повному обсязі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2007 р. вищевказана постанова була залишена без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.11.2008 р. постанова ГС АР Крим від 28.08.2006 р. та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2007 р. були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа передана на розгляд судді І. І. Дворному із привласненням номеру 2-7/10658.1-2008А та ухвалою від 08.12.2008 р. була прийнята до провадження.
Ухвалою ГС АР Крим від 19.03.2009р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору були залучені Департамент майна м. Москви та ОСОБА_4.
У судове засідання відповідач та Департамент майна м. Москви не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Представник прокуратури АР Крим у судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження у справі через необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства, розглянувши яке суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів справи, 11 березня 2004р. виконавчим комітетом Ялтинської міської ради прийнято рішення №307 „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію „Мелас" Державного Унітарного підприємства Московського лікувально-санаторного об'єднання Управління справами мерії Москви по вул. Гагаріна, 15 в смт. Санаторне".
На підставі вказаного рішення було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17.03.2004 року, в якому зазначено, що об'єкти нерухомого майна санаторію „Мелас" Державного унітарного підприємства Московського лікувально-санаторного об'єднання управління справами мерії Москви, що розташовані за адресою: Автономна республіка Крим, м. Ялта, смт. Санаторне, вул. Гагаріна, 15 належать власникові: Департаменту державного і муніципального майна міста Москви і є власністю міжнародних організацій і юридичних осіб іншої держави. Опис об'єктів нерухомого майна було зазначено згідно прикладеного переліку, який містить 45 найменувань. Більшість об'єктів побудовано в 70-х роках.
Об'єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці, на який Санаторій „Мелас" має державний акт на право постійного користування землею, який видано на підставі рішення Фороської селищної ради народних депутатів від 29.11.1995р. №1 16.1, від 22.12.1995р. №6.1, 4 сесії 22 скликання.
15 липня 2005 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради було прийняте рішення № 983 „Про розгляд протесту заступника Генерального прокурора України, Прокурора Автономної Республіки Крим на № 07/5-219 вих/05 від 17.06.05р. на рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради №307 від 11.03.2004 „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію „Мелас" Державного Московського лікувально-санаторного об'єднання управління справами мерії Москви по вул. Гагаріна, 15 в смт. Санаторне".
Спірним рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради №983 від 15.07.2005 р. задоволено протест Заступника Генерального прокурора України, Прокурора Автономної республіки Крим № 07/5-219 вих/05 від 17.06.2005р., скасоване рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради №307 від 11.03.2004 „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію „Мелас" Державного Московського лікувально-санаторного об'єднання управління справами мерії Москви по вул. Гагаріна. 15 в смт. Санаторне".
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Отже, вирішальним критерієм при розмежуванні справ господарської та адміністративної юрисдикції є здійснення відповідним органом, рішення, дій або бездіяльність якого оскаржується, владних управлінських функцій. При цьому, до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах про оскарження лише таких рішень, ухвалених суб'єктом владних повноважень, якими останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, за умови, що оскаржуваний акт згідно із законодавством України є обов'язковим до виконання; інші ж справи за участю суб'єктів господарювання та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. Саме така позиція викладена в пункті 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» від 18.03.2008 р. N 01-8/164.
Однак, спірне рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради №983 від 15.07.2005 р. не є таким, що прийнято під час здійснення владних управлінських функцій, оскільки, як вже було вказано вище, ним було скасоване рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради №307 від 11.03.2004 „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію „Мелас" Державного Московського лікувально-санаторного об'єднання управління справами мерії Москви по вул. Гагаріна. 15 в смт. Санаторне", тобто спірне рішення стосується відносин власності на об'єкти нерухоме майно, а отже було винесено в рамках приватноправових, а не публічних відносин.
За приписами статей 316-319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
При цьому, згідно з частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 ЦК України).
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина 2 статті 5 Конституції України).
Відповідно до частини 3 статті 140, частини 1 статті 144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Облік відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності належить до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку (стаття 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Порядок прийняття рішень про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна передбачений пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 р. N 6/5).
Суд зазначає, що приймаючи рішення про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна та, відповідно, рішення про скасування цих актів, рада/її виконком виступає суб'єктом приватноправових відносин в сфері права власності та у даному випадку відсутня підпорядкованість одних учасників правовідносин (Державне унітарне підприємство міста Москви «Московське лікувально-санаторне об'єднання») іншому (виконкому Ялтинської міської ради), яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.
При цьому суд звертає увагу на те, що статтею 41 Конституції України та статтею 321 Цивільного кодексу України закріплений принцип непорушності права власності. З наведеними статтями також кореспондується вказана вище ст. 319 ЦК України, яка визначає, що держава не втручається у здійснення власником права власності. Тобто пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим.
Крім того, згідно зі статтею 393 ЦК України одним з цивільно-правових механізмів захисту порушених прав власника є визнання незаконним та скасування акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Таким чином, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач владних управлінських функцій не здійснював і суб'єктом владних повноважень у цих відносинах не виступав.
В абзаці 4 пункту 5.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» №04-5/120 від 27.06.2007 р. зазначено, що якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває "при здійсненні управлінських функцій" і не має встановлених нормами КАС України ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом.
Пунктом 5.3 вказаних вище Рекомендацій передбачено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:
а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, за умови, що оскаржуваний акт згідно із законодавством України є обов'язковим до виконання;
б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором;
в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;
г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.
У даному випадку оскаржуване рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради направлене на регулювання конкретних відносин права власності та стосується обмеженого кола осіб. Таким чином, між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства.
Згідно зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Отже, провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з тим, що вказаний спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Суд одночасно зазначає, що Державне унітарне підприємство міста Москви «Московське лікувально-санаторне об'єднання» не позбавлено права звернутися до господарського суду з відповідним позовом у порядку господарського судочинства.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства, суд
Закрити провадження у справі.
Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Дійсну Ухвалу направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.
Суд роз'яснює сторонам положення ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно якої Ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до положень статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Згідно зі статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.