Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311
Іменем України
03.08.2010Справа №2-18/1802-2010
За позовом - Фізичної особи-підприємця Нічепоренко Валентини Олександрівни, м. Євпаторія (97400, м. Євпаторія, вул. Сєрова, 59/7, кв. 1)
До відповідача - Євпаторійської міської ради, м. Євпаторія (97400, м. Євпаторія, пр. Леніна, 2)
З участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ державного комітету земельних ресурсів м. Євпаторії Автономної Республіки Крим, м. Євпаторія (вул. Леніна, 56, м. Євпаторія, 97400).
Про визнання права на оренду земельної ділянки.
Суддя І.К. Осоченко
Від позивача - Нічепоренко П.О. - представник, довіреність від 05.06.2010р.
Від відповідача - Сидельникова Г.О. - гол. спец. юр. відділу, довіреність № 158/02-29 від 15.02.2010р.
З участю третьої особи - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець Нічепоренко Валентина Олександрівна, м. Євпаторія - позивач, звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Євпаторійської міської ради, м. Євпаторія - відповідача, в якій просить визнати право на оренду земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.08.2001р. на підставі рішення Євпаторійської міської ради № 23-26/35 від 27.07.2001р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди земельної ділянки, загальною площею 63,5 кв.м., розташованої у сквері ім. Караєва, в районі трамвайної зупинки у місті Євпаторія, строком 5 років. 14.12.2005р. позивач надав відповідачу заяву про поновлення договору оренди. Рішенням Євпаторійської міської ради від 31.05.2006р. було поновлено Договір оренди строком на 6 місяців з моменту прийняття даного рішення. Не погодившись з даним рішенням, позивач звернувся до суду. Рішенням господарського суду АР Крим від 03.08.2006р. рішення Євпаторійської міської ради було визнано противоправним та відмінено. Однак, відповідачем не було вирішено питання про поновлення договору оренди, що і стало приводом звернення позивача до суду.
15.04.2010р. у судовому засіданні представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи наступним: згідно з листом Вищого господарського суду України від 30.11.2007р. № 01-8/918 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендою земельних ділянок» визначено, що не передбачено порядку автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки у випадку відсутності заперечень сторін, а лише визначено, що у цьому випадку договір підлягає поновленню.
11.05.2010р. у судовому засіданні від сторін було заявлено клопотання відповідно до ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду справи.
Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, з урахуванням положень ст. 69 ГПК України, суд продовжив строк розгляду справи та задовольнив клопотання сторін.
11.05.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ державного комітету земельних ресурсів м. Євпаторії Автономної Республіки Крим.
Суд задовольнив таке клопотання та ухвалою від 11.05.2010 року залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ державного комітету земельних ресурсів м. Євпаторії Автономної Республіки Крим.
Представник третьої особи у судові засідання 05.07.2010 року та 03.08.2010 року не з'явився, причини нез'явлення суду не відомі.
03.08.2010 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник позивача проти позову заперечував.
Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
13.08.2001 на підставі рішення Євпаторійської міської ради №23-26/35 від 27.07.2001 року між фізичною особою-підприємцем Нічепоренко Валентиною Олександрівною та Євпаторійською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 63,5 кв.м., розташованої за адресою: м. Євпаторія, сквер ім. Караєва у районі трамвайної зупинки. Згідно п.2.1 договору земельна ділянка передається в оренду для розміщення більярдних столів з барною стойкою.
Вказаний договір зареєстрований у Євпаторійському міському управлінні земельними ресурсами 16.08.2001 року за № 303.
Відповідно до п. 1.2 договору договір укладається строком на п'ять років.
14.12.2005 р. фізична особа-підприємець Нічепоренко В.О. звернулась з відповідним клопотанням до Євпаторійської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 63,5 кв.м. за адресою: сквер ім..Караєва, в районі трамвайної зупинки для розміщення більярдних столів з барною стойкою за рахунок земель підприємницької діяльності строком на 10 років (а.с.7).
Додатком до вказаного листа додала узгоджену технічну документацію, висновок Управління економіці Євпаторійської міської ради щодо можливості поновлення (продовження) договору оренди та проект узгодження рішення Євпаторійської міської ради.
Рішенням Євпаторійської міської ради від 31.05.06р. №5-2/228 було розглянуто клопотання позивача і вирішено поновити договір оренди строком на шість місяців з моменту прийняття даного рішення на земельну ділянку загальною площею 63,51 кв.м. за адресою: сквер ім. Караєва, в районі трамвайної зупинки (а.с. 93).
Але не погодившись з таким рішенням позивач оскаржив його до суду. Постановою господарського суду АР Крим від 03.08.2008р. у справі №2-13/12256-2006А, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.11.2006 року вказане рішення Євпаторійської міської ради було визнано нечинним та скасоване.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зверталась до господарського суду з позовом щодо пролонгування дії договору оренди земельної ділянки, площею 63,5 кв.м., що розташована у м. Євпаторія у сквері ім. Караєва, у районі трамвайної зупинку, укладеного 13.08.2001 року. Постановою господарського суду АР Крим від 06.11.2006 р. у справі №2-13/15761-2006А, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.02.207 р., зобов'язано Євпаторійську міську раду пролонгувати дію договору оренди земельної ділянки, площею 63,5 кв.м., що розташована у м. Євпаторія у сквері ім. Караєва, у районі трамвайної зупинку, укладеного 13.08.2001 року між СПД Нічепоренко В.О. та Євпаторійською міською радою, строком на п'ять років на тих самих умовах.
Проте ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.02.2010 р. вказані судові рішення скасовані, провадження в адміністративній справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Предметом даного спору є вимога позивача визнати за ним право на оренду земельної ділянки. Як на підставу позовних вимог, позивач посилається на положення ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, ст. 764 ЦК України.
Приписи статті 13 Конституції України визначають, що від імені народу України права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Відповідно до ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
В силу статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради -сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Отже, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.
Відносини найму (оренди) врегульовані главою 58 Цивільного кодексу України, зокрема, ст. 764 цього кодексу визначено якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 759 та ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди), а відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Частиною шостою ст. 93 Земельного кодексу України також передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України “Про оренду землі” строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. В силу ч. 1 ст. 31 цього закону договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ст. 33 Закону України “Про оренду землі” після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Таким чином, положення ст. 33 Закону України “Про оренду землі” не є тотожними відповідним нормам ст. 764 Цивільного кодексу України. Тобто цією нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.
Таким чином, з наведених норм законодавства України випливає, що після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, на який його було укладено, орендар у разі належного виконання обов'язків відповідно до умов вказаного договору має переважне право на поновлення цього договору, проте таке поновлення відбувається у встановленому законом порядку, а саме - на підставі відповідного рішення сільської, селищної або міської ради.
Така ж правова позиція викладена у оглядовому листі Вищого господарського суду від 30.11.2007р. №01-8/918 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендою земельних ділянок”.
Зважаючи на те, що відповідно до положень земельного законодавства необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, зобов'язання цього органу укласти або поновити договір оренди земельної ділянки за відсутності такого рішення є порушенням виключного, передбаченого Конституцією України права цього органу на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.
Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.
Згідно вказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено пунктом другим статті 77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Позивач обравши способом захисту свого порушеного права вимогу про визнання права на оренду земельної ділянки, не обґрунтував у позовній заяві обставин наявності передбачених законом підстав для набуття такого права.
Право орендаря на оренду відповідної земельної ділянки набувається в порядку, передбаченим законом, на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування та договору оренди.
Враховуючи, що договір оренди земельної ділянки від 13.08.2001 припинив свою дію у наслідок закінчення строку, на який його було укладено, та те, що рішення Євпаторійської міської ради від 31.05.06р. №5-2/228 про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.08.2001 року строком на шість місяців з моменту прийняття даного рішення на земельну ділянку загальною площею 63,51 кв.м. за адресою: сквер ім. Караєва, в районі трамвайної зупинки було за позовом СПД Нічепоренко В.О. скасоване в повному обсязі у судовому порядку, а нове рішення Євпаторійської міської ради щодо поновлення строку дії вказаного договору оренди відсутнє, вимога позивача про визнання за ним права на оренду земельної ділянки є безпідставною.
При таких обставинах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, не підтверджені належними доказами, а відтак задоволенню не підлягають.
Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України відносяться на позивача.
Враховуючи те, що при подачі позову до суд позивач квитанцією № 18 від 23.03.2010 року сплатив державне мито у сумі 102,00 грн., у той час як повинен був сплатити 85,00 грн., то сума зайве сплаченого державного мита у розмірі 17,00 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.
03.08.2010р. у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 06.08.2010 року.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У позові відмовити.
2. Повернути фізичній особі-підприємцю Нічепоренко Валентині Олександрівні, м. Євпаторія (97400, м. Євпаторія, вул. Сєрова, 59/7, кв. 1; ідентифікаційний номер 1839505387, паспорт ЕС 248782, виданий 27.03.1997 року Євпаторійським МВ ГУ МВС України в Криму) з державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) 17,00 грн. зайве сплаченого державного мита.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.