Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311
Іменем України
30.07.2010Справа №2-18/332.2-2010
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Коместра-Горизонт” (вул. Виноградна, 32-а, с. П'ятихатка, Красногвардійський район).
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “П'ятихатка-Агро” (97045, вул. Леніна, 8, с. П'ятихатка, Красногвардійський район; 98400, Бахчисарайський район, с. Віліно, вул. Леніна, 44а, кв. 15).
З участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерний банк “Київська Русь”, (м. Київ, вул. Хорива, 11а) в особі Сімферопольської філії АБ “Київська Русь” (95000, м. Сімферополь, вул. З. Жильцової, 8).
Про стягнення 190000,00 грн.
Суддя І.К. Осоченко
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача - не з'явився.
Від третьої особи - Ємельяненко Ю.А. - ю/к., довіреність від 14.10.2009р.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Коместра-Горизонт” звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “П'ятихатка-Агро” 190000,00 грн. по опротестованому простому векселю, виданому 07.11.2005року № 613845222462.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 4 липня 2006 року у справі № 2-19/10928-2006 затверджено мирову угоду, укладену між сторонами 4 липня 2006 року, провадження у справі припинено.
Постановою Вищого господарського суду України від 16 грудня 2008 року ухвалу місцевого господарського суду скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду першої інстанції.
В обґрунтування постанови суд касаційної інстанції зазначив, що місцевим господарським судом при прийнятті ухвали від 4 липня 2006 року не було досліджено питання порушення справи про банкрутство відповідача, не перевірено повноваження сторін на укладання мирової угоди, не встановлено чи порушує оскаржувана мирова угода права кредиторів у справі про банкрутство боржника і чи укладена вона з урахуванням вимог закону.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2009 року у справі № 2-27/462.1-2009 мирову угоду, укладену між сторонами у справі, затверджено, провадження у справі припинено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2009 року ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.
АБ «Київська Русь» звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою в якій просить прийняті у справі судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2009 року постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.08.2009 та ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2009 у справі № 2-27/462.1-2009 скасовані.
Справа направлена на розгляд до господарського суду АР Крим.
Справі привласнений № 2-18/332.2-2010 і її розгляд доручений судді господарського суду АР Крим Осоченко І.К.
20.01.2010р. до Вищого господарського суду України надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Коместра-Горизонт” від 12.01.2010р. на постанову Вищого господарського суду України від 24.11.2009р. у справі № 2-27/462.1-2009.
21.01.2010р. ухвалою господарського суду провадження у дійсній справі було зупинено до розгляду Верховним судом України касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Коместра-Горизонт” на постанову Вищого господарського суду України від 24.11.2009р. у справі № 2-27/462.1-2009.
04.03.2010р. Верховним судом України було винесено ухвалу, згідно з якою відмовлено у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 24.11.2009р. у справі № 2-27/462.1-2009.
Справа була направлена для подальшого розгляду до господарського суду АР Крим.
02.04.2010р. ухвалою господарського суду провадження у справі було поновлено.
19.04.2010р. у судовому засіданні представником третьої особи, на виконання вимог ухвали господарського суду від 02.04.2010р., було надано пояснення, з врахуванням постанови Вищого господарського суду України від 24.11.2009. Суд залучив надані пояснення до матеріалів справи.
15.06.2010р. у судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення, в яких зазначено, що відповідач не сплатив позивачу суму заборгованості у розмірі 190000,00 грн., у зв'язку з чим позивач наполягає на своїх позовних вимогах. Суд залучив надані пояснення до матеріалів справи.
15.06.2010р. представник третьої особи надав клопотання, в якому просить суд визнати за відповідачем право власності на свердловину № 038-Д, державний № 2010, яка розташовується за адресою: АР Крим, Красногвардійський р-н, с. П'ятихатка, вул. Крупська, 21-а, літ «А», яка була передана у власність позивачу згідно до мирової угоди від 04.07.2006р., у затвердженні якої було відмовлено. Суд відмовив третій особі у задоволенні даного клопотання.
Строк розгляду справи продовжено за згодою сторін відповідно до ст. 69 ГПК України.
Слухання справи відкладалося, у справі оголошувалася перерва з 27.07.2010 року по 30.07.2010 року у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.
29.07.2010 року від третьої особи на адресу суду надійшло клопотання № 1065/03 від 29.07.2010 року про призначення у дійсній справі судової експертизи щодо давності документів.
Суд відмовляє у задоволенні такого клопотання у зв'язку з наступним.
Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України містить конкретний перелік осіб, які мають право заявляти клопотання про зупинення провадження у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, у такий перелік не входять.
Суд вважає, що таке клопотання може бути заявлене у рамках позовної заяви про визнання правочину недійсним, а не у процесі розгляду даної справи.
Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобам доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Якщо у подальшому такий правочин у судовому порядку буде визнаний недійсним, то учасники процесу по справі мають право звернутися до суду із заявою про перегляд даного судового рішення за нововиявленими обставинами.
30.07.2010 року представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, суд -
04.11.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Коместра-Горизонт” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “П'ятихатка-Агро” (покупець) укладено договір купівлі-продажу.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору, продавець зобов'язується продати та поставити паливо, а покупець оплатити та прийняти товар. Продавець постачає партію дизельного пального у кількості 50000 літрів на загальну суму 190000,00 грн., включаючи ПДВ.
Пунктами 4.1 і 4.2 договору передбачено, що ціна товару складає 190000,00 грн. з ПДВ, виходячи з ціни 3,80 грн. за 1 літр. Оплата за даним договором здійснюється у національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового перерахування коштів замовника на поточний рахунок продавця протягом 2 днів з дня відвантаження товару.
Судом встановлено, що 05.11.2005 року позивач передав, а відповідач прийняв 5000 літрів пального, що підтверджується підписаним між сторонами Актом прийому-передачі від 06.11.2005 року.
07.11.2005 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору купівлі-продажу від 04.11.2005 року, відповідно до якої, розділ 4 договору купівлі-продажу від 04.11.2005 року викладено у наступній редакції: «4.1 Ціна товару складає 190000,00 грн. з ПДВ, виходячи з ціни 3,80 грн. за 1 літр.
4.2 Оплата за даним договором здійснюється ТОВ “П'ятихатка-Агро” шляхом видачі ТОВ “Коместра-Горизонт” простого векселя на суму 190000,00 грн. зі строком сплати 31.05.2010 року.
4.3 Факт видачі векселя підтверджується актом приймання-передачі».
Відносини між суб'єктами господарювання із застосуванням векселів врегульовано Законом України "Про обіг векселів в Україні", Женевською конвенцією 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Женевською конвенцією 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевською конвенцією 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.
Статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.
На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.
Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Судом встановлено, що простий вексель № 613845222462 від 07.11.2005 року на суму 190000,00 грн. з датою оплати 31.05.2006 року був виданий ТОВ “П'ятихатка - Агро” та переданий ТОВ “Коместра-Горизонт” 07.11.2005р., про що свідчить Акт прийому-передачі такого векселя.
Таким чином, враховуючи те, що факт здійснення позивачем позивачу поставки дизельного пального є беззаперечним, розмір грошового зобов'язання відповідача перед позивачем дорівнює сумі платежу за векселем та те, що умова щодо здійснення розрахунків із застосуванням векселя відображена сторонами у додатковій угоді до договору купівлі-продажу, то суд приходить до висновку, що між сторонами погоджено можливість виникнення між ними вексельних правовідносин.
При цьому суд звертає увагу, що у векселі вказана дата оплати - 31.05.2006 року, а у додатковій угоді № 1 до договору купівлі-продажу від 04.11.2005 року - до 31.05.2010 року.
Сторони у судовому засіданні пояснили суду, що інших векселів на суму 190000,00 грн. відповідач позивачу не надавав. Отже суд приходить до висновку, що у додатковій угоді у частині строку оплати векселя на суму 190000,00 грн. зроблена технічна помилка, а саме: замість дати 31.05.2006 р. вказано 31.05.2010 р.
Стаття 14 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» визначає поняття векселя, а саме: вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Випускаються такі види векселів: простий, переказний.
Простий вексель містить такі реквізити:
а) найменування - "вексель";
б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;
в) зазначення строку платежу;
г) зазначення місця, в якому повинен здійснюватись платіж;
д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;
е) дату і місце складання векселя;
є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).
Судом у судовому засіданні оглянуто вексель № 613845222462 від 07.11.2005 року та встановлено, що він відповідає вищевказаним вимогам, які пред'являються до простих векселів. При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне:
Ухвалою ГС АР Крим від 10.10.2005 р. було порушено справу про банкрутство ТОВ “Пятихатка -Агро” за наслідками розгляду заяви ТОВ “Сонячний берег” та справі привласнений №2-26/14263-2005.
Ухвалою підготовчого засідання від 20.10.2005 р. було продовжено судову процедуру розпорядження майном, призначений розпорядником майна - арбітражний керуючий Пустовалова Л. Є., ліцензія № АБ 176156 від 20.07.2005 р.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платежеспроможності боржника або визнання його банкрутом” поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Судом встановлено, що простий вексель № 613845222462 від 07.11.2005 року на суму 190000,00 грн. був виданий ТОВ “П'ятихатка-Агро” 07.11.2005р., а протест про несплату векселя було зроблено 02.06.2006 р.
Відповідно до ст. 21 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” вексель -цінний папір, який засвідчує без умовлене грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя ( векселедержателю ) - позивачу по справі.
З урахуванням вказаного та того що справа про банкрутство ТОВ “П'ятихатка-Агро” була порушена 10.10.2005 р., суд дійшов висновку, що заборгованість ТОВ “П'ятихатка-Агро” за векселем № 613845222462 від 07.11.2005 року є поточною, а позивач по справі є відповідно поточним кредитором.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про відновлення платежеспроможності боржника або визнання його банкрутом” керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо:
1. передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином;
2. одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;
3. розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.
При таких обставинах, суд дійшов висновку про те, що директор ТОВ “П'ятихатка-Агро” Седін М. М. мав право на підписання векселю від 07.11.2005року № 613845222462.
Згідно п. 2 ст. 78 Уніфікованого Закону "Про прості і переказні векселі", прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23 цього Закону, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі.
У відповідності до ст. 25 Уніфікованого Закону "Про прості і переказні векселі", відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом, дата якого є початком строку від пред'явлення.
Судом встановлено, що зазначений вексель у визначений законом термін до оплати пред'являвся та у зв'язку з несплатою відповідачем коштів у сумі 190000,00 грн., був опротестований, що підтверджується зверненням про сплату заборгованості від 31.05.2006 року (а.с. 22 т. 1), відповіддю на звернення від 31.05.2006 року (а.с. 23 т. 1) та нотаріальним протестом про несплату векселя від 02.06.2006 року (а.с. 24 т. 1).
Згідно зі статтею 43 Положення про переказний і простий вексель, затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р. N 104/1341, векселедержатель може обернути свій позов проти векселедавця при настанні терміну платежу, якщо платіж не був здійснений.
Відповідач не представив суду доказів сплати позивачеві коштів за векселем у сумі 190000,00 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Приймаючи до уваги те, що факт здійснення позивачем відповідачу поставки дизельного пального є беззаперечним, розмір грошового зобов'язання відповідача перед позивачем дорівнює сумі платежу за векселем і становить 190000,00 грн., те, що умова щодо здійснення розрахунків із застосуванням векселя відображена сторонами у додатковій угоді до договору купівлі-продажу та те, що кошти у сумі 190000,00 грн. так і не були сплачені відповідачем позивачу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “П'ятихатка-Агро” 190000,00 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, суд зауважує наступне.
При первинному розгляді дійсної справи, сторонами було представлено суду мирову угоду, яка була затверджена господарським судом ухвалами від 04.07.2006 року у справі № 2-19/10928-2006 та у наступному, при новому розгляді справи, ухвалою від 25.06.2009 року у справі № 2-27/462.1-2009.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2009 року у справі № 2-27/4621.1-2009 у затвердженні мирової угоди від 04.07.2006 року було відмовлено.
Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача. Враховуючи те, що при подачі позову до суду позивач сплатив державне мито у сумі 190,00 грн., у той час як повинен був сплатити 1900,00 грн., то державне мито у сумі 1710,00 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід державного бюджету України.
На підставі вищевикладеного ст.ст. 49, 79, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “П'ятихатка-Агро” (97045, вул. Леніна, 8, с. П'ятихатка, Красногвардійський район; 98400, код ЄДРПОУ 31669959) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Коместра-Горизонт” (вул. Виноградна, 32-а, с. П'ятихатка, Красногвардійський район, код ЄДРПОУ 20689104) 190000,00 грн. заборгованості; 190,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “П'ятихатка-Агро” (97045, вул. Леніна, 8, с. П'ятихатка, Красногвардійський район; 98400, код ЄДРПОУ 31669959) в дохід державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) 1710,00 грн. державного мита.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні клопотання № 1065/03 від 29.07.2010 року про призначення у справі судової експертизи відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.