27 липня 2010 р.
№ 23/120
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Разводової С.С. -головуючого,
Бернацької Ж.О. -доповідача,
Плюшка І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
закритого акціонерного товариства "Піллар"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.03.2010
у справігосподарського суду міста Києва № 23/120
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна"
дозакритого акціонерного товариства "Піллар"
простягнення суми
та за зустрічним позовом
закритого акціонерного товариства "Піллар"
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна"
простягнення суми
за участю представників сторін:
від позивача: Хоменка А.О.,
від відповідача: Мога М.В.,
Позивач -товариство з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" у серпні 2009 року звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача -закритого акціонерного товариства "Піллар" про стягнення 55098,5 грн. збитків.
Закрите акціонерне товариство "Піллар" звернулося до господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна", з урахуванням уточнених позовних вимог, про стягнення 680645,02 грн. упущеної вигоди, 1049,47 грн. пені.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2009 прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду разом з первісним позовом.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2010 (суддя Бойко Р.В.) відмовлено в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" до закритого акціонерного товариства "Піллар" у зв'язку з відсутністю правових підстав для його задоволення, відмовлено в задоволенні зустрічного позову закритого акціонерного товариства "Піллар" до товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" у зв'язку з відсутністю правових підстав для його задоволення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010 (судді: Пашкіна С.А. -головуючий, Калатай Н.Ф., Синиця О.Ф.) апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" залишена без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2010 залишено без змін з тих самих підстав.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, закрите акціонерне товариство "Піллар" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції через неповне з'ясування судами обох інстанцій обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" (експедитор) та закритим акціонерним товариством "Піллар" (замовник) 04.03.2005 укладено договір № 129.05 про транспортно-експедиторське обслуговування при комбінованих перевезеннях експортно-імпортних та транзитних вантажів, згідно умов якого замовник доручає, а експедитор від свого імені за дорученням та за рахунок замовника забезпечує в інтересах останнього транспортно-експедиційне обслуговування його вантажів.
Відповідно до пункту 1.2 договору відносно кожної партії вантажу, що перевозиться, сторони укладають відповідне доповнення або оформлюють транспортне замовлення з описом всіх необхідних умов перевезення.
Пунктом 2.1.17 договору передбачено, що експедитор працює в точній відповідності до доручень та заявок замовника, переданих поштою чи факсом.
Замовник 05.09.2008 передав факсом експедитору заявку-договір на перевезення двох печей для вирощування кристалів за маршрутом Челсі (США) -місто Київ. Експедитор прийняв запропоноване доручення на перевезення до виконання та скріпив текст заявки-договору печаткою і підписом уповноваженої особи товариства.
Таким чином, сторонами укладено в рамках договору № 129.05 від 04.03.2005 договір про надання транспортно-експедиційних послуг (заявка-договір від 05.09.2008) на перевезення вантажу в міжнародному сполученні.
Відповідно до статті 930 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Згідно статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Заявкою-договором від 05.09.2008 сторони погодили кінцевий термін доставки вантажу - не пізніше 06.10.2008.
Вантаж доставлено перевізником 12.10.2008 (неділя) о 19:35. Прострочення виконання зобов'язання експедитором склало 6 днів.
Відповідно до пункту 4.12.1 договору на території країн СНД нормативний простій автомобілів (безкоштовний термін навантаження чи розвантаження) складає 48 годин.
Суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновком місцевого господарського суду, що замовник повинен був забезпечити розвантаження вмісту контейнерів протягом двох днів - протягом 13 та 14 жовтня 2008 року. Проте фактично контейнери розвантажені 21.10.2008, з простроченням в шість днів ( з 15 по 21 жовтня).
Суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновком місцевого господарського суду, що обидві сторони допустили порушення термінів виконання своїх господарських зобов'язань при виконанні міжнародного вантажного перевезення відповідно до заявки-договору від 05.09.2008.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, відповідно до статті 193 Господарського кодексу України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Правовою підставою відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, необхідними елементами якого є: збитки, протиправна поведінка, причинний зв'язок між збитками і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності.
При зверненні замовника із зустрічним позовом до місцевого господарського суду останній зазначає про те, що у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання експедитором у 14 днів (з 07.10.2008 по 21.10.2008), порушено строки введення в експлуатацію отриманого обладнання. Експедитором нарахована у зв'язку з зазначеними обставинами упущена вигода у сумі 681963,6 грн.
Суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновком місцевого господарського суду, що розрахований розмір не отриманого прибутку є необґрунтованим, оскільки розрахунок здійснено, виходячи з вартості 1 кг готової продукції відповідно до договору № 20080605 від 09.06.2008 та продуктивності отриманого обладнання з вирахуванням вартості електричної енергії, аргону та заробітної плати. Кінцевим продуктом виробництва на давальницьких умовах договором № 20080605 від 09.06.2008 визначено квадратний мультикремнієвий брикет зі стороною квадрату 156х156 мм, для якого визначено ціну 1 кг. Процес виробництва мультикремнієвого брикету складається з трьох стадій виробництва: підготовка сировини, вирощування кристалу, подальша його механічна обробка. Замовником при розрахунку використані тільки витрати для другої стадії виробництва -вирощування кристалу та обґрунтовано враховано той факт, що на стадії механічної обробки зрізується значна частина ніпівокруглого зливку для приведення його до форми квадратного брусу. Зрізана частина металу є фактично відходами поточного виробництва і не може мати ціну, визначену договором № 20080605 від 09.06.2008.
Доводи експедитора, що він зазнав збитків у розмірі 55098,5 грн., які виникли з вини замовника та які є наслідком простою автомобілів є необґрунтованими, враховуючи наступне.
На підтвердження факту годинного простою у Челсі (США) та причин, які його викликали, експедитором не надано належних доказів.
На підтвердження простою трьох автомобілів експедитор надав карти простою, відповідно до яких неможливо ідентифікувати осіб, які їх склали, місце знаходження автомобілів під час простою та самі транспортні засоби.
Експедитор в обґрунтування своїх вимог надав рахунок № 000114521, виписаний Asstra Associated Traffic AG на 21190 євро та платіжне доручення № 3106 від 28.11.2008 на перерахування Asstra Associated Traffic AG 23790 євро.
Відповідно до графи 70 платіжного доручення № 3106 від 28.11.2008 призначенням платежу є „плата за міжнародне транспортне обслуговування, згідно договору № 013.2.05 від 01.04.2004”.
Таким чином, платіжне доручення та рахунок мають різні суми платежу, а в платіжному документі немає посилань на рахунок, тому факт та розмір понесених позивачем збитків, пов'язаних зі сплатою штрафів за простій автотранспорту є недоведеним.
Суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновком місцевого господарського суду, що обидві сторони у рівній мірі неналежним чином виконали свої господарсько-правові зобов'язання за заявкою-договором від 05.09.2008, тому відсутні підстави для задоволення їх позовів.
Крім того, сторонами необґрунтовані позовні вимоги.
Інші доводи касаційної скарги про порушення під час прийняття оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права свого підтвердження не знайшли.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вичерпних висновків щодо обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Таким чином, постанова апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Піллар" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010 у справі господарського суду міста Києва № 23/120 залишити без змін.
Головуючий, суддя:С. Разводова
Судді:Ж. Бернацька
І. Плюшко