02 серпня 2010 р. № 2/152-10(П2/562-10)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоКота О.В.
суддівШевчук С.Р. (доповідач)
Демидової А.М.
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Колос"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2010 р.
у справі№П2/562-10(2/152-10) господарського суду Дніпропетровської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
до1.Товариства з обмеженою відповідальністю Українське фінансове агентство "Верус"
2.Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Колос"
простягнення 639 469,55 доларів США, 304 197,20 грн.
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з'явились;
- відповідачів: не з'явились;
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2010р. (суддя Боділовська М.М.) позовна заява публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агенство "Верус" та товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Колос" про стягнення 639 469,55 доларів США боргу за кредитним договором та 304 197,20 грн. штрафу повернута без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не надано доказів сплати державного мита з суми позову 304 197, 20 грн.; не доплачене державне мито в установленому порядку та розмірі з суми 639 469,55 доларів США.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2010р. (головуючий Джихур О.В., судді Виноградник О.М., Лисенко О.М.) вказану ухвалу суду скасовано, позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" від 20 січня 2010 року з доданими до неї матеріалами передано на розгляд господарського суду Дніпропетровського області.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Колос" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить її скасувати.
Позивач, відповідач-1 не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслали відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, який оскаржується.
Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на день подання позову.
Відповідно до підпункту “а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 “Про державне мито” (в редакції Закону України від 25 березня 2005 року) із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500 грн.).
Також, згідно частині 2 статті 7 Декрету з позовів, що подаються до суду та господарського суду в іноземній валюті, а також за дії та операції в іноземній валюті державне мито сплачується в іноземній валюті. У разі коли розмір ставок державного мита передбачено в частинах неоподаткованого мінімума доходів громадян, державне мито сплачується в іноземній валюті з урахуванням курсу грошової одиниці Національного Банку України, крім випадків, передбачених у частині 3 цієї статті. Ці положення викладені і в роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 17 лютого 1994 року № 02-5/114 “Про деякі питання визначення ціни позову, підсудності справ та сплати державного мита” (із змінами та доповненнями і рекомендаціями президії Вищого господарського суду України), в якому визначено, що при визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій проводились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.
Враховуючи, що станом на день звернення з позовом 20 січня 2010 року, офіційний курс долару США по відношенню до гривні становить 8,005 грн. З врахуванням сплаченого позивачем державного мита в доларах США, в гривневому еквіваленті розмір сплаченого держмита становить 25 515,93 грн.
Отже, позивачем державне мито сплачено в максимальному розмірі, тобто повністю.
З огляду на викладене, висновок господарського суду щодо необхідності сплати державного мита з ціни позову 304 197,20 грн. та недоплата державного мита з ціни позову 639 496,55 доларів США є помилковим і не відповідає обставинам справи, а тому суд апеляційної інстанції правомірно скасував ухвалу місцевого господарського суду від 25.01.2010р., як необґрунтовану та не законну.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам справи та доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Колос" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2010р. у справі №П2/562-10(2/152-10) залишити без змін.
Головуючий Кот О.В.
С у д д я Шевчук С.Р.
С у д д я Демидова А.М.