02 серпня 2010 р. № 38/82
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддівКота О.В.
Демидової А.М.
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії"
на рішення господарського суду м. Києва від 8 квітня 2010 року
у справі № 38/82
за позовомЗакритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"
доПублічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії"
провизнання частини договору недійсним
за участю представників:
позивача: Могиленко Ю.В.
відповідача: Ткача А.В.
Рішенням господарського суду м. Києва від 8 квітня 2010 року по справі № 38/82 (суддя Власов Ю.Л.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним п. 4 додатку № 1 до договору страхування кредитного ризику банку № 101-0649-0604 від 14 червня 2004 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" та Закритим акціонерним товариством "Комерційний банк НРБ -Україна". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" на користь Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" державне мито в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.
Не погоджуючись із прийнятим судовим актом Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову повністю, оскільки судом порушено норми матеріального права, зокрема ст.ст. 203, 215, 229 Цивільного кодексу України.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Господарським судом встановлено, що 1 квітня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крим Агро Трест" та Закритим акціонерним товариством "Банк НРБ-Україна" правонаступником якого є Відповідач був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 155-Н/04, відповідно до якого Відповідач зобов'язався відкрити відновлювальну кредитну лінію, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Крим Агро Трест" зобов'язався використовувати кредитну лінію, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Відповідачу проценти за користування кредитом та повернути Відповідачу кредити та загальну заборгованість за кредитною лінією у повному обсязі та строки, передбачені договором.
Згідно з п. 2.1. вказаного договору належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Крим Агро Трест" зобов'язань по цьому договору забезпечується заставою пшениці 3 класу урожаю 2003 року з накладенням знаків (печаток, пломб), що засвідчують заставу, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Крим Агро Трест" на праві власності в кількості 5339,124 тони балансовою вартістю 5 173 365,86 грн., і згідно з складською квитанцією на зерно № 73 від 5 січня 2004 року знаходяться на складі, що належить ВАТ "Азовське хлібоприймальне підприємство" за адресою: АР Крим, Джанкойський р-н, с. Азовське, вул. Леніна, 2.
Відповідно до п. 2.3. зазначеного договору у випадку, якщо в період дії цього договору відбудеться втрата засобу забезпечення Товариство з обмеженою відповідальністю "Крим Агро Трест" зобов'язано в трок не пізніше 2 робочих днів після настання втрати засобу забезпечення повідомити про це банк та запропонувати йому один з нижченаведених варіантів: або надання банку нового засобу забезпечення, або відновлення втраченого засобу забезпечення, або здійснення сплати в повному обсязі всіх несплачених зобов'язань за цим договором. У цьому договорі терміном втрата засобу забезпечення позначається, в тому числі, припинення договору забезпечення.
1 квітня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крим Агро Трест" та Закритим акціонерним товариством "Банк НРБ-Україна" правонаступником якого є Відповідач був укладений договір застави, за яким в забезпечення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Агро Трест" за договором про відкриття кредитної лінії № 155-Н/04, останній передає Відповідачу у заставу пшеницю 3 класу урожаю 2003 року у кількості 5 339,124 тони, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Крим Агро Трест" на праві власності, балансова та заставна вартість складає 5 173 365,86 грн.
Відповідно до п. 1.2. договору предмет застави залишається на зберіганні ВАТ "Азовське хлібоприймальне підприємство" з накладенням знаків (печаток, пломб), які засвідчують заставу.
Згідно з п. 3.10. договору на весь період дії цього договору предмет застави зберігається на зерновому складі ВАТ "Азовське хлібоприймальне підприємство" за адресою: АР Крим, Джанкойський р-н, с. Азовське, вул. Леніна, 2 на підставі договору складського зберігання № 26 від 1 липня 2003 року. Факт прийняття предмету застави на зберігання ВАТ "Азовське хлібоприймальне підприємство" підтверджується складською квитанцією на зерно № 73 від 5 січня 2004 року, оригінал якої подається Товариством з обмеженою відповідальністю "Крим Агро Трест" Відповідачу в момент підписання договору.
1 квітня 2004 року між Позивачем, Закритим акціонерним товариством "Банк НРБ-Україна", правонаступником якого є Відповідач, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крим Агро Трест" був укладений договір страхування заставленого майна юридичних осіб № 101-0329-0304.
Відповідно до п. 1.1., 1.2. вказаного договору предметом цього договору є добровільне страхування майна ТОВ "Крим Агро Трест". Об'єктом страхування за цим договором виступають майнові інтереси ТОВ "Крим Агро трест", що не суперечить чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим майном, яке перебуває під заставою у Відповідача згідно договору застави. За цим договором застрахованою є пшениця третього класу урожаю 2003 року згідно додатку № 1, що належить на правах власності ТОВ "Крим Агро Трест".
14 червня 2004 року між Позивачем та Закритим акціонерним товариством "Банк НРБ-Україна" правонаступником якого є Відповідач, був укладений договір страхування кредитного ризику банку № 101-0649-0604.
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору предметом цього договору є страхування на підставі ліцензії № АА 110668 від 8 серпня 2002 року та Правил добровільного страхування кредитів № 1528 від 16 січня 2002 року кредитного ризику Відповідача, пов'язаного з неповерненням Відповідачу юридичними та фізичними особами, що отримали кредити на умовах діючих кредитних договорів кредитного боргу на умовах, встановлених діючими кредитними договорами між Відповідачем та позичальниками.
Згідно з п. 1.2 вказаного договору об'єктом страхування за цим договором виступають майнові інтереси Відповідача, що не суперечать чинному законодавству України та пов'язані з матеріальними збитками, які можуть бути завдані Відповідачу внаслідок повного або часткового неповернення позичальниками Відповідачу суми кредиту без відсотків за користування кредитом на умовах, встановлених діючими кредитними договорами між Відповідачем та позичальниками.
Відповідно до п. 1.3. вказаного договору страховим випадком за цим договором визнаються події, які сталися після набуття чинності цим договором, і з настанням яких виникає обов'язок Позивача провести виплату страхового відшкодування Відповідачу. Страховим випадком за цим договором є непогашення або неповне погашення позичальником кредиту без процентів в строки та на умовах, що передбачені укладеним між Відповідачем та позичальником кредитним договором, у разі банкрутства позичальника. Умовою визнання випадку, що має ознаки страхового, є факт непогашення позичальником наданого йому кредиту протягом 24 календарних днів після дати кінцевого розрахунку, що встановлена в кредитному договорі.
Відповідно до п. 4 додатку № 1 до договору страхування кредитного ризику банку № 101-0649-0604 позичальником є товариство з обмеженою відповідальністю "Кримагротрест", страхова сума складає 3 500 000 грн.
17 червня 2005 року постановою слідчого СВ Джанкойського МРВ ГУ МВС України в АР Крим була порушена кримінальна справа відносно директора ТОВ "Крим Агро Трест" за фактом шахрайства з фінансовими ресурсами, оскільки було встановлено, що пшениця 3 класу урожаю 2003 року в кількості 5 339,124 тони відповідно до складської квитанції на зерно № 73 від 5 січня 2004 року на складі ВАТ "Азовське хлібоприймальне підприємство" за адресою: АР Крим, Джанкойський р-н, с. Азовське, вул. Леніна, 2 фактично відсутня, та ніколи на зберігання не передавалась.
9 жовтня 2008 року Джанкойський міський відділ ГУ МВС України в АР Крим листом № 22827 повідомив Позивача, що згідно актів Державної хлібної інспекції АР Крим та Контрольно-ревізійного відділу в м. Джанкой та Джанкойському районі пшениці 3 класу урожаю 2003 року в кількості 5 339,124 тони відповідно до складської квитанції на зерно № 73 від 5 січня 2004 року на складі ВАТ "Азовське хлібоприймальне підприємство" за адресою: АР Крим, Джанкойський р-н, с. Азовське, вул. Леніна, 2, ніколи не було.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що необережна поведінка Відповідача, яка виявилась у тому, що він не перевірив фактичну наявність заставленого майна, не наклав знаки (печатки, пломби), які засвідчували б заставу цього майна, але повідомив про вчинення цих дій Позивача, призвели до того, що Позивач згідно з вказаними порядком та положеннями про страхування не став перевіряти фактичну наявність заставленого майна самостійно, неправильно визначив рівень страхового ризику, уклав договір у спірній частині під помилкою щодо прав та обов'язків сторін та з перевищенням повноважень наданих голові правління. Дана помилка обумовила укладення головою правління Позивача договору у спірній частині з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки договори страхування без застави майна на суму понад 100 000 грн. мають укладатись Позивачем виключно за рішенням правління Позивача. Враховуючи викладене, суд визнав недійсним п. 4 додатку № 1 до договору страхування кредитного ризику банку № 101-0649-0604 від 14 червня 2004 року недійсним на підставі ст.ст. 203, 215, 229 Цивільного кодексу України.
Однак з такими висновками погодитися не можна виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 229 Цивільного кодексу та п. 11 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" за № 3 від 28 квітня 1978 року, угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки. Під помилкою у даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутністю якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладеною.
Воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються в разі помилки, якщо вона має істотне значення. Такими є помилки щодо правової природи правочину, його змісту, предмета, ціни, сторони, якості об'єкта тощо. Істотною може вважатись помилка, наслідки якої взагалі неможливо усунути або для їх усунення стороні, яка помилилася, необхідно здійснити значні витрати.
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати або, навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення правочину. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин правочину.
Не можна говорити про помилку щодо якості предмета у разі неможливості використання речі або виникнення труднощів у її використанні, яке сталося після виконання правочину і не пов'язане з поведінкою контрагента. Не має правового значення помилка, допущена при розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства чи незнання закону однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Суд першої інстанцій всупереч вимогам чинного законодавства дійшов хибного висновку про укладення договору внаслідок помилки та не звернув уваги на те, що правила ст. 229 ЦК України не поширюються на випадки, коли помилка стосується мотивів укладення угоди.
Виходячи з наведеного, суд не врахував, що позивач в ході розгляду справи не надав доказів, які б свідчили про те, що волевиявлення хоча б одного із учасників договору на час його укладання не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, як не надав доказів і існуванню тих обставин, за наявності яких правочин може бути визнаний недійсним як такий, що вчинений під впливом помилки.
Крім того, місцевим господарським судом порушено вимоги ст. 35 ГПК України, оскільки факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Проте, господарським судом не надано оцінки фактам, встановленим у справі № 25/491-18/179 за позовом Закритого акціонерного товариства "Банк НБР" (Закритого акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії") до Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" про стягнення 3 500 000,00 грн.
Суд першої інстанції не перевірив факти належного виконання позивачем дій, передбачених договором та положенням, що свідчить про порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності.
Суд мав витребувати додаткові необхідні для розгляду спору докази, всебічно, повно і об'єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, та прийняти відповідне рішення.
Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справ в їх сукупності, керуючись законами. В порушення вказаної норми суд прийняв рішення на підставі передчасних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу п. 3 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення суд надав неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 8 квітня 2010 року у справі № 38/82 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суду.
Головуючий суддя О. Кот
судді А. Демидова
С. Шевчук