28 липня 2010 р. № 802/11-01-27
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.
суддівБарицької Т.Л.
Мирошниченка С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства будівельної фірми "Автошляхбуд-САА"
на постанову
відОдеського апеляційного господарського суду
22.04.2010
у справі№ 802/11-01-27
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Павлоград-Сервіс"
доПриватного підприємства будівельної фірми "Автошляхбуд-САА"
простягнення 20 000 грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивачаповідомлений, але не з'явився;
- відповідачаповідомлений, але не з'явився;
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.03.2010 у справі № 802/11-01-27 (суддя Василяка К.Л.) повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Павлоград-Сервіс" позовну заяву та додані до неї матеріали на підставі пунктів 3, 10 частини 1 статті 63 ГПК України.
Повертаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції зазначив, що у позовній заяві не надано обґрунтованого розрахунку стягуваної суми та не вказано по якому саме векселю позивач просить стягнути заборгованість; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно з квитанцією № 31 від 18.02.2009, сплачено не позивачем, а іншою особою.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.04.2010 у справі № 802/11-01-27 (судді: Мишкіна М.А., Сидоренко М.В., Таценко Н.Б.) вказану ухвалу місцевого господарського суду скасовано, матеріали справи № 802/11-01-27 направлено на розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Постанова мотивована тим, що у місцевого суду не було правових підстав для повернення позовної заяви позивачу, оскільки оцінка судом поданих доказів на їх належність та допустимість відбувається під час розгляду справи по суті, а не при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви; у разі неподання сторонами тих чи інших доказів, суд не позбавлений права їх витребувати у сторін під час розгляду справи.
Приватне підприємство будівельна фірма "Автошляхбуд-САА" (надалі відповідач), не погоджуючись із прийнятою у даній справі постановою суду апеляційної інстанції, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду від 16.03.2010 у справі № 802/11-01-27 -залишити без змін.
Сторони у справі належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75, проте позивач та відповідач не скористалися своїм процесуальним правом бути присутніми у судовому засіданні 28.07.2010.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Подання позовної заяви є формою (способом) реалізації наданого законом права на захист прав чи охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви, або навпаки, суд не повинен діяти суто формально та у кожному конкретному випадку має вирішувати питання щодо можливості (неможливості) розгляду позовних вимог.
Основні вимоги, що пред'являються до форми та змісту позовної заяви, а також вимоги щодо надання разом з нею певних доказів, визначені ст.ст. 54, 57 ГПК України. Не виконання більшості з вимог зазначених норм тягне за собою повернення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Не виконання зазначених вимог тягне за собою повернення поданої позовної заяви з доданими до неї документами на підставі п. 3 ч.1 ст. 63 ГПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Повертаючи позовну заяву на підставі п. 3 ч.1 ст. 63 ГПК України, суд першої інстанції виходив з того, що до позовної заяви не надано обґрунтованого розрахунку стягуваної суми та не вказано по якому саме векселю позивач просить стягнути заборгованість.
Однак, суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу місцевого господарського суду та скасовуючи її, спростував такі висновки суду першої інстанції, встановивши, що у позовній заяві викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а до самого позову додані, зокрема, 16 векселів, загальна сума вимог за якими складає 843 096 грн.
При цьому, судом апеляційної інстанції правомірно зазначено, що після порушення провадження у справі на стадії підготовки справи до розгляду, в силу положень ст. 65 ГПК України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках процесуальні дії, зокрема: зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити взаєморозрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору. І в даному випадку мова не йде про перекладення на суд обов'язку тягаря доказування, який покладений на сторін у справі, а виконання процесуального обов'язку суду щодо витребування документів у разі недостатності поданих сторонами доказів.
Крім того, пунктом 31 ч. 1 ст. 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
При вирішенні питання про наслідки порушення позивачем вимог статті 57 Господарського процесуального кодексу України слід виходити з того, що підставою для повернення позовної заяви є тільки відсутність доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК України. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребує ці докази від позивача чи відповідача (див. п. 3.3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.97 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Як правомірно встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається із змісту позову та доданих до нього документів, доказом сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є квитанція № 005-2 від 02.03.2010.
Всі інші доводи, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом апеляційної інстанції висновків.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції зазначає, що повертаючи позовні матеріали без розгляду у відсутності правових підстав для цього, місцевий господарський суд, всупереч ст. 19 Конституції України, обмежив позивача у захисті свого права і фактично ухилився від здійснення визначених законом повноважень, в той час, як суд апеляційної інстанції, перевіряючи обґрунтованість повернення позовної заяви на підставі п.п. 3, 10 ч. 1 ст.63 ГПК України, правильно зазначив, що наявні у справі матеріали, з урахуванням предмету спору, не давали суду першої інстанції право на повернення позовної заяви з цих підстав, та виправив допущене судом першої інстанції порушення, скасувавши ухвалу про повернення позовної заяви та передавши справу до місцевого суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування юридично правильної та обґрунтованої постанови апеляційного господарського суду, за наведених у касаційній скарзі мотивів.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного підприємства будівельної фірми "Автошляхбуд-САА" залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.04.2010 у справі № 802/11-01-27 залишити без змін.
Згідно з статтями 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
С.В. МИРОШНИЧЕНКО