27 липня 2010 р. № 5/86Б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченка О.С.,
суддів :Білошкап О.В., Заріцької А.О.
розглянувши касаційну скаргуДонецької міської ради
на постанову
та на постанову господарського суду Донецької області від 11.02.2010 року
Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2010 року
у справі5/86б
господарського суду Донецької області
за заявоюДочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”
доДержавного комунального підприємства зеленого будівництва м. Донецьк
про
арбітражний керуючийбанкрутство
Жмайло О.І.
в судовому засіданні взяли участь представники :
Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”Жигадло І.Б. (дов. від 28.12.09 №79/10)
арбітражний керуючий (ліквідатор)Жмайло О.І.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.05.2006 порушено провадження у справі про банкрутство Державного комунального підприємства зеленого будівництва м. Донецьк.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.06.2006 введено процедуру розпорядження майном, розпорядником призначено арбітражного керуючого Кондратьєву М.В.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.09.2006 затверджено реєстр кредиторів боржника.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.10.2006 відкрито процедуру санації боржника, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Кондратьєву М.В.
Постановою господарського суду Донецької області від 26.12.2007, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.07.2008, Державне комунальне підприємство зеленого будівництва м. Донецьк визнано банкрутом.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2009 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.07.2008 та постанову господарського суду Донецької області від 26.12.2007 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.02.2010 відмовлено Донецькій міській раді в задоволенні клопотання від 20.08.2009 за №01/15-3699 про припинення провадження у справі про банкрутство Державного комунального підприємства зеленого будівництва м. Донецьк.
Постановою господарського суду Донецької області від 11.02.2010 (суддя Чорненька І.К.) визнано банкрутом Державне комунальне підприємство зеленого будівництва м. Донецьк, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Жмайла О.І.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2010 (судді: Запорощенко М.Д., Калантай М.В., Новікова Р.Г.) постанову господарського суду Донецької області від 11.02.2010 залишено без змін, апеляційну скаргу Донецької міської ради залишено без задоволення.
Донецька міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2010 та постанову господарського суду Донецької області від 11.02.2010, припинити провадження у справі.
В обґрунтування своїх касаційних вимог заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст.19, 140, 143, 144 Конституції України, ч. 8 ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", рішення Конституційного Суду України №5-рп/2007 у справі №1-14/2007, ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1, 2 ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що після заслуховування звіту керуючого санацією боржника, комітетом кредиторів одноголосно прийнято рішення клопотати перед судом про введення ліквідаційної процедури відносно боржника та призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Жмайла О.І. (протокол засідання комітету кредиторів боржника від 25.01.2010 року).
Керуючим санацією боржника арбітражним керуючим Жмайло О.І. 29.01.2010 подано до суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, заяву про призначення його ліквідатором.
Відповідно до п.6 ст.18 Закону якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію в господарський суд не буде подано плану санації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону.
Згідно з п.8 ст.16 Закону до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Суд першої інстанції встановив, що клопотання керуючого санацією боржника є обґрунтованим, оскільки, план санації не подано у строки, встановлені Законом, грошові вимоги кредиторів не погашено, майнові активи, за рахунок яких можливо здійснити фінансове оздоровлення боржника відсутні, комітетом кредиторів прийнято рішення про запровадження щодо боржника ліквідаційної процедури.
Таким чином, суд першої інстанції, керуючись приписами п.6 ст.18, п.8 ст.16, ч.1 ст.22 Закону, ст.43 ГПК України, визнав неплатоспроможного боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.
В силу приписів ч.8 ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення щодо цього.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, Донецька міська рада зверталась 20.08.2009 до місцевого господарського суду з клопотанням про припинення провадження у цій справі на підставі того, що рішенням Донецької міської ради від 23.07.2009 №35/25 вирішено не застосовувати положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до ДКП зеленого будівництва.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.02.2010 відмовлено Донецькій міській раді в задоволенні клопотання від 20.08.2009 за №01/15-3699 про припинення провадження у справі про банкрутство Державного комунального підприємства зеленого будівництва м. Донецьк.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що ухвалою господарського суду Донецької області від 25.01.2010 у справі №26/60пн про визнання недійсним рішення Донецької міської ради від 23.07.2009 №35/25 встановлено, що це рішення Донецької міської ради не набрало законної сили на день розгляду позову (станом на 25.01.2010), оскільки не було офіційно оприлюднене.
Судом першої інстанції встановлено, що доказів скасування ухвали господарського суду Донецької області від 25.01.2010 у справі №26/60пн суду не надано, а тому в силу ст.35 ГПК України факт не набрання рішенням Донецької міської ради від 23.07.2009 №35/25 законної сили встановлено. Тому на момент прийняття комітетом кредиторів рішення 25.01.2010 про застосування до боржника ліквідаційної процедури, рішення Донецької міської ради від 23.07.2009 №35/25 не набрало законної сили.
В обґрунтування касаційних вимог Донецька міська рада посилається на те, що суд першої інстанції було своєчасно повідомлено про те, що рішення Донецької міської ради від 23.07.2009 №35/25 набрало законної сили станом на день винесення оскаржуваної постанови.
З матеріалів справи вбачається, що Донецькою міською радою 11.02.2010 було подано до суду першої інстанції клопотання від 11.02.2010 №01/15-463 про припинення провадження у справі про банкрутство боржника. До клопотання додано, зокрема, рішення Донецької міської ради від 23.07.2009 №35/25 та примірник газети "Наш дом"№5(448) від 05.02.2010, в якій було опубліковано це рішення.
Втім, судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначене клопотання від 11.02.2010 №01/15-463 про припинення провадження у справі про банкрутство боржника з додатками подано після закінчення судового засідання. В протоколі судового засідання від 11.02.2010 зазначено, що заяв та клопотань у судовому засіданні сторонами не заявлено та не надано. В матеріалах справи відсутні будь-які зауваження до протоколу судового засідання від 11.02.2010, подані відповідно до приписів ч.5 ст.811 ГПК України.
За таких обставин, доводи заявника касаційної скарги щодо обізнаності суду першої інстанції при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом про набрання рішення Донецької міської ради від 23.07.2009 №35/25 законної сили, колегією не приймаються.
Таким чином, судом першої інстанції постанову від 11.02.2010 винесено відповідно до поданих сторонами доказів, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції її залишено без змін.
Разом із тим, за змістом ст.143 Конституції України, ч.8 ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст.10, 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцева рада не позбавлена права подавати клопотання про припинення провадження у справі про банкрутство комунальних підприємств, які перебувають у комунальній власності її територіальної громади.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова господарського суду Донецької області від 11.02.2010 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2010 є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Донецької міської ради залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 11.02.2010 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2010 у справі №5/86б залишити без змін.
Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді О.В. Білошкап
А.О. Заріцька