Справа №22-2849/10 Головуючий у 1-й інстанції: Гнатик Г.Є.
Суддя-доповідач: Гончар О.С.
03 серпня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Бондаря М.С.
суддів Гончара О.С., Кухаря С.В.
при секретарі Белименко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2010 року у справі за позовом Акціонерного комерційного банку «Форум» (надалі Банк) до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за кредитним договором і звернення стягнення на предмет застави, -
14 жовтня 2009 року Банк звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за кредитним договором.
Зазначав, що між Банком та відповідачкою був укладений кредитний договір, згідно якого, остання отримала на споживчі цілі 6000,00 доларів США зі сплатою 19% річних із строком повернення 06 серпня 2009 року. В забезпечення повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та можливої неустойки (штраф, пеня) відповідач передала в заставу банку торгове обладнання, згідно договору застави заставною вартістю 11 950 грн. 00 коп..
Оскільки відповідач неналежним чином виконала свої зобов'язання по кредитному договору утворилась заборгованість в сумі 1894,18 доларів США - по кредиту, 118,64 доларів США -по процентам, а всього 2 012,82 доларів США, що еквівалентно 16122,69 грн., штрафні санкції за несвоєчасне повернення кредиту і несвоєчасну сплату нарахованих відсотків в розмірі 1118,88 доларів США, що еквівалентно 8 962,23 грн..
Крім того, Банк просив суд звернути стягнення на предмет застави, а саме: торгівельне обладнання, що знаходиться за адресою: вул. Чумаченка, буд. 37 в м. Запоріжжя, яке належить на праві власності відповідачу на суму 11 950,00 грн. та стягнути судові витрати по справі.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2010 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором в сумі 25 084 грн. 92 коп. Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі вказує, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково на суму 16 122,69 грн.. в іншій частині позову відмовити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставин справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Погодившись із фактом наявності заборгованості за кредитним договором, апелянт фактично вимагала змінити рішення лише з тих підстав, що умови кредитного договору щодо нарахування пені не узгоджуються з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким передбачено максимальний розмір пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що складає 12%. За умовами ж договору такий розмір пені перевищує 72% на рік.
Проте Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно ж умов кредитного договору позичальник ОСОБА_2 отримала споживчий кредит як фізична особа, а не як суб'єкт господарської діяльності для ведення такої господарської діяльності.
Таким чином, колегія суддів критично ставиться до заперечення представника відповідача щодо неправильності нарахування пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів, оскільки дія зазначеного закону на спірні правовідносини не поширюється.
Заперечення апелянта про те, що Банк не відреагував на її письмові звернення щодо реструктуризації заборгованості, а також наявність тієї обставини, що у відповідачки скоротилися розміри валових доходів, на правильність висновків суду не впливають.
Отже, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами у справі, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.
Доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію відповідача, яку вона вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.
За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя суддя Суддя
Бондар М.С. Гончар О.С. Кухар С.В.