20 липня 2010 р. № 6/64
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:І. Воліка (доповідача),
Н. Капацин,
О. Кролевець,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуМіжнародного благодійного Фонду Святої Марії
на постановувід 31.03.2010
Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 6/64
за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до1) Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація);
2) Міжнародного благодійного Фонду Святої Марії;
провизнання договору недійсним
В судове засідання прибули представники сторін:
позивачаТкаченко А.Т. (дов. від 14.06.2010 № 225-КР-646);
відповідача-1не з'явились;
відповідача-2Калітвенцев І.М. (дов. від 01.01.2010 № б/н);
прокуратуриПопов О.С. -посвідчення № 203;
У січні 2009 року Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду з позовною заявою до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Міжнародного благодійного Фонду Святої Марії про визнання недійсним договору № 388 купівлі-продажу нежитлових приміщень від 18.12.2007.
Прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що договір укладено всупереч вимогам законодавства в сфері приватизації, оскільки будівля № 6 по вул. Герцена в місті Києві, яка відчужена Головним управлінням комунальної власності за оспорюваним договором, є пам'яткою архітектури місцевого значення, у зв'язку з чим, в силу пункту 2 частини 5 ст. 7 Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини", станом на 18.12.2007 її приватизація була заборонена.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.01.2010 у справі № 6/64 (колегія суддів: Ковтун С.А. -головуючий, судді -Удалова О.Г., Смирнова Ю.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського від 31.03.2010 (колегія суддів: Смірнова Л.Г. -головуючий, судді Алданова С.О., Моторний О.А.) позов задоволено повністю; визнано недійсним з моменту укладення договір № 388 від 18.12.2007 купівлі продажу нежитлових приміщень площею 697,4 кв. м, по вул. Герцена, 6 літера "А" в м. Києві, укладений між Головним управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Міжнародним благодійним Фондом Святої Марії.
Не погоджуючись з постановленими судовими актами, відповідач-2 -Міжнародний благодійний Фонд Святої Марії звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, що призвело до прийняття незаконних судових актів.
При цьому, скаржник обґрунтовує свою касаційну скаргу тим, що будівля № 6 по вул. Герцена в місті Києві не є пам'яткою культурної спадщини, оскільки не занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, у зв'язку з чим на неї не розповсюджується дія Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини".
Крім цього, 20.07.2010 відповідачем-2 подано доповнення до касаційної скарги в якому зазначається, що згідно Закону України "Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації" № 574-VI від 23.09.2008, скасовано Закон України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" № 2391-ІV від 02.02.2005 та затверджено Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. До затвердженого Законом № 574-VI від 23.09.2008 Переліку будівля № 6 по вул. Герцена в місті Києві не ввійшла, у зв'язку з чим, як вважає відповідач-2, немає підстав для визнання договору недійсним.
Учасники судового процесу не скористалися правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та не надіслали до Вищого господарського суду України відзиви на касаційну скаргу відповідача-2, що у відповідності до положень ст. 75 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового акту в касаційному порядку.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю -доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 27.11.2003 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" та Міжнародним благодійним Фондом Святої Марії (надалі - Фонд) укладений договір оренди № 10/179 нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Відповідно до умов вказаного договору Фонд орендував нежиле приміщення площею 55,4 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Герцена, 6 літера А, строком до 27.11.2006.
Додатковою угодою від 31.03.2005, строк дії Договору від 27.11.2003 продовжено до 31.11.2015.
Також, 12.02.2004 між сторонами укладений договір № 10/126 оренди нерухомого майна (нежилих приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва, за умовами якого Міжнародний благодійний Фонд Святої Марії орендував нежиле приміщення в будинку № 6 літера "А" по вул. Герцена в м. Києві, загальною площею 642,00 кв. м, в тому числі на першому поверсі 355,00 кв. м та підвалі 287,00 кв. м. Отже, загальна площа орендованих приміщень становила 697,40 кв. м.
Рішенням Київської міської ради № 39/3503 від 06.10.2005 затверджено перелік об'єктів комунальної власності, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації згідно з додатком.
Відповідно до вказаного додатку орендарю, Міжнародному благодійному Фонду Святої Марії надано дозвіл приватизувати шляхом викупу приміщення загальною площею 697,4 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Герцена, 6 літ. А.
В подальшому Фонд звернувся до Головного управління комунальної власності міста Києва з проханням укласти договір купівлі-продажу нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Герцена, 6 літ. А.
16.08.2006 Головне управління комунальної власності листом повідомило Фонд, що згідно з рішенням Київського міськвиконкому від 18.11.1986 № 1107 будинок, де знаходяться вказані об'єкти приватизації, є пам'яткою архітектури місцевого значення, у зв'язку з чим позивачу відмовлено в укладенні договору купівлі-продажу.
Не погодившись з відмовою щодо приватизації зазначених нежитлових приміщень, Міжнародний благодійний Фонд Святої Марії звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, Головного управління комунальної власності про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 697,4 кв. м. по вул. Герцена, 6 літера "А" в м. Києві.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2007 у справі № 36/573-30/125 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2007, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2007, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.
На виконання постанов Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України між Головним управлінням комунальної власності міста Києва та Міжнародним благодійним Фондом Святої Марії 18.12.2007 укладений договір № 388 купівлі-продажу нежилих приміщень площею 697,4 кв. м по вул. Герцена, 6 літера "А" в м. Києві.
Постановою Верховного Суду України від 14.10.2008 здійснено перегляд в касаційному порядку постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2007 та Вищого господарського суду України від 23.10.2007, за результатами розгляду якого зазначені судові акти скасовані та залишено в силі рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2008.
Виходячи з цього, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки відповідно до листа Головного управління комунальної власності від 16.08.2006 № 1107, будинок де знаходяться спірні об'єкти приватизаціє є пам'яткою архітектури, тому на час приватизації нежилого приміщення загальною площею 697,4 кв. м по вул. Герцена, 6 літера "А" в м. Києві та відчуження даного майна за договором-купівлі продажу № 388 від 18.12.2007, було встановлено обмеження на приватизацію цього об'єкта в силу приписів Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" від 01.02.2005, (набрав чинності 23.02.2005), яким було встановлено заборону приватизації культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частни 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За таких обставин, суди дійшли висновку, що договір купівлі-продажу № 388 від 18.12.2007 укладений з порушенням пункту 2 частини 2 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 1 Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини", що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним.
Разом з тим, касаційна інстанція вважає такі висновки господарських судів попередніх інстанцій передчасними виходячи з наступного.
В силу положень частини 1 ст. 13 Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-ІІІ, об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи поширюється правовий статус пам'ятки.
Отже, правовий статус пам'ятки культурної спадщини набуває лише з моменту занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Запроваджений Законом України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" мораторій на приватизацію поширює свою дію лише стосовно тих об'єктів культурної спадщини, які зареєстровані у встановленому порядку (занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України).
При цьому касаційна інстанція зазначає, що порядок занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України встановлено пунктами 12 та 13 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1760 "Про затвердження Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України". Підставою для занесення об'єкта культурної спадщини як пам'ятки до Реєстру є затверджений науково-методичною радою центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини висновок спеціально створеної експертної комісії щодо об'єкта культурної спадщини.
Отже, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що об'єкт нерухомого майна, відповідно до зазначеного закону, стає пам'яткою за умови дотримання відповідних процедур (передбачених вказаним законом) та лише з моменту занесення його до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Водночас, судами не досліджувалось питання щодо віднесення спірних об'єктів до пам'яток культурної спадщини, виходячи з того, що згідно листа Державної служби з питань національної культурної спадщини за № 22-1534/39, нежилі приміщення загальною площею 697,4 кв. м по вул. Герцена, 6 літера "А" в місті Києві до Державного реєстру нерухомих пам'яток України не занесено.
При цьому Державна служба з питань національної культурної спадщини відповідно до вимог Закону України № 1805-III та Положення "Про Державну службу з питань національної культурної спадщини", затвердженого Постановою КМ України від 15.03.2006 № 336 "Про Державну службу з питань національної культурної спадщини" є єдиним урядовим органом державного управління, на який покладено обов'язок щодо ведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України, готування пропозицій щодо включення об'єктів культурної спадщини до зазначеного Реєстру.
Окрім того, частиною 4 ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що у документах, які посвідчують право власності на пам'ятку, обов'язково вказуються категорія пам'ятки, дата і номер рішення про її державну реєстрацію. Враховуючи те, що дата і номер рішення про державну реєстрацію пам'ятки в договорі купівлі-продажу відсутня, можна зробити висновок, що спірне приміщення до державного реєстру пам'яток не занесено.
Разом з тим, обставин внесення спірного об'єкту до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за визначеним порядком судами досліджено не було.
Таким чином касаційна інстанція вважає, що суд першої та апеляційної інстанції розглянув справу односторонньо, не перевірили усі обставини, що мають значення для справи, чим порушив вимоги ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Наведені порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права як такі, що призвели до прийняття неправильних судових рішень у справі, та не можуть бути усунені касаційною інстанцією в силу положень частини 2 ст. 1115 та ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 125, 129 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2010 № 8-рп/2010, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Міжнародного благодійного Фонду Святої Марії задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2010 у справі № 6/64 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя І. Волік
Судді : Н. Капацин
О. Кролевець