28 липня 2010 р. № 34/304-47/94
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. -головуючого,
Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційної скарги Будівельно-виробничого підприємства "Бориспільрайагропромбуд"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 31.03.2010р.
у справігосподарського суду м. Києва
за позовомБудівельно-виробничого підприємства "Бориспільрайагропромбуд"
доПриватного акціонерного товариства "Лігобуд"
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Гарт"
простягнення 741699, 25 грн.
за участю представників:
позивача: Заяць М.М. (директор), Папенко Р.С. (представник за дов. від 22.04.2008р. №1),
відповідача: Савченко С.М. (представник за дов. від 10.02.2010р. № 51п),
третьої особи: не з'явився
Будівельно-виробниче підприємство "Бориспільрайагропромбуд" звернулось до господарського суду м. Києва з уточненим позовом до приватного акціонерного товариства "Лігобуд" про стягнення 303926,78грн. основного боргу, 150443,75грн. інфляційних втрат, 25073,95 грн. 3% річних та 100000,00 грн. моральної шкоди в зв'язку з невиконанням останнім умов договору про надання послуг транспортними і механічними засобами №34 від 02.05.2006р. з оплати за надані позивачем послуги за період 2006 - лютий 2007 р..
Справа розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2009 у справі №34/304-47/94, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2010р., у задоволені позову відмовлено.
Вказані судові акти мотивовані тим, що сторонами не було погоджено ціни на роботи машин по ущільненню ґрунту, вартість яких є предметом спору у даній справі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням та постановою, Будівельно-виробниче підприємство "Бориспільрайагропромбуд" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 42, 32, 36, 42, 43, 65, 77, 84, 104 ГПК України, ст. 11, 16, 22, 525, 529, 625 ЦК України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.
Господарським судом попередніх інстанцій встановлено, що 02.05.2006 між Будівельно-виробничим підприємством "Бориспільрайагропромбуд" (виконавцем), та приватним акціонерним товариством "Лігобуд" (замовником), було укладено договір №34 про надання послуг транспортними та механічними засобами, відповідно до якого сторони погодили, що виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги замовнику транспортними засобами та механізмами згідно додатку №1, а замовник зобов'язався оплатити надані послуги згідно цін та в порядку, який передбачено в даному договорі (підпункт 1.1 пункту 1 договору).
Ціна договору включає в себе вартість усіх наданих послуг, з розрахунку фактично виконаних обсягів робіт, тобто розроблення екскаватором грунту (м), перевезення до об'єкту та ущільнення катком (підпункт 3.1 пункт 3 договору), оплата здійснюється за фактично виконані обсяги, згідно акту виконаних робіт або талона замовника, товарно-транспортної накладної та інших документів, підтверджуючих надання послуг за ціною, узгодженою обома сторонами; вартість послуг техніки (додаток №2) є невід'ємною частиною даного договору та підлягає коригуванню при зміні вартості його складових (підпункт 3.2 пункту 3 договору), замовник (відповідач) щомісячно, але не пізніше 5 числа наступного місяця підписує документи, що підтверджують надання послуг (підпункт 3.3 пункту 3 договору), плата вноситься замовником (відповідачем) не пізніше 5 банківських днів з моменту (дати) підписання документів, підтверджуючих надання послуг (підпункт 3.4 пункту З договору).
Сторонами було підписано додаток №1 до договору "Перелік машин та механізмів", додаток №2 -"Вартість роботи машин та механізмів", згідно якого вартість навантаження, перевезення та ущільнення піску катком було погоджено сторонами в сумі 35 грн. за 1 м3.
Відповідно до актів здачі - прийняття робіт до договору № 34 від 02.05.2006р., доданих до матеріалів справи, які підписано представниками сторін та посвідчено печатками, позивачем виконано, а відповідачем прийнято та оплачено роботи з перевезення та ущільнення гранту катком.
Спір виник з огляду на відсутність оплати з боку відповідача виконаних позивачем відповідно до наданих ним актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000034 від 31.08.2006 і №ОУ-000035 від 19.08.2006 з навантаження, перевезення, ущільнення відповідно за період з 22.07.2006 по 29.07.2006 і з 01.08.2006 по 19.08.2006, які посвідчено штампом дільниці №6 ЗАТ "Лігобуд", та акту №ОУ-000043 від 30.09.2006 з земельних робіт, ущільнення грунту і відкачування води за період з 14.07.2006 по 30.09.2006р., який відповідачем печаткою не посвідчено, на загальну суму 303926,78 грн. згідно висновку судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №28 від 22.05.2009р..
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника). А замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Вимогами ст. 854 ЦК України визначено, що замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.
Як зазначено вище, при укладенні сторонами договору №34 від 02.05.2006 у додатку №2 -"Вартість роботи машин та механізмів" сторонами погоджено вартість робіт (надання послуг) з навантаження, перевезення піску, ущільнення піску катком було в сумі 35,00грн. за 1 м3, однак вартість (ціну) робіт машинами по ущільненню грунту - сторонами узгоджено не було.
Проте, як встановлено судом попередньої інстанції, позивачем до акту №ОУ-000034 від 31.08.2006, №ОУ-000035 від 19.08.2006 та №ОУ-000043 від 30.09.2006 було включено вартість виконуваних робіт машинами по ущільненню грунту загалом у кількості 2405 годин, встановити вартість яких неможливо, оскільки сторонами у договорі № 34 від 02.05.2006 не було визначено вартість 1 години роботи машин.
Зазначене підтверджується і висновком судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №28 від 22.05.2009, згідно якого позивачем затрачено 2405 годин на виконання робіт по ущільненню грунту, встановити вартість яких неможливо, оскільки сторонами у договорі не було визначено вартість 1 години роботи машин.
Отже, оскільки ціни на роботи машин по ущільненню грунту не є державними фіксованими або регульованими цінами, вони мали визначатися за згодою сторін договору, але сторонами цього погоджено не було, в зв'язку з чим правомірним є висновок місцевого та апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для їх оплати відповідачем у розмірі, визначеному позивачем та пред'явленого до стягнення за цим позовом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, апеляційним господарським судом під час перегляду справи встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередній суд дав належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не наділена, з огляду на що висновок господарського суду попередньої інстанції про відмову в позові, колегія визнає правомірним та обґрунтованим.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, які по суті зводяться до оспорювання висновку суду стосовно доведеності обставин справи та намагань позивача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 1117 ГПКУкраїни, а тому не можуть впливати на правильність та законність судового рішення.
Зважаючи на відсутність порушень судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, колегія вважає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, підстави для скасування яких відсутні.
Керуючись ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010 року, ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2010р. у справі №34/304-47/94 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття і касаційному перегляду не підлягає.
Головуючий суддя : В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко