14 липня 2010 р. № 39/331
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючого),
Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Укрфарм" на рішення господарського суду Донецької області від 17 грудня 2009 року у справі № 39/331 за позовом підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Укрфарм" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" про стягнення суми, -
Встановив:
У листопаді 2009 року підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Укрфарм" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" про стягнення, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, 86602,82 грн. основного боргу, 2624,26 грн. інфляційних, 1599,16 грн. 3 % річних, 1078,61 грн. пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманої за видатковою накладною № 90067 від 24 квітня 2009 року продукції.
Рішенням господарського суду Донецької області від 17 грудня 2009 року в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права, просить судове рішення у справі скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити, стягнувши з відповідача 56602,82 грн. основного боргу, 2624,26 грн. інфляційних, 1599,16 грн. 3 % річних, 1078,61 грн. пені.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу -без задоволення, вказуючи на безпідставність наведених в ній доводів. При цьому, до відзиву додані платіжні доручення від 30 листопада 2009 року № 16817, від 8 грудня 2009 року № 17409, від 16 грудня 2009 року № 18001, від 23 грудня 2009 року № 18419, від 11 січня 2010 року № 287, від 8 лютого 2010 року № 2066, від 16 лютого 2010 року № 2611, від 23 лютого 2010 року № 3035 про оплату за медикаменти згідно накладної № 90067 на загальну суму 95000 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з наступного:
- виписана відповідачем довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей не є належним доказом наявності відповідних повноважень особи, яка отримала товар за видатковою накладною № 90067 від 24 квітня 2009 року, в частині погодження терміну виконання відповідачем грошового обов'язку з оплати вартості поставленого товару, оскільки згідно з Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, довіреності видаються покупцями на підтвердження повноважень відповідних осіб на отримання сировини, матеріалів, палива, запчастин, інвентарю, худоби, насіння, добрива, інструменту, товару, основних засобів та інших товарно-матеріальних цінностей, а також нематеріальних активів, грошових документів і цінних паперів;
- момент виникнення у позивача права вимоги оплати вартості поставленого товару та, відповідно, кореспондуючого з ним обов'язку відповідача з приводу його оплати, виходячи з положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, визначаються моментом пред'явлення вимоги;
- доказів звернення позивача до відповідача з вимогою, в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, матеріали справи не містять, що свідчить про недоведеність позивачем факту виникнення у відповідача відповідного грошового зобов'язання, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими.
Проте, з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову погодитись не можна.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, зокрема, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, у видатковій накладній № 90067 від 24 квітня 2009 року зазначені наступні дані: постачальник та отримувач товару (медикаментів), їх банківські реквізити, умови поставки товару позивачем відповідачу, кількість товару, його найменування, вартість кожної окремої позиції, загальна вартість -122118,22 грн., дата оплати -15 травня 2009 року.
27 квітня 2009 року відповідачем у позивача виписано довіреність № 2394с на отримання товарно-матеріальних цінностей на суму, що відповідає вартості товару, зазначеного в накладній № 90067 від 24 квітня 2009 року, чим підтверджено виникнення у відповідача зобов'язання щодо отримання та оплати товару.
Лист № 2 видаткової накладної № 90067 від 24 квітня 2009 року в графі "товар отримав, дата отримання" містить відбиток печатки відповідача, підпис уповноваженої на отримання товару з боку відповідача особи, дату отримання -27 квітня 2009 року.
Відповідачем оплата проведена частково, в сумі 95000 грн. Заборгованість перед позивачем складає 56602,82 грн. (122118,22 грн. -95000 грн.)
Виходячи з умов поставки товару, визначених у видатковій накладній № 90067 від 24 квітня 2009 року, вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України про зобов'язання покупця оплатити товар після його приймання, висновок суду першої інстанції про невизначеність строку оплати товару є помилковим, а тому рішення господарського суду першої інстанції у справі не можна визнати законним, обґрунтованим, прийнятим у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
Враховуючи, що матеріалами справи доведена наявність у відповідача простроченого грошового зобов'язання перед позивачем, касаційна інстанція, з урахуванням положень, закріплених ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, вважає за можливе прийняти рішення у справі про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 56602,82 грн. основного боргу, 2624,26 грн. інфляційних, 1599,16 грн. 3 % річних.
В задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 1078,61 грн. слід відмовити, зважаючи на безпідставність даної вимоги.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Укрфарм" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 17 грудня 2009 року у справі № 39/331 скасувати.
Позов підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Укрфарм" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" про стягнення 56602,82 грн. основного боргу, 2624,26 грн. інфляційних, 1599,16 грн. 3 % річних задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" на користь підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Укрфарм" 56602,82 грн. основного боргу, 2624,26 грн. інфляційних, 1599,16 грн. 3 % річних.
В задоволенні позову в частині стягнення пені відмовити.
Доручити господарському суду Донецької області видати наказ у справі № 39/331.
Головуючий Остапенко М.І.
Судді Гончарук П.А.
Стратієнко Л.В.