28 липня 2010 р. № 2/142
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційної скаргиВідкритого акціонерного товариства "Костопільський домобудівельний комбінат"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду
від 24.03.2010
у справігосподарського суду Рівненської області
за позовомКостопільської районної ради
доВідкритого акціонерного товариства "Костопільський домобудівельний комбінат"
третя особаКомунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації"
провизнання права власності та усунення перешкод в користуванні майном
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:Лазуренко В.О. -дов. від 22.06.2010 №261/01-11
від відповідача:не з'явились
від 3-ої особи:не з'явились
Рішенням від 27.10.2009 господарського суду Рівненської області (суддя: Савченко Г.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою від 24.03.2010 Львівського апеляційного господарського суду (судді: Городечна М.І. - головуючий, Кузь В.Л., Юрченко Я.О.) рішення від 27.10.2009 господарського суду Рівненської області скасовано. Позовні вимоги задоволено щодо визнання за Костопільською районною радою Рівненької області право власності на частину І поверху будівлі гуртожитку в м. Костополі по вулиці Грушевського, 2, загальною площею 53,3 кв.м. (позиції плану І поверху: 2-1,2-2,2-3,2-4,2-5,2-6,2-7 даної будівлі), усунення перешкод в його користуванні та звільнення даного приміщення.
Постанова мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували входження спірного приміщення до складу будівлі гуртожитку по вул.Грушевського, 2, згідно рішення Костопільської районної ради № 134 від 14.06.2001, акту приймання-передачі від 31.07.200 та його передачу в спільну власність територіальних громад Костопільського району в особі уповноваженого органу -Костопільської районної ради. Отже, спірні приміщення належать на праві власності позивачу, а невизнання відповідачем права власності позивача на них та заперечення щодо їх повернення відповідачу є перешкодою в користуванні та розпорядженні власником своїм майном.
Не погоджуючись з постановою ВАТ "Костопільський домобудівельний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 257, ст. 261, ст. 392 Цивільного кодексу України, ст. 107 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Рішенням Костопільської районної ради № 134 від 14.06.2001, прийнято у спільну власність територіальних громад району об'єкти соціальної інфраструктури ВАТ "Костопільське ДБК", зокрема, й гуртожиток, площею 2406 кв.м., вартістю 307 тис.грн., розташований по вул. Грушевського,2 в м. Костопіль.
За актом приймання-передачі від 31.07.2001 передано від ВАТ "Костопільське ДБК" до відділу освіти Костопільської районної адміністрації вцілому вищевказаний гуртожиток по вул. Грушевського,2 в м. Костопіль, технічний паспорт з поверховими планами, довідку про вартість майна за залишковою сумою 307010 грн.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Костопільської міської ради від 13.12.2006 позивачу видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно, а саме, будівлю гуртожитку по вул. Грушевського (Леніна), 2, загальною площею 2958,9 кв.м.
Листом від 22.10.2008 Костопільська районна рада звернулась до ВАТ "Костопільське ДБК" про звільнення частини приміщення І поверху, площею 53,3 кв.м., яке використовується рестораном "Едельвейс".
Відповідно до рішення виконавчого комітету Костопільської міської ради від 18.10.2002 за № 844, приміщення, в якому знаходиться ресторан "Едельвейс" за адресою вул. Грушевського, 4 в м. Костопіль, є власністю ВАТ "Костопільське ДБК", на підставі свідоцтва про право власності від 14.11.2002.
Господарський суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що суд першої інстанції, відмовляючи Костопільській районній раді в позові, дійшов помилкового висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки позивачу слід було оскаржити рішення про оформлення за відповідачем такого права, враховуючи подання обома сторонами документів, що посвідчують їх право власності на спірне приміщення.
Відповідно до ст. 15-16, 392 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, зокрема, й шляхом звернення до суду про визнання такого права, в тому числі й про визнання права власності на майно.
При цьому, виходячи з аналізу даних норм, особа вільна у виборі способу захисту її порушеного, невизнаного чи оспорюваного цивільного права.
В разі звернення до суду, в силу норм ст.ст. 1, 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, така особа повинна довести факт наявності в неї права власності, невизнання та порушення його зі сторони іншої особи, зокрема, первинність виникнення її згаданого речового права. При цьому, суд, який розглядає справу, може відмовити особі в позові з мотивів невірного обрання ним способу захисту порушеного чи невизнаного права, лише за умови встановлення факту наявності такого права в позивача, в порядку дослідження обставин справи на підставі оцінки поданих сторонами доказів.
Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що в підтвердження права власності на спірне майно, позивачем надано суду рішення Костопільської районної ради № 134 від 14.06.2001, акт приймання-передачі від 31.07.2001 гуртожитку по вул. Грушевського,2 з доданими до нього поповерховими планами, довідкою про вартість майна; рішення виконавчого комітету Костопільської міської ради від 13.12.2006 та свідоцтво про право власності на будівлю гуртожитку по вул. Грушевського, 2.
Господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що склад та вартість об'єкта нерухомості, що передався в спільну власність територіальних громад району, в порівнянні з наявними в матеріалах справи інших документів, які підтверджують введення в експлуатацію даного приміщення та право власність, то спірні приміщення є складовою частиною будівлі гуртожитку по вул. Грушевського, 2.
Господарським судом апеляційної інстанції також встановлено, що ні зі змісту рішення Костопільської районної ради № 134 від 14.06.2001, ні з акту приймання-передачі від 31.07.2001 гуртожитку по вул. Грушевського, 2 не вбачається, що позивачу передано в спільну власність громад району не всю будівлю гуртожитку, тому посилання відповідача, що на час передачі будівлі гуртожитку позивачу в 2001 році, спірні приміщення гуртожитку увійшли до реконструйованого приміщення кафе (ресторану) "Едельвейс" є помилковими.
Такими чином відповідачем не спростовано входження спірного приміщення до складу будівлі гуртожитку по вул.Грушевського, 2, та його передачу в спільну власність територіальних громад Костопільського району в особі уповноваженого органу -Костопільської районної ради.
При оцінці доказів у справі, зокрема документів, що посвідчують право власності на майно, право на яке не визнається, чи оспорюється сторонами, суд зобов'язаний встановити первинність, а отже, й законність, виникнення права власності у сторін спору, з застосуванням при оцінці таких доказів вимог ч. 2 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, господарським судом апеляційної інстанції правомірно враховано факт виникнення у позивача відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", з моменту підписання акту приймання-передачі від 31.07.2001 права власності на будівлю гуртожитку по вул.Грушевського, 2, в місті Костополі.
А також, враховуючи фактичне вчинення перешкод відповідачем в користуванні та розпорядженні Костопільською радою своїм майном, у відповідності до ст. 391 Цивільного кодексу України, господарським судом апеляційної інстанції правомірно задоволено позов в частині усунення перешкод в користуванні спірним приміщенням та зобов'язання даного товариства звільнити вищевказані приміщення.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010, ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 24.03.2010 Львівського апеляційного господарського суду зі справи № 2/142 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття і касаційному перегляду не підлягає.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко