28 липня 2010 р. № 17/163
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційної скаргиСихівської районної адміністрації м. Львів
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 24.03.2010
у справігосподарського суду Львівської області
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Дністер"
доСихівської районної адміністрації м. Львів
простягнення 6270,08 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:не з'явилися
від відповідачане з'явилися
Рішенням від 03.12.2009 господарського суду Львівської області позовні вимоги задоволено.
Стягнено з Сихівської районної адміністрації на користь ВАТ "Акціонерна страхова компанія "Дністер" -6270,08 боргу з розстрочкою виконання на три місяці, а саме: 14.12.2009 -2090,03 грн., 14.01.2010 -2090,03 грн., 14.02.2010 -2090,02 грн., 102,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат зі сплати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою від 24.03.2010 Львівського апеляційного господарського суду рішення від 03.12.2009 господарського суду Львівської області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Доказів, які би спростовували відсутність вини відповідача, останнім не надано.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Сихівська районна адміністрації Львівської міської ради звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального права, зокрема, ст. 1166 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарськими судами встановлено, що 13.10.2006 близько 17 год. 00 хв. гр.ОСОБА_1, під час руху на власному автомобілі ALFA Romeo 156 2.0, рухаючись по вул. Коломийській здійснив наїзд на каналізаційний люк, заглиблений на проїзній частині дороги, в результаті чого автомобіль було пошкоджено. Факт дорожньо-транспортної пригоди, підтверджується довідкою 1-го міжрайонного відділу ДАІ при УМВСУ у Львівській області № 2097 від 22.11.2006.
За фактом ДТП 23.11.2006 на начальника ВКГ Сихівського району гр.ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА №150930.
Постановою 1-го МВДАІ №2335 від 06.12.2006 гр.ОСОБА_2 визнано винним в порушенні правил, норм та стандартів по здійсненню безпеки дорожнього руху та відповідно до ч.4 ст.140 КУпАП накладено на порушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 68грн. Вказана постанова не оскаржена та є чинною.
Господарським судом також встановлено, що на момент ДТП автомобіль ALFA Romeo 156 2.0 був застрахований у ВАТ “Акціонерна страхова компанія “Дністер” ( договір страхування наземного транспорту №114-3202/518-05 від 05.12.2005).
Для визначення вартості ремонту автомобіля ALFA Romeo 156 2.0 позивачем замовлено у суб'єкта оціночної діяльності -експерта ОСОБА_3 проведення автотоварознавчого дослідження. Відповідно до висновку спеціаліста №577/06 від 02.11.2006 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ALFA Romeo
156 2.0 реєстраційний № 854-22 ТС на момент огляду, становив 6 037,51 грн.
За проведене експертне дослідження ВАТ “Акціонерна страхова компанія “Дністер” сплачено 270,00грн.
Відповідно до умов договору про страхування наземного транспорту 114-3202/518-05 від 05.12.2005 позивачем складено страховий акт №32-285-06/114-3202/518-05-02/06 від 14.12.2006 та виплачено гр. ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 6000,08 грн. за видатковим касовим ордером №1423 від 18.12.2008.
У відповідності до ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За ст. 22 Цивільного кодексу України, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків суд з'ясовує наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника.
У відповідності до вимог ст.21 Закону України “Про автомобільні дороги” органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають зокрема, за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.
Як встановлено господарським судом за рішенням Львівської міської ради №304 від 18.09.2002 “Про передачу об'єктів зовнішнього благоустрою на баланс районних адміністрацій” вулично-шляхове господарство, штучні споруди та всі об'єкти благоустрою, які розташовані у межах червоних ліній передані на баланс комунального господарства районних адміністрацій.
Таким чином, станом на момент скоєння ДТП проїзна частина дороги, на якій відбулася ДТП, перебувала на балансі Сихівської районної адміністрації.
Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Доказів, які би спростовували відсутність вини відповідача, останнім не надано.
Наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою суд вирішує шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Зі змісту 1166 Цивільного кодексу України випливає, що за зобов'язанням, яке виникає внаслідок заподіяння шкоди, передбачається презумпція вини порушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
У відповідності до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Господарські суди обгрунтовано дійшли висновку про задоволення позовних вимог.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 року, ст. 1115, ст. 1119 - ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
В задоволенні касаційної скарги відмовити..
Постанову від 24.03.2010 Львівського апеляційного господарського суду зі справи №17/163 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття і касаційному перегляду не підлягає.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
Г.П.Коробенко