11 жовтня 2022 року Справа № 160/12180/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "АМТ" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UА110050/2022/000018/1 від 22.02.2022;
-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» судові витрати у даній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UА110050/2022/000018/1 від 22.02.2022 прийняте митним органом без урахування усіх обставин, відтак останнє підлягає скасуванню у судовому порядку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 257 КАС України.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Відповідачем 02.09.2022 надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні. Митницею здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності і неточності. Наданими декларантом документами висновки митного органу не спростовано, відтак прийнято оскаржуване рішення.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» 06.09.2022 надано відповідь на відзив, згідно змісту якого останній просив позовні вимоги задовольнити. Також зазначив, що право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України. Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Надані декларантом документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за другорядним методом, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані контролюючим органом, посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та недостовірність зазначених в них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, є необґрунтованими і протирічать наданим до позову доказам.
Відповідачем 20.09.2022 надано додаткові пояснення, у яких зазначено, що в даному спірному випадку мало місце відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв'язку з чим і було витребувано копію митної декларації країни відправлення; відсутність зобов'язання щодо надання копії митної декларації країни відправлення у контракті від 20.10.2021 не звільняє декларанта від обов'язку доказування заявленого ним рівня митної вартості товару та надання документів на її підтвердження; за загальноприйнятими правилами ділового обороту сторони зовнішньоекономічної операції можуть обмінюватись будь-якими документами, які містять інформацію, необхідну для здійснення митного оформлення. Відповідно до ст. 33 МКУ митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Позивачем не спростовано обґрунтованих тверджень митного органу стосовно ненадання копії митної декларації країни відправлення, а також не підтвердження повноти включення до митної вартості транспортних витрат. Крім того, за приписами ст. 52 МКУ обов'язок підтвердження достовірності і об'єктивності заявлених даних покладається на декларанта, а не на посадову особу. За обставинами справи декларантом всупереч приписам законодавства з питань митної справи не виконано покладені на нього обов'язки під час митного оформлення, тому в митного органу були всі законні підстави для коригування митної вартості товару.
Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» (м. Дніпро) (м. Дніпро) (покупець) 20.10.2021 укладено з компанією WUXI MACHINERY., LTD (Китай) (продавець) зовнішньоекономічний контракт №FAST-1-2021-TD на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту.
Відповідно до п. 1.1 контракту продавець продає, а покупець купує товар, в асортименті, кількості, та за цінами, вказаними в специфікаціях (додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту.
Компанією WUXI., LTD відповідно до умов даного зовнішньоекономічного контракту, специфікації № 1 від 03.12.2021, рахунку-фактури №SS-21012-TD від 21.12.2021 здійснено поставку ТОВ «ТД «АМТ» товарної партії (вібротрамбовки).
Товарна партія поставлялась на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил “ІНКОТЕРМС 2010”.
Таким чином, складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України).
З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів їх задекларовано товариством до Дніпровської митниці за окремою електронною митною декларацією (ЕМД) від 16.02.2022 № UA110050/2022/001854: - Інструменти ручні переносні виробництва торговельної марки "Кентавр", що мають у своєму складі вмонтований електричний двигун, з живленням від загальної електромережі: вібротрамбовка електрична, що являє собою агрегат, розрахований на переміщення, утримання і спрямування під час роботи від руки, який складається з рами з рукоятками оператора, привідного електродвигуна у поєднанні з редуктором, від яких ударні коливання передаються амортизаційною мембраною до робочої плити, в комплекті з кріпильними елементами: -мод.ВТ-95Е -165шт. Галузь застосування - ущільнення ґрунту, асфальтобетону в дорожньому та цивільному будівництві (Товар № 1 в гр. 31 ЕМД).
Митна вартість зазначеного товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.
Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № FAST-1-2021-TD від 20.10.2021; додаток (специфікація) до нього №1 від 03.12.2021, рахунок-фактура №SS-21012-TD від 21.12.2021; пакувальний лист; платіжне доручення №62 від 04.02.22.
Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: договір перевезення вантажу морським транспортом №2110/912/2019 від 21.10.2019; коносамент №UTRUST21120155В від 29.12.2021; заявку на міжнародне морське перевезення №1/28 від 09.12.2021; рахунок №L50402 від 11.02.2022; акт виконаних робіт від 11.02.2022; довідку про транспортні витрати.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення, відповідно до якого виявлені начебто розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи начебто не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Цим же повідомленням, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митницею були додатково витребувані від ТОВ “ТД “АМТ”, наступні документи: :1) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 6) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару) копію митної декларації країни відправлення; 10) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Листом № 002-22/02 від 22.02.2022 ТОВ «ТД «АМТ» додатково надало митниці: прайс-лист та комерційну пропозицію виробника товару, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
За результатами розгляду усіх поданих декларантом документів митним органом 22.02.2022 прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110050/2022/000018/1.
Відповідно до вказаного рішення, загальна митна вартість задекларованого товару № 1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Загальна сума митної вартості, визначена декларантом для товару №1 у спірному рішенні збільшена митницею з 45265 доларів США до 55738,65 доларів США, тобто на 10473,65 доларів США.
Скориставшись правом, що передбачене п. 2 ч. 3 ст. 52 МК України, підприємством задекларовано зазначену партію товару, а митницею випущено товар у вільний обіг за ЕМД № UA 110050/2022/002244 від 25.02.2022.
Не погоджуючись з вказаним рішенням митного органу позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.
Згідно із ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - Митний кодекс України), митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).
Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно ст.55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
За приписами ст. 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч.1,4 ст.337 Митного кодексу України)
Згідно з ч.1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у спірному рішенні вказується на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв'язку з тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України.
Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Суд досліджуючи оскаржуване рішення на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов наступного висновку.
Стосовно зауважень митного органу, що полягають у наступному: «Враховуючи заявлений характер зовнішньоекономічної угоди - контракт з виробником, умови поставки FOB, пункт 3.1.1 Контракту від 20.10.2021 №FAST-1-2021-TD продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано. Митна декларація країни відправлення не надана до митного оформлення.»
За наслідками розгляду листа декларанта № 002-22/02 від 22.02.2022 та додатково наданих документів, митний орган з приводу цієї ж розбіжності зазначає: «Щодо надання копії декларації країни відправлення. Будь-яка легальна експортно-імпортна операція у Китаї супроводжується оформленням у митному відношенні та декларуванні товарів, що ввозяться або вивозяться. Це передбачено Законом КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затвердженого маніфестом Головного митного управління КНР №52 2008 року. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорта, що також зазначено у пункті 3.1.1 1 Контракту від 20.10.2021 № FAST-1-2021 . У листі від 22.02.2022 №002-22/02 декларантом зазначено, що у контракті №FAST-1-2021-TD від 16.02.2022 (п.3.5,3.6) сторонами узгоджені документи які повинні надаватись для підтвердження поставки товару. Але п.3.6 у контракті №FAST-1-2021-TD від 16.02.2022 взагалі немає. В рамках проведення консультацій декларанта зобов'язано надати копію декларації країни відправлення з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п.2 та п.3 ст. 53 МКУ. Ненадання декларантом ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" експортної декларації свідчить про небажання її надавати митному органу для здійснення контролю правильності заявленої декларантом митної вартості та її складових: перевірки ціни товару, ваги, кількості, найменування, та інших відомостей, що заявлялась митним органам Китаю при вивезенні. Декларантом не надано копію декларації країни відправлення.».
Проте, на думку суду, зазначені твердження митниці є безпідставними, оскільки копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч. 2 ст.53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контрактом №-2021-TD (п. 3.5) сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись компанією-продавцем для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація країни відправлення відсутня. Таким чином, товариство не має права вимагати від іншої сторони документи, надання яких не передбачено Контрактом.
Закон КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затвердженого маніфестом Головного митного управління КНР №52 2008 року не є міжнародно-правовим актом і не підлягає виконанню суб'єктами декларування на території України. Цим Законом встановлено виключно порядок заповнення митної декларації виключно для суб'єктів декларування на території КНР. Також Законом не встановлено обов'язку для суб'єкта декларування на території КНР надавати митну декларацію українському підприємству, або обов'язку суб'єкту декларування на території України подавати митну декларацію КНР митному органу України.
Змінами, внесеними до частини першої ст. 53 МКУ (згідно ЗУ від 02 жовтня 2019 року № 141-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів»), виключено вимогу щодо подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, одночасно з митною декларацією. Відповідно, з урахуванням внесених змін разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та у випадках, встановлених Кодексом, - декларація митної вартості згідно з частиною другою ст. 264 МКУ.
Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
З огляду на відсутність у товариства копії митної декларації країни відправлення та враховуючи безпідставність вимог відповідача, суд дійшов висновку, що означені зауваження є необґрунтованими.
Стосовно зауважень митного органу в частині підтвердження заявленого рівня транспортної складової, суд зазначає таке.
Судом з матеріалів справи встановлено, що 21.10.2019 між GlobalА (перевізник) та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" (замовник) укладено договір №2110/912/2019 від 21.10.2019.
Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання за плату виконати міжнародне морське перевезення (фрахт) вантажів замовника в порядку та на умовах цього контракту.
До митного оформлення товарів надано вказаний вище договір перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) №2110/912/2019 від 21.10.2019, а не договір № 1510/912/2019 від 15.10.2019 як зазначає відповідач.
Згідно Цивільного кодексу України ці види договорів суттєво відрізняються один від іншого. Умовами договору, сторонами якого виступають Замовник та Перевізник, у Перевізника відсутні права Експедитора, передбачені діючим законодавством України.
Крім того, договору ТЕО за №1510/912/2019 від 15.10.2019 взагалі не існує.
Доказів протилежного відповідачем не надано.
Світова практика міжнародного морського перевезення вантажів свідчить про те, що власники морських суден, перевізники та морські лінії мають у різних портах світу своїх представників-морських агентів.
Морський агент - це уповноважена судновласником особа, призначена ним для безпосереднього обслуговування належних судновласникові судів в певному порту або портах, для надання сприяння капітанові судна у взаєминах з вантажовласниками, портовими і адміністративними владою і для скорочення часу стоянки судна в порту.
Тож, компанія «ICS LTD», яка зазначена в коносаменті, є агентом морської лінії (морським агентом) в порту призначення і ніякого відношення до міжнародного морського перевезення не має, що є загальноприйнятою світовою практикою морських перевезень і не вимагає підтвердження наявності договірних відносин із зазначеними особами.
Компанія «ICS LTD» зазначена у коносаменті Перевізника в якості особи, до якої треба звертатись в порту призначення з питаннями щодо вантажів.
Згідно наданих позивачем пояснень у позовній заяві жодних відносин щодо перевезення вантажів за договором фрахту №2110/912/2019 у ТОВ «ТД «АМТ» з зазначеною компанією не існує.
Поставка частини контейнерів здійснювалась відповідно до укладеного договору перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) №2110/912/2019.
Перевізником за договором виступала компанія «Global Container Lines Latvija SIА», яка відповідно до пункту 2.2 договору надала Замовнику коносамент, який є достатнім доказом здійснення перевезення та підставою для вивантаження та подальших операцій з вантажем в порту призначення.
Перевізником «Global Container Lines Latvija SIА» в рамках укладеного договору видано коносамент за №UTRUST21120155В від 29.12.2021 як основний транспортний документ, що підтверджує факт перевезення частини контейнерів відповідно до узгодженої заявки.
Договором не передбачено надання Перевізником інших перевізних документів.
Вимога митного органу про надання інших транспортних документів, посилаючись на факт перевантаження, ґрунтується на припущеннях.
Відповідно до п.4.3 договору №2110/912/2019 перевезення у випадку перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), що зазначена в рахунку (інвойсі) та акті виконаних робіт.
Таким чином, перевантаження контейнерів на інше судно в порту перевалки відноситься до основних умов перевезення, узгоджених сторонами договору і не є додатковими послугами Перевізника, а відтак не потребує окремого визначення чи виділення як зазначає відповідач таких витрат в інвойсі та акті виконаних робіт.
У наданій до митного оформлення заявці №1/28 від 09.12.2021 відсутні будь-які розбіжності щодо транспортних витрат.
Згідних даних заявки загальна вартість фрахту з врахуванням перевантаження (п. 10 заявки) в розмірі 6490 доларів США ідентична даним, зазначеним в інвойсі №L50402 та в акті виконаних робіт від 11.02.2022.
Відтак, надані документи, що підтверджують транспортні витрати, у своїй сукупності не містять розбіжностей щодо числових значень митної вартості і не викликають ніяких обґрунтованих сумнівів.
Стосовно зауваження митниці щодо не зазначення у інвойсі на оплату фрахту заявки на перевезення, суд вважає їх необґрунтованим, оскільки чинне законодавство України не містить вимог щодо обов'язкового зазначення в інвойсах заявок на перевезення.
В інвойсі наявне посилання на контракт фрахту, а оскільки Заявка є невід'ємною частиною контракту таке зазначення є не обов'язковим.
Також судом встановлено, що на дату декларування та заявлення митницею вимоги про надання платіжних документів оплата рахунку №L50402 не здійснювалась, надати банківські платіжні документи, підтверджуючі її здійснення, декларантом не було не можливим.
При цьому, здійснити перевірку вартості транспортної складової митної вартості, визначеної декларантом, відповідач мав можливість відповідно до відомостей, що містяться в інших поданих декларантом документах, а саме договорі фрахту, заявці на перевезення, інвойсі, акті виконаних робіт.
Згідно наявного в матеріалах адміністративної справи платіжного доручення №14 товариством рахунок був оплачений 15.04.2022, тобто після прийняття митницею спірного рішення про коригування митної вартості.
Стосовно зауважень митного органу щодо наданого декларантом прайс-листа від 16.11.2021 та комерційної пропозиції від 24.11.2021, суд зазначає наступне.
Прайс-лист та комерційна пропозиція є документами довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми для них.
Згідно загальноприйнятої світової практики, прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Наявність чи відсутність у прайс-листі чи комерційній пропозиції певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов оплати, торгової марки чи технічних характеристик товарів, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
На це неодноразово звертав свою увагу Верховний Суд у постановах від 27.06.2019 у справі №0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі №820/859/17, від 06.02.2020 №520/10709/18.
Суд зазначає, що відомості, зазначені у прайс-листі знайшли своє підтвердження у первинних документах - Специфікаціях та інвойсах.
Таким чином, зауваження митниці відносно прайс-листа та комерційної пропозиції не є підставою для витребування додаткових документів або неврахування їх, як документів, підтверджуючих вартість товару.
Щодо правильності обрання відповідачем методу для визначення митної вартості.
У спірному рішенні, відповідач зазначає, що: «У відповідності до п.3 ст.337 МКУ проведено контроль співставлення - автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації або інших документах, поданої для митного оформлення, з даними, які містяться в електронних ресурсах митних органів. Відповідно до ст. 33 Митного кодексу України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.
Митна вартість, визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ та ґрунтується на вартості товару, митна вартість яких вже визнана митними органами та розраховується на рівні: «Митну вартість товару №1 скориговано до рівня митної вартості товару « 1. Вібротрамбовка електрична, потужність 3 кВт, потужність удару 70-100 Н.м, Торговельна марка LN Виробник нема даних Країна виробництва CN», співставного з оцінюваним з урахуванням опису, країни виробництва та відправлення Китай, комерційних умов поставки CFR, характеру угоди, митне оформлення якого здійснено за ціною угоди за ЕМД №UA500490/2021/208873 від 28.12.2021 на рівні 4,07 доларів США/кг. Враховуючи відмінні фізичні характеристики товару, оформленого за ЕМД UA500490/2021/208873 від 28.12.2021 та асортимент оцінюваного товару, коригування здійснено з урахуванням основної одиниці виміру, відповідно до товарної номенклатури Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), затвердженого Законом України «Про митний тариф України» від 05.04.2001 №2371-ІІІ (кілограм). Митна вартість товару №1 з урахуванням додаткової одиниці виміру розраховується як 337,81 доларів США/шт ((4,07 доларів США/кг* 13695 кг)/165 шт.)»
Суд зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідачем не дотримано положень статті 55 МК України та «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 р. за №883/21195), згідно яких прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У спірному рішенні зазначені лише дата раніше оформленої ЕМД, її реєстраційний номер, назва зазначеного у ній товару та торгової марки, країна виробництва та рівень до якого скориговано митну вартість, метод за яким скориговано митну вартість.
При цьому, у рішенні зазначені лише дата раніше оформленої ЕМД, її реєстраційний номер, назва зазначеного у ній товару, відмінні від тих, на яких поставлявся товар декларанта, умови поставки, рівень до якого скориговано митну вартість, метод за яким скориговано митну вартість.
При цьому, у рішенні не зазначені вага одиниці товару та розрахунок митної вартості, не наведені технічні характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива.
Верховний Суд розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування» (постанова від 22.04.2019 № 815/6242/17).
У постанові Верховного Суду від 18.12.2020 у справі №160/5853/19 вказано, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається митниця не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.
Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.
Суд зазначає, що обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених постанові від 06.03.2019 у справі №809/278/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, який є індивідуально-правовим актом, оскільки породжує права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: - має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; - зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідачем не доведено належними доказами правомірність свого рішення.
З огляду на встановлені судом обставини, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
За змістом ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UА110050/2022/000018/1 від 22.02.2022.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» (вул. Надії Алексєєнко, буд. 70, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42822115) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371) суму судового збору в розмірі 2481,0 грн (дві чотириста вісімдесят одна гривня).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 11 жовтня 2022 року.
Суддя Н.Є. Калугіна