Номер провадження: 22-ц/813/6252/22
Справа № 947/16290/21
Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.
Доповідач Комлева О. С.
10.10.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого-судді: Комлевої О.С.,
суддів: Сєвєрової Є.С., Сегеди С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17 січня 2022 року про відмову у поновленні пропущеного процесуального строку, постановлену під головуванням судді Калініченко Л.В., у цивільній справі за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фонтан-16» до ОСОБА_2 , державного реєстратора комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельник Тетяни Іванівни про скасування рішення державного реєстратора та державної реєстрації, -
У травні 2021 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фонтан-16» (далі ОСББ «Фонтан-16» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , державного реєстратора комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельник Т.І. про скасування рішення державного реєстратора та державної реєстрації.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 08 червня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та справа призначена до розгляду для проведення підготовчого судового засідання.
14 грудня 2021 року від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив суд поновити строк на вчинення процесуальної дії, з посиланням на те, що строк на подання відзиву було пропущене з поважних причин, а саме з підстав перебування у період з 01.10.2021 року по 28.10.2021 року на лікуванні, у зв'язку з захворюванням на COVID-19.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 січня 2022 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку відмовлено.
Відзив представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 від 14 грудня 2021 року залишений без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, задовольнити заяву представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на поновлення пропущеного строку на подачу відзиву на позовну заяву ОСББ «Фонтан-16», посилаючись на неповне з'ясування обставин справи.
У обґрунтуванні своєї скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що строк для подачі відзиву на позовну заяву був пропущений з поважних причин.
Відзиву до суду надано не було.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 369 ч. 2 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши справу, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволені заяви представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку та повертаючи відзив на позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву з пропуском строку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 191 ЦПК України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Згідно частин 7, 8 ст. 178 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, в ухвалі суду від 08 червня 2021 року, судом визначено відповідачеві п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз'яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов'язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами у справі (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).
15 вересня 2021 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи, на підставі якої представник була ознайомлена з матеріалами справи 20 вересня 2021 року, що підтверджується заявою (а.с.37).
Отже, п'ятнадцятиденний термін визначений судом для подання відзиву на позовну заяву розпочався з наступного дня після ознайомлення з матеріалами справи - 21 вересня 2021 року та закінчився 05 жовтня 2021 року включно.
Висновки суду про те, що наданий представником відповідача 13 грудня 2021 року відзив на позовну заяву, подано до суду з пропуском процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії є вірними.
Статтею 120 ЦПК України встановлено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
У відповідності до ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Також статтею 222 ЦПК України також передбачено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Статтею 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Судом враховано, що встановлення строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених ЦПК України, певних процесуальних дій.
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку на подання до суду заявлених доказів, судом обґрунтовано враховано принцип верховенства права та судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справа «Ілхан проти Туреччини» (№ 22277/93 від 27.06.2000 року § 59).
Висновки суду про те, що представником відповідача жодним чином не обґрунтовано поважність пропуску строку подання доказів та відзиву на позовну заяву до суду відповідають матеріалам справи.
Суд обґрунтовано визнав недостатніми доводи про пропуск процесуальних строків через перебування представника відповідача на лікарняному, з наступних підстав.
У відповідності до поданої до суду довідки ПП «Медичний центр «АрнікаА» від 18.11.2021 року, ОСОБА_1 перебувала на лікарняному у зв'язку з захворюванням у період з 01.10.2021 року по 01.11.2021 року.
Доказів на підтвердження перебування на лікарняному у період з 01.11.2021 року по 13.12.2021 року до суду не надано, як і доказів на підтвердження існування будь-яких інших поважних причин у вказаний строк, який двічі перевищує встановлений судом термін для подання відзиву на позовну заяву.
У ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання правами не допускається.
Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для заявника, оскільки в контексті п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом. Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред'явлення позову до суду.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що представником відповідача подано відзив на позовну заяву з пропуском встановленого процесуального строку на вчинення відповідних процесуальних дій, та необґрунтовано поважність пропуску такого строку, суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість заяви представника про поновлення процесуального строку для вчинення процесуальної дії, у зв'язку з чим відзив на позовну заяву залишив без розгляду.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 про те, що відзиву на позовну заяву був пропущений з поважних причин,колегія суддів вважає безпідставними, оскільки належних та допустимих доказів поважних причин пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву до суду надано не було.
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Одночасно,апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч.1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції, відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17 січня 2022 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 10 жовтня 2022 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Є.С. Сєвєрова
________________________________________ С.М. Сегеда