27 липня 2010 р. № 27/187-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддівВолік І.М.
Капацин Н.В.
Кролевець О.А.
розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2009 р. та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2010 р.
у справі № 27/187-09
за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області"
доТовариства з обмеженою відповідальністю аграрно-виробничого об'єднання "Новоолександрівське"
прозвернення стягнення на майно
за участю представників:
позивача: Ковтун А.В.
відповідача: Гордієнко Т.О.
Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області" (надалі -"Банк") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю аграрно-виробничого об'єднання (надалі -"ТОВ") "Новоолександрівське" про звернення стягнення на належне відповідачу рухоме та нерухоме майно шляхом його продажу на підставі іпотечного договору № 1234-05/2005 від 29.12.2005 р. та договору застави майна № 1235-05/2005 від 28.12.2005 р., з встановленням судом початкової ціни продажу майна в розмірі заставної вартості майна та передачею на період до реалізації предметів іпотеки в управління позивача нерухомого майна -нежитлову будівлю механічного току, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Новоолександрівка, вул. Леніна, буд. 4а, з правом укладання договорів оренди предмету іпотеки з третіми особами та отримання доходів від оренди вказаного майна згідно договорів оренди нерухомого майна № 2/01 від 29.01.2008 р., № 21/02 від 21.02.2008 р., № 3/05-08 від 08.05.2008 р., № 23/05-08 від 23.05.2008 р. або інших договорів, що будуть укладені в майбутньому (позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 1233-05/2005 від 28.12.2005 р. щодо своєчасного та повного повернення кредиту і сплати відсотків, а також наявністю права позивача на звернення стягнення на заставлене за іпотечним договором № 1234-05/2005 від 29.12.2005 р. та договором застави № 1235-05/2005 від 28.12.2005 р. майно.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2009 р. (суддя Татарчук В.О.) в позові відмовлено.
Рішення суду мотивовано нормами ст. 18 ЦК України, ст. 20 Закону України "Про заставу", ст. 33 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 87, 90 Закону України "Про нотаріат", ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" та тим, що позивач захистив своє право шляхом звернення стягнення на заставлене майно шляхом оформлення виконавчого напису нотаріуса.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2010 р. (судді Ясир Л.О., Герасименко І.М., Прудніков В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.
Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2009 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2010 р., та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга обґрунтована неврахуванням норм ст. 112 ЦК України, ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 3, 17, 38 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 14, 27, 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" при прийнятті оскаржуваних судових актів.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в ухвалі суду, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що 28.12.2005 р. між Банком та ТОВ "Новоолександрівське" (позичальник) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 1233-05/2005 (надалі -"Кредитний договір"), згідно якого Банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 1 000 000,00 грн. (ліміт кредитної лінії) під 1 7% річних та комісійну винагороду в розмірі 5 % від ліміту кредитної лінії.
Відповідно до п. 2.2. Кредитного договору датою остаточного повернення всіх грошових коштів за кредитною лінією є 20.11.2006 р.
У разі несвоєчасного погашення суми, що перевищує ліміт кредитної лінії, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є п'ятий робочий день з дня, у якому сталось таке перевищення.
Сторонами у Кредитному договорі також погоджено, що у разі несвоєчасної сплати за кредит відповідно до п.п. 3.2, 3.3 цього договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є шістдесятий календарний день від дня нарахування плати за кредит, яка несплачена у встановлений цим договором строк, але не пізніше дати остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту.
Судами також встановлено, що 28.12.2005 р. в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ТОВ "Новоолександрівське" (заставодавець) укладено договір застави майна № 1235-05/2005 (надалі - "Договір застави"), на підставі якого відповідач передав у заставу транспортні засоби, сільськогосподарську техніку, перелік яких викладений у додатку № 1 до цього договору.
Крім того, 29.12.2005 р. між Банком (іпотекодержатель) та ТОВ "Новоолександрівське" (іпотекодавець) укладений іпотечний договір № 1234-05/2005, який забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору (надалі -"Договір іпотеки").
Відповідно до п. 1.3 Договору іпотеки, предметом іпотеки є нежитлові будівлі, загальна площа та місце знаходження яких наведено в договорі.
На підставах, передбачених в пунктах 5.1. Договору застави та Договору іпотеки, Банк набуває право звернення на предмет застави та іпотеки і його реалізацію в разі порушення умов Кредитного договору.
Під час розгляду справи судами встановлено, що в порушення умов Кредитного договору та норм ст. 526 ЦК України, відповідач у передбачений Кредитним договором строк не погасив кредит в повному обсязі та станом на 07.07.2009 р. заборгованість становила 687 633,91 грн.
Судами обґрунтовано зазначено, що відповідно до ст. 20 Закону України "Про заставу" та ст. 33 Закону України "Про іпотеку" позивач вправі у випадку невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави та іпотеки.
При цьому, згідно ч. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" та ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
У відповідності до зазначених норм законодавства, а також положень п. 5.2. Договору застави та п. 5.2.2. Договору іпотеки, 14.12.2006 р. нотаріусом Дніпродзержинського нотаріального округу Красношлик В.В. вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на рухоме майно, передане в заставу згідно Договору застави, а 18.01.2007 р. -виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно, передане в іпотеку відповідно до Договору іпотеки.
Встановивши дані обставини справи, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з тим, що Банком реалізовано своє право на задоволення вимог по Кредитному договору за рахунок майна, що знаходиться під заставою та іпотекою, шляхом вчинення виконавчих написів нотаріусом.
Втім, колегія суддів оцінює даний висновок як передчасний, виходячи з наступного.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу.
Законодавством визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі. Статтею 18 ЦК України унормований порядок захисту цивільних прав нотаріусом, виконавчий напис якого, вчинений на борговому документі, є виконавчим документом нарівні з рішенням суду.
Відповідно, здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитись у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься, зокрема, захист цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису у випадках і в порядку, встановлених законом.
Крім того, встановивши факт вчинення виконавчих написів нотаріусом, суди ухилились від оцінки наявності у позивача на момент звернення до суду порушеного права, яке може бути захищене судом шляхом звернення стягнення на заставлене майно.
Отже, наведене свідчить, що винесені судові акти підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.
Відповідно до п.1 Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. у справі № 1-1/2010 "В аспекті конституційного подання: -визначення у положенні пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України як однієї з основних засад судочинства "забезпечення … касаційного оскарження рішення суду" у системному зв'язку з положеннями частини першої статті 8, статті 125 Основного Закону України означає лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішення суду; законом можуть бути передбачені й інші форми оскарження та перегляду рішень судів загальної юрисдикції". Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2009 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2010 р. у справі № 27/187-09 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.
Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя І. Волік
Судді: Н. Капацин
О. Кролевець