Справа № 573/38/20
Номер провадження 1-кп/573/9/22
10 жовтня 2022 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ,
експерта ОСОБА_22 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопіллі кримінальне провадження, що зареєстроване в ЄРДР 03.10.2019 за №12019200000000252, по обвинуваченню
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , росіянина, громадянина України, уродженця м. Петропавлівськ, Казахстан, з повною середньою освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця м. Ворожба Білопільського району Сумської області, з повною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , згідно зі ст. 89 КК України не судимого,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України, уродженця смт Кочеток Чугуївського району Харківської області, з повною середньою освітою, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
- за ч. 4 ст. 246 КК України,
Досудовим розслідуванням ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 обвинувачуються у тому, що у невстановлений час у них виник злочинний умисел на незаконний поруб дерев захисних лісонасаджень неподалік с. Білани Білопільського району Сумської області з метою їх подальшої реалізації.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10 за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, 03 жовтня 2019 року у ранковий час, пересуваючись на автомобілі УАЗ, держаний номерний знак НОМЕР_1 , спеціально пристосованому для перевезення пиломатеріалів, прибули на дільницю Ворожба-Люботин на перегоні «Вири-Амбари», 25 кілометр, пікет 7-9 неподалік села Білани Білопільського району Сумської області, на якій знаходяться захисні лісонасадження, що належать виробничому підрозділу «Сумська дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», діючи незаконно, розуміючи характер своїх неправомірних дій, та кримінальну відповідальність за незаконний поруб деревини, без спеціального на те дозволу, ордера та лісорубного квитка, виданого уповноваженими органами, вчинили незаконний поруб 14 дерев породи дуб, а також 5 дерев породи клен. Відповідно до висновку експерта Сумського відділення ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса №2025 від 20.12.2019 розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев, підтверджується на суму 258809,43 грн, що відповідно до примітки 2 до ст. 246 КК України у 60 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що є тяжкими наслідками.
Таким чином, ОСОБА_10 за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими особами, діючи з єдиним умислом, з корисливих мотивів, незаконно, умисно, розуміючи характер своїх неправомірних дій та кримінальну відповідальність за незаконний поруб деревини, вчинили незаконну порубку лісу, а саме 14 дерев породи дуб, а також 5 дерев породи клен, що спричинило шкоду на суму 258809,43 грн, що становить тяжкі наслідки.
На думку сторони обвинувачення, ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 своїми умисними діями, які виразилися у незаконній порубці лісу, а саме 14 дерев породи дуб, а також 5 дерев породи клен, чим завдано шкоди на суму 258809,43 грн, вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 246 КК України, тобто незаконну порубку лісу, кваліфікуючими ознаками якого є попередня змова групою осіб та спричинення тяжких наслідків.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою винуватість не визнав повністю, суду пояснив, що у 2019 році займався демонтажем старих будинків та продажем бувших у користуванні будматеріалів. Заготівлею лісу не займався. Під час демонтажу будинків знаходив там і дрова, які теж продавав. Періодично йому допомагав ОСОБА_23 . Також він підшукував собі постійного працівника для надання допомоги у робочих та домашніх справах, у зв'язку з чим просив своїх знайомих допомогти йому у пошуках. Хтось із знайомих дав йому телефон ОСОБА_24 . Він зателефонував йому, останній погодився допомагати за плату. Увечері 02.10.2019 ОСОБА_8 приїхав у м. Суми з м. Харків. ОСОБА_10 власним автомобілем разом із ОСОБА_9 забрали його і привезли в м. Білопілля, де залишили у тещі ОСОБА_10 . Також домовився з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про те, що 03.10.2019 вони разом з ним поїдуть в с. Амбари Білопільського району з метою пошуку старих будинків, які можна придбати на будматеріали.
03.10.2019 ОСОБА_10 разом з ОСОБА_9 , близько 12:00 год, виїхали з м. Ворожба до м. Білопілля, де забрали ОСОБА_8 і поїхали в с. Амбари. Їх шлях пролягав через с. Білани, де вони зупинилися подивитися старі будинку, але нічого підходящого не знайшли і поїхали в с. Амбари. Дорога проходила повз лісопосадку, де він зупинився з метою справити природні потреби. У автомобілі були рації. Він давно їх придбав і вони там вже роки три знаходилися. Хлопцям сказав, щоб сиділи в автомобілі, а він скоро повернеться. Зайшов до лісопосадки, справив свої потреби і побачив, що навколо лежать спиляні дерева. В цей час почув гуркіт двигуна та пішов до своєї машини, біля якої вже стояв незнайомий автомобіль та люди у цивільному одязі, які стали вимагати показати документи. Це відбулося десь о 14-14:30 год. Він у них запитав, хто вони такі. Один з них представився майором поліції Гармашем. Вони у нього запитали чи не бачив іншого автомобіля. ОСОБА_9 та ОСОБА_8 тут не було. Потім, не питаючи його дозволу, взяли під руки і повели до місця порубу дерев. Там він побачив сумку, у якій знаходилися цепки для бензопили, мастила. Йому наказали зняти куртку та покласти біля сумки. Далі побачив, що двоє чоловіків під руки ведуть ОСОБА_9 і в цей час до них став підходити ОСОБА_8 зі словами: «Що за гамір!». ОСОБА_8 також сказали зняти куртку. В цей час до лісопосадки наїхало дуже багато людей. Також приїхали представники «Корду». Їм не давали навіть рухатись. Якісь люди робили огляд місцевості, двох понятих привезли вже в кінці огляду і заміри пеньків робилися без них. Також оглядали його автомобіль. Після огляду їм одягли кайданки та повезли в м. Суми, де помістили в ІТТ. Два дні він перебував у камері сам, інших осіб до нього не поміщали. Ніяких розмов про вчинення злочину він ні з ким не вів. На аудіозаписах зафіксовані не його розмови.
Події в лісопосадці відбувалися близько 14:00 - 14:30 год, зранку їх там не було і не могло бути, бо тільки з Ворожби вони виїхали приблизно о 12:00 - 12:30 год.
Для демонтажу будинків їм були потрібні ломи, фомки, молоток, тому вони у них із собою були і їх потім знайшли в автомобілі. Ні бензопил, ні цепок у них із собою не було. Раціями вони не користувалися, ті просто лежали в автомобілі.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою винуватість не визнав повністю, суду пояснив, що з ОСОБА_10 знайомий з дитинства і періодично допомагав йому з різними роботами по господарству за плату, бо на той час не працював.
Увечері 02.10.2019 ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10 із м. Суми забрали ОСОБА_8 , завезли його до тещі Фіронова в м. Білопілля, а самі поїхали додому в м. Ворожба. 03.10.2019 зранку йому зателефонував ОСОБА_10 , запропонував їхати на роботу, на яку вже саме точно не пам'ятає, здається з демонтажу будинків. Виїхали з Ворожби десь о 12 год, у ОСОБА_25 забрали ОСОБА_8 і поїхали в напрямок с. Білани. У цьому селі зупинилися біля магазину, дещо придбали і поїхали далі. Проїхавши близько 1 км, зупинилися біля якоїсь лісопосадки, ОСОБА_10 сказав почекати тут, а він відійде в туалет. У машині вони побачили рації, взяли з ОСОБА_8 їх подивитися. Вийшли з машини, погралися з раціями і з ОСОБА_26 теж розійшлися по лісопосадці у різні сторони в туалет.
Потім ОСОБА_9 почув гуркіт автомобіля, подумав, що це ОСОБА_10 збирається вже від'їжджати, тому пішов на звук. Але по дорозі його затримали якісь люди у цивільному одязі і разом з ними він пішов на голоси, які було чутно попереду. Його привели до посадки, там вже був ОСОБА_10 , пізніше підвели ОСОБА_8 . Їх стали звинувачувати у порубці дерев. Хвилин через 15 після того, як його привели до місця порубки, почався огляд. Потім їх трьох затримали і відвезли в м. Суми. В камері він був сам, нікому про обставини їх затримання не розповідав, на аудіозапису не його голос.
Винуватість свою ОСОБА_9 не визнає, бо дерева вони не пиляли, у них із собою не було бензопил чи іншого спеціального знаряддя для цього. Раніше у цій лісопосадці він не був.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою винуватість не визнав повністю, суду пояснив, що восени 2019 року не працював, а сім'ю необхідно було утримувати, тому коли один його товариш запропонував роботу в Сумах, то він погодився. 02.10.2019 йому зателефонував ОСОБА_10 , запропонував роботу по демонтажу. Сказав, що житло також надасть. ОСОБА_8 погодився і в цей же день виїхав маршруткою з Харкова до Сум. Приїхав близько 19 год, зателефонував ОСОБА_10 і сказав, що вже в Сумах. ОСОБА_27 сказав почекати, він його забере. Через деякий час приїхав ОСОБА_10 з ОСОБА_9 і забрали його. Вони кудись привезли його, поселили. По дорозі обговорили роботу та оплату, але вже подробиць щодо виду робіт та розміру оплати не пам'ятає. Наступного дня зателефонував ОСОБА_10 і сказав, що скоро за ним заїде, щоб він зібрався. Близько 12 -13 год за ним заїхав ОСОБА_10 з ОСОБА_9 і вони кудись поїхали. Знав, що кудись їдуть в село на демонтаж. Куди саме вони їхали йому було невідомо, бо місцевості взагалі не знав.
По дорозі, яка проходила повз лісопосадку, ОСОБА_10 зупинився і пішов у туалет. Вони з ОСОБА_9 залишилися в автомобілі, але потім їм теж захотілося в туалет і вони з ОСОБА_28 розійшлися у різні сторони. Справивши свої потреби, став повертатися до автомобіля і побачив, що в лісопосадці стоїть ОСОБА_10 з невідомими людьми. ОСОБА_8 підійшов і його зразу стали обшукувати.
Тут було дуже багато людей у цивільному одязі, ОСОБА_10 просив адвоката, йому ніхто адвоката не надав. Ближче до вечора їх трьох відвезли в м. Суми, де помістили у камери. Він два дні там знаходився один, нікого більше там не було.
ОСОБА_8 того дня так і не зрозумів за що їх затримали, бо ніхто причин затримання не пояснив, ніяких дерев вони не пиляли, просто їхали повз лісопосадку. Ні бензопил, ні цепок у них із собою не було. Лише у машині були молоток, фомки, необхідні для демонтажу будівель.
На підтвердження винуватості ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 прокурором заявлено клопотання про допит представника потерпілої ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та надані письмові докази.
За клопотанням сторони захисту судом допитані свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , експерт ОСОБА_22 .
Заслухавши обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , експерта ОСОБА_22 , всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв'язку за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм чинного кримінального процесуального законодавства, а інші - як самі по собі, так і в сукупності - прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.
До такого висновку суд дійшов, враховуючи таке.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне провадження, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод, і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Статтею 90 КПК України передбачено, що рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.
Пунктами 1 та 2 частини 1 статті 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 1 статті 92 КПК України передбачено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
У силу положень частини 3 статті 62 Конституції України, статті 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності винуватості особи мають тлумачитися на її користь.
Виходячи з цих засад, тягар доказування винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення покладається на сторону обвинувачення. У разі, якщо розумні сумніви щодо існування обставин, на яких ґрунтується обвинувачення, не були виключені дослідженими в суді доказами, обвинувачений користується перевагами розумного сумніву і має бути виправданий через неспростовану презумпцію невинуватості.
При ухваленні вироку всі докази, розглянуті в судовому засіданні, мають одержати належну оцінку.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Пунктом 2 та підпунктом «c» пункту 3 статті 6 Конценції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У п. 150 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява №42310), у п. 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (заява №16437/04) зазначено, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey, п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Так, допитами представника потерпілого, свідків, експерта судом встановлено таке.
Представник потерпілого ОСОБА_7 суду пояснила, що 03.10.2019, близько 10:00 год, була виявлена незаконна порубка 14 дубів та 5 кленів у захисній смузі на земельній ділянці неподалік с. Білани Білопільського району, яка належить АТ «Укрзалізниця». Право власності на земельну ділянку підтверджується документами, які долучені до позову в суді. Ці документи під час досудового розслідування ними не надавалися слідству і захисту не відкривалися.
Зазначеними показаннями представника потерпілої винуватість обвинувачених не підтверджується взагалі. Ними підтверджується лише той факт, що 03.10.2019 дійсно була виявлена незаконна порубка дерев.
Свідок ОСОБА_14 допитаний 30.11.2020 суду пояснив, що працює майстром лісу ПЧЛ. Лісосмуга вздовж залізничної колії біля с. Білани відноситься до його обслуговування. Періодичність обходу - 2 рази на місяць, але він їздить на обхід частіше - один раз на тиждень. 03.10.2019 спільно з напарником ОСОБА_15 здійснювали обхід неподалік с. Білани і близько 10:00 год почули, що пиляють дерева, бо чутно було як падає спиляне дерево. Бачити з того місця, де почули звуки, поруб дерев не могли, визначили його по звуках. ОСОБА_14 зателефонував знайомому слідчому, який працює в ГУ НП, і повідомив про порубку дерев. Той йому сказав залишатися на місці і чекати поліцію.
Десь через 1,5 - 2 години приїхали поліцейські на своєму автомобілі. ОСОБА_14 з ОСОБА_15 були на своєму автомобілі. Коли приїхали поліцейські, то вони двома машинами поїхали на місце вирубки. Під час цього ОСОБА_14 знаходився у автомобілі поліцейських. По дорозі вони зустріли легковий автомобіль зеленого кольору, номер якого він не роздивився і який проїхав на великій швидкості. Хто і як сідав у цей автомобіль він не бачив. Щоб кидали у цей автомобіль пилки теж не бачив. За цим автомобілем ніхто з поліцейських не поїхав. Приїхали на місце та побачили, що стоїть автомобіль УАЗ з лебідкою, ланцюги лежали, а бензопил та пилок не бачив. Візуально він побачив близько 5 зрубаних дерев. Потім їх порахували і виявили близько 15 спиляних дерев. Точну кількість вже не пам'ятає. Усі зрубані дерева знаходилися на місці вирубки біля пеньків, вивезти нічого ще не встигли. Деякі вже були порізані на колоди. Побачив 7-8 колод вже розпиляних довжиною 2,5 м і верхівки з них знаходилися поряд.
Верхівки з розпиляних на колоди дерев та інші стовбури зі спиляних дерев знаходилися на місці огляду, але поліція чомусь їх не описала і не врахувала. Також побачив тут і трьох злочинців, вони просто стояли. Їх затримали відразу ж по прибуттю поліцейських. Їхніх адвокатів він не бачив у лісі взагалі. Порубка дерев була здійснена у лісопосадці біля залізничної колії. На теперішній час усі спиляні дерева так і знаходяться на місці їх спилювання.
У день виявлення порубки дерев ОСОБА_14 взагалі у приміщенні поліції у м. Суми не був, усі документи він підписував на місці вирубки, у тому числі і заяву про злочин, тут же його допитали. Під час огляду 03.10.2019 велась зйомка поліцейськими. В огляді місця вирубки дерев 15.11.2019 участі не приймав взагалі, пеньки оглядали лише 03.10.2019.
26.09.2022 свідок ОСОБА_14 повторно допитувався судом з метою уточнення його показань після допиту свідка ОСОБА_18 . Цього дня свідок зазначив, що пройшло вже два роки після подій, тому не пам'ятає майже нічого. Зазначив, що у цій справі не раз слідчий його викликав, коли саме і що в ці дні робили забув. Пам'ятає, що коли були виявлені злочинці на місці порубу, то при огляді пеньків дійсно були присутні екологи.
Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що працює начальником дільниці ПЧЛ. 03.10.2019 спільно з майстром ОСОБА_14 здійснювали обхід залізничної колії. Близько 10:00 год дійшли до с. Білани і почули як у лісопосадці працює бензопила та падають дерева. Повідомили про це у поліцію. Поліцейські приїхали десь о третій годині. Вони їх чекали на місці. Спільно з ними вони з ОСОБА_14 поїхали до місця вирубки, автомобілі залишили метрів за 150 до вирубки і пішли пішки. Коли вони тільки зупинилися, то пилка ще працювала. Бачив як назустріч на швидкості проїхав автомобіль зеленого кольору. Хто на ньому їхав не знає. Щоб ховали у цей автомобіль бензопили він не бачив. На місці виявили бензин, автомобіль УАЗ, ключі від бензопили. Побачили двох чоловіків і потім третій чоловік підійшов з рацією у руках. Також виявили 19 спиляних дерев. Стовбури спиляних дерев знаходилися поряд з пеньками. У затриманих були вилучені мобільні телефони, рації. Поняті на огляді були, але не з початку. Вони підійшли пізніше. У цей же день на місце огляду приїздили екологи. Із затриманими чоловіками велись якісь розмови. Колоди були не з усіх дерев, верхівки лежали поряд, пеньків було більше, ніж колод. На теперішній час дерева так і лежать на місці огляду.
Проаналізувавши показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_29 , суд зазначає, що їхніми показаннями поза розумним сумнівом винуватість обвинувачених не підтверджується. Вони не вказали, що бачили як обвинувачені пиляли дерева. Також зазначили, що обвинувачених побачили лише на місці порубу близько 14:00 - 15:00 год. Звуки від роботи бензопил чули ще десь о 10:00 год, тому і повідомили в поліцію.
Але суд зазначає, що бензопили, ручні пили, сокири чи будь-які інші знаряддя, пристосовані до спиляння чи вирубки дерев, ні на місці вчинення злочину, ні в автомобілі, на якому приїхали обвинувачені, не виявлено. Про наявність бензопили на місці вчинення злочину вказав лише свідок ОСОБА_18 . Жоден з інших свідків, що допитані судом, про виявлення пил не зазначив, згідно з протоколами огляду місця події та обшуку автомобіля УАЗ (том 1 а. п. 219-225, 244-251), що здійснювалися того ж дня безпосередньо на місці затримання обвинувачених, ці предмети також не були виявлені.
За клопотанням сторони захисту судом були допитані свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , експерт ОСОБА_22 .
Свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що у жовтні 2019 року працював державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Сумській області. Восени 2019 року, точну дату не пам'ятає, йому зателефонував заступник начальника і сказав, що потрібно виїхати на огляд у с. Вири, бо там порубали дерева.
Приїхали вони на місце порубки. Там було дуже багато людей. Він прибув зі своїм начальником ОСОБА_30 їхні обов'язки входило заміряти ширину шийки кореня пеньків. Потім до їхньої установи надходив лист про здійснення розрахунку завданої злочинцями шкоди від порубки дерев. Лист (а. п. 132 том 2) складав він, при розрахунках виходив з обмірів, які робив рулеткою. Обміри пеньків здійснював згідно з п. 4 Постанови КМ №665, тобто робив не менше двох замірів і розраховував середній показник.
На місці незаконної порубки дерев ОСОБА_18 був лише один раз, саме тоді, коли затримали злочинців. Коли він з ОСОБА_31 приїхали, то обвинувачені теж там перебували.
Свідок ОСОБА_18 категорично наполягав на тому, що на місце цієї порубки він виїжджав лише один раз саме у той день, коли затримали злочинців, тобто 03.10.2019.
Огляд проводив разом з ОСОБА_31 і представником дистанції колії, були присутні працівники поліції. ОСОБА_18 робив 2 заміри кожного пенька, а слідчий - вирахування середнього показника ширини пенька біля шийки кореня. На місці огляду ОСОБА_18 також бачив колоди дерев, бензопилу, радіостанції. Щодо протоколу за листопад 2019 року свідок нічого пояснити не може, бо по датам не пам'ятає коли саме виїжджав на місце порубки. Але наполягає на тому, що виїжджав туди лише один раз разом зі своїм керівником ОСОБА_32 саме у той день, коли на місці злочину були затримані особи, що здійснили порубку дерев.
Свідок ОСОБА_18 зазначив, що на місці огляду бачив бензопилу. Але суд у цій частині не може прийняти до уваги показання цього свідка, оскільки жоден інший свідок цього не підтвердив і відповідно до протоколів огляду та обшуку від 03.10.2019 на місці події та в автомобілі, на якому прибули обвинувачені, бензопила не виявлена.
Також суд звертає увагу на те, що свідок ОСОБА_18 стверджував, що на місці огляду події 03.10.2019 він був присутній разом зі своїм начальником ОСОБА_31 , саме вони робили заміри, які слідчий заніс у протокол.
Але як вбачається з протоколу огляду місця події від 03.10.2019, ОСОБА_18 та ОСОБА_33 участі в огляді не приймали, бо у протоколі вони не зазначені. Більш детальніше цей документ судом буде проаналізований при оцінці письмових доказів.
Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що точно вже не пам'ятає, але була колись понятою на огляді у лісі, там рахували пеньки. Більше з тих подій нічого не пам'ятає. Обвинувачених не пам'ятає і бачить вперше у залі суду.
Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що приймав участь як понятий у огляді лісопосадки. Хто його запросив на огляд він не пам'ятає. На огляд прибули з другою понятою ОСОБА_16 десь після обіду. Було ще видно. Здається на огляді був лісник. Там знаходилося три автомобілі з людьми. Було приблизно 12 чоловік. Звідки поліцейські, з м. Суми чи м. Білопілля, ОСОБА_17 не знає. Але одна з машин була з Білопільського відділенні поліції. Міряли пеньки рулеткою. Обміри робив працівник поліції. Чи були на огляді обвинувачені свідок не пам'ятає. Бачив спиляні дерева. Слідчий писав протокол. Прізвище його він не знає. На місці огляду відео знімав експерт ОСОБА_34 , який працює у Білопільському відділенні поліції.
Допит свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 хоча і здійснювався за клопотанням сторони захисту, але фактично вони є свідками сторони обвинувачення, оскільки були під час досудового розслідування залучені слідчим як поняті для участі в огляді місця події та обшуці.
Проаналізувавши показання цих свідків, суд зазначає, що вони як не підтверджують винуватість обвинувачених, так і не спростовують її, оскільки надані ними показання є поверховими та малоінформативними.
Свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що у 2019 році, точно дати не пам'ятає, їздила у гості до колишньої свекрухи в с. Вири Білопільського району. Коли йшла на потяг, то її попросили побути понятою. Вона погодилася, бо їй пообіцяли довезти до м. Суми. На огляді був хлопець понятий, ОСОБА_28 і ще двоє людей. Два чи три заміри пеньків робились. ОСОБА_28 їх не міряв. З чоловіків був один бородатий. А взагалі вона не пам'ятає облич чоловіків, бо вони були у масках із-за ковіда. Зараз час проведення огляду назвати не може, але точно стверджує, що на огляді о 08:14 год вона не могла бути присутньою, бо з будинку свекрухи вийшла тільки о 09:00 год. Ішла близько 15 хвилин і зайшла ще до племінника. У нього побула близько 15 хвилин. І пішла далі на потяг. Хвилин через 30, після того як вийшла від племінника, її запросили побути понятою.
Отже, враховуючи мінімальний час, що зазначила свідок ОСОБА_21 , то на огляд вона прибула не раніше 10:00 год. Окрім того, вона категорично стверджувала, що о 08:14 год вона на огляді не могла бути присутня.
Суд зазначає, як вбачається з протоколу огляду місця події від 15.11.2019 (том 2 а. п. 79-81), огляд був проведений у період часу з 08:14 до 08:57 год, але докладно аналіз цьому доказу буде наданий нижче при оцінці письмових доказів.
Окрім того, свідок ОСОБА_21 не могла вказати дату своєї участі в огляді і зазначила, що чоловіки були в масках, бо був уже ковід. Але суд зазначає, що у жовтні 2019 року на території України був відсутній масковий режим у зв'язку з поширенням цієї хвороби.
Отже, такими нелогічними та суперечливими показаннями свідка не може обґрунтовуватися винуватість обвинувачених, яка повинна бути доведена поза розумним сумнівом.
А окрім того, свідок ОСОБА_21 спростувала факт проведення огляду та заміру пеньків 15.11.2019 у період часу з 08:14 до 08:57 год.
Свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що був понятим на огляді, коли заміряли пеньки. Коли це було не пам'ятає. Після огляду підписав протокол. Понятим бути його запросив ОСОБА_19 , якого він знав ще до цих подій. Близько 7-8 год прибули на місце огляду у лісопосадку. При огляді була присутня як понята жінка, слідчий ОСОБА_19 , еколог чи спеціаліст та ще пару чоловіків. Порахували пеньки. Їх було близько 20. Здається міряли їх рулеткою. Скільки разів міряли точно сказати не може, бо не пам'ятає. Слідчий ще фотографував.
Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що у 2019 році працював слідчим СУ ГУ НП в Сумській області і здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 та інших осіб. 03.10.2019 о 11:05 год він особисто прийняв заяву у ОСОБА_14 в м. Суми в СУ ГУНП в Сумській області про порубку дерев у с. Вири Білопільського району, який звернувся, мабуть, через чергову частину чи через когось, вже не пам'ятає. Після надходження заяви ОСОБА_14 відомості були внесені в ЄРДР і він виїхав на огляд місця події. ОСОБА_14 з м. Суми їхав разом з ними, але у іншому автомобілі. Потім він пересів до них у автомобіль, коли вони з траси повернули на місце вирубки. Дорогу з траси до місця вирубки показував теж ОСОБА_14 . Він же потім показав і місце вирубки. По дорозі зв'язалися з місцевими поліцейськими, викликали спеціаліста та попросили допомогти з понятими. Понятих на місце огляду привезли саме представники Білопільського відділення поліції.
Коли під'їжджали до місця вирубки, то почули, що упало дерево і вони побігли на те місце. Там він побачив автомобіль «УАЗ». Інший автомобіль зеленого кольору ОСОБА_19 не бачив. ОСОБА_10 у цей час підійшов до автомобіля «УАЗ» і вони попросили його почекати тут. Фактичне затримання ОСОБА_10 і ОСОБА_8 відбулося о 16:00 год. Із цього часу вони вже були під контролем поліції. Огляд місця події розпочався о 16:55 год, тобто коли обвинувачені вже були у статусі затриманих осіб. Учасниками при ОМП обвинувачених він не вказав, бо вони вже перебували під контролем поліції і їх тут виявили. Під час їх затримання відеофіксація не проводилась. Клопотань про залучення захисників від затриманих не надходило. У протокол огляду вписав одяг і телефон підозрюваних, тому що вони лежали на землі. На огляді був спеціаліст, який вів зйомку. При цьому застосовувалась відеокамера. Чому до протоколу огляду не долучено фото- та відеозйомка ОСОБА_19 пояснити не може. Заміри пеньків робили спеціалісти-екологи ОСОБА_18 та ОСОБА_35 . Хто саме з них міряв рулеткою не пам'ятає. ОСОБА_19 розміри диктував спеціаліст. При цьому він оголошував ці показники. По методиці заміри робляться двічі або еколог відразу каже середній показник. При огляді 03.10.2019 еколог зразу називав середній показник величини. Чому у протоколі не вказав, що це середній показник розмірів пеньків, він пояснити не може. Під час огляду місця події бензопилу не знайшли. Центр правової допомоги про затримання обвинувачених повідомили о 17:54 год. З ОСОБА_19 був ще один слідчий, можливо це він телефонував до цього центру. ОСОБА_18 на огляді 15.11.2019 був точно.
Аналізуючи показання свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , допит яких хоча і здійснювався за клопотанням сторони захисту, але фактично вони є свідками сторони обвинувачення, бо ОСОБА_20 був понятим під час досудового розслідування, ОСОБА_19 - слідчим, суд зазначає, що вони поза розумним сумнівом винуватості обвинувачених не підтверджують. Більш того, вони є суперечливими, нелогічними та непослідовними. До цього висновку суд дійшов, враховуючи таке.
Так, ОСОБА_19 вказавши під час допиту про участь у огляді спеціалістів-екологів ОСОБА_18 та ОСОБА_36 , у той же час не зміг пояснити, чому у протоколі огляду він їх не зазначив. Не зміг він пояснити з якою метою проводився огляд місцевості 15.11.2019, якщо усі заміри були зроблені 03.10.2019.
ОСОБА_19 зазначив, що коли вони підходили до місця вчинення злочину, то почули як впало дерево, але у протоколі огляду місця події взагалі не зазначено про виявлення хоча б одного зрубаного дерева. Як вбачається з протоколу ОПМ (том 1 а. п. 219-225), то там під час огляду виявлені лише 19 пеньків та 7 колод деревини породи дуб.
ОСОБА_19 не зміг пояснити суду, чому до протоколу ОМП не долучена фототаблиця, хоча у ньому зазначено про застосування фотокамери. Не пояснив розбіжностей у його та показаннях свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та не спростував їх, бо ОСОБА_14 категорично стверджував, що зранку і до вечора 03.10.2019 він постійно перебував біля лісопосадки, де були затримані обвинувачені. У м. Суми для написання заяви про злочин не приїздив. А ОСОБА_19 , навпаки, вказав, що у ОСОБА_14 заяву відібрав саме в м. Суми. Свідок ОСОБА_15 теж зазначив, що ОСОБА_14 разом з ним біля лісопосадки перебував з моменту виявлення незаконного порубу і до приїзду поліції.
Не зміг свідок ОСОБА_19 спростувати показання свідка ОСОБА_18 , який теж категорично зазначив, що на огляді місця події 15.11.2019 він не був присутній.
Показаннями свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 участь ОСОБА_18 у огляді 15.11.2019 не підтвердилась. Суперечності щодо часу проведення огляду 15.11.2019 між показаннями свідка ОСОБА_21 , яка наполягала на тому, що на огляді раніше, ніж о 10 год вона не могла бути присутня, і протоколом огляду місцевості від 15.11.2019, де вказано, що огляд проведений у період часу з 08:14 до 08:57 год, свідок ОСОБА_19 пояснити не зміг. Свідок ОСОБА_20 взагалі не вказав ні дати проведення огляду з його участю, ні прізвищ учасників огляду.
У судовому засіданні після допиту вказаних свідків прокурор теж не надав жодного доказу на підтвердження показань свідка ОСОБА_19 та спростування показань вказаних вище інших свідків, хоча це є його прямим обов'язком відповідно до вимог ст. 9 КПК України, оскільки доведення винуватості обвинувачених поза розумним сумнівом покладається саме на нього. Після допиту свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_14 їх показання щодо обставин проведення оглядів місця події 03.10.2019, 15.11.2019 він мав можливість перевірити та надати суду докази на спростування чи підтвердження показань свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 та інших. Але цього зроблено не було, тому усі сумніви у такому випадку трактуються на користь обвинувачених.
Експерт ОСОБА_22 суду пояснила, що проводила економічну експертизу на предмет визначення шкоди, завданої діями обвинувачених. Особисто вона на місце порубки дерев не виїжджала, дерев та пеньків не бачила взагалі. Для розрахування шкоди береться середній показник ширини шийки кореня. Тому робляться заміри від найменшої до найбільшої ширини і розраховується середній показник. Отже, замірів повинно бути не менше двох. Пояснити різницю у розмірі шкоди між розрахунком шкоди екологічної інспекції та її висновком суду не може.
На підтвердження винуватості обвинувачених прокурор надав суду витяг з ЄРДР від 03.10.2019 у кримінальному провадженні №12019200000000252, що сформований 04.10.2019, про внесення відомостей за матеріалами правоохоронних органів про виявлення 03.10.2019 незаконної порубки дерев (том 1 а. п. 215).
Суд зазначає, що витяг з ЄРДР є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 Глави 2 Розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17 липня 2012 року, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру.
Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів та не може бути покладений в основу обвинувачення.
Саме такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №761/28347/15.
Прокурор як доказ винуватості обвинувачених надав рапорт старшого слідчого ОСОБА_37 від 03.10.2019 та протокол від 03.10.2019 прийняття заяви ОСОБА_14 об 11:05 год слідчим ОСОБА_19 про те, що 03.10.2019, близько 10:00 год виявлено самовільний поруб дерев (том 1 а. п. 216-218).
Суд зазначає, що свідок ОСОБА_19 повідомив, що заяву прийняв особисто від ОСОБА_14 у м. Суми, після чого виїхали з м. Суми на місце злочину, у тому числі з ними їхав і ОСОБА_14 .
Але свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні наполягав на тому, що у поліцію телефонував по мобільному телефону, перебуваючи неподалік від місця порубки дерев, після того як спільно із ОСОБА_15 її виявили. Працівників поліції чекали неподалік від місця злочину і до закінчення огляду місця події, що здійснили працівники поліції. Він у м. Суми не виїздив. Був постійно у Білопільському районі неподалік с. Вири чи с. Білани.
Свідок ОСОБА_15 також підтвердив, що з ОСОБА_14 вони виявили незаконну порубку дерев і неподалік від місця вчинення злочину очікували приїзд поліції.
Суд зазначає, якщо слідувати версії обвинувачення і показанням свідка ОСОБА_19 про те, що саме ОСОБА_14 особисто повідомив правоохоронний орган про виявлене кримінальне правопорушення, то чому до ЄРДР була внесена інформація, що кримінальне правопорушення виявлено правоохоронними та контролюючими органами, а не ОСОБА_14 .
Також виникає питання звідки з'явився рапорт старшого слідчого ОСОБА_37 про виявлення закінченого замаху на таємне заволодіння пило-лісоматеріалами вартістю близько 200000 грн, що належать Сумській дистанції захисних насаджень, якщо вже заява ОСОБА_14 надійшла до чергової частини СУ ГУНП в Сумській області.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що у рапорті йде мова не про порубку дерев, а про таємне заволодіння пило-лісоматеріалами.
Отже, судом з достовірністю встановлено, що об 11:05 год 03.10.2019 ОСОБА_14 у м. Суми не перебував, а тому вказаний протокол від 03.10.2019 про прийняття заяви про злочин від ОСОБА_14 судом не може бути прийнятий як доказ з підстав його невідповідності обставинам справи.
Прокурор зазначене вище не спростовував і протилежного суду не довів.
А рапорт слідчого ОСОБА_37 не підтверджує винуватість обвинувачених.
Прокурор надав суду протокол огляду місця події від 03.10.2019, під час проведення якого виявлена порубка дерев неподалік с. Білани Білопільського району, вилучені речові докази (том 1 а. п. 219-225).
Сторона захисту зазначений протокол огляду просила визнати недопустимим та неналежним доказом, оскільки він здобутий з порушенням вимог КПК України.
Із зазначеного протоколу огляду вбачається, що старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_19 з участю понятих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , представників Сумської дистанції захисних лісонасаджень ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , старшого інспектора-криміналіста Білопільського ВП ОСОБА_38 з 16:55 год до 19:05 год 03.10.2019 оглянуто залізничне лісонасадження на дільниці Ворожба-Люботин на перегоні «Вири-Амбари», кілометр 25, пікет 7-9, тобто від залізничної станції Ворожба на відстані 25 км 700 м, де виявлені троє громадян - ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , 14 пеньків породи дуб, 5 пеньків породи клен гостролистий, 7 колод деревини породи дуб, одяг обвинувачених, їхні мобільні телефони, три пластикові пляшки з рідиною червоного, зеленого та темного кольорів, автомобіль "УАЗ" та інші речі.
Суд зазначає, що заява про кримінальне правопорушення у цьому провадженні прийнята слідчим СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_19 , рапорт про виявлення кримінального правопорушення від 03.10.2019 складений слідчим СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_39 , відомості в ЄРДР у цьому провадженні внесені представником СУ ГУПН в Сумській області, огляд місця події проведений теж слідчим СВ ГУПН в Сумській області ОСОБА_19 вже після внесення відомостей про нього в ЄРДР.
Отже, огляд місця події 03.10.2019 та усі подальші слідчі та розшукові дії у кримінальному провадженні щодо обвинувачених розпочато та закінчено слідчими СУ ГУНП в Сумській області.
Під час проведення огляду місця події був присутній старший інспектор-криміналіст Білопільського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_40 .
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 71 КПК України спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо).
Суд зазначає, що прокурор не надав доказів на підтвердження того, що ОСОБА_41 , який був співробітником Білопільського відділення поліції і яке досудове розслідування провадження щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не здійснювало, на законних підставах був залучений слідчим СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_19 до участі у проведенні огляду місця події, тобто ні постанова слідчого про залучення спеціаліста, ні доручення у порядку ст. 40 КПК України суду не надані.
Окрім того, у протоколі огляду нічого не зазначено про те, спеціалістом у якій галузі був ОСОБА_41 і що, як спеціаліст, він робив на огляді.
Свідок ОСОБА_17 зазначив, що під час огляду місця події відео знімав ОСОБА_40 .
У протоколі зазначено, що фотокамера використовувалася під час огляду, але хто безпосередньо здійснював зйомку не зазначено, фототаблиця до протоколу не долучена.
Дивно виглядає той факт, що після закінчення огляду місці події іншим слідчим ОСОБА_42 , який на місце вчинення злочину прибув спільно зі слідчим ОСОБА_19 , був проведений обшук автомобіля "УАЗ", який виявлений під час огляду місця події, з участю тих же понятих ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , того ж самого спеціаліста ОСОБА_38 , який здійснював відеофіксацію подій проведення обшуку. Це відео суду прокурор надав, а відео чи фото з огляду місця події суду чомусь не надано.
Така вибірковість у наданні прокурором доказів суперечить такій засаді кримінального провадження як законність, бо відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Також суд зазначає, що під час огляду місця події як спеціалісти приймали участь представники Державної екологічної інспекції у Сумській області ОСОБА_33 , ОСОБА_18 , які фактично здійснили заміри виявлених спиляних дерев, але у протоколі вони не зазначені взагалі.
Допитаний як свідок у судовому засіданні ОСОБА_18 пояснив, що під час огляду місця події 03.10.2019 вони були присутні з начальником ОСОБА_43 . Саме вони і здійснили заміри ширини пеньків біля шийки кореня.
Свідок ОСОБА_19 також підтвердив присутність вказаних представників екологічної інспекції під час огляду місця події. Але на питання суду нічого не зміг пояснити з приводу того, чому вони не зазначені у протоколі.
Окрім того, з протоколу огляду місця події вбачається, що під час огляду виявлено трьох громадян, це - ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 . При цьому, у протоколі огляду описуються анкетні дані обвинувачених, місце їх проживання, детально описаний одяг та взуття, у які вони одягнуті.
У той же час, як учасники вказані вище особи у протоколі огляду не зазначені, права їм не роз'яснені. Також їх позбавили можливості висловити свої заяви, заперечення тощо.
Але суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 4, 5 ст. 237 КПК України огляд місцевості, приміщення, речей та документів слідчий прокурор проводять з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу.
Всупереч вимогам ст. 237 КПК України під час огляду місця події слідчий ОСОБА_19 фактично здійснив затримання обвинувачених.
Також суд зазначає, що у протоколі огляду розташування пеньків, з яких були спиляні дерева породи дуб, їх нумерація не зазначена. Зрозуміти який з них перший, а який 14 неможливо. Щодо розташування 5 пеньків спиляних дерев породи клен гостролистий, то їх опис у протоколі огляду взагалі не витримує ніякої критики, бо слідчий ОСОБА_19 не зазначив ні місце їх виявлення, ні місце їх розташування, а лише вказав «…у ході подальшого огляду виявлено пні, породи клен гостролистий, на території огляду під шаром листя, наступними діаметрами: 12 см, 12 см, 12 см, 12 см, 22 см».
Оскільки у судовому засіданні сторона захисту заперечувала правильність визначення діаметрів спиляних дерев та розрахунок шкоди, то перевірити кількість спиляних дерев, діаметри пеньків, виходячи з протоколу огляду місця події від 03.10.2019, було неможливо.
У обвинувальному акті зазначено, що обвинувачені, прибувши зранку на місце злочину 03.10.2019, спиляли 19 дерев. О 10 год свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 виявили їх незаконні дії і знаходились неподалік від обвинувачених до приїзду поліції. За цей час до приїзду поліції до лісопосадки, де була здійснена вирубка дерев, інші автомобілі не приїжджали і не від'їжджали. Лише коли вже працівники поліції під'їхали до лісопосадки, то звідти виїхав легковик зеленого кольору. Отже, спиляні у ці дні 19 дерев ніхто не міг вивезти. Але тоді виглядає дивним той факт, що на місці вчинення злочину 19 дерев не виявлено, а виявлені лише 19 пеньків та 7 колод біля них, тобто не виявлено жодного цілого дерева, хоча свідок ОСОБА_19 теж вказав, що коли вони підходили до місця вчинення злочину, то почули як падає дерево.
Суд зазначає, слідуючи версії обвинувачення, якщо зранку 03.10.2019 ОСОБА_10 ОСОБА_9 ОСОБА_8 та до виявлення їх на місці злочину цього дня приблизно о 14:00 - 15:00 год спиляли 19 дерев, з 10 ранку до 16:00 год вони були під постійним контролем свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які стверджували, що жоден автомобіль, на якому можливо було перевезти деревину, з лісопосадки за цей період часу не виїхав, то усі спиляні дерева повинні були бути на місці вчинення злочину, оскільки обвинувачення стверджує, що порубка усіх 19 дерев відбулася саме 03.10.2019. Але на місці огляду не виявлено жодного дерева, а лише 7 колод від дерева породи дуб. Також свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 вказали, що злочинців виявили по звуку працюючих бензопил, у той же час на місці вчинення огляду не виявлено ні бензопил, ні ручних пил, ні сокир, ні інших знарядь, за допомогою яких можна відділити дерево від кореня, хоча був проведений огляд території на місці порубу та автомобіль, на якому приїхали обвинувачені.
Про відсутність спиляних дерев на місці вчинення злочину свідчить і розписка ОСОБА_14 від 03.10.2019, який від працівників поліції після закінчення огляду на зберігання прийняв лише колоди деревини породи дуб у кількості 7 одиниць (том 1 а. п. 231).
Також суд зазначає, якщо всі 19 дерев були спиляні саме 03.10.2019 і в цей же день це було виявлено, то всі пеньки повинні були мати ознаки свіжеспиляних, але у протоколі з цього приводу нічого не зазначено. У той же час, п'ять пеньків дерев породи клен гостролистий вже знаходилися під шаром листя (саме так вказано у протоколі) і нічого не зазначено чи мали вони вид свіжоспиляних, чи їх умисно присипали листям з метою приховати, чи давнішні пеньки, які з часом присипані опалим листям. Але на здогадках обвинувачення не може базуватися.
Суд звертає увагу на те, що вилучені під час огляду мобільні телефони слідчим ОСОБА_19 упаковані в один спец-пакет №1134963, але всупереч вимогам ч. 5 ст. 237 КПК України цей пакет не завірений підписами осіб, які брали участь в огляді, він підписаний лише слідчим ОСОБА_19 , що підтверджується фотозображенням цього пакета у висновку комп'ютерно-технічної експертизи №19/119/12/41е від 23.12.2019 (том 2 а. п. 146).
Отже, підсумовуючи викладене, суд зазначає, що протокол огляду місця події складений з істотними порушеннями вимог ст. 237 КПК України, а тому визнає його недопустимим доказом.
На підтвердження винуватості обвинувачених прокурор надав протокол огляду предметів від 07.10.2019 - мобільного телефону Elephone Soldier з сім-карткою оператора «Водафон» НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_10 та вилучений під час огляду місця події 03.10.2019; постанову слідчого від 21.10.2019 про призначення судової експертизи матеріалів речовин і виробів та висновок цієї експертизи №19/119/7-1/1727е від 22.11.2019; постанову слідчого від 07.11.2019 про призначення комп'ютерно-технічної експертизи, висновок цієї експертизи №19/119/12/41 е від 23.12.2019 (том 1 а. п. 232-240, том 2 а. п. 113-115, 118-125, 140-142, 145-153).
У вказаному протоколі зазначено, що у телефоні ОСОБА_10 виявлена інформація про обчислення об'єму круглих лісоматеріалів, як спиляти дерево, як завантажити колоди в будку автомобіля "УАЗ", завантаження деревини лебідкою тощо.
Відповідно до висновку експертизи матеріалів речовин і виробів на наданих на дослідження кофті сірого кольору та куртці чорного кольору (це одяг ОСОБА_10 ), що виявлені у ході огляду місця події 03.10.2019, виявлені сліди нафтопродуктів. На куртці чорно-бежевого кольору та парі рукавичок сірого кольору слідів нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів не виявлено.
Згідно з висновком комп'ютерно-технічної експертизи, то під час дослідження мобільних телефонів Elephone Soldier, Nomi та Sigma виявлена інформація про вміст телефонної книги, історії дзвінків, текстових повідомлень, про цифрове наповнення у вигляді контактів телефонної книги, звернення до мережі інтернет за допомогою інтернет-браузерів.
Сторона захисту просила визнати протокол та висновки експертиз недопустимими доказами, бо вони є похідними доказами від протоколу огляду місця події від 03.10.2019, оскільки телефон та одяг обвинувачених вилучені саме тоді, а цей протокол є недопустимим доказом. Окрім того, огляд телефону здійснив слідчий ОСОБА_44 , який не мав повноважень на здійснення досудового розслідування цього провадження, бо відсутня постанова начальника слідчого управління про його призначення, а доручення таких повноважень цьому слідчому не надавало.
Прокурор надав суду постанову про створення групи слідчих від 03.10.2019 та доручення слідчому ОСОБА_45 про проведення досудового розслідування від 03.10.2019 (том 5 а. п. 96-98) і заперечував проти позиції захисту щодо відсутності повноважень слідчого ОСОБА_45 на здійснення досудового розслідування та зазначив, що повноваження слідчого можуть підтверджуватися не лише постановою, а й іншими документами, у тому числі і дорученням, які повинні відповідати вимогам ст. 110 КПК України, яка, на думку прокурора, не передбачає оформлення рішення керівника про призначення слідчого у формі постанови.
Але суд з прокурором не погоджується і, надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо проведення досудового розслідування не уповноваженими слідчими, виходить з рішення Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.10.2021 у провадженні №51-1353кмо21 (справа №724/86/20), з якого вбачається, що за приписами п. 1 ч. 2 ст. 39 та ч. 1 ст. 214 КПК України визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, належить до компетенції керівника органу досудового розслідування.
Відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування має право лише вмотивованою постановою, як і призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування.
Отже, системне тлумачення зазначених норм свідчить про те, що законодавець у своїй термінографічній практиці застосовує словосполучення «визначати слідчого» та «призначати слідчого» як синонімічного змісту терміни, що мають тотожне семантичне значення стосовно визначення обсягу, форми та змісту дій, які вони характеризують.
Статтею 110 КПК України встановлено, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Така специфічна процесуальна форма рішення про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть відповідні повноваження у конкретному кримінальному провадженні, як постанова вбачається із тлумачення положень ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 214 КПК України у взаємозв'язку з положеннями ст. 110 цього Кодексу.
Об'єднана палата в контексті застосування приписів ст. 110 КПК України виходить з того, що зміст і значення процесуального рішення у формі постанови визначає не виключно його назва, а зміст, структура і обсяг викладеної у процесуальному рішенні інформації про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні з огляду на приписи зазначеної статті кримінального процесуального закону.
Отже, процесуальне рішення керівника відповідного органу досудового розслідування про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, має відповідати вимогам ст. 110 КПК України. При цьому, враховуючи вимоги ч. 6 вказаної статті, таке рішення повинно бути виготовлене на офіційному бланку та підписане службовою особою, яка його прийняла.
Водночас витяг з ЄРДР та доручення не можуть замінити процесуального рішення про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні, оскільки вони не є процесуальними рішеннями, а отже, не породжують правових наслідків щодо визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування.
На підставі викладеного вище Об'єднана палата дійшла висновку, що процесуальне рішення про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, має прийматися у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови.
При цьому таке процесуальне рішення необхідно долучати до матеріалів досудового розслідування для підтвердження наявності повноважень слідчих, які здійснюють досудове розслідування.
В аспекті застосування приписів ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 214 КПК у взаємозв'язку з положеннями ст. 110 цього Кодексу недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачиться на її користь.
За змістом статей 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, невід'ємною складовою якого є здійснення процесуальних дій уповноваженою на те особою в конкретному кримінальному провадженні. Збирання доказів неуповноваженою особою є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті застосування приписів статей 412, 438 КПК України.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду №724/86/20 від 04.10.2021 чітко зазначено, що рішення про призначення слідчого, групи слідчих та старшого групи слідчих приймається лише у формі постанови.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 28.10.2021 у справі №477/426/17 на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК України кримінальне провадження було передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Таке рішення колегія суддів прийняла у зв'язку із тим, що вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 04.10.2021 у справі №724/86/20 (провадження №51-1353кмо21), відповідно до якого за приписами статей 39, 110, ч. 1 ст. 214 КПК України рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов'язково приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою.
Але Об'єднана палата, прийнявши відповідну постанову 14.02.2022, не знайшла підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові від 04.10.2021 у провадженні №51-1353кмо21 (справа №724/86/20), в якій наведені обґрунтовані доводи щодо обов'язковості прийняття рішення про призначення (визначення) слідчих, групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови.
Окрім того, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 31.08.2022 у справі №756/10060/17 сформувала висновок про те, що у випадку призначення експертизи слідчим, який не входить до складу визначеної у кримінальному провадженні слідчої групи суд, вирішуючи питання про допустимість даних висновку експерта як доказів, повинен у межах доводів сторін перевірити, чи призвів спосіб призначення експертизи до порушення тих чи інших прав і свобод людини, передбачених Конвенцією та/або Конституцією України. У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося.
Суд зазначає, що дотримання належної правової процедури здійснення процесуальних дій саме уповноваженими суб'єктами під час досудового розслідування є невід'ємною складовою забезпечення реалізації завдань кримінального провадження, зокрема охорони прав, свобод та законних інтересів його учасників.
Статтею 84 КПК України встановлено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно з положеннями статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Суд зазначає, що хоча ні Конвенція про захист прав і основоположних свобод, ні Конституція України, ні КПК України не передбачають права підозрюваного на розслідування кримінальної справи щодо нього слідчим, визначеним у певний спосіб, але за змістом вказаних актів особа має право на дотримання належної правової процедури (procedural due process) і на захист.
Суд вважає, що повноваженнями щодо проведення процесуальних дій під час здійснення досудового розслідування наділені лише ті процесуальні суб'єкти, в тому числі слідчі, які входять до складу відповідної групи у конкретному кримінальному провадженні на підставі відповідної постанови. Виключно вони наділені законними повноваженнями щодо ухвалення конкретних рішень під час проведення досудового розслідування. Якщо ж слідчий, який не визначений відповідно до вимог кримінального процесуального закону як такий, що проводить досудове розслідування (входить до групи слідчих) у конкретному кримінальному провадженні, дій, передбачених статтею 40 КПК України, то ці дії необхідно кваліфікувати як такі, що здійснюються неналежним суб'єктом. Водночас здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод незалежно від інших обставин конкретної справи.
Зазначене узгоджується з висновками Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, які викладені у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі №724/86/20, від 14.02.2022 у справі №477/426/17, щодо підтвердження повноважень лише таким документом як постанова, від яких Велика Палата Верховного Суду при ухвалені постанови від 31.08.2022 не відступила.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що прокурором у судовому засіданні не надано процесуальних рішень у формі постанови про призначення слідчого ОСОБА_45 для здійснення досудового розслідування.
Отже протокол огляду предмета від 07.10.2019, а саме телефона ОСОБА_10 , склав слідчий ОСОБА_44 , який не мав на це законних повноважень.
Окрім того, що протокол огляду є доказом, здобутим неуповноваженою на це особою в порушенням вимог ст. 87 КПК України, суд також вважає за необхідне зазначити і інші підстави для визнання його та висновків експертиз недопустимими доказами з таких підстав.
Як зазначено вище, телефон та одяг були виявлені та вилучені під час огляду місця події 03.10.2019, за наслідками якого складений протокол огляду, що судом визнаний недопустимим доказом, бо він здобутий з істотним порушенням прав обвинувачених.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
ЄСПЛ у своєму рішенні «Гефген проти Німеччини» від 30.06.2008 для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані за його допомогою, будуть такими ж.
У рішенні «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 ЄСПЛ зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до їх несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
Доктрина «плодів отруйного дерева» зводиться до того, що, якщо доказове «дерево» є отруйним, то те ж саме стосується і його «плода». Тобто, якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж.
Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов'язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруйного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом. Застосування доктрини «плодів отруйного дерева» вимагає здійснення логічних операцій щодо встановлення джерела походження інформації, завдяки якій було здобуто кожен доказ, яким обґрунтовується судове рішення.
Отже, якщо б телефони та одяг ОСОБА_10 не були вилучені 03.10.2019 під час огляду місця події, то у подальшому б слідчий ОСОБА_44 не міг би його оглянути на предмет виявлення вказаної у протоколі огляду інформації, а слідчий ОСОБА_19 не зміг би призначити експертиз, а експерти - їх провести.
Ухвала слідчого судді від 15.10.2019 про накладення арешту на вказані мобільні телефони та одяг не свідчить про законність їх вилучення (том 1 а. п. 230).
Також суд вважає за необхідне зазначити і таке.
Як вбачається з протоколу огляду місця події, то усі три виявлені мобільні телефони слідчим ОСОБА_19 упаковані до спец-пакету №1134963 (том 1 а. п. 223).
Під час огляду телефону слідчий ОСОБА_44 вказав, що відкрив пакет №1134963, тобто вже порушив його цілісність, який містить підписи понятих та слідчого (том 2 а. п. 222). Але, оглянувши лише телефон Elephone Soldier, він нічого не вказав про те, що у подальшому зробив як з цим телефоном, так і двома іншими, тобто чи упакував їх, як упакував тощо.
У той час, як вбачається з висновку комп'ютерно-технічної експертизи, об'єкти, тобто три телефони, на дослідження надійшли упакованими в один спец-пакет №1134963, цілісність якого не порушена. Також мається фотозображення цього пакета з підписом лише слідчого ОСОБА_19 без підписів понятих та інших учасників, хоча у протоколі огляду слідчий ОСОБА_44 вказав, що на спец-пакеті маються підписи слідчого і понятих (том 2 а. п. 146).
Отже, якщо під час огляду місця події 03.10.2019 усі три телефони дійсно були упаковані в один спец-пакет №1134963, слідчий ОСОБА_44 вказав, що цілісність пакета не порушена, а в подальшому відкрив його і оглянув телефони. Але яким же чином той же самий спец-пакет з №1134963 з телефонами опинився на експертизі, при цьому цілісність цього пакета не порушена.
Вказане свідчить про те, що фактично огляд мобільних телефонів слідчим ОСОБА_46 не проводився взагалі і протокол містить недостовірну інформацію.
Тому протокол огляду предмета від 07.10.2019 та висновки експертизи є недопустимими доказами з тих підстав, що вони є похідними доказами від протоколу огляду місця події від 03.10.2019, який визнаний судом недопустимим доказом.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що висновок експертизи про наявність на одязі ОСОБА_10 слідів нафтової олії ніяким чином не доводить винуватості як ОСОБА_10 , так і інших обвинувачених, а тому є неналежним доказом, враховуючи таке.
Так, під час огляду місця події 03.10.2019 та під час обшуку в домоволодінні за місцем проживання ОСОБА_10 03.10.2019, про який буде детальніше зазначено при оцінці протоколу обшуку, були вилучені пляшки з рідиною.
Але під час досудового розслідування дослідження цих речовин не проводилося і що це за речовина, і чи застосовується вона в роботі чи обслуговуванні бензопил не встановлено. Також не встановлено, що виявлені на одязі ОСОБА_10 сліди нафтової олії походять чи ідентичні з речовиною, що виявлена під час огляду та обшуку.
А тому прокурор і не спростував версії обвинувачених, що виявлені на місці огляду пляшки з речовиною різних кольорів їм не належать, а знаходилися на місці злочину ще до їх прибуття.
На підтвердження винуватості обвинувачених прокурор надав постанову старшого слідчого СУ ГУПН в Сумській області ОСОБА_45 від 03.10.2019 про проникнення до автомобіля УАЗ-3303, д.н.з. НОМЕР_1 з метою проведення невідкладного обшуку; протокол обшуку автомобіля УАЗ-452 Д, д.н.з. НОМЕР_1 від 03.10 2019, що проведений слідчим СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_47 з флеш-картою до нього; клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_19 від 04.10.2019 про надання дозволу на проведення обшуку автомобіля УАЗ 452 Д, д.н.з. НОМЕР_1 ; ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду від 04.10.2019 про надання дозволу на проведення обшуку автомобіля УАЗ 452 Д, д.н.з. НОМЕР_1 ; клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_19 від 04.10.2019, адресоване слідчому судді Зарічного районного суду м. Суми, про накладення арешту на речі, що вилучені під час невідкладного обшуку автомобіля УАЗ 452Д, д.н.з. НОМЕР_1 03.10.2019; ухвала слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 07.10.2019 про накладення арешту на майно, що вилучене під час невідкладного обшуку (том 1 а. п. 241-251, том 2 а. п. 2-7).
Сторона захисту просила визнати протокол обшуку недопустимим доказом, бо постанову про проведення невікладного обшуку прийняв слідчий ОСОБА_44 , невідкладний обшук провів слідчий ОСОБА_47 , які є неуповноваженими особами на здійснення таких процесуальних дій. Слідчий суддя розглянув клопотання слідчого про обшук без фіксації судового засідання технічними засобами. А інші докази є процесуальними документами, а не доказами винуватості обвинувачених.
Щодо клопотань слідчого про обшук, арешт майна та ухвали слідчого судді про арешт майна, то доказами в розумінні ст. 84 КПК України вони не є, а тому оцінки на предмет допустимості та належності суд їм не надає.
Щодо постанови слідчого про обшук та протоколу обшуку з флеш-картою до нього, то суд зазначає таке.
Правила проведення невідкладного обшуку регламентовані ч. 3 ст. 233 КПК України, яка передбачає, що слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.
Вказана норма закону для проведення такої слідчої дії як невідкладний обшук взагалі не передбачає необхідність винесення слідчим, дізнавачем чи прокурором такого процесуального документа як постанова.
А тому суд вважає, що оцінювати цю постанову як доказ чи як процесуальну підставу для проведення обшуку потреби немає.
Що стосується протоколу невідкладного обшуку від 03.10.2019, то суд вважає за необхідне зазначити таке.
Вказану слідчу дію провів слідчий ОСОБА_47 , який взагалі не був наділений повноваженнями слідчого у цьому кримінальному провадженні, бо не був включений до постанови про створення групи слідчих.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 87 КК України суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі дії як здійснення процесуальних дій, що потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
Як зазначено вище, невідкладний обшук проводиться лише у випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.
Як встановлено судом, особи, які підозрювалися у незаконній порубці дерев, а саме ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , на момент проведення обшуку вже були затримані, тобто переслідувати нікого не було потреби, загроз життю інших людей, загроз знищення майна чи знарядь злочину також не було, бо цей автомобіль з моменту виявлення і в подальшому постійно перебував під контролем представників поліції.
Отже, законних підстав для здійснення невідкладного обшуку взагалі не було.
Сам факт того, що слідчий суддя ухвалою від 04.10.2019 надав дозвіл на проведення обшуку автомобіля УАЗ-452 Д за клопотанням слідчого ОСОБА_19 не свідчить про законність такої дії.
Так, під час розгляду клопотань про надання дозволу на проведення обшуку приписи ст. 235 КПК України не зобов'язують слідчого суддю в ухвалі зазначати прокурора чи слідчого, який буде проводити обшук, натомість зазначена ухвала має містити відомості про прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук. Тобто, процесуальний закон зобов'язує слідчого суддю встановити, що клопотання надійшло від уповноваженої особи - прокурора, включеного до групи прокурорів, або слідчого, якому доручено здійснювати розслідування, в порядку статей 37, 39, 216 КПК України.
Судовий контроль під час розгляду клопотання про проведення обшуку здійснюється з метою забезпечення права на недоторканність житла чи іншого володіння особи.
Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №263/10353/16.
Отже, під час розгляду клопотання про обшук слідчий суддя зобов'язаний був перевірити повноваження як слідчого ОСОБА_19 , який фактично не проводив обшуку, але звернувся з відповідним клопотанням до слідчого судді, так і слідчого ОСОБА_47 , який безпосередньо провів цей обшук.
Також слідчий суддя повинен був перевірити і наявність законних підстав для проведення невідкладного обшуку.
Оскільки судом встановлено, що слідчий ОСОБА_47 взагалі не мав повноважень слідчого у цьому провадженні у відповідності до вимог ст. ст. 37, 39, 216 КПК України, тому законних підстав для проведення ним обшуку не було. Під час розгляду клопотання про надання дозволу на обшук слідчий суддя не пересвідчився у законності повноважень слідчого ОСОБА_48 .
Суд виходить із того, що відповідно до статті 94 КПК суд, який розглядає обвинувачення по суті, зобов'язаний оцінити кожен доказ, серед іншого, й з точки зору його допустимості. Якщо сторони ставлять під сумнів, що обставини, за яких доказ було отримано, відповідають вимогам закону, суд зобов'язаний переконатися, чи не порушені правила його допустимості, у тому числі, чи дотримана належна процедура та гарантії, надані учасникам процесу. Законодавець наділяє суд, що встановлює факти, широкими повноваженнями при дослідженні та оцінці доказів, визначаючи у частині 2 статті 94 КПК, що жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили.
Отже, докази та/або інформація, що стали підставами для надання слідчим суддею дозволу на проведення слідчих дій, не виключаються законодавцем із числа тих обставин, які має дослідити суд під час оцінки доказів, оскільки ці обставини можуть мати важливе, - іноді вирішальне - значення для допустимості доказів.
Якщо визнати, що суд не вправі досліджувати ці обставини, це призвело б до ситуації, що докази, отримані на підставі ухвали слідчого судді, наперед вважалися б допустимими, що суперечить засаді, втіленій у частині 2 статті 94 КПК.
Більш того, розгляд питання про обшук відбувається без сторони захисту, яка під час досудового розслідування не може оспорити обґрунтованість ухвали слідчого судді.
Така можливість з'являється у сторони захисту лише під час розгляду в суді обвинувачення по суті. Тому позбавлення сторони захисту можливості на цій стадії процесу поставити під сумнів докази, отримані на підставі ухвали слідчого судді, що ґрунтується на недопустимих доказах, призведе до істотного порушення рівності сторін у процесі, що суперечитиме частині 2 статті 22 КПК та частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Як зазначав Європейський суд з прав людини, «право на змагальний розгляд загалом означає можливість для сторін знати і коментувати усі надані докази … для того, щоб вплинути на рішення суду».
Тому з метою оцінки доказів суд, який встановлює факти, наділений повноваженнями досліджувати усі обставини, які можуть вплинути на його висновок про допустимість доказів, у тому числі і обґрунтованість ухвал слідчого судді, постановлених під час досудового розслідування.
Отже, суд при розгляді кримінального провадження по суті наділений повноваженнями досліджувати ухвали слідчих суддів на предмет їх законності та обґрунтованості.
Саме такий правовий висновок вкладений у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №754/12820/15.
Крім того, у цій постанові Верховного Суду міститься і правовий висновок про те, що визнання недопустимими доказів, на яких ґрунтувалася ухвала слідчого судді про проведення обшуку, зумовлює недопустимість усіх доказів, здобутих під час проведення такого обшуку.
Як вбачається із змісту ухвали слідчого судді, то ґрунтувалася вона виключно на наданій слідчому судді стороною обвинувачення інформації, яку остання отримала під час проведення огляду місця події 03.10.2019, тобто на доказах, визнаних судом недопустимими.
З огляду на це суд дійшов висновку, що невідкладний обшук та ухвала слідчого судді про його проведення стали можливими виключно через використання слідчими органами інформації, отриманої в результаті огляду місця події, який визнано судом недопустимим доказом, бо він здобутий з істотним порушенням прав та свобод обвинувачених, про що докладно зазначено вище.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що під час обшуку у вказаному автомобілі не виявлено ні деревини, ні бензопил, ні сокир, ні будь-яких інших знарядь, які б підтверджували той факт, що 03.10.2019 обвинуваченими була здійснена незаконна порубка дерев. Наявність у кузові автомобіля лебідки не свідчить, що вона пристосована лише для перевезення незаконно зрубаної деревини.
Як зазначив ОСОБА_10 , він займався демонтажем старих будівель, які у своїй структурі мають дерев'яні балки, плити та інший будматеріал, який можливо вантажити та перевозити за допомогою лебідки. Такі пояснення обвинуваченого прокурор не спростував, хоча доведення винуватості обвинувачених покладається саме на нього, а не обвинувачені повинні доводити свою невинуватість. А тому у цьому випадку усі сумніви трактуються на користь обвинувачених.
Частина 1 статті 87 КПК визначає обов'язок суду визнати недопустимими докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Це положення надає дискреційні повноваження суду у визначенні того, чи є відповідні порушення істотними.
Крім цього, суд зазначає, що відповідно до вимог п. 4 ч. 3 ст. 87 КПК недопустимими є докази, що були отримані, зокрема, під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.
Як вбачається з ухвали слідчого судді від 04.10.2019, то слідчий суддя в ній так і вказав, що «фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювати» (том 2 а. п. 4). Протилежного суду прокурор не довів.
Отже, підсумовуючи вказане вище, суд зазначає, що обшук автомобіля УАЗ-452 Д 03.10.2019 проведений неуповноваженою на це особою з суттєвими порушеннями вимог ст. ст. 87, 233, 236 КПК України та на підставі ухвали слідчого судді, яка постановлена без проведення повної технічної фіксації судового засідання, тому суд протокол обшуку та флеш-карту з носієм інформації визнає недопустимими доказами.
Прокурор надав суду постанову старшого слідчого СУ ГУПН в Сумській області ОСОБА_45 від 03.10.2019 про проникнення до домоволодіння АДРЕСА_2 , у якому фактично проживає ОСОБА_10 , з метою проведення невідкладного обшуку; протокол обшуку домоволодіння АДРЕСА_2 з флеш-картою до нього; клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_19 від 04.10.2019 про надання дозволу на проведення обшуку у домоволодінні АДРЕСА_2 ; ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду від 04.10.2019 про надання дозволу на проведення обшуку домоволодіння; клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_19 від 04.10.2019, адресоване слідчому судді Зарічного районного суду м. Суми, про накладення арешту на речі, що вилучені під час невідкладного обшуку домоволодіння; ухвала слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 07.10.2019 про накладення арешту на майно, що вилучене під час невідкладного обшуку домоволодіння (том 2 а. п. 9-24, 27-31).
Сторона захисту просила визнати протокол обшуку недопустимим доказом, бо проведений він неуповноваженим слідчим ОСОБА_46 з порушенням вимог КПК України на підставі ухвали слідчого судді про обшук, яка ухвалена без застосування технічних засобів.
Щодо клопотань слідчого про обшук, арешт майна та ухвали слідчого судді про арешт майна, то доказами в розумінні ст. 84 КПК України вони не є, а тому оцінки на предмет допустимості та належності суд їм не надає.
Як зазначалося вже вище, для проведення такої слідчої дії як невідкладний обшук КПК України не передбачає необхідності винесення слідчим, дізнавачем чи прокурором такого процесуального документа як постанова.
А тому суд вважає, що оцінювати постанову слідчого про невідкладний обшук як доказ чи як процесуальну підставу для проведення обшуку потреби немає.
Що стосується протоколу обшуку та носія до нього, то суд зазначає таке.
Під час обшуку, серед іншого, було виявлено та вилучено радіостанція, зарядні пристрої до неї; шини, ланцюги для бензопили; пластикові пляшки з рідиною з характерним запахом нафтопродуктів.
Переглядаючи носій з проведенням огляду встановлено, що за вказаною адресою проживає син обвинуваченого ОСОБА_10 - ОСОБА_49 із сім'єю, які буди присутні під час обшуку. Останній зазначений і у протоколі обшуку.
Як клопотання слідчого про обшук, так і ухвала слідчого судді про надання дозволу на обшук обґрунтовані протоколом огляду місця події, який судом визнаний недопустимим доказом.
Окрім того, в порушення вимог п. 4 ч. 3 ст. 87 КПК України ухвала слідчого судді про обшук постановлена без фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів, про що вказано в самій ухвалі, що зумовлює визнання протоколу обшуку недопустимим (том 2 а. п. 23-24).
Також суд зазначає, що у вказаному домоволодінні мешкають не тільки ОСОБА_10 , а і його син з дружиною. Доказів на підтвердження того, що радіостанція, рідина з запахом нафтопродуктів, пристосовування для бензопили належать саме обвинуваченому ОСОБА_10 , прокурор не надав. Клопотань про допит як свідка ОСОБА_50 та інших осіб, що проживають у цьому будинку, він не заявляв.
Окрім того, вилученій під час обшуку рідині з запахом нафтопродуктів не проводилося дослідження з метою порівняння чи ідентична вона з тієї рідиною, яка вилучена під час огляду місця події у пляшках та на одязі ОСОБА_10 , також не порівнювалися між собою пристосування для бензопили (шини, ланцюги), що вилучені під час огляду місця події, з тими, що вилучені під час обшуку, на предмет їх ідентичності, схожості тощо.
Отже, враховуючи викладене, суд протокол обшуку та флеш-карту з носієм інформації визнає недопустимими доказами.
Прокурор на підтвердження винуватості обвинувачених надав протокол огляду місця події від 15.11.2019, під час якого були оглянуті та заміряні діаметри пеньків зі слідами спилювання, та два розрахунки розміру шкоди без дат (том 2 а. п. 77, 79-81, 83).
Сторона захисту просила визнати вказані докази недопустимими, оскільки викладена в них інформація не відповідає дійсності і здобуті вони з порушенням норм КПК України.
Як вбачається із вказаного протоколу, 15.11.2019 у період часу з 08:14 год по 08:57 год слідчий ОСОБА_19 з участю понятих ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , майстра лісу ОСОБА_14 , спеціаліста ОСОБА_18 провів огляд місцевості та здійснив заміри пеньків у кількості 19 штук, які, за версією обвинувачення, були незаконно спиляні обвинуваченими 03.10.2019.
Як зазначалося вже вище, ОСОБА_18 та ОСОБА_14 категорично заперечували свою участь у проведенні вказаної слідчої дії 15.11.2019.
Свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_20 вказали, що колись приймали участь в обмірі пеньків, але не змогли вказати дату такої участі. Вони не підтвердили того, що спільно з ними були саме ОСОБА_18 та ОСОБА_14 . Також свідок ОСОБА_21 категорично стверджувала, що у період часу з 08:14 по 08:57 год вона не могла бути присутньою на огляді. Він проводився пізніше, бо з дому вийшла тільки о 9 год. Окрім того, вона вказала, що чоловіків, які приймали участь в огляді, вона не пам'ятає. Спочатку сказала, що хтось був з бородою, а потім заявила, що їх не могла роздивитися, бо вони із-за ковіда були в масках.
Але суд зазначає, що загальновідомим є той факт, що у жовтні 2019 року на території України не було введено карантину та будь-яких інших обмежень, у тому числі носіння масок, з приводу запобігання поширенню такої хвороби як ковід.
Отже, врахувати такі суперечливі показання свідка для підтвердження законності отримання такого доказу як протокол огляду від 15.11.2019 суд не може.
Як вже зазначалося вище, маючи достатньо часу з моменту, коли свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 заявили про невідповідність інформації, викладеній у протоколі огляду від 15.11.2019, дійсності, фактично вказали про його фальсифікацію (свідок ОСОБА_14 судом допитаний 30.11.2020, свідок ОСОБА_18 - 09.04.2021, свідок ОСОБА_21 - 05.08.2021), і до видалення суду в нарадчу кімнату 06.10.2022 прокурор не прийняв жодних заходів для встановлення об'єктивної істини з метою спростування чи підтвердження наданої кожним свідком інформації.
Також суд зазначає, що сторона захисту у судовому засіданні поставила під сумнів кількість спиляних 03.10.2019 дерев, кількість виявлених на місці злочину пеньків, їх розміри та правильність їх замірів, оскільки це прямо впливає на розмір збитків, бо відповідно до примітки 4 Додатку 1 до постанови КМ від 23 липня 2008 р. N665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» діаметр пня дерева у корі біля шийки кореня зазначається як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра.
У протоколі від 15.11.2019 не зазначено про те, що вказані розміри пеньків є середнім арифметичним значенням. У ньому конкретно записано, що « ОСОБА_18 здійснено заміри пеньків зі слідами спилу. Виявлено наступні пеньки…» (том 2 а. п. 80).
Окрім того, суд зазначає, що у протоколі слідчим ОСОБА_19 також вказано про те, що жодний технічний чи спеціальний засіб під час огляду не застосовувався. Але як можна було встановити діаметри пеньків без спеціальних засобів такі як рулетка, лінійка тощо, щоб зробити не менше двох замірів для вирахування середнього розміру пенька.
Все вищевикладене ставить під сумнів той факт, що 15.11.2019 дійсно проводилася така слідча дія як огляд місця події.
Не усунули протиріч у розмірах пеньків і надані прокурором розрахунки шкоди.
Так, з обох розрахунків розміру шкоди, на яких відсутні дати, вбачається, що розрахунок збитків проводився саме від незаконної порубки 03.10.2019 у лісосмузі поблизу с. Вири за межами населеного пункту в межах Вирівської сільської ради Річківської ОТГ, ділянка Ворожба - Люботин, перегін Амбари - Вири, 25-й кілометр, тобто це те місце, де, за версію обвинувачення, здійснена обвинуваченими незаконна порубка дерев.
04.10.2019, тобто на наступний день після проведення огляду місця події, слідчий ОСОБА_19 направив лист до Державної екологічної інспекції у Сумській області про здійснення розрахунку шкоди. Цього ж дня інспектор ОСОБА_18 здійснив розрахунок (далі по тексту перший розрахунок) на суму 262292,28 грн і начальник інспекції ОСОБА_33 направив його слідчому ОСОБА_19 (том 2 а. п. 75-77).
У першому розрахунку шкоди вказані діаметри пеньків, які суперечать їх діаметрам, що зазначені у протоколах огляду місця події від 03.10.2019 та 15.11.2019. Так, у обох протоколах огляду відсутні такі розміри пеньків, які зазначені у першому розрахунку, а саме: 58 см, 62 см, 64 см, 66 см, 60 см (у протоколах два таких пенька, у розрахунку - один). У той же час, у першому розрахунку відсутні діаметри 83 см, 58 см, 62 см, 64 см, 66 см, які вказані у протоколах огляду.
Через майже півтора місця після отримання першого розрахунку, слідчий ОСОБА_19 з метою уточнення діаметрів виявлених пеньків складає протокол огляду пеньків 15.11.2019 і 15.11.2019 начальник інспекції ОСОБА_33 направляє йому вже розрахунок шкоди (далі по тексту другий розрахунок) у розмірі 256196,72 грн (том 2 а. п. 78-83).
У другому розрахунку діаметри пеньків повністю співпадають з діаметрами пеньків, що вказані у протоколах оглядів від 03.10.2019 та 15.11.2019.
Тому і виникає питання, якщо під час огляду місця події 03.10.2019 були встановлені розміри пеньків, які повністю співпали з їх розмірами, що здійснені 15.11.2019, то чому у слідчого виникла необхідність уточнювати інформацію про розміри пеньків та де взялися такі розміри, що зазначені у першому розрахунку.
Окрім того, у судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_7 також вказала, що у позові ними зазначена сума збитків у більшому розмірі, ніж визначила розмір збитків експертиза. Ця різниця викликана різними розмірами пеньків, які були надані експерту слідчим та які є у них.
Оскільки сторона захисту, серед іншого, оспорює кількість та розміри пеньків, які не знайшли свого спростування під час судового розгляду, тому саме прокурор повинен був усунути ці суперечності.
З цього приводу слідчий ОСОБА_19 у судовому засіданні нічого не міг пояснити.
Прокурор з клопотанням про проведення огляду місця події з участю спеціалістів з метою встановлення дійсної кількості пеньків та їх розмірів до суду не звертався, хоча такої можливості позбавлений не був.
Також суд зазначає, що прокурор не довів суду законність отримання такого доказу як другого розрахунку збитків.
Як вбачається з листа слідчого від 12.11.2019 (том 2 а. п. 78), то він звертався до Державної екологічної інспекції у Сумській області лише з питанням про залучення спеціаліста для проведення повторного огляду та визначення суми шкоди. У цьому листі не йде мова про здійснення розрахунку шкоди.
А 15.11.2019 начальник інспекції ОСОБА_33 своїм супровідним листом направляє другий розрахунок, посилаючись на лист слідчого від 12.11.2019, хоча слідчий у цьому листі не просив здійснити такий розрахунок.
Окрім того, суду невідомо на підставі яких документів чи інформації здійснений другий розрахунок інспектором ОСОБА_18 , оскільки він в судовому засіданні наполягав, що на місці порубу був лише один раз 03.10.2019 і тоді робив заміри. Законності та достовірності отримання протоколу огляду місця події від 15.11.2019, коли нібито були зроблені повторні заміри, прокурор не довів.
Отже, враховуючи, що прокурор не довів того, що огляд місця події 15.11.2019 слідчим ОСОБА_19 дійсно проводився і викладена у протоколі інформація є об'єктивною та правдивою, бо не спростував показання свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_14 та не довів їх зацікавленості у розгляді цього провадження або інших підстав для надання ними таких показань, не усунув суперечності у показаннях цих свідків та свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які у протоколі записані як учасники огляду, а тому протокол огляду місця події від 15.11.2019 суд визнає недопустимим доказом.
Окрім того, сам прокурор як докази винуватості надав суду обидва розрахунки шкоди, які містять суперечливу інформацію як з приводу розміру пеньків, так і розміру шкоди, вказаних суперечностей не усунув, навіть не вказав, якому з них надати перевагу, тому ці розрахунки поза розумним сумнівом не підтверджують винуватості обвинувачених і суд визнає їх недопустимими та неналежними доказами.
На підтвердження винуватості ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 суду наданий висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №2025 від 20.12.2019, що проводилася на підставі постанови слідчого від 18.11.2019 (том 2 а. п. 127-128, 134-137).
Вказаний висновок експертизи сторона захисту просила визнати недопустимим, бо отриманий він з порушенням вимог КПК України, застосувавши доктрину плодів отруєного дерева.
Суд зазначає, що відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобов'язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.
У цьому провадженні йде мова про визначення шкоди, завданої довкіллю, і визначатися вона повинна лише висновком експертизи.
Висновок щодо обов'язкового проведення експертизи для визначення розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, викладено і у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25.11.2019 (провадження № 51-10433кмо18).
Як вбачається з постанови слідчого про призначення експертизи, то на вирішення експерту було поставлено питання чи підтверджується розрахунок розміру шкоди, проведений державним інспектором ОСОБА_18 на суму 256196,72 грн.
Суд звертає увагу на те, що слідчим на вирішення експертизи поставлено питання не визначення розміру шкоди, завданої довкіллю незаконною порубкою дерев, а поставлено питання про те, чи підтверджується розрахунок шкоди, що здійснила екологічна інспекція.
Отже, проведення експертизи звелося до перевірки вказаного розрахунку і надання експертом висновку про те, що в обсязі наданих на дослідження документів, в межах компетенції експерта, розрахунок розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної рубки дерев, підтверджується арифметично на суму 258809,43 грн, що на 2612,71 грн більше, ніж зазначено у складеному Державною екологічною інспекцією в Сумській області розрахунку. При цьому експерт зазначає, що пояснити причини відхилення між сумами в обсязі наданих на дослідження документів, не видається за можливе. Під час допиту в судовому засіданні експерт ОСОБА_22 також не змогла пояснити ці розбіжності.
Суд зазначає, що особисто експерт будь-яких досліджень з метою встановлення шкоди не здійснювала, а лише аналізувала розрахунок шкоди, що проведений державним інспектором ОСОБА_18 , на предмет правильності математичного розрахунку шкоди, здійсненого інспектором ОСОБА_18 і виявили у його розрахунках математичну помилку на суму 2612,71 грн, яку пояснити неможливо.
Також суд звертає увагу і на те, що під час виконання експертизи у експерта також виникло питання щодо величини середніх діаметрів пеньків біля шийки кореня, про що вже зазначалося судом при аналізі протоколів огляду від 03.10.2019 та 15.11.2019. У зв'язку з чим експерт направила слідчому клопотання від 21.11.2019 з приводу надання відповідної інформації про середні показники пеньків (том 2 а. п. 130).
Слідчий ОСОБА_19 , який особисто двічі приймав участь у обмірах пеньків, про що склав два протоколи огляду 03.10.2019, 15.11.2019, де вказав діаметри пеньків, він же направляв листа до екологічної інспекції про здійснення розрахунку шкоди, але чомусь не зміг відповісти на питання експерта, а звернувся з листом до екологічної інспекції про надання інформації про величини середніх діаметрів (том 2 а. п. 131, 132).
Отже, врахувати такий суперечливий висновок експертизи, який отриманий прокурором на підставі недопустимого доказу суд не може і визнає його також недопустимим, бо він є похідним доказом від другого розрахунку шкоди та протоколу огляду місця події від 03.10.2019, який визнаний судом недопустимим доказом.
Прокурор надав суду протокол затримання ОСОБА_10 від 03.10.2019, під час якого у нього був вилучений аркуш паперу та поштовий конверт з рукописними записами, аркуш паперу та поштовий конверт з рукописними записами, протокол огляду вказаних аркушу та конверту від 07.10.2019 висновок почеркознавчої експертизи №19/119/6-6/101е від 30.10.2019, що проводилася на підставі постанови слідчого від 23.10.2019, якій зазначено, що записи на аркуші паперу, що був вилучений у ОСОБА_51 (том 2 а. п. 94-96, 99-111, том 3 а. п. 17-19, 23-27, 28, 28а).
Сторона захисту просила визнати вказані документи недопустимими доказами, оскільки аркуш паперу та конверт отримані слідчим ОСОБА_46 , який не мав повноважень на здійснення досудового розслідування, а протокол огляду предмета і висновок експертизи є похідними від цих документів, а тому також є недопустимими на підставі доктрини плодів отруєного дерева.
Як вбачається з вказаних документів, слідчий ОСОБА_44 03.10.2019 в порядку ст. 208 КПК України затримав ОСОБА_10 , провів його обшук і вилучив аркуш паперу з рукописним текстом та поштовий конверт, на яких зображені рукописні цифрові записи, банківські картки. У подальшому слідчий ОСОБА_19 їх оглянув та призначив почеркознавчу експертизу з метою визначення чи виконані рукописні тексти ОСОБА_10 на аркуші паперу та поштовому конверті.
Щодо банківських карток, то прокурор суду взагалі не довів, що вони мають хоч якесь значення для кримінального провадження.
Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи цифрові записи на аркуші паперу та поштовому конверті виконані ОСОБА_10 .
Суд вважає за необхідне зазначити, що аркуш паперу, конверт, на яких написані незрозуміло які цифри, протокол їх огляду та висновок експертизи не доводять винуватості ні ОСОБА_10 , ні інших обвинувачених.
Прокурор зазначив, що на них вказані саме заміри деревини. Але суд не може з цим погодитися, бо жодним належним та допустимим доказом він не довів, що набір цифр, які записані у стовпчик, дійсно містять інформацію про розмір дерев, пеньків, колод, їх вартість тощо.
Необхідність проведення почеркознавчої експертизи прокурор суду також не довів. Сам ОСОБА_10 не заперечував, що ці записи зроблені ним. Він лише вказав, що не пам'ятає що це за цифри і чого вони стосуються.
Суд зазначає, що дійсно аркуш паперу та поштовий конверт при затримані у ОСОБА_10 був вилучений слідчим ОСОБА_46 , який не мав повноважень слідчого у цьому провадженні, ним же був складений протокол затримання, а тому суд визнає їх недопустимими на неналежними доказами.
Оскільки вказані докази стороною обвинувачення отримані в незаконний спосіб, а тому протокол огляду предмета та висновок почеркознавчої експертизи є похідними доказами від них і суд їх також визнає недопустимими та неналежними доказами, бо вони не доводять винуватості обвинувачених.
А постанова про призначення експертизи взагалі не є доказом у розумінні ст. 84 КПК України, тому давати їй оцінку на предмет належності та допустимості необхідності немає.
На підтвердження винуватості обвинувачених прокурором надані три клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_52 від 04.10.2019 про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а саме здійснення аудіо-, відеоконтролю місця перебування ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 - спеціально облаштованих камер ІТТ №1 ГУНП в Сумській області; три ухвали слідчого судді Сумського апеляційного суду від 04.10.2019 про проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а саме аудіо- відеоконтролю місця перебування ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 - спеціально облаштованих камер ІТТ №1 ГУНП в Сумській області; три протоколи за результатами проведення аудіо-, відео контролю місць перебування обвинувачених від 22.10.2019 разом з трьома флеш-картами з інформацією (том 2 а. п. 154-156, 158-162, 164-167, 169-172-172, 174-180, 182).
Сторона захисту просила визнати вказані протоколи про результати аудіоконтролю недопустимими доказами, оскільки вони здобуті з істотним порушенням прав та свобод обвинувачених. Також прокурор не довів, що голоси на аудіозаписах дійсно належать обвинуваченим.
Дослідивши та проаналізувавши протоколи за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю місць перебування обвинувачених, суд зазначає, що в даному випадку було не втручання в приватне спілкування, а фактично мав місце допит ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , оскільки між ними та невідомою особою велась не просто бесіда, а ця особа ставила їм питання щодо обставин та причин затримання, про обставини порубу дерев.
Тобто невідома особа з чоловічим голосом фактично допитала обвинувачених без роз'яснення їм їхніх прав, без участі адвоката, без складання відповідного протоколу, тобто з порушенням статей 18, 42, 104, 224 КПК України, ст. 63 Конституції України, ст. 6 п. 1, 3 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Суд зазначає, що допит підозрюваного - це слідча дія, що проводиться шляхом опитування особи, яка має статус підозрюваного, з метою одержання даних щодо обставин, які стали підставою для її затримання або застосування запобіжного заходу, а також для отримання іншої інформації, що має доказове чи інше значення для кримінального провадження.
Положеннями ч. 3 ст. 224 КПК України визначено, що перед допитом встановлюється особа, роз'яснюються її права, а також порядок проведення допиту.
При цьому, кримінальним процесуальним законом визначено, що в ході допиту підозрюваного в рамках кримінального провадження щодо особливо тяжких злочинів присутність захисника є обов'язковою.
Під час допиту підозрюваний може особисто розповісти про обставини, які стосуються предмета допиту, або давати відповіді на запитання слідчого чи захисника. При цьому в ході допиту слідчий з метою викриття підозрюваного і одержання правдивих показань та достовірної інформації може розпитувати останнього про дату, час, місце, обставини вчинення злочину, наявність співучасників та встановлювати інші обставини.
У свою чергу негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт і методи проведення яких не підлягають розголошенню, спрямовані на збирання, перевірку чи дослідження фактичних даних у конкретному кримінальному провадженні, та які проводяться у разі крайньої необхідності, коли відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати іншим способом.
Негласні слідчі (розшукові) дії, які, за визначенням законодавця, є видами втручання в приватне спілкування, мають характер обмеження широкого права - недоторканості особистого життя, забезпечення якого належить до принципів кримінального процесу.
Підстави для проведення негласних слідчих (розшукових) дій визначені у ст. 246 КПК України.
Суд зазначає, що особа з чоловічим голосом, яка фактично допитала обвинувачених, не встановлена і суду не надано будь-яких документів на підтвердження того, ким вона є, чи особою, яка у камері перебувала за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, чи залегендованим свідком, чи працівником поліції.
Також суд зазначає, що відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 253 КПК України особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням про таке обмеження. Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров'я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене протягом 12 місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.
Обвинувальний акт щодо обвинувачених до суду надійшов 08.01.2020. Отже, прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язані були повідомити вказаній особі, якщо вона не є працівником поліції або залегендованим свідком, про те, що її конституційні права були тимчасово обмежені, не пізніше 08.01.2020. Але прокурор не надав доказів на підтвердження того, що зазначена особа письмово про це повідомлялася. Також він не надав доказів, що відповідно вказаної особи мав право не дотримуватися зазначених вимог закону.
ЄСПЛ в своїй практиці (зокрема, рішення «Балицький проти України», «Шабельник проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України») дотримується чіткої думки, що використання доказів, отриманих із порушенням права на мовчання та свободи від самовикриття, які лежать у основі поняття справедливого судового розгляду, є порушеннями загальновизнаних міжнародних стандартів.
Оскільки ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 під час перебування у камерах та фактичного їх допиту невідомою особою не були роз'яснені їх права, у тому числі про зберігання мовчання та свободу самовикриття, суд констатує, що мало місце порушення права обвинувачених на захист.
Прокурор вказав, що особи, які перебували в камері спільно з обвинуваченими, не були працівниками поліції, а тому ніякого допиту вони не проводили і правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові №666/5448/15 від 05.03.2020, про те, що розмова про злочин в ІТТ з працівником поліції повинна бути оформлена протоколом допиту, у цьому випадку не поширюється.
У судовому засіданні обвинувачені заперечували той факт, що голоси на аудіозаписах належать їм. Також вони вказали, що під час перебування в камері ізолятора тимчасового тримання сторонніх осіб до їхніх камер не поміщали і кожен з них був весь час один.
Вказаного прокурор не спростував і не надав докази на підтвердження перебування інших осіб у камерах спільно з обвинуваченими, хоча це питання протягом усього розгляду справи піднімала сторона захисту. Також не спростував доводи обвинувачених, що голоси на аудіозаписах належать не їм і не надав доказів на підтвердження того, що невідомі особи в камерах не були працівниками поліції.
Враховуючи викладене, суд протоколи про результати аудіо-, відеоконтролю місця (особи) від 06.09.2019 разом з флеш-картами до них визнає недопустимими доказами.
Щодо клопотань слідчого та ухвал слідчих суддів про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій, то доказом винуватості обвинувачених вони не є, вони лише посвідчують законність проведення самої дії, але не підтверджують законність процедури та наслідків її проведення.
На підтвердження винуватості обвинувачених прокурором надані клопотання слідчого ОСОБА_45 від 17.10.2019 про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії щодо ОСОБА_9 , ухвала слідчого судді Сумського апеляційного суду від 17.10.2019 про надання дозволу на проведення НС(р)Д - зняття інформації з електронної інформаційної системи або її частини, що є у мобільному терміналі, яким користувався ОСОБА_9 , протокол від 04.11.2019 за результатами проведення НС(Р)Д щодо ОСОБА_9 - зняття інформації з електронної інформаційної системи або її частини з електронним носієм, складений слідчим ОСОБА_46 ; клопотання слідчого ОСОБА_45 від 17.10.2019 про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії щодо ОСОБА_10 , ухвала слідчого судді Сумського апеляційного суду від 17.10.2019 про надання дозволу на проведення НС(р)Д - зняття інформації з електронної інформаційної системи або її частини, що є у мобільному терміналі, яким користувався ОСОБА_10 , протокол від 04.11.2019 за результатами проведення НС(р)Д щодо ОСОБА_10 - зняття інформації з електронної інформаційної системи або її частини з електронним носієм, складений слідчим ОСОБА_46 , протокол затримання ОСОБА_9 від 03.10.2019, протокол від 07.10.2019 огляду мобільного телефону з сім-карткою, який був вилучений 03.10.2019 у ОСОБА_9 (том 2 а. п. 185-186, 189-202, 205-250, том 3 а. п. 1-4).
Сторона захисту просила визнати вказані документи недопустимими доказами, оскільки вони отримані слідчим ОСОБА_46 , який не мав повноважень на здійснення досудового розслідування.
Як вбачається з вказаних документів, слідчий ОСОБА_44 03.10.2019 в порядку ст. 208 КПК України затримав ОСОБА_9 , провів його обшук і вилучив мобільний телефон LG.
07.10.2019 слідчий ОСОБА_44 оглянув телефон ОСОБА_9 , при цьому у протоколі огляду він акцентував увагу на наявність контакту з ОСОБА_10 , мобільний телефон якого позначений «Миша-Ф».
Як зазначалося вже вище, мобільний телефон Elephone Soldier, що належить ОСОБА_10 , був вилучений відповідно до протоколу огляду місця події від 03.10.2019, що визнаний судом недопустимим доказом.
У подальшому слідчий ОСОБА_44 звернувся з клопотаннями до слідчого судді Сумського апеляційного суду про надання йому дозволу на зняття інформації з електронної інформаційної системи або її частини, що є в мобільному телефоні LG, яким користувався ОСОБА_9 , та в мобільному телефоні Elephone Soldier, яким користувався ОСОБА_10 .
За результатами розгляду вказаних клопотань слідчий суддя постановив ухвали про надання такого дозволу.
Слідчим ОСОБА_46 04.11.2019 були складені два протоколи за результатами проведення вказаних негласних слідчих дій.
Суд вважає за необхідне зазначити, що вказані протокол огляду та протоколи за результатами НС(р)Д носять лише інформативний характер про дзвінки, смс-повідомлення, телефонну книгу, яка малась у телефонах обвинуваених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . Ця інформація як не спростовує винуватості обвинувачених, так і не підтверджує її.
Вказаними протоколами підтверджується те, що обвинувачені між собою спілкувалися, але вони цього і не заперечували.
У розділі СМС-повідомлення в телефоні ОСОБА_10 є лише одне повідомлення стосовно деревини за 25.03.2019 - «На кругляк будут документы». Але цей запис не підтверджує того, що 03.10.2019 ОСОБА_10 спільно з іншими обвинуваченими незаконно спиляв 19 дерев.
Окрім того, судом визнаний недопустимим протокол огляду місця події від 03.10.2019, коли був вилучений телефон ОСОБА_10 , з якого знімалась вказана вище інформація, слідчий ОСОБА_44 затримав ОСОБА_9 і вилучив у нього мобільний телефон, з якого знімалась вказана вище інформація, з клопотаннями до слідчого судді звертався слідчий ОСОБА_44 , за результатами розгляду яких слідчий суддя постановив ухвали про дозвіл на проведення НС(р)Д. І цим же слідчим складені протоколи за результатами НС(р)Д.
Отже, вказані документи отримані слідчим ОСОБА_46 , який не мав законних повноважень на здійснення досудового розслідування цього кримінального провадження, а тому відповідно до вимог ст. 87, ст. 89 КПК України ці докази суд визнає недопустимими.
Прокурором суду надані протокол затримання ОСОБА_8 , клопотання слідчого ОСОБА_45 від 04.10.2019 про арешт портативної рації, вилученого під час особистого обшуку у ОСОБА_8 ; ухвала слідчого судді від 07.10.2019 про арешт цього майна (том 3 а. п. 38-43).
Сторона захисту просила визнати вказані документи недопустимими доказами, оскільки затримання ОСОБА_8 , вилучення у нього рації здійснив слідчий ОСОБА_53 .
Як вбачається з вказаних документів, слідчий ОСОБА_44 03.10.2019 в порядку ст. 208 КПК України затримав ОСОБА_8 , провів його обшук і вилучив портативну рацію.
Суд вважає за необхідне зазначити, що прокурор не довів суду, що вказана портативна рація підтверджує винуватість обвинувачених. Також не надано доказів на підтвердження того, що вона перебувала у робочому стані і нею можна було користуватися.
Суд зазначає, що затримання ОСОБА_8 і вилучення рації здійснив слідчий ОСОБА_44 , він же склав протокол затримання, хоча повноважень слідчого у цьому провадженні він не мав, а тому суд визнає його недопустимим та неналежним доказом, бо він поза розумним сумнівом не доводить винуватості обвинувачених.
Клопотання про арешт рації та ухвала слідчого судді про її арешт не є доказами в розумінні ст. 84 КПК України.
Прокурор надав суду клопотання слідчого ОСОБА_19 від 11.10.2019 про тимчасовий доступ до документів у паперовому та електронному вигляді операторів мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «ВФ Україна»; ухвалу слідчого судді від 16.10.2019 про задоволення вказаного клопотання та надання тимчасового доступу; супровідний лист від 22.10.2019 про направлення слідчим ПрАТ «Київстар» ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ; 2 протоколи тимчасового доступу до речей і документів від 05.11.2019; два описи речей і документів від 05.11.2019; два оптичних диска з інформацією (том 3 а. п. 72-82).
Дослідженням вказаних документів встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді від 16.10.2019 про тимчасовий доступ до документів, постановленої за результатами розгляду клопотання слідчого ОСОБА_19 від 11.10.2019, отримані два диски з інформацією, які переглядалися у судовому засіданні.
Під час перегляду диску оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» інформація, яка б доводила чи спростувала винуватість обвинувачених не виявлена.
Щодо диску з інформацією оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна», то під час його перегляду судом встановлено, що у лісопосадці в с. Білани, де була виявлена порубка 19 дерев, 03.10.2019 до 12:54 год обвинувачені перебували у м. Ворожба, м. Білопілля. У зоні покриття мобільного зв'язку з прив'язкою до базової станції в с. Білани вони з'явилися лише о 12:58 год.
Вказане підтверджує показання обвинувачених про те, що 03.10.2019 зранку і до 13:00 год їх на місці незаконної порубки дійсно не було.
Отже, вказані докази, що надані прокурором на підтвердження винуватості обвинувачених, навпаки, підтверджують показання обвинувачених і спростовують версію сторони обвинувачення про те, що саме зранку 03.10.2019 і до затримання обвинувачені зрубали 19 дерев.
Прокурор також надав протокол від 26.12.2019 огляду залізничного лісонасадження на ділянці Ворожба-Люботин, де знаходяться 7 колод породи дуб з фототаблицею (том 3 а. п. 101-107).
Із протоколу огляду вбачається, що слідчий ОСОБА_19 спільно з ОСОБА_14 оглянув колоди на місці вчинення злочину.
Але з фототаблиці до цього протоколу неможливо встановити чи є ця місцевість місцем злочину. На ній є одне зображення з пеньком, поряд з яким лежить ціле зрубане дерево.
Тому суд вважає, що вказаний протокол з фототаблицею не є належними доказами, бо вони не доводять винуватості обвинувачених.
Суд зазнає, що відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України с удовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Згідно з обвинувальним актом, обвинувачені винуваті у незаконній порубці 19 дерев, яку вони здійснили саме 03.10.2019 у ранковий час спільно з іншими невстановленими особами.
За весь час судового розгляду прокурор обвинувачення не змінював, не уточнював, не збільшував, не зменшував.
Отже, суд повинен був перевірити і встановити винуватість обвинувачених в межах пред'явленого обвинувачення, тобто, що злочин, передбачений ч. 4 ст. 246 КК України, вони вчинила саме зранку 03.10.2019.
Але судом достовірно встановлено, що обвинувачені на місце вчинення злочину 03.10.2019 прибули лише близько 13:00 год.
Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 злочин виявили близько 10:00 год 03.10.2019. Про те, що з місця вчинення злочину на великій швидкості виїхав легковий автомобіль зеленого кольору, пояснили саме вони. На думку сторони обвинувачення, бензопили були вивезені з місця вчинення злочину саме на цьому автомобілі. Але виникає логічне питання, а куди ж поділася деревина з 19 дерев і чим її вивезли, бо окрім легкового автомобіля інші автомобілі сюди не приїжджали і не виїжджали. А автомобіль, на якому приїхали обвинувачені, був порожній, коли його виявили на місці вчинення злочину.
Представник потерпілого ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначили, що точна дата порубки дерев невідома, але це було зроблено ще до 03.10.2019. Суд може допустити, що це так, але згідно з обвинувальним актом дата порубки дерев зазначена саме 03.10.2019, тому суд перевіряє чи саме 03.10.2019, тобто в межах пред'явленого обвинувачення, обвинувачені вчинили злочин.
Також судом встановлено, що на місце вчинення злочину прибуло декілька автомобілів з представниками правоохоронних органів. Як пояснили свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , то автомобіль зеленого кольору рухався їм назустріч. Тому виникає питання чому не були прийняти заходи щодо його переслідування, перехвату тощо.
Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що достатніх належних і допустимих доказів на підтвердження винуватості обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їм злочину стороною обвинувачення суду не надано.
За таких обставин обвинувачених необхідно виправдати у зв'язку з недоведеністю їх винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.
АТ «Укрзалізниця» до обвинувачених заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди в сумі 263918,99 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених ч. 1 ст. 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
Оскільки обвинувачені виправдовуються судом за недоведеністю їх винуватості, тому зазначений позов необхідно залишити без розгляду.
Запобіжний захід обвинуваченим під час судового розгляду не застосовувався.
У зв'язку з виправданням обвинувачених, відповідно до вимог ст. 124 КПК України, процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, на загальну суму 24336,30 грн стягненню з них не підлягають і їх необхідно віднести на рахунок держави.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Також підлягає скасуванню арешт, що накладений ухвалами слідчих суддів на речові докази.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_10 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 246 КК України та виправдати у зв'язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні зазначеного злочину.
ОСОБА_9 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 246 КК України та виправдати у зв'язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні зазначеного злочину.
ОСОБА_8 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 246 КК України та виправдати у зв'язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні зазначеного злочину.
Цивільний позов АТ «Укрзалізниця» про стягнення з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 263918 грн 99 коп. залишити без розгляду.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, в сумі 24336 грн 30 коп. віднести на рахунок держави.
Скасувати арешт на мобільні телефони Sigma з сім-картою оператора «Київстар» НОМЕР_3 , Elephone Solder з сім-картою оператора «Водафон» НОМЕР_2 , Nomi з сім-картою оператора «Водафон» НОМЕР_4 , 4 пластикові пляшки, набір ключів у пластиковому тримачі у кількості 12 штук, предмет, схожий на чохол для шини бензопили, викрутку, напильник, два комбовані ключі, три Г-образних шестигранника, два ланцюги на шину бензопили, металеве приладдя для точіння ланцюгів, два ланцюги на бензопилу, светр сірого кольору, куртку чорного кольору, 7 колод деревини, куртку чорного кольору, портативну рацію без антени, наплічну сумку, бінокль, рукавички, мобільний телефон з сім-картою з номером НОМЕР_5 , портативну рацію.
Речові докази:
-7 колод деревии породи дуб залишити АТ «Укразалізниця»;
-мобільні телефони Sigma з сім-картою оператора «Київстар» НОМЕР_3 , Elephone Solder з сім-картою оператора «Водафон» НОМЕР_2 , Nomi з сім-картою оператора «Водафон» НОМЕР_4 , светр сірого кольору, куртку чорного кольору, радіостанцію, 3 зарядні пристрої та навушник до радіостанції, картонну упаковку до сім-карти, картку «Приватбанк» № НОМЕР_6 , 3 шини для бензопили, 8 ланцюгів на шини бензопили, 2 коробки синього кольору, комплект для заточки ланцюга для шини бензопили, 3 пляшки пластикові з рідиною, коробок картонний для бензопили, бінокль, дві портативні рації, які зберігаються в СУ ГУНП в Сумській області, повернути ОСОБА_10 ;
-автомобіль УАЗ 452 Д, д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ключі від цього автомобіля, посвідчення водія, дозвіл на зброю, нарізний карабін МКМ-072СБ, набої у кількості 84 одиниці, чотири банківські картки, які знаходяться у ОСОБА_10 , залишити йому;
-4 пластикові пляшки, набір ключів у пластиковому тримачі у кількості 12 штук, предмет, схожий на чохол для шини бензопили, викрутку, напильник, два комбовані ключі, три Г-образних шестиграннкика, два ланцюги на шину бензопили, металеве приладдя для точіння ланцюгів, два ланцюги на бензопилу, які зберігаються в СУ ГУНП в Сумській області, знищити;
-аркуш паперу та поштовий конверт залишити в матеріалах кримінального провадження;
-паспорт громадянина України ОСОБА_9 для виїзду за кордон, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження, повернути останньому;
-куртку чорного кольору, мобільний телефон з сім-картою з номером НОМЕР_5 , наплічну сумку, рукавички, які зберігаються в СУ ГУНП в Сумській області, повернути ОСОБА_9 .
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя