27 липня 2010 р. № 5020-7/402
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя
судді Кривда Д. С.
Бакуліна С. В.
Мачульський Г. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуФонду майна Автономної Республіки Крим
на постанову
відСевастопольського апеляційного господарського суду
12.05.2010 року
у справі№ 5020-7/402 Господарського суду міста Севастополя
за позовомПриватного підприємства "ТААВЕ"
до
треті особиРегіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі
1. Фонд майна Автономної Республіки Крим
2. Державне підприємство "Гурзуф"
прозобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди державного нерухомого майна
За участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:
від третьої особи -1:
від третьої особи -2: не з'явились
не з'явились
не з'явились
не з'явились
Приватне підприємство "ТААВЕ" звернулось до Господарського суду міста Севастополя з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди державного нерухомого майна.
Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 01.03.2010 року по справі № 5020-7/402 (суддя Альошина С. М.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.05.2010 року по справі № 5020-7/402 (головуючий суддя Гоголь Ю. М., судді Гонтар В. І., Черткова І. В.) позов задоволено повністю: зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі укласти з Приватним підприємством "ТААВЕ" додаткову угоду до договору оренди державного нерухомого майна від 27.05.2007 року в редакції позивача, виклавши найменування орендодавця за цим договором у наступній редакції: "Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, ідентифікаційний код юридичної особи 20677058, місцезнаходження якого: 99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6, в особі начальника Федоренко Сергія Володимировича, який діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 № 412".
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального права, зокрема п. 1 Наказу Фонду державного майна України від 30.01.2007 року № 159, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені рішення і прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
У запереченні на касаційну скаргу відповідач стверджує про обґрунтованість оскаржених судових рішень.
У зв'язку з відпусткою суддів Муравйова О. В., Полянського А. Г. відповідно до розпорядження В. о. Голови Вищого господарського суду України № 02.03-10/435 для розгляду справи № 5020-7/402 в касаційному порядку утворена колегія суддів у складі: Кривда Д. С. (головуючий, доповідач), Бакуліна С. В., Мачульський Г. М.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.07.2010 року розгляд справи № 5020-7/402 відкладено до 27.07.2010 року.
27.07.2010 року до Вищого господарського суду України надійшла телеграма Фонду майна Автономної Республіки Крим в проханням розглядати справу без участі його повноважного представника. Також в зазначеній телеграмі зазначено, що фонд підтримує касаційну скаргу.
Відводів складу суду не заявлено.
Представники сторін і третіх осіб в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.
Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників сторін і третіх осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні по даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2007 року по справі № 2-26/4889-2007, з урахуванням виправлення дати цього рішення, внесеного ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.01.2009 року по цій же справі, за позовом Приватного підприємства "ТААВЕ" до відповідача -Фонду майна АР Крим про спонукання відповідача укласти договір оренди, позовні вимоги задоволено та зобов'язано Фонд майна АР Крим укласти з Приватним підприємством "ТААВЕ" договір оренди строком на п'ять років державного майна -нежитлових приміщень, загальною площею 75,6 кв. м складської будівлі (літ. А) та РБУ, що розташовані за адресою: смт Гурзуф, вул. Південнобережне шосе, 11, та знаходяться на балансі Державного підприємства "Гурзуф".
Також, судом вирішено, що у разі неукладення Фондом майна АР Крим з Приватним підприємством "ТААВЕ" цього договору у десятиденний строк після набрання рішенням суду законної сили, договір вважається укладеним у редакції позивача, наданій суду, текст якої викладено у резолютивній частині цього рішення суду.
У зв'язку з невиконанням Фондом майна АР Крим вказаного рішення суду, договір оренди вважається укладеним у редакції, викладеній у резолютивній частині вказаного рішення суду.
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору орендодавець (Фонд майна АР Крим) зобов'язувався передати державне нерухоме майно - складу РБУ літ А нежитлові приміщення (1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5) загальною площею 75,6 кв. м., що знаходяться на балансі Державного підприємства "Гурзуф", розташованих за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, Південнобережне шосе, 11 (надалі - майно), а орендар (позивач) - прийняти у строкове платне користування за актом приймання-передачі (Додаток № 1).
Майно передавалось в оренду з метою використання під розчинно-бетонний вузол та складські приміщення.
Згідно з п. 1.2. договору орендодавець, враховуючи що зазначене майно знаходиться на балансі Державного підприємства "Гурзуф" (балансоутримувач), доручило балансоутримувачу підписати акт приймання-передачі майна, зазначеного в п. 1.1. (Додаток № 1).
Пунктом 1.3. договору передбачалось, що ринкова вартість об'єкта визначена згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності про вартість об'єкта (додаток 2), складеним на підставі вимог Методики оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 року № 629 (зі змінами і доповненнями), та станом на 30.12.2006 складала 173 685 грн.
Цей договір укладено на п'ять років (п. 10.1. договору).
Факт передачі вказаного майна від балансоутримувача - Державного підприємства "Гурзуф"- до орендаря - Приватного підприємства "ТААВЕ"- підтверджено відповідним актом приймання-передачі в оренду державного нерухомого майна -складу РБУ літ А нежитлові приміщення (1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5) загальною площею 75,6 кв. м., що знаходяться на балансі Державного підприємства "Гурзуф", розташованих за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, Південнобережне шосе, 11, підписаним сторонами 27.05.2007 року.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти з позивачем додаткову угоду до договору оренди нерухомого державного майна від 27.05.2007року, в частині зміни орендодавця державного майна, оскільки на даний час повноваження орендодавця державного майна, розташованого на території Автономної Республіки Крим, належать, Регіональному відділенню Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі.
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про задоволення позовних вимог, оскільки орендодавцем державного майна, зокрема, і за вищевказаним договором оренди, укладеним між позивачем та Фондом майна АР Крим на даний час має виступати Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
Колегія суддів вважає такий висновок хибним з урахуванням наведеного.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом вказаної статі, звертаючись до суду з позовом, особа має обґрунтувати порушення свого права або інтересу стосовно предмету спору.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, зазначає, що обов'язок відповідача укласти з ним додаткову угоду до договору виникає в силу п. 1 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", при цьому він не вказує яким чином порушуються його права чи інтереси.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 188 ГПК України, яка регулює порядок зміни та розірвання договорів.
Частиною 2 статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Укладення господарських договорів за рішенням суду також регулюється ст. 187 ГК України, відповідно до якої судом розглядаються спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Відповідно до ст. 179 ГК України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо зокрема існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання, чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції не послались на конкретні приписи законодавства, які б зобов'язували відповідача укладати додаткову угоду до договору про оренду нерухомого майна, не дослідили позицію відповідача з цього питання.
Крім того, колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір, господарський суд встановлює відповідність обраного позивачем способу захисту його порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Способи захисту цивільних прав встановлено ст. 16 ЦК України, зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
В разі, якщо суд дійде висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту він повинен відмовити в задоволенні позовних вимог.
Проте, зазначені положення місцевим та апеляційним господарськими судами не враховані, оскільки обраний позивачем спосіб захисту прав про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду до договору оренди не відповідає способам захисту, встановленим чинним законодавством.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа - передачі до суду першої інстанції для розгляду.
Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Касаційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.05.2010 року по справі № 5020-7/402 Господарського суду міста Севастополя та рішення Господарського суду міста Севастополя від 01.03.2010 року у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції
Головуючий суддя Д. С. Кривда
Судді С. В. Бакуліна
Г. М. Мачульський