іменем України
"11" жовтня 2022 р. Справа153/1168/22
Провадження3/153/676/22-п
Код суду: 231
Суддя Ямпільського районного суду Вінницької області Гаврилюк Т.В. розглянувши адміністративну справу, яка надійшла від відділення поліції №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого у АДРЕСА_1 , із неповною середньою освітою, не працюючого, розлученого, маючого на утриманні малолітню дочку 10 років, інвалідності не має, раніше не судимого, громадянина України, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №325045 від 07.08.2022 ОСОБА_1 07.08.2022 о, 11 годині 41 хвилині в місті Ямполі по вулиці Свободи,4 керував мопедом «Honda Dio» номерний знак б/н, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці ока, неприродна блідість обличчя. Від проходження медичного огляду на факт вживання наркотичних засобів в Ямпільській ЦРЛ відмовився в присутності двох свідків.
ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що мопедом він не керував, мопед був припаркований на узбіччі дороги у місті Ямполі, а він знаходився біля нього. До нього під'їхали поліцейські і почали вимагати документи, посилаючись на те, що він керував мопедом у стані наркотичного сп'яніння. Він виявив бажання проходити огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, а на алкотестері відмовився. Окрім цього працівник поліції зазначив у протоколі що він відмовився в медичному закладі в присутності двох свідків, але в лікарню ніхто не їхав, а свідки підписували пояснення на дорозі де він знаходився біля мопеду. Пояснення в протоколі написав зі слів працівника поліції, бо погрожували що заберуть мопед, але коли все зі слів записав і підписав протокол, мопед працівники поліції забрали. Під наркотичним сп'янінням не перебував, лише почував себе недобре в зв'язку з застудою. А щодо відеозапису з нагрудної камери поліцейського чітко вбачається, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського не є безперервним, а складається з кількох файлів, чим порушено відповідну інструкцію. Вину не визнає, просить суд справу закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , а саме: дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №325045 від 07.08.2022; направлення №145 від 07.08.2022 для огляду на стан сп'яніння; письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 07.08.2022; копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №175271 від 07.08.2022; рапорт від 07.08.2022; DVD - диск з вмістом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, а також враховуючи пояснення ОСОБА_1 , приходжу до наступних висновків:
Ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінов проти України» рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02).
Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013р., заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст.6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений ч.2 ст.53 КК України, а також передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення є протокол про здійснення адміністративного правопорушення. Кодекс України про адміністративні правопорушення, а саме ст.256 детально регламентує питання, що пов'язані зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення. Також ці питання врегульовані і галузевими нормативно-правовими актами, органу які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, у даному випадку Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 року №1395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853.
Відповідно до положень ст.255 КУпАП складання протоколів про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП, віднесено до компетенції органів внутрішніх справ (Національної поліції), які на виконання вимог ст.256 КУпАП, повинні перевірити та зазначити в протоколі відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно роз'яснень п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2003 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року №18, судам при розгляді справ необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст.247 і 280 КУпАП.
Сам протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №325045 від 07.08.2022 не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви.
Відповідно до розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395, направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).
Відповідно до п.3 цього Порядку, огляд проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Із обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №325045 від 07.08.2022 слідує, що ОСОБА_1 відмовився пройти огляд для виявлення факту вживання наркотичних засобів в Ямпільській ЦРЛ відмовився в присутності двох свідків. Але переглядаючи DVD - диск з вмістом відеозапису з нагрудної камери поліцейського видно що в Ямпільську ЦРЛ ОСОБА_1 та працівники поліції не їздили, а свідки знаходилися біля службового автомобіля біля дороги.
Таким чином, у разі відмови ОСОБА_1 пройти саме огляд на факт вживання наркотичних засобів у медичному закладі (п.2.5 ПДР), поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. У протоколі про адміністративне правопорушення взагалі не вказано, що водій відмовився від проходження встановленого медичного огляду в закладі охорони здоров'я при свідках.
Окрім того, працівник поліції зобов'язаний був вказати про відмову водія пройти тест за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки у відповідному акті, а далі забезпечує його доставку до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду, для встановлення стану наркотичного сп'яніння, а у разі відмови водія пройти медичний огляд у медзакладі, - скласти відповідний протокол.
Докази, які б вказували на дотримання працівниками поліції порядку направлення на такий огляд до медичного закладу, у справі відсутні.
Відповідно до ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Суд не приймає як доказ по справі відеозапис із нагрудної камери записаний на DVD диск з огляду на наступне:
Порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них регулюється Наказом Департаменту патрульної поліції від 24.11.2015 №14/1 та п.4.1, 4.2 Розділу ІV Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, яку затверджено наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 №100. Згідно п.3.5. Інструкції №100 після активації нагрудної камери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записано безперервно.
Згідно Інструкції №100 працівникам патрульної поліції заборонено, зокрема змінювати, редагувати, видаляти, копіювати, передавати третім особам або іншим чином поширювати відеозаписи, зроблені на нагрудну відеокамеру без дозволу начальника Департаменту патрульної поліції або начальника управління патрульної поліції у місті.
Згідно п.5.2 Інструкції №100 відеозаписи з нагрудних камер працівників патрульної поліції надаються працівникам Департаменту патрульної поліції та управлінь патрульної поліції у містах з метою виконання ними функціональних обов'язків за погодженням з начальником Департаменту патрульної поліції або начальника управління патрульної поліції у місті.
На DVD диску містяться декілька відео на якому видно, що ОСОБА_1 знаходиться на автодорозі, працівник поліції роз'яснює йому права, запитує чи вживав, було запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 не погодився. Разом з тим, неможливо встановити, що саме ОСОБА_1 керував у той час мопедом і був зупинений працівниками поліції, як про це зазначено у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Тобто, поліцейським до протоколу про адміністративне правопорушення не додано відеозапис з нагрудної камери у повній мірі, який має бути безперервний. Це свідчить про те, що відеозапис змінювався (редагувався) особою, яка копіювала відеозапис та DVD диск, що прямо заборонено Інструкцією №100. Враховуючи те, що доданий до протоколу відеозаписи на DVD диску, змінювався або редагувався, не є безперервним, а тому існують сумніви в автентичності оригіналу, у зв'язку із чим, доданий до протоколу відеозапис суд визнає неналежним та недопустимим доказом по справі.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суду не надано доказів, що ОСОБА_1 керував мопедом з явними ознаками вживання наркотичних засобів і відмовився від проходження огляду на визначення стану вживання наркотичних засобів у медичному закладі.
Крім цього, слід зазначити, що проходження огляду в медичному закладі пропонується поліцейським не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров'я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення тощо.
І лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП. У даному випадку з відеозапису не вбачається, щоб поліцейський вручав ОСОБА_1 письмове направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я.
Таким чином, суд дійшов висновку, що порушення з боку ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху не відбулось, так як встановлено, що поліцейським було порушено порядок направлення водія для проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також з наданих суду доказів не можливо встановити, що саме ОСОБА_1 керував мопедом.
До справи не додано будь-яких доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , тобто не зафіксовано вчинення правопорушення належними доказами. Будь-які докази про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відсутні. Викладені обставини виключають наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на його користь.
Відповідно ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно ст.17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
А тому, враховуючи вищевикладене приходжу до висновку, що провадження у справі необхідно закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.7, 8, 221, 245, 251, 266, 283, 284, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.62, 68 Конституції України, ст.ст.13, 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008 року, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, суддя
Адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з часу її винесення через Ямпільський районний суд Вінницької області.
Суддя Ямпільського районного суду
Вінницької області Т. В. Гаврилюк