Справа № 191/2557/22
Провадження № 6/191/60/22
07 жовтня 2022 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Окладнікової О.І.,
за участі секретаря судового засідання Заламай О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, -
06.10.2022 року до суду звернувся приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н.Є. з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа.
В обґрунтування вимог заяви державний виконавець посилалася на те, що у неї на виконанні знаходиться виконавче провадження №63438040 з виконання виконавчого листа №328/480/20, який виданий 12.06.2020 року Токмацьким районним судом Запорізької області, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» заборгованості за кредитним договором №IKAPNAIG.124792.001 від 29.04.2013 року у сумі 163165,92 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 97008,48 грн., сума заборгованості по відсоткам 54700,26 грн., сума заборгованості по комісії 11 457,18 грн.
28.10.2020 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 63438040 за заявою стягувача ТОВ "Глобал Спліт".
Приватним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника в банках, про арешт рухомого та нерухомого майна боржника, про розшук майна боржника.
Рішення суду на сьогоднішній день боржником ОСОБА_1 не виконано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено. Тому державний виконавець просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа.
Суд, дослідивши матеріали подання, вважає, що в задоволенні подання необхідно відмовити за наступних підстав.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Це право віднесено у ЦК до особистих немайнових прав фізичної особи (кн. друга ЦК), а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл. 21 кн. другої ЦК). Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК України, особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21 січня 1994 р. № 3857-XII "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (далі - Закон № 3857-XII).
Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках:
- якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (п. 2);
- якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань (п. 5); якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (п. 8).
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом, для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до положень статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом, при вирішенні питання про тимчасове обмеження конституційного права, державний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження факт ухилення боржника від виконання зобов'язань та необхідність обмеження його конституційного права.
Оскільки, ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, передбачає наявність з об'єктивної сторони таких діянь (дії чи бездіяльності) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення боржнику ОСОБА_1 та отримання нею копії постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження №63438040 від 28.10.2020 року, а також копій постанов: від 28.10.2020 року про арешт коштів боржника, від 29.10.2020 року про арешт майна боржника, від 30.10.2020 року про розшук майна боржника, від 16.11.2020 року про арешт майна боржника, від 13.11.2020 року, 17.11.2020 року, 19.11.2020 року, 20.11.2020 року та 23.11.2020 року про арешт коштів боржника. Відтак, матеріали подання не містять жодних доказів щодо того, що боржник обізнана про наявність відкритого відносно неї виконавчого провадження.
Необізнаність боржника про початок процедури примусового виконання виконавчого документу унеможливлює ухилення від його виконання.
Крім цього, із долучених до подання документів не вбачається, що державним виконавцем направлялись виклики ОСОБА_3 з метою з'явитись до державного виконавця та надати пояснення щодо невиконання рішення суду.
Суд також звертає увагу і на те, що державним виконавцем взагалі не обґрунтовано, яким чином застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України буде сприяти виконанню рішень суду та погашенню заборгованості.
Відтак, факт ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання покладених на неї рішенням суду обов'язків не доведений приватним виконавцем належними, достовірними та достатніми доказами за європейським стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Крім того, обмеження ОСОБА_1 у виїзді за межі України без вилучення паспортного документа є порушенням її права, гарантованого Конституцією України, та не вбачається підстав для застосування подібного заходу.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 441 ЦПК України, суд -
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О. І. Окладнікова