28.09.2022 Справа №607/4263/17
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич В.Л., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 вересня 2017 року ухваленого в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання права на пенсійне забезпечення як посадовій особі органу місцевого самоврядування та проведення перерахунку пенсії,-
У провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання права на пенсійне забезпечення як посадовій особі органу місцевого самоврядування та проведення перерахунку пенсії.
За результатами розгляду вказаної справи по суті Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 22 вересня 2017 року ухвалено рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання права на пенсійне забезпечення як посадовій особі органу місцевого самоврядування та проведення перерахунку пенсії.
Вказане рішення оскаржувалось позивачем в порядку апеляційного та касаційного провадження та залишено в силі судами апеляційної та касаційної інстанцій.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до суду із заявою про перегляд рішення суду від 22 вересня 2017 року, яке ухвалено у даній справі за нововиявленими та виключними обставинами.
В обґрунтування поданої заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими та виключними обставинами позивач зазначав, що постановою Тернопільського міськрайонного суду від 22.09.2017 року йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання права на пенсійне забезпечення як посадовій особі органу місцевого самоврядування та проведення перерахунку. Вказана постанова оскаржувалась в апеляційному та касаційному порядку, однак Верховний суд його касаційну скаргу залишив без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року - без змін. Позивач зазначав, що при винесенні рішення 22 вересня 2017р. по справі №607/4263/17, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області та Верховний суд України не врахував всі обставини справи, а саме: що на момент звернення до пенсійного фонду ч.10 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» була збережена і скасована лише з 01.10.2017 року, а при розгляді його позовної заяви в судах помилково застосували положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-УІІІ до частини 10 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». ОСОБА_1 зазначав, що дані обставини є нововиявленими, оскільки вони не були йому відомі на час розгляду справи в суді та не досліджувались судом.
Крім того, позивач зазначав, що під час розгляду його справи в судах встановлено, що п.5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо пенсійного забезпечення" №213-VІІІ від 2.03.2015р. визнано неконституційним рішенням конституційного суду України №4-рп /2016 від 8.06.2016р. і признано п.5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо пенсійного забезпечення» №213 - від 02.03.2015р. - неконституційними. Невизнання цього буде порушувати рівність прав усіх людей, а дані права гарантуються ст. 21. ст.22 Конституції України і при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод і не допускається будь-яка дискримінація у відповідності до ст. 14 Європейської конвенції з прав людини, ст. 6 Конвенції. Зазначені обставини є виключними вказав позивач, оскільки не досліджувались судом і мають істотне значення для прийняття рішення. Вказав, що про дані обставини йому стало відомо, коли з'явилась нова редакція закону 19.12.2018 року із внесеними змінами щодо визнання закону неконституційним.
За результатами розгляду заяви позивача ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими та виключними обставинами 07.11.2019 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області прийнято ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими та виключними обставинами - відмовлено. Вказана ухвала за результатами її оскарження в апеляційному та касаційному порядку відповідними судами залишена в силі.
28.07.2022 року позивач ОСОБА_1 повторно звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22.09.2017 року, яке ухвалено у даній справі.
В обґрунтування поданої заяви про перегляд рішення суду за виключними обставинами позивач вказав, що суди відмовляючи у задоволенні його позовних вимог та розглядаючи справу не дали належної оцінки обставинам справи, які встановлюють чинність і втрату чинності станом на 20.03.2017 року частини 10 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», наявності судових рішень по іншим справам з тими ж предметами та підставами позовних вимог, допустивши порушення основоположних принципів в судочинстві та здійснення правосуддя з дотриманням європейських стандартів, оскільки станом на 20.03.2017 року частина 10 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» була чинна і втратила чинність лише в жовтні 2017 року.
Крім цього, позивач ОСОБА_1 вказав, що Європейський суд з прав людини розглянув його заяву і прийняв рішення від 14.10.2021 року по заяві №45131/21 від 02.09.2021 року ОСОБА_1 , посилаючись на прецедентну практику для вирішення аналогічних справ по суті.
До заяви про перегляд рішення суду за виключними обставинами позивач ОСОБА_1 долучив:
- копію постанови Тернопільського міськрайонного суду від 22.09.2017 року у справі №607/4263/17;
- копію відповіді Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області №114/в-11 від 23.03.2017 року в якій зазначено, що здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до Закону України «Про державну службу» можливості немає;
- копію листа Європейського суду з прав людину у якому зазначено, що суд спираючись на свою прецедентну практику визнає у світлі всіх матеріалів, якими він володіє і в тій мірі, в якій оскаржувані питання входять до його компетенції, що вони не виявляють будь-яких ознак порушення прав і свобод, викладених у Конвенції чи протоколах до неї, і що критерії прийнятності викладені у статтях 34 і 35 Конвенції не були дотримані, а тому Суд оголошує заяву неприйнятною.
Із вказаних підстав позивач просить ухвалити рішення яким задовольнити його позовні вимоги та визнати за ним право на переведення на пенсію за віком обчислену у відповідності до чинної станом на 20.03.2017 року частини 10 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» і обчислити пенсію з 20.03.2017, а також зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 20.03.2017 року переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком обчислену у відповідності до чинної станом на 20.03.2017 року частини 10 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» і обчислити та виплатити ОСОБА_1 недоотримані пенсійні виплати з 20.03.2017 року.
Ухвалою суду від 02.08.2022 заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 22 вересня 2017 року в адміністративній справі № 607/4263/17 у зв'язку із виключними обставинами залишено без руху та надано позивачеві ОСОБА_1 строк для усунення недоліків заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Вказана ухвала прийнята судом з тих підстав, що позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення суду за виключними обставинами, в порушення вимог ч.2 ст. 364 КАС України, у поданій заяві зрозуміло не зазначив виключних обставин, передбачених ч.5 ст. 361 КАС України, якими він обґрунтовує вимогу про перегляд судового рішення у зв'язку із виключними обставинами. Також, позивачем не долучено копії заяви відповідно до кількості учасників справи та не долучено доказів, що підтверджують наявність виключних обставин.
Крім цього, суд зауважив позивачу, що відповідно до положень ч.3 ст. 365 КАС України заява про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 3 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, подається до Верховного Суду і розглядається у складі Великої Палати Верховного Суду.
Виходячи із наведеного, судом позивачу зазначено, що заяву про перегляд рішення суду у зв'язку із виключними обставинами подано без додержання вимог ч.2 ст. 364 КАС України, що є підставою для залишення заяви без руху та надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, для усунення недоліків заяви, а саме позивачу слід:
- зрозуміло зазначити виключні обставини, передбачені ч.5 ст. 361 КАС України, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення у зв'язку із виключними обставинами (за виключенням обставин, які уже наводились позивачем у раніше поданій заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими та виключними обставинами, оскільки таким обставинам суд надав оцінку та прийняв відповідне рішення щодо них);
- долучити копії заяви відповідно до кількості учасників справи та долучити докази, що підтверджують наявність виключних обставин.
Судом ОСОБА_1 роз'яснено, що у випадку не усунення недоліків заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута позивачеві.
На виконання вимог ухвали суду від 02.08.2022 про усунення недоліків заяви про перегляд рішення суду за виключними обставинами, позивачем ОСОБА_1 подано заяву у якій позивач повторно, аналогічно первинній заяві, висловив незгоду із прийнятими у справі рішеннями, що не може вважатись виконанням вимог ухвали суду від 02.08.2022, оскільки не навів обставин передбачених ч.5 ст. 361 КАС України та не подав доказів в підтвердження їх існування.
Зважаючи на те, що позивачем не усунуто недоліки заяви про перегляд рішення суду за виключними обставинами, а тому суд вважає, що вказану заяву слід повернути позивачеві.
На підставі викладеного, керуюсь ч.5 ст. 361, ч.3 ст. 366, ст. 169 КАС України, -
Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 22 вересня 2017 року в адміністративній справі № 607/4263/17 у зв'язку із виключними обставинами - повернути позивачу ОСОБА_1 .
Копію ухвали направити позивачу ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління пенсійного фонду України в Тернопільській області, адреса: м. Тернопіль, вул. Майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769.
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич