07.10.2022 Справа № 756/17979/21
Справа № 756/17979/21
Провадження № 2/756/2050/22
07 жовтня 2022 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Тихої О.О.,
секретаря судових засідань Кренджеляк А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» про стягнення страхового відшкодування,
ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» (далі - ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.») про стягнення страхового відшкодування.
Позовна заява обґрунтована тим, що 18.12.2020 року приблизно о 23 год. 30 хв., в м. Києві по вул. Зодчих - Велика Кільцева дорога, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «ToyotaCamry», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «Renault Logan», номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_4 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 01.02.2021 року ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» відповідно до Полісу № 202015924 від 27.11.2020.
19.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, на підставі якої відкрито страхову справу №20.202015924-9223.
18.02.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про страхове відшкодування. При цьому, ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» повідомила ОСОБА_1 про те, що прийнято рішення про виплату позивачу страхового відшкодування у сумі 40 009,35 грн. за вирахуванням франшизи у сумі 2000,00 грн.
Проте, на сьогоднішній день страхове відшкодування позивачу не сплачено.
У зв'язку з наведеним, позивач просить позов задовольнити, стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування у розмірі 40 009,35 грн.; 3% річних у розмірі 591,92 грн.; інфляційні витрати у розмірі 885,21 грн.; пеню за прострочення виплати страхового відшкодування - 3162,38 грн., а також понесені судові витрати.
Ухвалою судді від 07.12.2021 було відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача - адвокат Козлюк М.В. надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, про дату, місце та час слухання справи був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього процесуальний кодекс України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За вимогами Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Судом встановлено, що 18.12.2020 року приблизно о 23 год. 30 хв., в м. Києві по вул. Зодчих - Велика Кільцева дорога, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «Renault Logan», номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_4 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 01.02.2021 року у справі №759/933/21, яка набрала законної сили 12.02.2021 року, ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене та відповідно до положення ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Святошинського районного суду м. Києва від 01.02.2021, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка набрала законної сили, відповідно до яких ОСОБА_3 визнано винуватою у дорожньо-транспортній пригоді.
На момент ДТП транспортний засіб «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 , був застрахований в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» та мав поліс ОСЦПВ серії №202015924 від 27.11.2020.
19.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.
18.02.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про страхове відшкодування.
Згідно з ремонтною калькуляцією № 20-9223 сума відновлювального ремонту становить 42009,35 грн.
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування, а також страхового акту № 20.202015924-9223 розмір страхового відшкодування, за вирахуванням франшизи у сумі 2000,00 грн., становить 40 009,35 грн., про що позивача повідомлено листом ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» вих. №51-1187 від 15.02.2021.
Таким чином, спір між сторонами виник з приводу невиплати ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» позивачу, як потерпілому від ДТП, страхового відшкодування в порядку ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з огляду на те, що цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована у відповідача.
Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом обов'язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.
Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.
У першому випадку слід довести: наявність обставин непереборної сили; її надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов; причинний зв'язок між даною обставиною і завданою шкодою. У даному випадку ризик невідшкодування шкоди покладається на самого потерпілого.
Разом з тим, метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Як визначено ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Отже, законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно п. 34.1 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до вимог п. 36.4. ст. 36 зазначеного вище Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування).
З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернувся 19.11.2020 до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.
ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» листом за вих. №51-1187 від 15.02.2021 повідомило ОСОБА_1 про те, що страховою компанією прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування останньому у розмірі 40 009,35 грн.
Отже, сторонами погоджено розмір страхового відшкодування, який підлягає виплаті відповідачем (страховиком) на користь позивача.
З урахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ТДВ «Ю.Ес.Ай.» на користь позивача 40 009,35 грн. суми невиплаченого страхового відшкодування.
Крім того, позивач просить суд стягнути з ТДВ «Ю.Ес.Ай .» на свою користь 3% річних від простроченої суми у розмірі 591,92 грн.; інфляційні втрати у розмірі 885,21 грн., а також пеню в розмірі 3162,38 грн., у зв'язку із порушенням відповідачем грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
У пункті 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам надано роз'яснення про те, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Беручи до уваги, що відповідач узяті на себе грошові зобов'язання перед позивачем не виконав, з нього на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 885,21 грн. та 3 % річних у розмірі 591,92 грн.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
З урахуванням наведеного, враховуючи, що термін для виплати страхового відшкодування, передбачений п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», закінчився, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення пені в розмірі 3162,38 грн. за період з 21.05.2021 по 23.11.2021 у зв'язку із порушенням відповідачем сплати грошового зобов'язання є такими, що підлягають задоволенню. Наданий позивачем розрахунок пені відповідачем не спростований.
Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 18, 76-81, 141, 264-265, 280-281, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» про стягнення страхового відшкодування задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» на користь ОСОБА_1 відшкодування у розмірі 40 009 (сорок тисяч дев'ять) гривень 35 копійок; три відсотки річних у розмірі 591 (п'ятсот дев'яносто одна) гривня 92 копійки; інфляційні втрати у розмірі 885 (вісімсот вісімдесят п'ять) гривень 21 копійка; пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 3162 (три тисячі сто шістдесят дві) гривні 38 копійок та витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.», код ЄДРПОУ- 32404600, місцезнаходження: м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, буд. 4, корп. 6.
Суддя О.О.Тиха