10.10.2022 Справа № 756/9002/22
Справа №756/9002/22
Провадження № 2-а/756/139/22
10 жовтня 2022 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду міста Києва Тиха О.О., ознайомившись із адміністративним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська комунальна компанія» про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просить зобов'язати відповідача надати відео з камер відеоспостереження за запитом/зверненням, а також в подальшому надавати відео з камер відеоспостереження за запитом/зверненням; зобов'язати відповідача розробити спрощену процедуру отримання записів з камер відеоспостереження для мешканців житлового комплексу.
Ознайомившись із матеріалами адміністративної позовної заяви, суддя дійшов наступного висновку.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою для звернення до суду з вказаним позовом є невиконання відповідачем вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».
При цьому, за положеннями ст.23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право оскаржити ненадання відповіді на запит на інформацію або відмову в задоволенні запиту на інформацію, тощо. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Пунктом 1 ч.1ст.19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження
Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його бездіяльності, за виключенням випадків, коли законодавством встановлено інший порядок судового оскарження.
Розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів визначене статтею 20 КАС України.
Частина 1 ст. 20 КАС України містить виключний перелік справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;уточнення списку виборців;оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;
5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Згідно з ч. 2 ст. 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Таким чином, справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації підсудні окружним адміністративним судам.
Отже, Оболонський районний суд м. Києва не є належним судом як адміністративним для розгляду вказаної позовної заяви.
Відповідно до вимог ч.2 ст.377, ч. 2 ст. 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні (ч. 5 ст. 29 КАС України).
За таких обставин, оскільки законодавець у статті 20 КАС України, врегулював питання розмежування предметної юрисдикції між місцевими загальними судами як адміністративними судами та окружними адміністративними судами, підстави позову відносяться до виключної предметної юрисдикції окружних адміністративних судів, у положенні п.2 ч.1 ст.29 цього Кодексу врегульовано питання про передачу справи на розгляд іншого адміністративного суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, під змістом підсудності у цьому пункті розуміється предметна юрисдикція, слід дійти висновку, що справа підлягає розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва за предметною юрисдикцією.
Керуючись ст.ст. 3, 20, 29 КАС України, суддя
Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська комунальна компанія'про зобов'язання вчинити певні дії- направити на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня винесення ухвали.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Тиха