Справа № 756/19789/21
Провадження № 2/756/2480/22
05 вересня 2022 року місто Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Ткач М.М.
за участі секретаря судових засідань - Тагієва Р.Д.,
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором оренди житла. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ним та ОСОБА_3 було укладено договір оренди житла від 26.09.2019 строком на 6 місяців з можливою пролонгацією на такий же термін. Відповідно до умов договору ОСОБА_3 передала у тимчасове володіння та користування ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі п. 3.2 договору оренди житла позивачем було сплачено суму передоплати або заставну суму в розмірі 6000,00 грн., а також щомісяця, як зазначає позивач сплачував орендну плату за користування квартирою в розмірі 8000,00 грн. та всі поточні комунальні і побутові платежі. 23.09.2021 відповідач організувала зустріч, на якій позивачу було повідомлено про те, що ОСОБА_3 планує продати квартиру. 02.10.2021 в порушення домовленостей про подальшу дію договору та проживання в орендованій квартирі, ОСОБА_3 надіслала повідомлення через месенджер «Viber» про те, що планує вивозити меблі з квартири, а 05.10.2021, коли закінчується строк дії договору, позивач має виїхати протягом 3-х днів з квартири. Позивач зауважив відповідачу про попередження за 30 днів згідно з умовами договору. 13.10.2021 позивач під залякуванням відповідача був змушений терміново вивезти всі речі з квартири та підготуватися до її передачі. За користування квартирою, житлово-комунальними послугами позивачем було проведено вирахування із суми, яку було передано відповідачу як заставну, для покриття витрат на ці послуги, відтак, відповідач мала повернути позивачу різницю суми в розмірі 3648,00 грн. проте, відповідач відмовилась повертати вищевказану суму. На вказані дії відповідача, позивачем було викликано наряд поліції, під час спілкування з якою ОСОБА_3 підтвердила, що їй квартира передається в задовільному стані та в неї немає претензій до її стану. Також, ОСОБА_3 були передані позивачем всі комплекти ключів від квартири.
Виходячи з вищевикладених обґрунтувань позивач просив задовольнити його позов, стягнути з ОСОБА_3 на його користь борг (залишок суми передоплати) в сумі 3648,00 грн. та судові витрати.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
07.06.2022 до суду від ОСОБА_3 надійшов відзив, в якому заперечила проти заявлених вимог, з підстав викладених у відзиві.
09.06.2022 до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Кузьміна Д.В.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку. В матеріалах справи наявна заява від 16.08.2022 про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначено, що позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Кузьмін Д.В. в судовому засіданні просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, вважати відзив, поданий ним 09.06.2022 письмовими поясненнями та долучити їх до матеріалів справи.
Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 26.09.2019 між ОСОБА_3 (далі - орендодавець, відповідач) та ОСОБА_2 (далі - позивач, орендар) укладено договір оренди житла у простій письмовій формі (а.с. 7-9).
Відповідно до умов п. 1.1 договору, орендодавець передає у тимчасове володіння та користування орендаря житло для проживання, а орендар зобов'язується сплачувати встановлену орендну плату та виконувати інші умови, встановлені договором.
Під житлом відповідно до цього Договору розуміється квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 36, житлова (корисна) площа 18 та має 1 кімнат (п.2.1. договору).
На момент передачі квартири в орендне користування, квартира має наступний стан: в житловому стані (п.2.2. договору).
Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата за користування квартирою становить 8000,00 грн. на місяць.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що сума передоплати або заставна сума становить 6000,00 грн. одноразово, яка була передана позивачем відповідачу, що не оспорюється сторонами.
До складу орендної плати, визначеної в п. 3.1 цього договору, не включається наступні послуги: телефон, інтернет, комунальні послуги, комунальні послуги, електроенергія, водопостачання, водовідведення (п. 3.3 договору).
Крім щомісячної орендної плати, орендар щомісяця сплачує всі поточні комінальні та побудові платежі, а саме: плату за користування електричною енергією, водопостачання (гаряче та холодне), інтернет, телефон, водовідведення, газопостачання (за умови їх наявності) (п.3.4. договору).
Орендна плата сплачується орендодавцю орендарем в строк до 08 числа поточного місяця за попередній місяць. Факт сплати орендарем орендної плати підтверджується розпискою про отримання готівкових коштів за підписом орендодавця (п. 3.7 договору).
Фактична передача квартири в оренду відбулась 05.10.2019 (п.3.5 договору).
Згідно із п. 6.2. договору, договір укладений на строк у 6 місяців і діє до 05.04.2020.
За умови відсутності відмови сторін від договору та його умов на момент закінчення строку його дії, він вважається автоматично продовженим на той самий строк (п.6.6 договору).
Встановлено, що договір було неодноразово пролонговано з 05.04.2020 до 05.10.2020, з 05.10.2020 до 05.04.2021 та з 05.04.2021 до 05.10.2021.
Позивач звертаючись з позовом про стягнення безпідставно набутих коштів за договором оренди від 26.09.2019 посилався серед іншого на те, що 13.10.2021 ним було проведено розрахунок сум орендної плати та комунальних платежів за фактичну кількість днів проживання до 13.10.2021 включно, на загальну суму 2352,00 грн.
Відтак, позивач просить повернути йому різницю сплачених ним коштів у розмірі 6000,00 грн. які на думку позивача є авансом за вирахуванням сум орендної плати та комунальних платежів за період часу до 13.10.2021 включно у розмірі 3648,00 грн (6000 грн. - 2352,00 грн), оскільки вони набуті відповідачем безпідставно та всупереч умовам договору.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.759 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, згідно зі ст.628 цього Кодексу.
Згідно зі ст.810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Позивач зазначив, що квартира була звільнена 13.10.2021, у зв'язку з тим, що відповідач в односторонньому порядку розірвала договір.
Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Правові наслідки зміни або розірвання договору передбачені статтею 653 ЦК України. Так, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Тобто зобов'язання сторін договору найму (оренди) житла припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦКУ) за загальним правилом із дати досягнення угоди про розірвання договору, якщо інше не передбачено договором. Саме на цю дату орендар повинен повернути житло. За загальним правилом сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов'язаннями до моменту розірвання договору (ч. 4 ст. 653 ЦКУ). Водночас інший порядок може бути прописано в договорі або законі.
Відповідно до п. 6.3 договору оренди житла, визначено, що договір може бути змінений лише за письмової домовленості про це представниками сторін. Пунктом 6.4 договору встановлено, що про бажання звільнити квартиру та припинити дію договору, сторони повідомляють одна одну в письмовому виді не пізніше, ніж за 30 календарних днів до моменту розірвання договору.
Договір може бути достроково припинений за домовленості сторін, або у випадку прострочення орендарем перерахування орендної плати (п.6.5 договору).
Відповідно до п. 3.7. договору, орендна плата сплачується орендодавцю орендарем в строк до 08 числа поточного місяця за попередній місяць. Факт сплати орендарем орендної плати підтверджується розпискою про отримання готівкових коштів за підписом орендодавця.
З урахуванням вищевикладеного, до 08.10.2021 позивачем мала бути проведена оплата орендної плати за користування квартирою у розмірі 8000,00 грн. за вересень 2021 року.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Однак, судом не встановлено та матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, на підтвердження оплати позивачем орендної плати за користування квартирою у розмірі 8000,00 грн. за вересень 2021 року.
З огляду на вказане, відповідачем було повідомлено позивача про припинення дії договору оренди, в односторонньому порядку, що відповідало вимогам договору.
Стороною відповідача зазначено, що оскільки позивач не виконав належним чином умови договору, зокрема не сплатив орендну плату за користування квартирою у розмірі 8000,00 грн. за вересень 2021 року, сума коштів у розмірі 6000,00грн. була зарахована в рахунок орендної плати за останній місяць оренди.
Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України завдаток є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.
Поняття завдатку визначено у статті 570 ЦК України, відповідно до положень якої завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом (стаття 570 ЦК України).
Стаття 571 ЦК України передбачено правові наслідки порушення або припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком.
Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.
Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.
У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
У розумінні поняття завдатку, такий виконує наступні функції: 1) платіжну, яка полягає у тому, що завдаток видається у рахунок належних з боржника за договором платежів (тобто, завдаток є частиною суми, яку боржник зобов'язаний сплатити кредитору за основним договором; 2) забезпечувальну, яка проявляється в тому, що видача завдатку стимулює боржника до належного виконання основного зобов'язання, оскільки у разі порушення забезпеченого завдатком зобов'язання з вини боржника завдаток залишається у кредитора (частина перша статті 571 ЦК); водночас стимулююча дія завдатку певною мірою спрямована і на кредитора, який у разі порушення основного зобов'язання з його вини повинен повернути боржникові завдаток і додатково сплатити суму у розмірі завдатку чи його вартості (частина перша статті 571 ЦК); 3) підтверджувальну, суть якої зводиться до того, що видача завдатку засвідчує факт укладення основного договору.
Внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу нерухомості.
Частина друга статті 570 ЦК України встановлює презумпцію авансу, так як на відміну від завдатку аванс це лише спосіб платежу, він не виконує забезпечувальної функції за правилами частини першої статті 546 ЦК України, а виконує функцію попередньої оплати. Тобто, коли сторони хочуть визначити, що сплачена сума є завдатком, вони мають здійснити наступне.
По-перше, між сторонами має бути укладений договір, яким передбачаються зобов'язання сторін (сплата коштів боржником, та передання майна, надання послуг, тощо кредитором). Тобто це не може бути попередній договір, про укладення у майбутньому основного договору. Це має бути саме основний договір. В інакшому випадку сплачена сума коштів вважатиметься авансом.
По-друге, форма домовленості про сплату завдатку має бути письмова. Сторони можуть укласти окремо договір завдатку або передбачити його умови в основному договорі.
По-третє, сторони мають зазначити, що сума грошей, що сплачується боржником у рахунок майбутніх платежів є завдатком.
Позивач вважає сплачену ним відповідачу відповідно до умов пункту 3.2 договору грошову суму авансом, проте на підставі аналізу наведених положень цивільного закону та з урахуванням специфіки спірних правовідносин суд приходить до висновку, що ці кошти є завдатком, який сплачувався позивачем в рахунок належних з нього платежів і, ймовірно, забезпечував збереження майна, що знаходилось у квартирі і передавалось позивачу у користування.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, що був наведений зокрема у запереченнях проти позову чи апеляції. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки позивачем не доведено обставини на які позивач посилається, а тому суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України підстави для відшкодування понесених позивачем судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2-5, 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
1. Позивач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 );
2. Відповідач - ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ).
Дата складення повного рішення - 09.09.2022.
Суддя М.М. Ткач