Справа № 755/5842/22
Провадження № 2/755/4699/22
(заочне)
"05" жовтня 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Кошель К.А.
розглянувши в загальному позовному провадженні, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД» про визнання майнових прав на об'єкти нерухомості,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД» (далі - ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД»), в якому просила визнати за нею майнові права на об'єкт незавершеного будівництва - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , на земельній ділянці за кадастровим номером 8000000000:66:248:0025.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 березня 2015 року між ОСОБА_1 , як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті» (далі - ТОВ «Капітал Ріелті»), як продавцем, укладено договір купівлі-продажу майнових прав № КР/7/582. Об'єктом капітального будівництва відповідно до розділу 1 цього Договору є житловий будинок з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:66:248:0025, рекомендована поштова адреса:
АДРЕСА_3 ; право на спорудження якого виникло у Продавця на підставі договору від 22 листопада 2010 року № 08/11, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еверест плюс» (далі - ТОВ «Еверест плюс») та ТОВ «Капітал Ріелті» (далі - об'єкт капітального будівництва).
Об'єктом нерухомості відповідно до розділу 1 цього Договору є складові та невід'ємні частини об'єкту капітального будівництва, яка виражена у вигляді квартир, спорудження яких здійснює продавець. Характеристики об'єктів нерухомості та інформація, яка її ідентифікує; надана в пункті
2.2 Договору, а саме: квартира за будівельним АДРЕСА_4 , кількість кімнат - 1, загальною площею
40,45 кв. м на 12 поверсі об'єкту капітального будівництва, секція - 1 (далі - об'єкт нерухомості). Майновими правами відповідно до розділу 1 цього Договору є всі права на об'єкти нерухомості, які належать продавцю і за договорами відчужуються покупцю, який у зв'язку з цим набуває в майбутньому право власності на об'єкт нерухомості (далі - майнові права). Актом відповідно до того ж розділу 1 цього Договору є акт прийому-передачі майнових прав на об'єкт нерухомості, який підписується сторонами Договору на підтвердження набуття покупцем права власності на майнові права об'єкта нерухомості. Відповідно до пункту 2.1 Договору продавець продає, а покупець купує майнові права на ооб'єкт нерухомості в порядку та на умовах, передбачених Договором, та відповідно до норм ЦК України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж. Згідно із пунктом
2.6 Договору плановий термін закінчення будівництва - 2 квартал 2016 року, та згідно із пунктом
2.7 Договору плановий термін введення в експлуатацію 3 квартал 2016 року. Згідно із пункту
3.1 Договору покупець набуває майнові права на об'єкти нерухомості за Договором з моменту повної оплати вартості майнових прав, що підтверджуватиметься Довідкою про оплату 100 % майнових прав. Орієнтовна загальна вартість майнових прав на об'єкт нерухомості складає 546 075,00 грн.
03 березня 2015 року між ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору купівлі продажу майнових прав № КР/7/582, відповідно до якої внесено зміни у пункт 4.3 Договору, а саме до 05 березня 2015 року включно покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок продавця грошові кошти в розмірі в розмірі 546 075,00 грн, в тому числі ПДВ
20 % - 91 012,50 грн».
Свої зобов'язання за Договором в частині здійснення розрахунків покупець повністю виконав, перерахувавши на поточний рахунок продавця 100 % вартості майнових прав на об'єкти нерухомості в розмірі 546 075,00 грн відповідно до пункту 3.1 Договору, тобто вчинив всі необхідні дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги. Повне виконання покупцем своїх зобов'язань за Договором продавець підтвердив, видавши покупцю відповідно до пункту 4.5 Договору довідку про фінансування 100 % майнових прав об'єкта нерухомості по Договору купівлі-продажу майнових прав від 01 березня 2015 року № КР/7/582.
Всупереч пунктам 3.2, 3.3, 5.2 Договору відповідач не передав майнові права позивачу, будівництво об'єкта капітального будівництва не завершене і не ведеться, об'єкт капітального будівництва в експлуатацію не введений і дата цього введення в експлуатацію невідома. На думку позивача, відповідач у незаконний спосіб заволодів його коштами, що порушує його права як добросовісного покупця, адже умови укладених між сторонами договорів є невиконаними. Саме через порушення відповідачем строку введення в експлуатацію об'єкта капітального будівництва та не передачу майнових прав, позивач позбавлений можливості зареєструвати своє право власності на об'єкти нерухомості. Окрім того, у позивача немає впевненості в тому, що на об'єкти нерухомості не претендує жодна інша особа, оскільки на державному рівні права позивача як покупця ніде не відображено, не визнано та не зареєстровано.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 липня 2022 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у загальному позовному провадженні. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року закрито підготовче провадження у даній справі, призначено справу до судового розгляду.
12 вересня 2022 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чвир О.М., до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
У встановлений судом строк відповідач ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» відзив на позов не подав. Конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі та копією позовної заяви з додатками, що направлявся за адресою місцезнаходження відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «За закінченням терміну зберігання».
Таким чином, відповідач, враховуючи положення статей 128, 130 ЦПК України, вважається таким, що повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, постановив розглянути справу заочно, відповідно до статей 223 та 280 ЦПК України.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 01 березня 2015 року між ОСОБА_1 , як покупцем, та ТОВ «Капітал Ріелті», як продавцем, був укладений договір купівлі-продажу майнових прав № КР/7/582.
Відповідно до умов даного договору об'єкт капітального будівництва - житловий будинок з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 (попередня поштова адреса: АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:66:248:0025; право на спорудження якого виникло у продавця на підставі договору від 22 листопада 2010 року № 08/11, укладеного між ТОВ «Капітал Ріелті» та ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД».
Об'єкт нерухомості - складова та невід'ємна частина об'єкту капітального будівництва, яка виражена у вигляді квартири, спорудження якої здійснює продавець. Характеристика об'єкта нерухомості та інформація, яка його ідентифікує, надана в п. 2.2 цього договору.
Майнові права - це всі права на об'єкт нерухомості, які належать ТОВ «Капітал Ріелті». Майнові права відчужуються покупцю, який у зв'язку з цим набуває у майбутньому право власності на об'єкт нерухомості.
Акт - Акт прийму-передачі майнових прав на об'єкт нерухомості, який підписується сторонами на підтвердження набуття покупцем права власності на майнові права об'єкта нерухомості.
Відповідно до пункту 2.1 Договору продавець продає, а покупець купує майнові права на об'єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та відповідно до норм ЦК України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж.
Згідно із змістом пункту 2.2 Договору сторони домовились, що об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об'єкт нерухомості, розташований в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_2 (попередня поштова адреса: АДРЕСА_3 з наступними характеристиками: об'єкт - квартира, будівельний № 477; кількість кімнат - 1; загальна площа
40,45 кв. м; поверх - 12, секція - 1.
Загальна площа об'єкту нерухомості, вказана в п. 2.2 договору, є проектною та підлягає уточненню за даними технічного паспорту, оформленого БТІ згідно договору. Плановий термін закінчення будівництва та введення в експлуатацію об'єкта капітального будівництва - 2,3 квартал 2016 року (пункти 2.6, 2.7 Договору).
У пункті 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 Договору визначено, що майнові права на Об'єкт нерухомості за цим Договором передаються Продавцем Покупцю шляхом писання Акту прийому-передачі майнових прав на Об'єкт нерухомості. Акт підписується сторонами не пізніше 60 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення покупцем оплати 100 % загальної площі Об'єкта нерухомості, що визначена у пункті 2.2. цього Договору, введення Об'єкту капітального будівництва в експлуатацію та здійснення розрахунків відповідно до пункту 4.3. даного Договору. Право власності на Об'єкт нерухомості переходить від Продавця до Покупця після підписання Акту прийому-передачі Об'єкту нерухомості, для підписання якого та отримання інших документів покупець має з'явитися до Продавця протягом 3-х (трьох) днів з моменту отримання відповідного повідомлення. При наявності поважних причин Покупець має письмово попередити про них продавця та отримати згоду Продавця на продовження терміну підписання Акту, сторони погоджуються, що у випадку часткової оплати вартості загальної площі Об'єкта нерухомості, Покупець не набуває права власності на частину майнових прав. Продавець оформлює на Покупця права власності на Об'єкт нерухомості в порядку встановленому законодавством України, якщо до введення в експлуатацію об'єкту внесена
100 % оплата. В разі розстрочки на 3 роки Продавець за рахунок Покупця здійснює оформлення на Покупця права власності на Об'єкт нерухомості, шляхом отримання свідоцтва про право власності. Покупець самостійно та за власний рахунок здійснює реєстрацію свідоцтва про право власності на Об'єкт нерухомості у порядку, встановленому чинним законодавством України. Після оформлення права власності на Об'єкт нерухомості, з додержанням вимог діючого законодавства, Покупець має право володіти, користуватись та розпоряджатися Об'єктом нерухомості без обмежень.
У розділі 4 укладеного Договору визначено, що в день підписання цього договору вартість майнових прав 1 кв. м об'єкту нерухомості складає - 13 500,00 грн, в тому числі ПДВ
20 % - 2 250,00 грн. Орієнтовна загальна вартість майнових прав на об'єкт нерухомості в день складання цього договору складає - 546 075,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 91 012,50 грн. Покупець перераховує 100 % вартості Об'єкту фінансування, визначеної у пункті 4.2 даного Договору. У разі невиконання фінансових зобов'язань Продавець має право в односторонньому порядку розірвати Договір. У разі невиконання Покупцем фінансових зобов'язань, визачених підпункті 4.3.1 Договору, останній втрачає право на купівлю майнових прав на Об'єкт нерухомості на умовах, визначних підпунктами 4.1, 4.2 цього Договору і набуває право на купівлю Майнових прав на об'єкт нерухомості за іншою ціною і на інших умовах, про що сторони укладають Додаткову угоду до цього Договору або має право розірвати договір, на умовах, викладених у пункті 6.1 цього Договору.
Підпунктом 5.2.4 Договору продавець зобов'язаний забезпечувати будівництво об'єкту капітального будівництва та введення його в експлуатацію.
Покупець зобов'язаний прийняти від продавця майнові права в порядку та на умовах, передбачених даним договором (підпункт 5.4.3 Договорів).
Відповідно до пункту 5.5 Договору продавець гарантує, що від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для цього договору; до укладання цього договору, майнові права на об'єкт нерухомості будь-яким третім особам не відчужено; внаслідок укладення цього договору не будуть порушені права та законні інтереси третіх осіб.
Згідно із Додатковою Угодою № 1 до Договору купівлі-продажу майнових прав від
01 березня 2015 року № КР/7/582, укладеною між ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» та ОСОБА_1 , на підставі заяви покупця про зміну об'єкту нерухомості сторони домовилися вснести зміни в пункт 4.3 Договору, а саме до 05 березня 2015 року включно покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок продавця грошові кошти в розмірі 546 075,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 91 012,50 грн.
На підтвердження сплати 100 % вартості об'єкта будівництва ОСОБА_1 долучено до матеріалів позовної заяви такі квитанції: від 04 березня 2015 року на суму 100 000,00 грн та від 05 березня
2015 року на суму 446 075,00 грн.
Загальна сума коштів сплачених позивачем за договором купівлі-продажу майнових прав становить 546 075,00 грн.
Отже, позивач повністю виконав умови укладених між сторонами договорів, сплативши зазначені у них суму коштів в повному обсязі та у встановлений договорами строк.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Отже, порядок набуття права власності на об'єкт нерухомого майна після прийняття такого об'єкта в експлуатацію визначений законом.
Майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).
Майновими визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.
Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 16 листопада
2020 року у справі № 755/8933/18 (провадження № 61-4251св19).
Виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення зазначеними нормами ЦК України не передбачено.
Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.
Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 18 листопада
2015 року у справі № 6-1858цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року № 761/5156/13-ц суд зазначив, що під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна. Майновим правом на об'єкт незавершеного будівництва є обумовлене договором право набуття у майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли настали певні, але не всі, юридичні передумови, необхідні та достатні для набуття речового права. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач обрав такий спосіб захисту порушеного права, який, на його думку, є ефективним і не заборонений законом.
Враховуючи характер спірних правовідносин, а також встановлені обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не заборонений законом та у світлі цієї справи є ефективним, оскільки іншим шляхом захистити свої права позивач не міг. Тому необґрунтованими є доводи щодо неналежності такого обраного позивачем способу захисту його прав як визнання за ним майнових прав на квартиру як на частку в об'єкті незавершеного будівництва.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18) та від
20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19) у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов'язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об'єкт інвестування.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада
1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено право на справедливий суд. З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України, Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства. Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт
98 рішення Європейського суду з прав людини щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05). У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об'єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від
13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).
У постанові від 29 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що установивши під час розгляду справи, що відповідач не виконав належним чином узятих за договором зобов'язань, не визнає майнових прав позивача на спірне нерухоме майно, хоч він і сплатив пайові внески в повному обсязі, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об'єкт, суд обґрунтовано вважав, що є підстави для визнання за позивачем майнових прав на спірну квартиру. При цьому обраний позивачем спосіб захисту порушених прав є ефективним, не заборонений законом, оскільки іншим шляхом він не може захистити свої права.
01 березня 2015 року позивач уклала з відповідачем договір, за якими сплатила відповідачеві 546 075,00 грн вартості майнових прав на об'єкт нерухомості, а відповідач, в свою чергу, у встановлені договором строки зобов'язався закінчити будівництво, здати об'єкт капітального будівництва в експлуатацію та за актом прийму-передачі об'єкта нерухомості, шляхом його підписання сторонами, передати позивачу об'єкт нерухомості.
Частинами другою-третьою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).
Відповідно до положень статей 626-629, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Між сторонами виникли відносини на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав і предметом договірного зобов'язання за цими договорами є вчинення конкретних дій сторін зі сплати грошових коштів та передавання майнових прав, а після завершення будівництва передання об'єкту нерухомості. Матеріальними об'єктами договірних зобов'язань є наприкінці майно і гроші, що їх сторони мають передати одна одній, саме вони є предметом виконання за договором, з урахуванням інтересу кожної зі сторін та відповідної мети договору.
Верховний Суд у своїй практиці визначає майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно у майбутньому.
Отже, майнові права є самостійним об'єктом цивільних прав та підлягають захисту у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Майнові права визначаються як суб'єктивні права учасників цивільних правовідносин, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням речами, а також майновими вимогами, що виникають між учасниками цивільного обороту з приводу цих речей та обміну речей, робіт, послуг.
Майнові права виникають з юридичних фактів, передбачених ЦК України, іншими актами законодавства. За будь-яким договором про передавання речі боржник має передати річ, а кредитор має право вимоги передавання такої речі, яке є майновим.
Як передбачено статтею 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Згідно зі статтями 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За змістом статей 509, 526, 527, 530 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі сплативши на користь відповідача повну суму вартості майнових прав у встановлений в договорах строк, що підтверджується копіями відповідних квитанцій. Отже, відповідний договір набув чинності, вважається укладеним та діє до повного виконання сторонами взятих за себе зобов'язань, як це передбачено розділом 8 договору.
Виконання грошових зобов'язань за договором, а саме повна сплата вартості майнових прав об'єкта нерухомості, підтверджує вчинення позивачем дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимагати переходу майнових прав на цей об'єкт нерухомості, отримання від відповідача об'єктів нерухомості за актом прийому-передачі після завершення будівництва та після цього набуття можливості державної реєстрації свого права власності на об'єкт будівництва.
При цьому, за змістом укладеного між сторонами договору, підтвердженням набуття покупцем права власності на майнові права об'єкта нерухомості є акт прийому-передачі майнових прав на об'єкт нерухомості, який підписується сторонами. Однак, копія такого акту в матеріалах справи відсутня і у позові позивач стверджує, що відповідач не передавав йому майнові права. Доказів протилежного відповідачем суду не наданою та судом не встановлено.
Таким чином, фактично склалась ситуація, за якої позивач має підтвердження оплати ним
100 % вартості майнових прав на об'єкт нерухомості, однак відсутнє належне підтвердження переходу цих прав від відповідача до позивача, та відповідно належне оформлення набуття останнім права власності на майнові права щодо об'єктів нерухомості.
Як стверджує позивач, у вказаний в договорах строк об'єкт будівництва в експлуатацію введений не був, будівництво не завершене та на даний час не ведеться, приміщення у власність позивачу не передане, а дата введення об'єкту капітального будівництва в експлуатацію не відома.
Таким чином, відповідач порушив встановлений договором строк введення будинку в експлуатацію, внаслідок чого позбавив позивача того на що він розраховував, укладаючи відповідний договір, а саме, що відповідач у встановлений термін здійснить введення будинку в експлуатацію і відповідно позивач матиме можливість набути право власності на нежитлові приміщення у третьому кварталі 2016 року.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами стало підставою для звернення позивача до суду з позовом для визнання за ним майнових прав.
Відповідно до статті 41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Ухвалюючи відповідне рішення суд також ураховує відсутність на державному рівні будь-яких реєстрів, у яких би в повній мірі відображались та реєструвались майнові права, що сприяло би запобіганню порушенню таких прав, недопущенню реалізації недобросовісної поведінки відчужувачів майнових прав на користь декількох осіб, тому права позивача підлягають захисту в судовому порядку.
Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно пред'явлено вимоги до відповідача, оскільки в межах даного спору доведено факт порушення з боку відповідача договірних зобов'язань в частині передачі покупцю майнових прав на об'єкти нерухомості, що є предметом договору, при цьому суд враховує, що на даний час запланований термін будівництва та здачі об'єкту капітального будівництва в експлуатацію, який погоджений сторонами у підпунктах 2.6, 2.7 Договору (2-3 квартал 2016 року), сплинув, додаткових угод, які передбачали зміну умов договорів, в тому числі в частині визначення інших строків здачі будинку в експлуатацію, між сторонами не укладено, ці обставини не спростовано відповідачем ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД», який не скористався процесуальним правом подати відзив на позовну заяву та докази на спростування заявлених позовних вимог і підтвердження належного виконання зі свого боку договірних зобов'язань.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статей 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 5 460,75 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 19, 76-81, 89, 141, 178, 247, 259, 263-265, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, статтями 3, 6, 10, 11, 15, 16, 177, 190, 316, 317, 319, 328, 509, 526, 527, 530, 610, 611, 626-629, 638, 655, 656 ЦК України, статтями 9, 41 Конституції України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД» про визнання майнових прав на об'єкти нерухомості, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 майнові права на об'єкт капітального незавершеного будівництва - двокімнатну квартиру
АДРЕСА_1 , на земельній ділянці за кадастровим номером 8000000000:66:248:0025.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД» (код ЄДРПОУ 39123430, адреса місцезнаходження: м. Київ, бульв. Я.Гашека, 24) на користь держави судовий збір в розмірі 5 460,75 грн (п'ять тисяч чотириста шістдесят гривень 75 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне рішення суду виготовлено 10 жовтня 2022 року.
Суддя О.О. Хромова