Справа № 755/7465/22
Провадження №: 3/755/4252/22
"30" вересня 2022 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Дзюба О.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 .
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
встановив:
ОСОБА_1 13 серпня 2022 року о 16 год 30 хв за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру до чоловіка ОСОБА_2 .
Згідно ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави
Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила. Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення у Дніпровському районному суді м. Києві, а дати судових засідань відображались на веб-сайті Дніпровського районного суду м. Києва в рубриці список справ, призначених до розгляду.
Слід також відзначити, що і Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їх судового провадження.
Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення від 23.08.2022 року серії ВАВ № 262613, письмовими поясненнями.
Що стосується адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, то відповідно до положень ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суддею не встановлено.
Враховуючи характер вчинених правопорушень, особу ОСОБА_1 , яка притягується до адміністративної відповідальності, з метою виховання правопорушника та попередження наступних правопорушень, суддя дійшла висновку про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а відтак з неї слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 3, 28 Конституції України, ст. 33, 40-1, 173-2, 251, 283-285 КУпАП, суддя
постановив:
визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, ст. 173-2 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн 00 к.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496 (чотириста дев'яносто шість ) грн 20 к. на користь держави.
Роз'яснюється, що в разі несплати штрафу в строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя: О.А. Дзюба