Справа № 755/21875/21
Провадження № 2/755/3031/22
"27" вересня 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді - Хромової О.О.
за участю секретаря - Кошель К.А.
без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» до ОСОБА_1 , треті особи: Державний комітет телебачення та радіомовлення України, Національне антикорупційне бюро України, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дубенко Карина Євгенівна, ОСОБА_2 , про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування рішення державного реєстратора, припинення запису про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на майно та витребування майна,
Позивач - Державне підприємство «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» (далі - ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм»), звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Державний комітет телебачення та радіомовлення України (далі - ДК телебачення та радіомовлення України), Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дубенко Карина Євгенівна, ОСОБА_2 , в якому просить:
-скасувати рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу
Дубенко К.Є., що прийняте на підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , серія та номер: 325, посвідченого 15 лютого 2018 року ОСОБА_3 , Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 210848080000; індексний номер 39705148 від 15 лютого 2018 року 18:12:00, з припиненням запису про реєстрацію права власності 24861299 від 15 лютого 2018 року на квартиру
АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 ;
-визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм»;
-витребувати у відповідача ОСОБА_1 на користь ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» квартиру
АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що 30 січня 2004 року між ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» та Закритим акціонерним товариством «Міжнародна Інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» (далі - ЗАТ «МІК «Інтерінвестсервіс») укладено Договір про спільну діяльність без створення юридичної особи з метою забезпечення спільного інвестування та залучення коштів щодо об'єкту інвестування, ведення спільної господарської діяльності по продажу та іншій реалізації приміщень об'єкту інвестування та отримання прибутку для його учасників. Об'єктом спільної діяльності (об'єктом інвестування) є адміністративно-житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, розташований на земельній ділянці у АДРЕСА_1 .
11 жовтня 2005 року та 24 лютого 2009 року ДП «Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм» та ЗАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» підписано акти розподілу квартир і нежитлових приміщень, в яких сторони визначили перелік житлових і нежитлових приміщень, майнові права, на які передаються у власність ДП «Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм» та ЗАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» із зазначенням номерів квартир, їх площ, а також площ нежитлових приміщень. Відповідно до Сертифікату від 23 квітня 2012 року КВ № 16412062060, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкту «Будівництво адміністративно-житлового комплексу з підземним паркінгом на АДРЕСА_1 » проектній документації та підтверджено готовність об'єкту до експлуатації. 26 червня 2013 року між ДП «Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм» та ПАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» укладено Порівняльну відомість про те, що на підставі Акту розподілу квартир від 24 лютого 2009 року, даних технічних паспортів на квартири, виготовлених БТІ станом на 25 січня 2012 року, та поштової адреси сторонами підтверджено перелік квартир за новою нумерацією та уточненням площ, які були розподілені між сторонами відповідно до умов Договору про спільну діяльність від 30 січня 2004 року. У вказаній Порівняльній відомості зазначено, що позивач набуває у власність, зокрема, квартиру АДРЕСА_1 .
Протягом 2014-2017 років щодо майна позивача, обсяг якого охоплюється даними порівняльної відомості та актів розподілу тривали судові процеси, предметом яких було визнання недійсним договору іпотеки разом з заявленими похідним вимогами щодо визнання недійсними локальних актів юридичних осіб щодо передання до статутних фондів майнових прав на майно, визнання недійсними інвестиційних угод та скасуванням державної реєстрації за особами приватного права, за результатами яких доведено приналежність майнових прав на об'єкти нерухомості за актом розподілу майнових прав від 24 лютого 2009 року та порівняльною відомістю від 26 червня 2013 року за позивачем.
12 червня 2017 року між ДП «Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лодокс» (далі - ТОВ «Лодокс») укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 28/1-13, зокрема, на квартиру
АДРЕСА_1 .
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07 листопада 2018 року визнано недійсним Договір купівлі-продажу майнових прав від 12 червня 2017 року № 28/1-13, укладений між Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм» та ТОВ «Лодокс», з усіма додатковими угодами, змінами та доповненнями до нього, з моменту укладання.
Однак, незважаючи на те, що в рамках розгляду даної справи, ухвалою суду від 06 жовтня
2016 року на вказану квартиру накладено арешт та заборонено органам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь які дії щодо, зокрема, і даної квартири, ТОВ «Лодокс» відчужило спірну квартиру на користь удаваного набувача ОСОБА_2 , даних про продаж якому об'єкту АДРЕСА_1 у реєстрі речових прав немає, а згодом останній переоформлює право власності на квартиру на ОСОБА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, станом на дату подання позову до суду, відповідач ОСОБА_1 є останнім набувачем об'єкту АДРЕСА_1. Правочин щодо продажу відповідачу квартири АДРЕСА_1 був посвідчений 15 лютого 2018 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.Є.
Станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом, підстава набуття права власності ТОВ «Лодокс» - першого набувача об'єкту є скасованою.
Таким чином, позивач не мав об'єктивної можливості здійснити належні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з проведення державної реєстрації прав і майно. Після набрання судовими рішеннями законної сили позивач неодноразово звертався до органів державної реєстрації з метою засвідчити свої права на об'єкт, у тому числі відносно проведення державної реєстрації об'єкту АДРЕСА_1, проте отримав відмову з підстав, передбачених пунктом 18 та пунтом 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Разом з тим, позивач наголошує, що правові наслідки недійсних правочинів у вигляді реституції не були застосовані судом до покупця ТОВ «Лодокс» у порядку статті 216 ЦК України, оскільки, на час розгляду заяви про визнання договору купівлі-продажу майнових прав від 12 червня 2017 року
№ 28/1-13, укладеного між ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» та ТОВ «Лодокс», недійсним, власником спірної нерухомості був ОСОБА_1 .
У зв'язку з цим, позивач просить скасувати рішення про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 39705148 від 15 лютого 2018 року, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дубенко К.Є., про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру
АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 210848080000, з припиненням запису про реєстрацію права власності від 15 лютого 2018 року № 24861299; витребувати у ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 та визнати за собою право власності на підставі статті 392 ЦК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 січня 2022 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Також даною ухвалою витребувано з Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належним чином завірені матеріали реєстраційної справи щодо внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 210848080000 на об'єкт нерухомого майна: 3-кімнатну квартиру
АДРЕСА_1 , на підставі яких Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.Є., прийнято реєстраційне рішення (індексний номер 39705148 від 15 лютого 2018 року 18:12:00).
14 лютого 2022 року з Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли матеріали реєстраційної справи №210848080000.
27 квітня 2022 року відповідач ОСОБА_1 , в особі адвоката Джерелюка Ю.В., подав відзив, в якому позовні вимоги визнав частково, в частині витребування з його володіння квартири
АДРЕСА_1 та скасування державної реєстрації права власності у зв'язку з цим, у задоволенні вимоги про визнання права власності просив відмовити.
Відповідач у відзиві зазначає, що ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» є власником квартири АДРЕСА_1 , якому належить право володіння цим об'єктом нерухомості, оскільки таке право виникло на підставі Договору про спільну діяльність від 30 січня 2004 року (що за даних обставин є безспірним), а володіння ОСОБА_1 цією квартирою, в силу наявності запису про державну реєстрацію права власності, є спростованою презумпцією і може бути скасоване (повернуте власнику) шляхом застосування віндикації за наявності підстав, передбачених статтею 388 ЦК України.
Однак, відповідач хоч і погоджується з висновками позивача щодо належності останньому права власності на квартиру АДРЕСА_1 , однак вважає, що оскільки позивачем також сформовано і вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння, з підстав передбачених статтями 387 та 388 ЦК України, то заявлений спосіб захисту (визнання права власності) за таких умов не є ефективним. Вибір неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі
№ 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 19 січня 2021 року у справі
№ 916/1415/19).
До відзиву представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Джерелюком Ю.В., подано клопотання про розгляд справи без участі відповідача.
21 червня 2022 року позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначає, що звернення до суду з вимогою про визнання права власності не має на меті отримання права власності на підставі судового рішення. Змістом звернення позивача до суду з цією вимогою є підтвердження судом права власності позивача щодо існуючого права та усунення невизначеності у статусі позивача щодо його прав власника, що не суперечить вимогам статті 392 ЦК України.
Треті особи: Державний комітет телебачення та радіомовлення України, Національне антикорупційне бюро України, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дубенко К.Є., ОСОБА_2 жодних пояснень з приводу даного позову до суду не подавали. Треті особи або їх представники жодного разу в судові засідання не з'явилися.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
27 вересня 2022 року від представника ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.
30 січня 2004 року в місті Києві між ЗАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» та ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» укладено Договір про спільну діяльність без створення юридичної особи.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Договору останній укладений з метою забезпечення спільного інвестування та залучення коштів щодо об'єкту інвестування, ведення спільної господарської діяльності по продажу та іншій реалізації приміщень об'єкту інвестування та отримання прибутку для його учасників.
11 жовтня 2005 року між ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» та ЗАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» укладено акт розподілу квартир в адміністративно-житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_1 .
24 лютого 2009 року між ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» та ЗАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» укладено акт розподілу квартир в адміністративно-житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_1 яким, у зв'язку з наявністю технічної документації по вказаному адміністративно-житловому комплексу, сторони визначили перелік житлових приміщень, які передаються у власність позивача та ЗАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» згідно із умовами договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30 січня
2004 року.
Відповідно до Сертифікату від 23 квітня 2012 року КВ №16412062060, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкту «Будівництво адміністративно-житлового комплексу з підземним паркінгом на АДРЕСА_1 » проектній документації та підтверджено готовність об'єкту до експлуатації.
26 червня 2013 року між ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» та ПАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» була складена порівняльна відомість, за якою на підставі акту розподілу квартир від 24 лютого 2009 року, даних технічних паспортів на квартири, виготовлених Бюро технічної інвентаризації станом на 25 січня 2012 року, та поштової адреси сторони підтвердили перелік квартир за новою нумерацією та з уточненням площ, які були розподілені між сторонами відповідно до умов Договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30 січня 2004 року.
За умовами складеної порівняльної відомості від 26 червня 2013 року ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» набуло у власність визначений у вказаній відомості перелік квартир, серед яких, трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею відповідно до технічного паспорту 123,96 кв. м.
12 червня 2017 року між ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» та ТОВ «Лодокс» укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 28/1-13.
За підпунктом 2.2 пункту 2 Договору сторони домовились, що об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об'єкт капітального будівництва, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками, зокрема, але не виключно: адреса об'єкта будівництва: АДРЕСА_1 ; номер квартири/приміщення: АДРЕСА_1 ; площа: 123,9 кв. м; кількість кімнат: 3.
Відповідно до акту приймання-передачі № 1 до Договору купівлі-продажу майнових прав від
12 червня 2017 року № 28/1-13, укладеного 19 грудня 2017 року між ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» та ТОВ «Лодокс», на виконання умов договору, продавець передає, а покупець приймає майнові права на об'єкт нерухомості, що випливають з Договору купівлі-продажу майнових прав від 12 червня 2017 року № 28/1-13, зокрема, але не виключно на об'єкт нерухомості: адреса об'єкта будівництва: АДРЕСА_1 ; номер квартири/приміщення: АДРЕСА_1 ; площа: 123,9 кв. м; кількість кімнат: 3.
26 січня 2018 року реєстраторами Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» зареєстроване право власності на об'єкти нерухомості відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав від 12 червня 2017 року № 28/1-13 за ТОВ «Лодокс».
З матеріалів реєстраційної справи № 210848080000 вбачається, що 15 лютого 2018 року між ТОВ «Лодокс» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири.
Предметом вказаного договору, згідно із підпункту 1.1 є квартира АДРЕСА_1 .
У пункті 3.1 Договору визначено, що Продавець свідчить, що вищевказана квартира до укладання даного договору нікому іншому не продана, не подарована, іншим способом не відчужена, не заставлена, не є об'єктом вимоги, судового позову, іншого судового або урядового розгляду, в спорі і під забороною не перебуває, як внесок до статутного фонду (капіталу) юридичних осіб не внесена, прав щодо неї у третіх осіб як в межах, так і за межами України немає. Продавець свідчить, що на момент підписання цього Договору щодо вищевказаної квартири, що відчужується за цим Договором, відсутні будь-які права власності або користування малолітніх, неповнолітніх, недієздатних, обмежено дієздатних та непрацездатних осіб.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав від 15 лютого 2018 року, квартира, що відчужується за цим Договором, під забороною відчуження (арештом) не перебуває.
Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 13 вересня 2021 року № 274431683 державним реєстратором Приватним нотаріусом Дубенко К.Є., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, 15 лютого 2018 року 18:07:31 було здійснено державну реєстрацію права приватної власності номер запису про право власності/довірчої власності: 24861299 на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 210848080000, яким є квартира АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , підстава для державної реєстрації: Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений Дубенко К.Є., Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15 лютого 2018 року, серія та номер: 325, виданий 15 лютого 2018 року, видавник: Дубенко К.Є., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39705148 від 15 лютого 2018 року 18:12:00, Приватний нотаріус Дубенко Карина Євгенівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; форма власності: приватна.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07 листопада 2018 року визнано недійсним Договір купівлі-продажу майнових прав від 12 червня 2017 року № 28/1-13, укладений між ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» та ТОВ «Лодокс», з усіма додатковими угодами, змінами та доповненнями до нього, з моменту укладання.
05 січня 2021 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Рисак О.О., Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ, прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від
05 січня 2021 року № 560760997.
Відповідно до частини сьомої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим /отриманим документам. Ураховуючи викладене, керуючись статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктами 18 та 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, державним реєстратором відмовлено у державній реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм».
Правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 та іншими нормативно - правовими актами.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення про державну реєстрацію) державним реєстратором, зокрема, є нотаріус.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державній реєстрації прав підлягає право власності.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення про державну реєстрацію) державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до положень частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації) державний реєстратор, зокрема:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником;
4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;
7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);
9) формує реєстраційні справи у паперовій формі.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.
Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.
Згідно підпункту 1, 2 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/ отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмовити в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших прав на нерухоме майно.
Пунктом 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності у разі витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння на підставі рішення суду подаються необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують право власності на нерухоме майно належного власника.
Оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 07 листопада 2018 року по справі
№ 910/2692/18 визнано недійсним Договір купівлі-продажу майнових прав від 12 червня 2017 року
№ 28/1-13, укладений між ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» та ТОВ «Лодокс», з усіма додатковими угодами, змінами та доповненнями до нього, з моменту укладання, тому рішення про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), від 15 лютого
2018 року індексний № 39705148, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дубенко К.Є., про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на 3-кімнатну квартиру, загальною площею 123,9 кв. м, житловою площею 60,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , є незаконним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про визнання права власності на майно та витребування майна, суд зазначає таке.
Згідно із положеннями статті 328 ЦК України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від
27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17 та від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав.
Позивачем у такому позові може бути суб'єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження
№ 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження
№ 14-256цс18, пункт 98).
Водночас такий спосіб захисту не може бути застосований, якщо право на об'єкт нерухомості ні за ким не зареєстроване, а позивач не може зареєструвати своє право на об'єкт нерухомості, бо не здатний беззаперечно підтвердити своє право власності на об'єкт нерухомості належними правовстановлюючими документами.
Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння.
Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У частині першій статті 388 ЦК України зазначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом; 4) якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.
Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.
Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
Отже, для застосування передбаченого статтею 387 ЦК України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подачі позову та прийняття судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подачі позову та прийняття рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності.
Крім того, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, зокрема від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Таким чином, положення статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 18 січня
2017 року по справі № 610/10207/15ц.
Оскільки не встановлено право власності на спірну квартиру договором про передачу у власність закінченого будівництвом спірного об'єкту або рішенням суду про визнання права власності, тому посилання представника позивача на висновок Господарського суду міста Києва у справі
№ 910/2692/18 про визнання договору купівлі-продажу майнових прав від 12 червня 2017 року недійсним, що спірне майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 вибула з володіння власника (ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм») не з волі Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» (без погодження з Державним комітетом телебачення та радіомовлення України) не є документом, який посвідчує право власності.
Також не підтверджує право власності наявність у позивача актів розподілу квартир і нежитлових приміщень від 11 жовтня 2005 року та 24 лютого 2009 року, акту готовності об'єкта до експлуатації, а саме адміністративно-житлового комплексу з підземним паркінгом за адресою:
АДРЕСА_1 , від 05 квітня 2012 року, Сертифікату КВ № 16412062060 про відповідність закінченого будівництвом об'єкту «Будівництво адміністративно-житлового комплексу з підземним паркінгом на АДРЕСА_1 » проектній документації та підтверджено готовність об'єкту до експлуатації та Порівняльної відомості від 26 червня 2013 року, які передують укладенню договору про передачу майна у власність та реєстрації права власності.
Крім того, державним реєстратором відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості з підстав реєстрації вказаного майна за іншою особою, а не з підстав відсутності правовстановлюючих документів на нього.
Відповідно до вимог статті 263 ЦК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтею 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині скасування рішення державного реєстратора. Вимоги щодо визнання права власності на майно та витребування майна задоволенню не підлягають, оскільки відсутні підстави вважати, що позивач з незалежних від нього об'єктивних обставин немає можливості отримати всі належні правовстановлюючі документи та у встановлений законом спосіб (після скасування рішення державного реєстратора щодо права власності відповідача на спірну квартиру) зареєструвати право власності на нього, та лише після цього витребувати майно з чужого незаконного володіння. І як наслідок, у зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження права власності позивача на спірний об'єкт нерухомості, правові підстави для витребування спірного майна на даний час відсутні.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір за одну позовну вимогу немайнового характеру у розмірі 2 270,00 грн та за позовну вимогу майнового характеру у розмірі
36 142,50 грн відповідно до Закону України «Про судовий збір».
У зв'язку з тим, що позовну вимоги немайнового характеру задоволено повністю, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Оскільки у задоволенні позовної вимоги майнового характеру відмовлено, тому суд приходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судового збору, сплаченого позивачем за позовну вимогу майнового характеру у розмірі 36 142,50 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 41, 129 Конституції України, статтями 16, 316, 317, 319, 321, 328, 330, 386, 387, 388, 1130, 1131, 1132, 1133 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від
25 грудня 2015 року № 1127, статтями 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» до ОСОБА_1 , треті особи: Державний комітет телебачення та радіомовлення України, Національне антикорупційне бюро України, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дубенко Карина Євгенівна, ОСОБА_2 , про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та скасування рішення державного реєстратора, припинення запису про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на майно та витребування майна, - задовольнити частково.
Скасувати рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дубенко Каріни Євгеніївни, що прийняте на підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , серія та номер: 325, посвідченого 15 лютого 2018 року ОСОБА_3 , Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 210848080000; індексний номер 39705148 від 15 лютого 2018 року 18:12:00, з припиненням запису про реєстрацію права власності 24861299 від 15 лютого 2018 року на квартиру
АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_7 , на користь Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» (код ЄДРПОУ 02841347, юридична адреса: 02002, вул. Туманяна Ованесяна, буд. 15, м. Київ) судовий збір в розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень
00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складено 07 жовтня 2022 року.
Суддя О.О. Хромова